Ухвала суду № 62592728, 08.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" листопада 2016 р. м. Київ К/800/4739/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: Маслія В.І.,

Суддів: Черпіцької Л.Т., Стрелець Т.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2016 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просив суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області щодо відмови позивачу у відновленні виплати раніше призначеної пенсії за вислугу років з 1 червня 2015 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області відновити позивачу виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років з 1 червня 2015 року.

Постановою Путивльського районного суду Сумської області від 03.11.2015 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумської області щодо відмови ОСОБА_1 у відновленні виплати раніше призначеної пенсії за вислугу років з 01 червня 2015 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумської області відновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за вислугою років з 01 червня 2015 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2016 року постанову Путивльського районного суду Сумської області від 03.11.2015 року скасовано, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 з 15.12.2011 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ як отримувач пенсії за вислугою років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що вбачається з копій пенсійного посвідчення та протоколу за пенсійною справою від 01.01.2012 року.

З 19.12.2011 року і по теперішній час працює на посаді заступника керівника апарату Кролевецького районного суду Сумської області та є державним службовцем, що підтверджується відповідним довідками.

У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, як пенсіонеру, який працює на посаді державного службовця, виплату пенсії за вислугою років позивачу було тимчасово призупинено, починаючи з 01.04.2015 року.

21.07.2015 року позивач звернувся до ГУ ПФУ з заявою про відновлення виплати раніше призначеної пенсії за вислугою років на підставі п. 5 Перехідних положень до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015.

Листом від 10.08.2015 року ГУ ПФУ повідомило позивача про відсутність підстав для відновлення пенсії за вислугою років з посилання на те, що він продовжує працювати на посаді державного службовця, а норми Закону України «Про державну службу», які регулюють призначення пенсій державним службовцям, не були змінені в установленому законом порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи у відновленні виплати пенсії суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, чим порушено законні інтереси позивача.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про відмову в позові, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи помилково було застосовано норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-УІІІ від 02.03.2015 року були внесені зміни до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", за яким тимчасово з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року пенсія, призначена відповідно до цього Закону, не виплачується.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

1 квітня 2015 року набрав чинності Закон № 213-VІІІ, яким внесено зміни до статті 54 Закону № 2262-ХІІ та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами від 17 листопада 1992 року № 2790-ХІІ «Про статус народного депутата України», від 10 грудня 2015 року № 889-VII «Про державну службу», від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Пунктом п'ятим Прикінцевих положень Закону № 231-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.

Оскільки Закон № 231-VIII не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону «Про державну службу».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з 1 червня 2015 року особи, яким пенсії призначаються, зокрема, згідно з Законом «Про державну службу» втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2016 року № 21-948а16.

Колегія суддів, з урахуванням вищезазначених обставин, обґрунтування вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовну заяву позивача.

Статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2016 скасувати

Постанову Путивльського районного суду Сумської області від 03 листопада 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: