Ухвала суду № 62592803, 08.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 року м. Київ К/800/18315/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Веденяпіна О.А.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вижницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівської області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року по справі № 826/18759/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Вижницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до суду з позовною заявою до Вижницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.06.2015 року № 0001811500, № 0001821500, № 0001741500, № 0001731500, №0001751500, № 0001761500, № 0001781500, № 0001771500, № 0001791500, № 0001801500.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» зареєстровано як юридична особа, основним видом його діяльності є добування сирої нафти, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При уточненні своїх зобов'язань за серпень-грудень 2014 року позивач застосував ставки плати за користування надрами, визначені п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України, замість ставок, визначених пп. 1.1 п. 1 підрозділу 9-1 розділу XX Податкового кодексу України, які, на думку відповідача, підлягали застосуванню.

19 травня 2015 року позивач подав відповідачу уточнюючі податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за податкові (звітні) періоди серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року. Зазначеними уточнюючими розрахунками позивач зменшив зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за серпень-грудень 2014 року на 700040,78 грн., задекларувавши за вказані періоди 3726396,71 грн. зобов'язань замість 4426437,48 грн., задекларованих раніше.

Податковим органом було проведено камеральні перевірки даних уточнюючих податкових розрахунків з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, та складено акти перевірок № 000126/24-01-15/00135390 від 29.05.2015 року, №000127/24-01-15/00135390 від 29.05.2015 року, № 000128/24-01-15/00135390 від 29.05.2015 року, № 000129/24-01-15/00135390 від 29.05.2015 року та № 000130/24-01-15/00135390 від 29.05.2015 року.

Як вбачається з вказаних актів, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пп. 1.1 п. 1 підрозділу 9-1 розділу XX Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 31.07.2014 року № 1621-УІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України»), що призвело до заниження податкових зобов'язань з плати за користування надрами.

На підставі вказаних вище актів перевірки відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 року:

№ 0001811500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування нафти на 190803,41 грн., з яких за основним платежем - 152642,73 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 38160,68 грн.;

№ 0001821500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування нафти на 38635,89 грн., з яких за основним платежем - 30908,71 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7727,18 грн.;

№ 0001741500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування нафти на 141669,72 грн., з яких за основним платежем 94446,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 47223,24 грн.;

№ 0001731500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування нафти на 15031,79 грн., з яких за основним платежем - 10021,19 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5010,60 грн.;

№ 0001751500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування нафти на 47472,00 грн., з яких за основним платежем - 31648,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15824,00 грн.;

№ 0001761500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування нафти на 309158,00 грн., з яких за основним платежем - 206105,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 103052,67 грн.;

№ 0001781500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування нафти на 73279,89 грн., з яких за основним платежем - 48853,26 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 24426,63 грн.;

№ 0001771500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування нафти на 79810,92 грн., з яких за основним платежем - 53207,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 26603,64 грн.;

№ 0001791500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування нафти на 59338,46 грн., з яких за основним платежем - 39558,97 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 19779,49 грн.;

№ 0001801500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування нафти на 48973,23 грн., з яких за основним платежем - 32648,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 16324,41 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із ст. 2 Податкового кодексу України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Відповідно до п. 7.3 ст. 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Згідно із ст. 25 Податкового кодексу України ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Відповідно до п. 26.1 ст. 26 Податкового кодексу України базовою (основною) ставкою податку визначається ставка, що визначена такою для окремого податку відповідним розділом цього Кодексу.

Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 року № 1621-VII розділ XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-1 такого змісту:

« 1. Тимчасово, до 01 січня 2015 року, встановлюються такі особливості застосування деяких норм розділу XI «Плата за користування надрами» цього Кодексу: 1.1. Ставки плати за користування надрами для видобування нафти, конденсату, газу природного, залізної руди, визначені підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 цього Кодексу, встановлюються на період, визначений абзацом першим цього пункту, у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у таких розмірах...». Цей Закон набрав чинності 03.08.2014 року.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» ставки для нафти, конденсату та природного газу, тобто, ставки плати за ті корисні копалини, уточнюючі податкові розрахунки зобов'язань за видобуток яких подавались позивачем, встановлювались у розмірі вищому, ніж ставки плати за користування надрами для видобування тих же корисних копалин, що визначені п. 263.9 п. 263 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла до 03.08.2014 року.

Так, у період з дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», тобто, з 03.08.2014 року до 01.01.2015 року, тобто, до дати, на яку міститься посилання в згаданому Законі та, як результат у підрозділі 9-1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, ставки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин визначались п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України, яка, в свою чергу, була розміщена у розділі XI «Плата за користування надрами» Податкового кодексу України. Тобто, п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України відповідно до п. 26.1 ст. 26 Податкового кодексу України був джерелом визначення ставок з ціллю оподаткування саме платою за користування надрами.

Для окремих видів корисних копалин, зокрема, для нафти, природного газу (крім природного газу, який відповідає умові, визначеній у підпункті 263.11.5 пункту 263.11 статті 263 Податкового кодексу) та конденсату, у згаданому вище періоді підрозділ 9-1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України у редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» визначав підвищені ставки поряд із ставками, визначеними п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України.

Зміни безпосередньо до п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України у вказаний період не вносились, у тому числі і Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України».

Відповідно до п. 5.1 та п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Згідно з пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до ст. 7 Податкового кодексу України елементами податків є, зокрема, об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 01 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 року № 1621-У1І набрав чинності 03.08.2014 року, тобто, в середині 2014 бюджетного року.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що вищевказаними положеннями Податкового кодексу України з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» у період з серпня по грудень 2014 року було неоднозначно трактовано права та обов'язки платника зі сплати коштів за користування надрами для видобування корисних копалин, зміст, обсяг таких прав та обов'язків, зокрема, в частині визначення того, які саме норми підлягали застосуванню, яка саме ставка податку та з якого періоду повинна застосовуватись.

Відповідно до закріпленого в пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України принципу презумпції правомірності рішень платника податку, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно із п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно - правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у рішеннях від 14.01.2011 року у справі «Щокін проти України» та від 07.07.2011 року у справі «Сєрков проти України» зазначає, що при допущенні можливості неоднозначного тлумачення національного законодавства, необхідно застосовувати його у найсприятливіший для заявника (платника податків) спосіб. Те ж правило застосовується і при вирішенні спору, якщо законодавство, що регулює правові відносини, не відповідало якісним параметрам, тобто, не було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пункт 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачає, що у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Так, ПАТ «Укрнафта» 19.05.2015 року скористалось своїм правом та подало уточнюючі розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за серпень-грудень 2014 року, якими зменшило суми податкового зобов'язання на 700040,78 грн., застосувавши ставки плати за користування надрами, що були встановлені пп. 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України.

Таким чином, враховуючи право платника податків уточнювати податкові зобов'язання та, беручи до уваги принцип правомірності рішень платника податків, суди дійшли обґрунтованого та законного висновку про те, що дії ПАТ «Укрнафта» щодо зменшення суми податкового зобов'язання з плати за користування надрами шляхом подання відповідних уточнюючих розрахунків є правомірними.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вижницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівської області відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року по справі № 826/18759/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Веденяпін О.А. підпис Юрченко В.П.