Рішення № 62594566, 03.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/3132/15-ц Головуючий у І інстанції Опанасюк І. О.Провадження № 22-ц/780/5393/16 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.Категорія 53 03.11.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

03 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Лівінського С.В.,

та секретаря Бобка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козлівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до голови Козлівської сільської ради Кобялка Григорія Миколайовича, Козлівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом та, з урахуванням збільшення позовних вимог, просила поновити її на посаді головного бухгалтера Козлівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району з 27 грудня 2015 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

В обґрунтування позову зазначала, що 23 листопада 2015 року її було звільнено з роботи в період перебування у відпустці та тимчасової непрацездатності, крім того вважає, що процедура її звільнення відбулася з порушенням вимог закону, через що вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2016 року позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано розпорядження №1 сільського голови Козлівської сільської ради Кобялко Г.М. від 23 листопада 2015 року, поновлено ОСОБА_2 на посаді головного бухгалтера Козлівської сільської ради з 23 листопада 2015 року, стягнуто з сільського голови Козлівської сільської ради Кобялко Г.М. на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, в розмірі 11 653, 50 грн., допущено негайне виконання рішення у межах одного місяця.

Не погоджуючись із цим рішенням, Козлівська сільська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування судом усіх обставин справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Однак зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає неповною мірою.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки відбулося з порушенням встановленого трудовим законодавством порядку звільнення, оскільки в розпорядженні про звільнення позивача від 23.11.15 року відповідачем не вказано статті і пункт закону, що це розпорядження не відповідає вимогам п.4 ст.40 КЗпП України та, що звільнення її як депутата відбулося без письмового повідомлення відповідної ради.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_1, виданого 01.09.2010 року, ОСОБА_2 є пенсіонером за віком.

З фотокопії посвідчення № НОМЕР_2, виданого Переяслав-Хмельницькою сільською радою 10 листопада 2015 року, вбачається, що ОСОБА_2 є депутатом Переяслав - Хмельницької районної ради (а. с. 56).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 працювала головним бухгалтером Козлівської сільської ради з 21 березня 2014 року на підставі трудового договору (а. с. 6-7).

Відповідно до актів від 18 листопада 2015 року, 19 листопада 2015 року, 20 листопада 2015 року та 23 листопада 2015 року складених комісією у складі Козлівського сільського голови Кобялко Г.М., секретаря Козлівської сільської ради Сєдіної Л.В. та техпрацівника цієї сільської ради Остапенко Н.М., ОСОБА_2 була відсутня на робочому місці без поважних причин та будь-яких пояснень 18, 19, 20, та 23 листопада 2015 року з 8 год.00 хв. до 17 год.00 хв., а з акту цієї комісії від 20.11.2015 року вбачається, що ОСОБА_2 відмовилася надавати письмові пояснення щодо причин відсутності її на роботі з 18 по 20 листопада 2015 року (а. с. 97-101).

Згідно розпорядження Козлівського сільського голови Кобялка Г.М. №1 від 23 листопада 2015 року ОСОБА_2 звільнено з посади головного бухгалтера в зв'язку з систематичним порушенням вимог п.2.6. Трудового договору та відсутністю на роботі у період з 18 по 23 листопада 2015 року включно на підставі п. 4 ст. 40 Кодексу Законів про працю України (а. с. 103).

Відповідно до таблиці табелю обліку використання робочого часу за листопад 2015 року та звіту Козлівської сільської ради до Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС України у Київській області від 10 грудня 2015 року, підставою звільнення позивачки зазначено п. 4 ст. 40 КЗпП України (а. с. 120-123).

Відповідно до ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади. За умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ні за 15 днів відповідну місцеву раду.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у тій частині, що докази, які надала ОСОБА_2 на підтвердження факту тимчасової непрацездатності за період з 18 листопада 2015 року по 23 листопада 2015 року, не відповідають вимогам Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджену наказом МОЗ України № 455 від 13 листопада 2001 року, оскільки саме по собі звернення до лікаря не може бути підтвердженням факту непрацездатності.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із висновками місцевого суду про те, що звільнення позивачки відбулося в незаконний спосіб та з порушенням її трудових прав, оскільки стороною відповідача було належними доказами доведено факт тривалої відсутності ОСОБА_2 на робочому місці без поважних причин у зазначені робочі дні, що не заперечується самою позивачкою.

Крім того, позивачка просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з Козлівського сільського голови Кобялка Г.М., однак суд першої інстанції у порушення ст.11 та п.1 ч.6 ст.130 ЦПК України не роз'яснив позивачці її право на уточнення позовних вимог, оскільки у даному випадку роботодавцем є саме Козлівська сільська рада, з якою позивачка перебувала у трудових відносинах, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу за законом має стягуватися за законом саме з роботодавця, а не з особи, яка уповноважена на здійснення її управлінських функцій.

Також, судом першої інстанції не було враховано тієї обставини, що ч. 3 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» не встановлює неможливості звільнення депутата місцевої ради без згоди відповідної ради, а лише зобов'язує роботодавця повідомити цю місцеву раду про таке рішення, а порушення роботодавцем вимог вказаного Закону у цій частині само по собі не може бути підставою для поновлення працівника на посаді.

Таким чином, враховуючи те, що позовні вимоги у частині визнання незаконним звільнення та поновлення позивачки на роботі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, то і вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди також не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 209, 309 ЦПК України, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Козлівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області задовольнити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: