Рішення № 62594560, 09.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/3053/16-ц Головуючий у І інстанції Волчко А. Я.Провадження № 22-ц/780/3649/16 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.Категорія 23 09.11.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

9 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Ігнатченко Н.В.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Іванової І.В.,

за участю секретаря: Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Київобленерго» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Києво-Святошинського районного підрозділу публічного акціонерного товариства «Київобленерго», третя особа - ОСОБА_3, про зобов'язання вчинити дії,

у с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1. Без його згоди через дану земельну ділянку ОСОБА_3 провів лінію електромережі до свого будинку. З цього приводу позивач звернувся до Києво-Святошинського РП ПАТ «Київобленерго» з письмовою заявою та після натурного обстеження об'єкту електромережі, йому було повідомлено, що роботи із перенесення проводу відгалуження будуть виконанні працівниками відповідача до кінця березня 2016 року. Враховуючи, що у зазначений строк електромонтажні роботи проведені не були, позивач просив зобов'язати Києво-Святошинський РП ПАТ «Київобленерго» вчинити такі дії.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2016 року позов задоволено.

Зобов'язано Києво-Святошинський РП ПАТ «Київобленерго» виконати роботи із перенесення проводу відгалуження до будинку АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з подальшими уточненнями просив його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що 29 червня 2011 року між позивачем ОСОБА_2 та третьою особою ОСОБА_3 було укладено договори купівлі продажу земельної ділянки площею 0,0253 га та 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходяться по АДРЕСА_1.

20 грудня 2011 року ОСОБА_3 уклав з ПАТ «Київобленерго» в особі заступника начальника з ком. роботи Києво-Святошинського РП Черненко М.М. договір про користування електричною енергією № НОМЕР_1.

У грудні ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського РП ПАТ «Київобленерго» з письмовою заявою про надання інформації щодо підстав та норм закону, згідно яких ОСОБА_3 провів лінію електромережі через його земельну ділянку до будинку АДРЕСА_1.

Листом від 12 лютого 2016 року відповідач повідомив позивача про те, що роботи із перенесення проводу відгалуження будуть виконанні працівниками Києво-Святошинського РП до кінця березня 2016 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки Києво-Святошинський РП ПАТ «Київобленерго» не виконав роботи з перенесення проводу відгалуження, чим допустив порушення прав позивача на вільне володіння та користування належною йому земельною ділянкою.

Проте колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 95 ЦК України представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до ст. 29 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, а також юридичні особи.

Статтею 30 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до п. 3.1. Статуту ПАТ «Київобленерго» товариство є юридичною особою за законодавством України і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації, тобто з 25 лютого 2004 року.

У п. 1.5. Положення Про районний підрозділ ПАТ «Київобленерго» від 6 жовтня 2014 року визначено, що районний підрозділ, зокрема, не здійснює самостійної господарської діяльності, не виступає стороною у будь-яких цивільних або господарських правочинах та не виступає самостійно стороною та не бере участь у судових процесах.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що роботи із перенесення проводу відгалуження до будинку має виконувати Києво-Святошинський РП ПАТ «Київобленерго», оскільки він не є юридичною особою і не уповноважений бути відповідачем у справі.

Посилання позивача на те, що саме відповідач у своєму листі зобов'язався виконати вищевказані електромонтажні роботи не приймаються до уваги апеляційного суду з огляду на те, що повноваження на представлення інтересів ПАТ «Київобленерго» були делеговані начальнику районного підрозділу на підставі вищевказаного Положення.

Як вбачається зі змісту ст. ст. 33, 36, 119 ЦПК України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Винятки становлять справи, вирішення яких є неможливим без участі усіх співвідповідачів у зв'язку із характером спірних правовідносин.

Якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 33 ЦПК).

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Якщо ж справа, у якій судом першої інстанції не вирішено питання про залучення усіх належних відповідачів, без участі яких її вирішення є неможливим, перебуває на розгляді у суді апеляційної інстанції, апеляційний суд відмовляє у позові з цих підстав. При цьому обґрунтованість позовних вимог не перевіряється.

Таким чином, встановивши неможливість розгляду справи без залучення до її участі особи, яка має статус юридичної особи, а саме ПАТ «Київобленерго», апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, що не позбавляє позивача на звернення із відповідними вимогами до належного відповідача.

Із роз'яснень викладених у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч.ч. 1 та 2 ст. 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Ураховуючи вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

У порушення вказаних вимог процесуального закону, суд першої інстанції не перевірив чи знаходиться спірний провід відгалуження на балансі ПАТ «Київобленерго» з урахуванням межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, в той час коли позивач відчужив земельну ділянку та частину житлового будинку третій особі ОСОБА_3 у 2011 році, не встановив чи отримувались позивачем технічні умови та чи погоджувався проект на електропостачання житлового будинку, а як наслідок формально поставився до зазначених позивачем фактів порушення його прав.

Окрім того, захищаючи майнові права ОСОБА_2, суд не звернув уваги на те, матеріали справи не містили доказів на підтвердження його права власності (користування) на земельну ділянку по АДРЕСА_1 та існування договірних відносин щодо користування електричною енергією з відповідачем, хоча така інформація зазначена в мотивувальній частині рішення.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що призвело до поверхневого та поспішного вирішення спору.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції про задоволення позову не відповідає матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 1 п. 2 ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київобленерго» задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: Т.Ц. Кашперська

І.В. Іванова