Постанова № 62593509, 09.11.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2016 р.Справа № 916/1496/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Принцевської Н.М., Лисенко В.А.

при секретарі судового засідання Бендерук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача не зявився;

від відповідача ОСОБА_1 за довіреністю від 24.06.2016 року;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка, м. Біляївка Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 07.10.2016 року

по справі № 916/1496/16

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси

до Товариства з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка, м. Біляївка Одеської області

про стягнення 298 918 грн. 14 коп., розірвання договору від 15.12.2014 року №13/2014/КЕВ та зобовязання повернути технічний майданчик

В С Т А Н О В И В:

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка, м. Біляївка Одеської області, в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка, м. Біляївка Одеської області на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси заборгованість за договором оренди в сумі 243684 грн. 68 коп.; розірвати договір від 15.12.2014 року № 13/2014КЕВ, укладений між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси та Товариством з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка, м. Біляївка Одеської області, оренди нерухомого військового майна відкритого технічного майданчика загальною площею 1000 кв. м., на території військового містечка №185, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Боровського (Промислова), 26-32; зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка, м. Біляївка Одеської області повернути Квартирно-експлуатаційному відділу м. Одеси зі складанням акту прийому-передачі нерухоме військове майно відкритий технічний майданчик загальною площею 1000 кв. м., на території військового містечка №185, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Боровського (Промислова), 26-32, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

04.08.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехника" звернулося з зустрічним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, в якому просило суд забезпечити Орендаря електроенергією потужністю не менш 150 кВт, надати доступ до залізничної гілки, розташованої поруч з орендованим майном, надати вільний доступ автомобільного транспорту (у тому числі вантажного) до орендованого майна.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.08.2016 року у справі № 916/1496/16, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року, зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехника", м. Біляївка Одеської області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси про спонукання вчинити певні дії на підставі пункту 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України повернуто без розгляду

У вересні 2016 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси надав уточнену позовну заяву, в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехника", м. Біляївка Одеської області на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси заборгованість з орендної плати 219391 грн. 17 коп., заборгованість з компенсації податку на землю 18554 грн. 06 коп., пеню в розмірі 43384 грн. 11 коп., штраф (7% від суми заборгованості) в розмірі 15357 грн. 38 коп., інфляційні втрати 2231 грн. 42 коп.; розірвати договір від 15.12.2014 року № 13/2014КЕВ, укладений між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси та Товариством з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка, м. Біляївка Одеської області, оренди нерухомого військового майна відкритого технічного майданчика загальною площею 1000 кв. м., на території військового містечка №185, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Боровського (Промислова), 26-32; зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка, м. Біляївка Одеської області повернути Квартирно-експлуатаційному відділу м. Одеси зі складанням акту прийому-передачі нерухоме військове майно відкритий технічний майданчик загальною площею 1000 кв. м., на території військового містечка №185, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Боровського (Промислова), 26-32, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.10.2016 року у справі № 916/1496/16 (суддя Волков Р.В.) позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехника", м. Біляївка Одеської області на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси 219 391 грн. 17 коп. - заборгованості з орендної плати за період з травня 2015 року по липень 2016 року, 18 554 грн. 06 коп. податку на землю, 36 524 грн. 98 коп. пені, 2231 грн. 42 коп. інфляційних втрат, 15 357 грн. 38 коп. штрафу та 7224 грн. 33 коп. судового збору; розірвано договір від 15.12.2014 року № 13/2014КЕВ, укладений між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси та Товариством з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка, м. Біляївка Одеської області, оренди нерухомого військового майна відкритого технічного майданчика загальною площею 1000 кв. м., на території військового містечка №185, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Боровського (Промислова), 26-32; зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка, м. Біляївка Одеської області повернути Квартирно-експлуатаційному відділу м. Одеси зі складанням акту прийому-передачі нерухоме військове майно відкритий технічний майданчик загальною площею 1000 кв. м., на території військового містечка №185, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Боровського (Промислова), 26-32, в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 6859 грн. 13 коп. відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка, м.Біляївка Одеської області з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення господарського суду Одеської області від 07.10.2016 року у справі № 916/1496/16 скасувати повністю і постановити нове рішення по справі № 916/1496/16, яким у задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до Товариства з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка, м.Біляївка Одеської області про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, розірвання договору від 15.12.2014 року № 13/2014КЕВ та зобовязання повернути технічний майданчик відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним зясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що в оскарженому рішенні не зазначено підстав, з яких було відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 року у справі № 916/1496/16 апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду, а також зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка, м. Біляївка Одеської області до 09.11.2016 року доплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1549 грн. 78 коп.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка, м. Біляївка Одеської області підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених письмово, а також надав платіжне доручення від 09.11.2016 року № 949 про доплату судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1549 грн. 78 коп., яке судовою колегією долучено до матеріалів справи. Також в судовому засіданні представником апелянта було заявлене усне клопотання про долучення до матеріалів справи Акту приймання-передачі орендованого майна за спірним договором оренди від 19.10.2016 року, яке судовою колегією розглянуто та у його задоволенні відмовлено, з причин недоведеності підстав можливості застосування статті 101 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що цей Акт складено сторонами після прийняття судом першої інстанції оскарженого рішення, яким, в тому числі, зобовязано відповідача підписати з позивачем такий Акт та передати орендоване майно.

Представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою відкладення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними матеріалами та поясненнями представника відповідача, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 916/1496/16 та наданих представником відповідача пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 07.10.2016 року у справі № 916/1496/16 є обґрунтованим та правомірним, виходячи з наступного.

За приписами статей 3, 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» майно, з моменту надходження до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною, набуває статусу військового майна та обліковується у органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси є державною установою Міністерства оборони України, до повноважень якого належать здавання під найм власної та державної нерухомості невиробничого призначення, відповідно до наказу МОУ від 03.07.2013 року № 448 «Про затвердження положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України», Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеси та Свідоцтва про реєстрацію військової частини як субєкта господарської діяльності у Збройних Силах України від 31.10.2001 року №350.

Як вбачається з матеріалів справи, між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка, м. Біляївка Одеської області (Орендар) було укладено договір оренди від 15.12.2014 року № 13/2014КЕВ нерухомого військового майна, розташованого в Одеському гарнізоні, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме військове майно відкритий технічний майданчик загальною площею 1000 кв. м. військового містечка № 185, що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Боровського (Промислова), 26-32, вартість якого визначена на 12.06.2014 року за незалежною оцінкою і становить згідно акту оцінки 593333 грн. (без ПДВ).

Згідно з пунктом 1.3 договору оренди назване нерухоме майно Орендодавець передає Орендарю для використання під виробництво (інше використання нерухомого майна).

Пунктами 3.1. 3.3 договору оренди визначено, що орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (травень 2014 року) на рівні 7600 грн. за результатами конкурсу (домовленості) з врахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних обєктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (травень 2014 року) 7416 грн. 66 коп. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяцем до останнього числа першого місяця оренди. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до пунктів 3.6 3.8 договору оренди орендна плата у розмірі 100 % перераховується Орендарем до спеціального фонду Державного бюджету на спеціальний рахунок Орендодавця в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.6 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить 30 днів та більше, Орендар додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Обовязком Орендаря за умовами пункту 5.3 договору оренди є своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

У разі припинення або розірвання договору Орендар зобовязаний повернути Орендодавцеві орендоване майно в стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати Орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря (пункт 5.10 договору). Пунктом 5.15 договору оренди визначено, що Орендар зобовязаний щомісячно компенсувати Орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно (0,1 га).

Відповідно до пункту 10.1 договору оренди його укладено строком на 3 роки, що діє з 15.12.2014 року до 13.12.2017 року.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

За нормами частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси виконав своє зобовязання за договором оренди від 15.12.2014 року № 13/2014КЕВ у повному обсязі, про що свідчить належним чином засвідчена копія Акту приймання-передачі нерухомого військового майна від 15.12.2014 року.

Відповідач свої зобовязання щодо своєчасної оплати орендної плати не виконував, у звязку з чим Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси направив Товариству з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка, м.Біляївка Одеської області претензію від 01.04.2016 року № 976 на суму 224945 грн. 55 коп. В претензії зазначено, що заборгованість станом на 01.04.2016 року складається з 209 648 грн. 30 коп. орендної плати (в т.ч. ПДВ) та 15297 грн. 25 коп. з податку на землю.

