Ухвала суду № 62593150, 10.11.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 листопада 2016 року Справа № 5011-23/10527-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.,суддіХодаківська І.П., Данилова М.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Декорт"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 у справі№ 5011-23/10527-2012Господарського судуміста Києваза скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Декорт"на дії та рішенняВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Україниза позовомПублічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Декорт"пророзірвання договору та стягнення 11700000,00грн,

В с т а н о в и в:

Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Декорт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 справі № 5011-23/10527-2012 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 111 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, передбачено, що до скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, в якості доказу про сплату судового збору за подання касаційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю "Декорт" надано платіжне доручення № 17 від 17.10.2016 на суму 1653,60грн. Проте, зазначений документ не може бути прийнятий в якості належного доказу, оскільки не може вважатися таким, що свідчить про його сплату у встановленому порядку.

Відповідно до листа Головного управління Державного казначейства України у м. Києві № 06-08/512-1512 від 07.02.2012 року встановлені наступні реквізити для сплати судового збору за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України:

N рахунку - 31211254700007

банк - ГУ ДКУ у м. Києві

одержувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва

код банку - 820019

код за ЄДРПОУ - 38004897

код бюджетної класифікації 22030104 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)"

символ звітності банку 254.

В той же час, як вбачається з доданого до матеріалів касаційної скарги платіжного доручення № 17 від 17.10.2016, грошові кошти були перераховані на рахунок отримувача № 31216206782001, код 37993783, тобто відмінні від рахунку та коду отримувача Вищого господарського суду України, що свідчить про сплату скаржником судового збору на не належні реквізити, що, також, підтверджується довідкою ВГСУ № 09.03-02/4305/16 від 08.11.2016, згідно якої відповідно до виписки за рахунком 31211254700007 УДКСУ у Печерському районі м. Києва кошти судового збору в сумі 1653,60грн, сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Декорт" за платіжним дорученням № 17 від 17.10.2016 до спеціального фонду Державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22030104 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)" не зараховано. Відтак, зазначене платіжне доручення не може бути прийняте в якості доказу сплати судового збору у встановлених порядку.

Відповідно до п. 4 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 3 ст. ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Декорт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 у справі № № 5011-23/10527-2012 повернути скаржнику.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіІ.П. Ходаківська М.В. Данилова