Рішення № 62593387, 01.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2016

Справа №910/15143/16

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет-2012"

про

стягнення грошових коштів

Суддя Дупляк О. М.

Представники сторін:

від позивача:

не з’явився;

від відповідача:

не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет-2012" про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.09.2016.

Від позивача через відділ канцелярії господарського суду надійшла заява про зміну підстав позову вих. № б/н від 31.08.2016, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача основної заборгованості 175 189, 32 грн, пені 10 941, 36 грн, штрафу 36 245, 44 грн, три відсотка річних 1 092, 22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 відкладено розгляд справи на 27.09.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 відкладено розгляд справи на 11.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2016 відкладено розгляд справи на 18.10.2016.

Через відділ діловодства суду 18.10.2016 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача (вих. № б/н від 18.10.2016).

Судове засідання 18.10.2016 не відбулося у зв’язку з перебуванням судді Дупляк О.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 розгляд справи призначений на 01.11.2016.

В судове засідання 01.11.2016 представники сторін не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Таким чином нез’явлення представника відповідача та позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом – ГПК України).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов’язань за договором поставки № 468/15 від 18.09.2015, в частині оплати поставленого товару.

Відповідач у відзиві на позовну заяву по справі № 910/15143/2016 вих. № б/н від 27.09.2016 заперечив проти розміру заборгованості та розміру нарахованих штрафних санкцій.

У судовому засіданні 01.11.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач та відповідач, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 18.09.2015 між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем було укладено договір поставки № 468/15 (далі за текстом – договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує алкогольні те безалкогольні напої (далі по тексту – продукція) в асортименті, партіями згідно накладних на умовах договору.

Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна партії продукції вказується в видаткових та товарно – транспортних накладних, які є невід’ємною частиною договору.

За умовами п. 2.8. договору грошові кошти, що надходять від покупця в якості оплати отриманої за договором продукції, зараховуються постачальником в рахунок погашення заборгованості покупця послідовно, починаючи з першої за датою видачі неоплаченої видаткової накладної.

Відповідно до п. 2.9 договору покупець зобов’язується оплатити кожну придбану за договором партію продукції не пізніше 40 календарних днів з моменту її передачі.

Згідно п. 2.11 договору враховуючи, те що доставка продукції буде здійснюватися систематично, відпуск продукції покупцю здійснюватиметься без довіреності на отримання цінностей для чого покупець зобов’язаний надати постачальнику письмове повідомлення про зразки печаток/штампів, якими його матеріально – відповідальні особи, будуть завіряти свій підпис на первинних документах під час отримання партій продукції. При цьому, покупець гарантує, що матеріально – відповідальні особи, які будуть завіряти свій підпис печатками/штампами (зразки, яких будуть надані в повідомленні), мають необхідні повноваження та діють на підставі відповідного акту суб’єкта господарювання. У випадку якщо покупець здійснює свою господарську діяльність без застосування печаток/штампів уповноважена особа покупця при прийманні продукції від постачальника повинна в обов’язковому порядку надати довіреність на приймання відповідної партії продукції.

У разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених в п. 2.9 договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0, 1 % від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У разі якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів, покупець крім того, зобов’язаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості партії продукції, оплата якої прострочена (п. 4.1 договору).

В пункті 7.1. договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015. Термін дії договору автоматично продовжується на додаткові однорічні строки у разі, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення чергового терміну дії договору, жодна із сторін не повідомила іншу письмово про свій намір припинити подальшу співпрацю.

На виконання умов договору в період з 25 вересня 2015 року по 15 травня 2016 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 035 661, 20 грн, що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи, які підписані представниками сторін без заперечень та скріплені печатками та штампами сторін.

Відповідач свої зобов’язання за договором не виконав належним чином, поставлений йому товар в повному обсязі не оплатив. Поставлений позивачем відповідачу товар оплачений останнім частково на загальну суму 860 471, 88 грн, що підтверджується матеріалами справи.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед ним за договором складає 175 189, 32 грн та рахується по 30 видатковим накладним наведеними позивачем в заяві про зміну підстав позову.

Предметом позову у справі є матеріально – правова вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього 175 189, 32 грн заборгованості за продукцію, 10 941, 36 грн пені за період прострочення з 17.05.2016 по 11.08.2016, штраф у сумі 36 245, 44 грн та 3 % річних у сумі 1 092, 22 грн за період прострочення з 17.05.2016 по 11.08.2016.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір поставки № 468/15 від 18.09.2015 є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 035 661, 20 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами погоджено в договорі, що кожна придбана за договором партія товару оплачується не пізніше сорока календарних днів з моменту її передачі.

Із наявних у справі доказів вбачається, що в останнє позивач поставляв відповідачу продукцію 13 травня 2016 року, а отже на момент вирішення справи судом строк оплати поставленої позивачем відповідачу продукції настав по всім спірним видатковим накладним.

Матеріалами справи підтверджено оплату відповідачем позивачу 860 471, 88 грн, а отже заборгованість відповідача перед позивачем складає 175 189, 32 грн (1 035 661, 20 – 860 471, 88 = 175 189, 32).

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 175 189, 32 грн та/або доказів повернення поставленого товару позивачу, відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 175 189, 32 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 2.9 договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у відповідній частині.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов’язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснений позивачем розрахунок 3 % річних визнається судом арифметично вірними, відповідно з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у сумі 1 092, 22 грн за період прострочення з 17.05.2016 по 11.08.2016.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Судом встановлено, що п. 4.1. договору сторони погодили, що у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених в п. 2.9 договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0, 1 % від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У разі якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів, покупець крім того, зобов’язаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Судом перевірено розрахунки позивача пені за період прострочення з 17.05.2016 по 11.08.2016 та 20 % штрафу нарахованих на суму невиконаних відповідачем за договором зобов’язань та визнано їх арифметично вірними, відповідно з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 10 941, 36 грн пені та штраф у сумі 36 245, 44 грн за порушення строків оплати поставленої продукції обумовлених договором. При цьому, судом враховано, що сума пені не збільшувалася позивачем до розрахованого розміру для відповідності заявленої суми позову сплаченому судовому збору.

За таких обставин та враховуючи викладене вище, позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Авторитет-2012” (01021, м. Київ, вул. Мечникова, 11; ідентифікаційний код 38650546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 5-А; ідентифікаційний код 38679874) в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", суму основного боргу в розмірі 175 189 (сто сімдесят п’ять тисяч сто вісімдесят дев’ять) грн 32 коп., суму 3 % річних в розмірі 1 092 (одну тисячу дев’яносто дві) грн 22 коп., суму пені в розмірі 10 941 (десять тисяч дев’ятсот сорок одна) грн 36 коп., суму штрафу в розмірі 36 245 (тридцять шість тисяч двісті сорок п’ять) грн 44 коп. та суму судових витрат у розмірі 3 352 (три тисячі триста п’ятдесят дві) грн 03 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.11.2016.

Суддя О. М. Дупляк