Відповідачем не спростовано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними та допустимими доказами по справі факт наявності у нього заборгованості перед позивачем за договором оренди в означеному розмірі за період з травня 2015 року по квітень 2016 року.

Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка, м.Біляївка Одеської області рахунки на орендну плату за травень 2016 року у сумі 14774 грн. 84 коп., орендну плату за червень 2016 року у сумі 14774 грн. 84 коп., орендну плату за липень 2016 року у сумі 14774 грн. 84 коп., компенсацію податку за землю за травень 2016 року у сумі 1474 грн. 57 коп., компенсацію податку за землю за червень 2016 року у сумі 1474 грн. 57 коп., компенсацію податку за землю за липень 2016 року у сумі 1474 грн. 57 коп.

Доказів погашення заборгованості відповідачем за даними рахунками матеріали справи також не містять.

У звязку з непогашенням заборгованості за договором оренди, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси направляв Товариству з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка, м. Біляївка Одеської області претензії від 07.07.2016 року № 293 і від 15.08.2016 року № 336.

У відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка, м. Біляївка Одеської області надало власний розрахунок штрафних санкцій, з якого вбачається, що суми заборгованості з орендної плати за період з вересня 2015 року по серпень 2016 року співпадають з сумами заборгованості, визначеними позивачем. Тобто, відповідач не заперечує факту несплати орендної плати протягом даного періоду у визначеному позивачем розмірі.

До того ж рішенням господарського суду Одеської області від 26.08.2015 року у справі №916/2722/15, яке набрало законної сили вже було стягнуто заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка, м. Біляївка Одеської області перед Квартирно-експлуатаційним відділом м.Одеси за договором оренди від 15.12.2014 року № 13/2014КЕВ за попередній період грудня 2014 року квітня 2015 року у сумі 55 011 грн. 33 коп., тому позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси, з урахуванням взагалі відсутності сплат відповідачем орендної плати та податку за землю, про стягнення заборгованості за договором оренди за наступний період з травня 2015 року по липень 2016 року, є правомірними.

Враховуючи те, що відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу орендної плати та компенсації податку за землю за договором оренди від 15.12.2014 року №13/2014КЕВ, судова колегія погоджується з рішенням місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 219 391 грн. 17 коп. і заборгованості з компенсації податку за землю у сумі 18554 грн. 06 коп., оскільки такі позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню, через неналежне виконання відповідачем його договірних зобовязань всупереч вимогам чинного законодавства України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобовязання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

В уточненій позовній заяві Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси просив суд про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 2231 грн. 42 коп. за період з травня 2015 року по листопад 2015 року.

Інфляційні нарахування це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобовязання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовязання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобовязання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в звязку з неналежним виконанням грошового зобовязання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобовязання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Судова колегія, перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань з травня 2015 року по листопад 2015 року, наданий позивачем, дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 2231 грн. 42 коп., оскільки розрахунок є вірним.

Також в уточненій позовній заяві Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси просив суд про стягнення з відповідача пені у розмірі 43384 грн. 11 коп. за період з травня 2015 року по липень 2016 року.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено умовами договору.

Пунктом 3.7 договору оренди визначено, що пеня нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши розрахунок пені, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем вірно визначено період нарахування пені, проте не враховано зміну подвійної облікової ставки НБУ, тому господарським судом Одеської області правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення 36524 грн. 98 коп. та відмовлено у задоволенні 6859 грн. 13 коп. пені, у звязку з необґрунтованістю розрахунку позивача.

Судом першої інстанції правомірно відхилено клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, оскільки в уточненій позовній заяві кількість прострочених днів за кожне з прострочень сплати місячної орендної плати не перевищує 182 дні, тому немає підстав для застосування спеціального строку позовної давності, який не сплинув.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на безпідставність відмовлення відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій, судовою колегією розглянуті та відхилені, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В силу приписів статті 233 Господарського кодексу України, якщо штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Так, з приписів названих статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, а й інші інтереси, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд за клопотанням сторони або за власною ініціативою може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Основною умовою для застосування права суду на зменшення пені є правильний розрахунок її обчислення та наявні у справі належні докази того, що сума нарахованих позивачем штрафних санкцій є надмірно великою у порівнянні зі збитками кредитора, зобовязання боржником було або виконано повністю, або частково, докази тяжкого майнового стану відповідача та т.і. В матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази наявності вищенаведених обставин, які б давали можливість застосування судом вказаних норм матеріального та процесуального права України, так як відповідачем взагалі не було надано доказів на підтвердження тяжкого скрутного стану, а також співрозмірності розміру штрафної санкції та збитків кредитора від невиконання в строк грошового договірного зобовязання відповідача. Отже, в даному випадку відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу за порушення виконання грошового зобовязання понад 30 днів.

