Ухвала суду № 62592933, 26.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 року м. Київ К/800/13196/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Олексієнка М.М.,

Рецебуринського Ю.Й.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про скасування акту й опису арешту майна та заборону вчинення певних дій,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року ТОВ «Ніконджитбудсервіс» пред'явило в суд позов, в якому просило:

- скасувати акт опису й арешту майна від 07 грудня 2012 року;

- заборонити відповідачу здійснювати підготовку до реалізації з прилюдних торгів, чистин внутрішнього об'єму будинку-гуртожитку, що розташований за адресою м. Миколаїв, вулиця Космонавтів, 128, без виділення у встановленому законом порядку в окремий об'єкт власності.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ТОВ «Ніконджитбудсервіс» посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що в Ленінському відділі державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції на виконанні перебуває зведене виконавче провадження №31997778, по стягненню з ТОВ «Ніконджитбудсервіс» на користь ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» та УПФ України в Ленінському районі м. Миколаєва заборгованості, з урахування виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем було встановлено, що за ТОВ «Нікоджитбудсервіс» зареєстровано нерухоме майно за адресою вул. Космонавтів, 128, в м. Миколаєві.

Відповідачем в присутності понятих 07 грудня 2013 року складено акт опису й арешту майна боржника, а саме: нежитлових (службових) приміщень №6, №7, №32, №33, № 34, №35 та з №36 по №68 розташованих на 1-му поверсі; нежитлових приміщень Ѕ коридору літ. 416, коридор літ. 415, Ѕ коридору літ. 389 розташованих на 8-ому поверсі 9-типоверхового будинку, за адресою: м. Миколаїв, вулиця Космонавтів, 128.

При складанні державним виконавцем оскаржуваного акта опису й арешту майна представники боржника відмовились від його підписання.

У зв'язку з відмовою боржника бути відповідальним зберігачем, зазначене в акті майно передане на відповідальне зберігання іншій особі.

Як встановлено судами, згідно журналу реєстрації вихідної кореспонденції Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, відповідачем 10 жовтня 2012 року направлено на адресу позивача копію акту опису й арешту майна.

Державним виконавцем з метою визначення ринкової вартості арештованого майна та для подальшої примусової його реалізації відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» було залучено суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання ТОВ «Українська експертна група», який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" і станом на 05 листопада 2013 року суб'єкт оціночної діяльності склав висновок з незалежної оцінки описаного в акті майна боржника.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позовні вимоги ТОВ «Ніконджитбудсервіс» про скасування акту опису й арешту майна від 07 грудня 2012 року та заборона здійснення певних дій належним чином не обґрунтовані і не підтверджені наявними у справі матеріалами. АБО дії державного виконавця не порушили права чи законні інтереси боржника у виконавчому провадженні, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування процесуального документу, складеного за їх результатами.

Пунктом 5 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до частини 1 статті 52 вказаного Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно частини 5 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 57 цього ж Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: 1) винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; 2) винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; 3) винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; 4) проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до частини 5 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

При цьому, позивач вказує на порушення державним виконавцем при складенні акту опису й арешту майна «Інструкції про проведення виконавчих дій», а саме: на примірнику який залишився у державного виконавця відсутній підпис боржника про отримання свого примірника акту; відсутні паспортні дані зберігача; відсутній підпис представника боржника, який був присутнім при складанні акту, а боржник який відмовився від підпису не зазначений, як присутній під час опису майна.

Згідно пункту 5.6.1. Інструкції «Про проведення виконавчих дій», затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15 грудня 1999 року, арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Абзацом 5 пункту 5.6.2. вказаної Інструкції зазначено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем в тому числі шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно абзацу 6 пункту 5.6.2. Інструкції, арешт застосовується для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації.

Пунктом 5.6.6. Інструкції зазначено вимоги по складенню акту опису і арешту майна.

Пунктом 5.6.9. Інструкції передбачено, що відсутність боржника не може бути перешкодою для проведення опису майна. У таких випадках опис майна громадян здійснюється в присутності його представника, одного з повнолітніх членів сім'ї боржника, а за їх відсутності - за участю представника житлово-експлуатаційної організації або представника органів державної влади та місцевого самоврядування (при цьому державний виконавець зобов'язаний не пізніше наступного дня направити копію акта опису й арешту майна боржнику). Опис майна боржника - юридичної особи здійснюється у присутності представника боржника.

Якщо провести опис майна боржника - юридичної особи за участю його представника неможливо, то державний виконавець може описати майно без його участі. Після проведення такого опису державний виконавець зобов'язаний не пізніше наступного дня направити копію акта опису й арешту майна боржникові.

При цьому як встановлено судами, опис майна був проведений за участю двох понятих та в акті зазначено про присутність представника боржника, який відмовився від підпису.

Також копія акту опису й арешту майна була направлена боржнику 10 жовтня 2012 року, а дані та адреса зберігача зазначені в оскаржуваному акті.

Крім того, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено вказівки стосовно обов'язку державного виконавця повідомляти учасників виконавчого провадження про проведення опису майна боржника, а тому відсутність підпису представника боржника не може слугувати підставою для визнання цього документу недійсним або протиправним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову в частині вимог скасування акту опису й арешту майна від 07 грудня 2012 року, оскільки зауваження до акту, на які посилається позивач в своєму позові, як на підставу задоволення позовних вимог, ніяким чином не впливають на достовірність цього акту та правомірність вчиненої державним виконавцем виконавчої дії, а тому не можуть бути підставою для його скасування.

Стосовно вимог позивача заборонити відповідачу здійснювати підготовку до реалізації з прилюдних торгів чистин внутрішнього об'єму будинку-гуртожитку, що розташований за адресою м. Миколаїв, вулиця Космонавтів, 128, без виділення у встановленому законом порядку в окремий об'єкт власності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Таким чином, відповідач у справі суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.

Згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 11 цього ж Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частин 1, 3, 4 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Виходячи з вищенаведених положень закону, колегія суддів погоджується з висновками судів попередній інстанцій, що вчинені державним виконавцем підготовчі дії з проведення реалізації арештованого майна, відбувались в межах наданих повноважень та встановлені чинним законодавством.

Таким чином, в межах доводів касаційної скарги, порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, якщо визнає, що при їх ухваленні суди не порушили норми матеріального та процесуального права.

З огляду на те, що доводи касаційної скарги правильності висновку судами першої та апеляційної інстанцій не спростовують, останній під час розгляду справи вірно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для скасування прийнятих ними рішень відсутні.

Керуючись статтями 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» відхилити, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

М.М. Олексієнко

Ю.Й.Рецебуринський