Ухвала суду № 62592926, 26.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 жовтня 2016 року м. Київ К/800/28602/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 травня 2016 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

До Вищого адміністративного суду України надійшла зазначена касаційна скарга, вивчивши яку, приходжу до висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2016 року постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 травня 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано протиправними дії відповідача та зобов'язано останнього розглянути заяву позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі інвалідності у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975. В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Аналогічна правова позиція застосування норм матеріального права висловлена в постанові Верховного Суду України від 21 квітня 2015 року (справа № 21-135а15), яка полягає у тому, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, позивач проходив військову службу з 05 листопада 1972 року по 21 вересня 1992 року, при цьому з січня 1980 року по липень 1981 року - учасник бойових дій у Республіці Афганістан, що підтверджується довідками від 06 лютого 2014 року № 1/140 та № 4/23 Бердичівського об'єднаного військового комісаріату Житомирської області.

З 06 грудня 2013 року позивачу встановлено третю групу інвалідності у зв'язку пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою від 05 лютого 2014 року до акту огляду медико-соціальною експертною комісією.

З 10 серпня 2015 року позивачу встановлено другу групу інвалідності у зв'язку пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою від 04 вересня 2015 року до акту огляду медико-соціальною експертною комісією.

Позивач вважає протиправним рішення відповідача, яким йому було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, а тому просить скасувати його, враховуючи положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб".

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень, висновків Верховного Суду України дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 травня 2016 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та стягнення коштів, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України В.В. Швець