Положеннями статей 549 Цивільного кодексу України, статей 230, 231, 232 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Причому слід зазначити подвійну правову природу цих штрафних санкцій, які одночасно є мірами відповідальності, і способами забезпечення виконання господарських зобовязань, а пеня і штраф можуть бути стягнуті і за прострочку негрошових зобовязань. Причому пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання, а штраф є формою неустойки та видом штрафних санкцій, який обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання або у твердій сумі. У звязку з чим застосування до боржника такої відповідальності не повинно суперечити положенням статті 61 Конституції України, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Слід зазначити, що у випадку наявності таких позовних вимог суд повинен надати правову оцінку укладеному сторонами договорі в частині детального вивчення його умов, оскільки обовязково повинні існувати підстави, передбачені нормами статті 231 Господарського кодексу України в частині наявності різних положень договору при визначенні умов для можливості одночасного застосування до боржника цих штрафних санкцій, оскільки саме у господарських правовідносинах пеня та штраф не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а в межах одного виду може застосовуватися різний набір санкцій.

Враховуючи те, що сторонами у договорі оренди було передбачено можливість стягнення штрафу за невиконання грошового зобовязання більш як 30 днів, що окремим порушенням договірного грошового зобовязання і матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем свого зобовязання за договором зі сплати орендної плати та компенсації податку на землю протягом тривалого періоду, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського про задоволення позовних вимог про стягнення штрафу з відповідача у сумі 15357 грн. 38 коп., у звязку з обґрунтованістю позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди та повернення Квартирно-експлуатаційному відділу м. Одеси технічного майданчику, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Водночас, статтею 782 Цивільного кодексу України визначено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

За приписами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Пунктом 8.6 договору оренди сторони передбачили, що Орендодавець має право відмовитись від договору оренди і вимагати повернення майна, якщо орендар не вносить плату за користування майном протягом трьох місяців підряд.

В даному випадку в матеріалах справи взагалі відсутні докази оплати відповідачем орендної плати за договором оренди від 15.12.2014 року №13/2014КЕВ.

За вимогами статті 785 Цивільного кодексу України та пункту 10.9 договору оренди у разі припинення або розірвання договору оренди майно протягом 3 робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання.

Таким чином, орендар на підтвердження виконання зобов'язання за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати прийняття від нього орендодавцем майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого прийняття згідно з частиною 1 статті 545 та частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів, що виникають з подібних орендних правовідносин (постанова Верховного Суду України від 20.03.2012 року у справі №1/5005/5719/2011).

Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки вони є правомірними та обґрунтованими.

До того ж, підписавши Акт приймання-передачі від 19.10.2016 року на підтвердження фактичного повернення відповідачем позивачу технічного майданчику, вже після винесення рішення суду по даній справі, відповідач підтвердив вірні висновки господарського суду Одеської області, викладені в рішенні.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог є правильним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, не приймаються до уваги доводи стосовно того, що Орендодавець не надав Орендарю всіх необхідних умов для здійснення виробничої діяльності (забезпечення електроенергією потужністю не менш 150 кВт, надати доступ до залізничної гілки тощо), оскільки такі умови не були прописані сторонами в договорі оренди. Тим більше, що в разі чинення Орендодавцем перепон у користуванні майном, орендар не був позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні ним, оскільки згідно зі статтею 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи Орендодавця. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка, м. Біляївка Одеської області не зверталось до суду з позовними вимогами про розірвання договору оренди від 15.12.2014 року №13/2014КЕВ протягом спірного періоду часу, тому посилання відповідача стосовно неможливості використання обєкту оренди є недоведеними відповідачем належними та допустимими доказами по справі.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи. Тому судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Одеської області від 07.10.2016 року у справі №916/1496/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка, м. Біляївка Одеської області на рішення господарського суду Одеської області від 07.10.2016 року у справі № 916/1496/16 залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 07.10.2016 року у справі №916/1496/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4