Ухвала суду № 62592765, 08.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 року м. Київ К/800/20606/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого:Маслія В.І. (суддя-доповідач)

Суддів: Черпіцької Л.Т., Стрелець Т.Г.,

При секретарі: Зубенко Д.В.,

За участю представника позивача - Холод І.П., представників відповідача - Прогнози Г.С., Усачової А.І., представника третьої особи - Галкіна В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у адміністративній справі за позовом ТОВ "Група УМВБ" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: Універсальна товарна біржа "Контрактовий дім "УМВБ", ПАТ "Укртрансгаз" про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

ТОВ "Група УМВБ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третіх осіб Універсальної торгової біржі "Контрактовий дім "УМВБ" та ПАТ "Укртрансгаз", в якому, з урахуванням подальшої зміни позовних вимог, просило:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що спричинила перешкоди у проведенні електронних біржових торгів форвардними контрактами на природний газ, їх повне блокування; зобов'язати відповідача утриматись від вчинення дій, пов'язаних зі встановленням перешкод у проведенні електронних біржових торгів форвардними контрактами на природний газ, їх блокуванням, вчиненням дискримінаційних дій;

- зобов'язати відповідача внести зміни і доопрацювання до Кодексу газотранспортної системи України у частині визначення прав, обов'язків, правового статусу, порядку діяльності бірж і суб'єктів господарювання, які здійснюють функції центрального контрагента на товарній біржі, і не є постачальниками природного газу в світлі Закону України "Про ринок природного газу", оскільки виконують форвардні контракти (деривативи), а не здійснюють реалізацію природного газу споживачам на підставі ліцензій, зокрема передбачивши у Кодексі газотранспортної системи: 1) необхідність формування фінансового забезпечення на один і той самий ресурс природного газу тільки одним із замовників послуг транспортування, а саме замовником послу транспортування, який є першою або останньою ланкою ланцюга передачі природного газу; 2) центральний контрагент не зобов'язаний формувати фінансове забезпечення послуг балансування; 3) центральний контрагент має право надати фінансове забезпечення послуг балансування за рахунок грошових засобів, переданих учасниками біржових торгів в якості гарантійних внесків; 4) центральний контрагент не зобов'язаний створювати страховий запас газу;

- визнати дії відповідача щодо встановлення вимоги надання фінансового забезпечення та страхового запасу газу протиправними та такими, що порушують права позивача на доступ до ринку природного газу; 5) зобов'язати відповідача доповнити пункт 3 глави 2 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи України словами: "Фінансове забезпечення замовником послуг балансування надається тільки із замовником послуг балансування на один об'єм природного газу, що транспортується".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2016 року позов ТОВ "Група УМВБ" задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в частині не визначення прав, обов'язків, правового статусу, порядку діяльності бірж і суб'єктів господарювання, які здійснюють функції центрального контрагента на товарній біржі; зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розглянути питання щодо внесення змін і доповнень до Кодексу газотранспортної системи в частині визначення прав, обов'язків, правового статусу, порядку діяльності бірж і суб'єктів господарювання, які здійснюють функції центрального контрагента на товарній біржі, і не є постачальниками природного газу в розумінні Закону України "Про ринок природного газу", зокрема передбачивши у Кодексі газотранспортної системи положення про: 1) необхідність формування фінансового забезпечення на один і той самий ресурс природного газу тільки одним із замовників послуг транспортування, а саме замовником послу транспортування, який є першою або останньою ланкою ланцюга передачі природного газу; 2) центральний контрагент не зобов'язаний формувати фінансове забезпечення послуг балансування; 3) центральний контрагент має право надати фінансове забезпечення послуг балансування за рахунок грошових засобів, переданих учасниками біржових торгів в якості гарантійних внесків; 4) центральний контрагент не зобов'язаний створювати страховий запас газу; зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розглянути питання про доповнення пункту 3 глави 2 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи словами: "Фінансове забезпечення замовником послуг балансування надається тільки із замовником послуг балансування на один об'єм природного газу, що транспортується". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2016 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енеретики та комунальних послуг подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матералів справи, 05.05.2016 року до Київського апеляційного адміністративного суду була подана апеляційна скарга Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2016 року.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 року відмовлено у задоволенні клопотання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про відстрочення сплати судового збору та залишено апеляційну скаргу без руху з наданням строку для усунення зазначених в ній недоліків, а саме сплати судового збору.

Ухвалою цього ж суду від 07.06.2016 року апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2016 року було залишено без руху та запропоновано подати клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вказаного судового рішення із зазначенням підстав для визнання поважними причин його пропущення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2016 року.

Згідно з частиною 1 статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Як встановлено, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2016 року була прийнята в письмовому провадженні, а тому апеляційна скарга не вказане судове рішення подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 110), копія постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2016 року була направлена Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 19.04.2016 року. Поштове відправлення із копією постанови суду від 13 квітня 2016 року отримала ОСОБА_6 Датою отримання поштового відправлення зазначено 21 квітня 2016 року. Напис про отримання поштового відправлення саме 21 квітня 2016 року засвідчений підписом ОСОБА_6

Крім того, відповідно до наявного матеріалах справи витягу із книги ф.8 за 21.04.2016 року, відправлення за № 0101412043007 було передане уповноваженій особі ОСОБА_6 21.04.2016 року (у місцях, відведених для проставлення дати, зазначено 21.04.2016 року). Достовірність зазначення дати передачі відправлень засвідчена підписами відповідальних осіб. Натомість, у місці, призначеному для розписки в одержанні відправлень і зазначенні прізвища одержувача на одному із чотирьох аркушів книги ф.8 зазначено, що відправлення за 21.04.2016 року були вручені уповноваженій особі ОСОБА_6 25.04.2016 року.

Разом з тим, як вже було зазначено, відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 110), поштове відправлення з копією постанови суду від 13.04.2016 року було отримано відповідачем 21.04.2016 року, що підтверджено підписом уповноваженої на отримання поштової кореспонденції особи.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що датою вручення уповноваженій особі Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ОСОБА_6 поштового відправлення № 0101412043007 є саме 21.04.2016 року.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга на постанову суду від 13.04.2016 року повинна бути подана у строк до 04.05.2016 року, в свою чергу відповідно до відбитку штемпеля на поштовому конверті, апеляційна скарга позивача направлена до суду - 05.05.2016 року, тобто після закінчення строку, встановленого ч. 3 ст. 186 КАС України.

Відповідно до положень абз. 2 ч. 4 ст. 189 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем у цій справі було пропущено строк звернення з апеляційною скаргою та враховуючи що клопотання відповідача про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2016 року є необґрунтованим, правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: