Рішення № 62593440, 08.11.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2016 р.Справа № 917/1597/16

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Полтавагаз, вул. Козака, 2а, м. Полтава, Полтавська область, 36020

до Державного навчального закладу Полтавське вище міжрегіональне професійне училище імені ОСОБА_1 Союзу ОСОБА_2С., вул. М.Бірюзова, 64А, м. Полтава, Полтавська область, 36000

про стягнення 4 385,85 грн.,

Суддя Мацко О.С.

Представники у судовому засіданні:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність № 72 від 07.12.2015 р.

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 917 від 13.10.2016 р.

08.11.2016 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 4 385,85 грн., з яких 3 809,62 грн. пені, 260,53 грн. - 3% річних, 315,70 грн. - інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач письмово на позов не відреагував, представник останнього в судовому засіданні зауважень до розрахунку позовних вимог, наданого позивачем, не надав, усно пояснив несвоєчасну оплату послуг відсутністю фінансування, та просив максимально зменшити розмір пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:

31.12.2015р. року, ознайомившись з умовами Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2498, відповідач - Державний навчальний заклад «Полтавське вище міжрегіональне професійне училище імені ОСОБА_1 Союзу ОСОБА_2С.» - приєднався до Договору заявою-приєднання № 827 Р до умов договору розподілу природного газу (заява-приєднання - арк.справи 16, договір № 827Р від 22.03.2016р. у паперовій формі - арк.справи 11-15).

За умовами п. 2.1. Договору позивач (оператор ГРМ) зобов'язався надати відповідачу (споживачу) послуги з розподілу природного газу, а споживач зобов'язався прийняти послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Договір набирає чинності з дати його підписання, а у частині розподілу природного газу з 01.01.2016р. та укладається на строк до 31.12.2016р. (п.12.1).

За п.п. 1.1.-1.3. постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам) до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2494.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст. 633, 634, 641 та 642 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Порядок розрахунків встановлено розділом 6 договору. Так, відповідно до п.6.1 Договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

За п.6.2 Договору тариф, встановлений згідно з п. 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора про його встановлення.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.3 договору).

Як передбачено абз.1 п.6.4 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ.

У абзацах 3 та 4 пункту 6.4 договору сторони погодили, що оплата здійснюється виключного грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.

Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом надання послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.6 договору).

В додатку № 3 до Договору сторони узгодили договірні (планові) обсяги розподілу природного газу споживача на 2016 рік (а.с.17). На виконання умов Договору позивач розподілив 65,865 тис.куб.м. природного газу за період січень - квітень 2016 р.

Зазначене підтверджується актами приймання передачі:

- № У0000004198 від 31.01.2016 року на розподіл 30,115 тис.м.куб. природного газу за січень 2016 року на загальну суму 25 506,20 грн.;

- № У0000008852 від 29.02.2016 року на розподіл 19,205 тис.м.куб. природного газу за лютий 2016 року на загальну суму 16 265,87 грн.;

- № У0000012311 від 31.03.2016 року на розподіл 14,645 тис.куб.м. природного газу за березень на загальну суму 12 403,73 грн.;

- № У0000019181 від 18.04.2016 року на розподіл 1,900 тис.куб.м. природного газу за квітень на загальну суму 1 656,88 грн. (а.с.19, 21, 23, 25).

На оплату вказаних послуг позивач виписав відповідачу рахунки-зобовязання № У0000006076 від 31.01.2016 року на суму 25 506,20 грн., № У0000011936 від 29.02.2016 року на суму 16 265,87 грн., № У0000014992 від 31.03.2016 року на суму 12 403,73 грн., № У0000018118 від 18.04.2016 року на суму 1 656,88 грн. (а.с.18, 20, 22, 24).

Відповідач вказані послуги оплатив в повному обсязі, проте несвоєчасно. Зазначене підтверджується платіжними дорученнями № 178 від 25.03.2016р. на суму 20 000,00 грн., № 233 від 11.04.2016р. на суму 22 243,00 грн., № 234 від 14.04.2016р. на суму 11 932,80 грн., № 265 від 26.04.2016р. на суму 1 656,88 грн. (а.с.26-27).

Пунктом 6.2.2 Договору передбачено, що у разі порушення споживачем вимог порядку проведення розрахунків, передбаченого розділом 4 (порядок розрахунків) Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Із посиланням на останню наведену норму та ст. 625 Цивільного кодексу України у звязку з порушенням відповідачем строків платежів позивач нарахував 3 809,62 грн. пені за період 01.02.2016р. по 25.04.2016р., 260,53 грн. 3% річних за період 01.02.2016р. по 25.04.2016р., 315,70 грн. інфляційних втрат за період 31.01.2016р. по 10.04.2016 року.

При винесенні рішення суд входив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договором, укладеним між ПАТ «Полтавагаз» та відповідачем, чітко встановлений термін виконання зобов'язання за відповідний звітний період, який боржником був порушений.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Пунктом 6.2.2 Договору передбачено, що у разі порушення споживачем вимог порядку проведення розрахунків, передбаченого розділом 4 (порядок розрахунків) Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач підтвердив, що свої зобов"язання за договором позивач виконав належним чином, усі необхідні документи для оплати, зокрема - рахунки, були ним передані. На підставі вищевикладеного позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 809,62 грн. пені, 260,53 грн. 3% річних, 315,70 грн. інфляційних втрат.

Судом перевірено нараховані позивачем пеню, 3% річних та інфляційні втрати, дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, відповідають наданому розрахунку та обґрунтовано заявлені позивачем до стягнення (перерахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як розяснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач, заявляючи усне клопотання про зменшення розміру пені, повідомив суду, що діяльність закладу спрямована на надання освітніх послуг дітям-інвалідам. На балансі відповідача знаходиться гуртожиток, де протягом навчального року проживають діти-інваліди зі всієї області, тому припинити газопостачання такого об"єкту навіть за умови несвоєчасного фінансування витрат на його оплату відповідач не може.

Враховуючи повне (100%) виконання боржником зобовязань за Договором, скрутне фінансове становище відповідача та особливий порядок його фінансування, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобовязань за Договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суд зменшує розмір заявленої до стягнення пені на 30%, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в розмірі 2 666,73 грн.

При цьому судом враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного та відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного навчального закладу Полтавське вище міжрегіональне професійне училище імені ОСОБА_1 Союзу ОСОБА_2С. (вул. М.Бірюзова, 64А, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код юридичної особи 02946803) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (вул. В.Козака, 2-а, м. Полтава, 36020, ідентифікаційний код юридичної особи 03351912) 3 242,96 грн., з яких 2 666,73 грн. пені, 3% річних в сумі 260,53 грн., 315,70 грн. інфляційних втрат; 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову- відмовити.

Повне рішення складене 10.11.2016 р.

Суддя О.С.Мацко