Постанова № 62591587, 02.11.2016, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 листопада 2016 р. Справа № 802/1546/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Т.Ю.

представника позивача: Богатира С.В.

представника відповідача: Міровського В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

до: дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff"

про: стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

03.10.2016 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач -Немирівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Немирівська ОДПІ) з адміністративним позовом до відповідача - дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" (далі - ДП "УГК "Nemiroff") про стягнення податкового боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за відповідачем рахується податкова заборгованість в загальній сумі 9564788,50 грн., яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена, у зв`язку з чим дана заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Крім того, позивач вказав, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.07.2014 року порушено провадження у справі № 902/798/14 про банкрутство ДП "УГК "Nemiroff". Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича.

Проте, на думку позивача, даний спір пов'язаний із стягненням податкового боргу, який утворився після порушення провадження у праві про банкрутство, а тому такий має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимога про стягнення податкового боргу не є конкурсною.

У наданих письмових запереченнях представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив (а.с.81-84, 103-108). Разом з тим, вказав, що 22.07.2014 року Господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 902/798/14 про банкрутство ДП "УГК "Nemiroff". Розгляд вказаної справи триває по цей час.

Водночас, відповідач наголосив, що відповідно до п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з абз. 6 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" надано визначення, зокрема:

кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

конкурсні кредитори - кредитори (за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Як вказав представник відповідача, критерієм поділу кредиторів на конкурсних та поточних є час виникнення грошового зобов'язання боржника відносно рішення господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство. Якщо таке виникло до порушення провадження у справі про банкрутство та вимога не забезпечена заставою майна боржника, такий кредитор набуває статусу конкурсного, якщо після - поточного.

Отже, на думку відповідача, вимоги щодо всіх зобов'язань боржника, які виникли до 22.07.2014 року включно є конкурсними, а з 23.07.2016 року - поточними.

Оскільки, як вважає відповідач, більшість зобов'язань зі сплати податків і зборів виникли до моменту порушення провадження у справі про банкрутство ДП "УГК "Nemiroff", тому вимоги щодо стягнення заборгованості з цих податкових зобов'язаннях є конкурсними і мають розглядатися в межах справи про банкрутство.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Додатково вказав, що за відповідачем рахується податкова заборгованість, яка добровільно не погашена, у зв`язку з чим така підлягає стягненню в судовому порядку за позовом органу ДФС поданому в порядку, що визначений Кодексом адміністративного судочинства України.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив. При цьому, вказав, що зобов'язання із сплати податків і зборів виникли до моменту порушення провадження у справі про банкрутство ДП "УГК "Nemiroff", а тому такі є конкурсними. Тому, для задоволення таких вимог чинним законодавством України, зокрема Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено іншу процедуру.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних мотивів.

ДП "УГК "Nemiroff" як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстровано 02.12.2004 року Немирівською районною державною адміністрацією Вінницької області за № 11601200000000020. Крім того, відповідача перебуває на податковому обліку в Немирівській ОДПІ (а.с.9-13).

22.07.2014 року ухвалою Господарського суду Вінницької області в справі № 902/798/14 порушено провадження у справі про банкрутство ДП "УГК "Nemiroff". Крім того, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича.

Крім того, відповідно до п. 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду Вінницької області від 22.07.2014 року в справі № 902/798/14 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум ( у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Разом з тим, дію мораторію не поширено на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення (а.с. 123-126).

Також судом встановлено, що станом на дату звернення Немирівською ОДПІ до суду податковий борг зі сплати податків та зборів ДП "УГК "Nemiroff" в загальній сумі становить 9564788,50 грн, зокрема: з по податку на додану вартість в сумі 9341405,93 грн, з надходжень від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти в сумі 2475,42 грн, з надходжень від скидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення в сумі 182,67 грн, зі збору за користування радіочастотним ресурсом України в сумі 361,06 грн, з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення в сумі 3526,93 грн, з рентної плата за спеціальне використання води в сумі 19119,98 грн, з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у сумі 197716,51 грн.

На думку представника ДП "УГК "Nemiroff" вимога про стягнення податкового боргу в загальній сумі 9564788,50 грн. є конкурсною та повинна розглядатися господарським судом в межах провадження у справі про банкрутство.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року № 2343-XII (далі - Закон № 2343-XII) кредитор - це, крім інших, органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з абз. 24 ст. 1 Закону № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Із наведених законодавчих визначень понять "конкурсний кредитор" та "поточний кредитор", суд доходить висновку, що критерієм поділу кредиторів на конкурсних та поточних є час виникнення вимоги щодо грошового зобов'язання боржника відносно рішення господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство. Якщо вимоги до боржника виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та їх вимога не забезпечена заставою майна боржника, такий кредитор набуває статусу конкурсного, якщо після - поточного.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.04.2015 року в справі № 21-91а15.

Такий висновок підтверджується і тим, що грошові зобов'язання щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, охоплюється введеним ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.07.2014 року в справі № 902/798/14 про порушення провадження у справі про банкрутство, мораторієм.

Водночас, зобов'язання щодо виконання обов'язків, які у платника податків та зборів виникли після введення мораторію є поточними та повинні погашатися в порядку передбаченому нормами Податкового кодексу України, а не Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на які посилається відповідач.

Відтак, при розгляді даної справи та вирішенні питання щодо віднесення сум податкового боргу відповідача до конкурсних чи поточних вимог кредиторів, має значення момент виникнення права у органу ДФС вимагати у платника податків сплатити податковий борг. Такий висновок підтверджується і нормами ст. 11, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Так, у зазначених правових нормах на кредитора, який звертається до господарського суду із заявою про включення вимог до конкурсних покладено обов'язок подати докази в обґрунтування вказаної заяви. Натомість до виникнення у платника податків податкового обов'язку на сплату сум податкового зобов'язання та до моменту виникнення у контролюючого органу права вимагати сплатити суму податкового боргу в судовому порядку, органи ДФС позбавлені можливості належно обґрунтувати суму боргу з метою її включення до конкурсних вимог кредиторів.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Згідно п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкова декларація, розрахунок, в силу вимог п. 46.1 ст. ПК України, це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Разом з цим, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п.14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПК України).

В силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Відповідно до п. 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 статті 57 ПК України).

Відповідно до п. 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Таким чином, самостійно визначивши суму грошового зобов'язання у податкових деклараціях або отримавши від контролюючого органу податкове повідомлення - рішення, яким визначено суму грошового зобов'язання, платник податків протягом 10 днів зобов'язаний сплатити таку суму податкового зобов'язання.

Як видно із матеріалів справи, податковий обов'язок зі сплати податків та зборів у ДП "УГК "Nemiroff" в загальній сумі 9564788,50 грн. зокрема виник:

1) з по податку на додану вартість на підставі в розмірі 9341405,93 грн, на підставі:

- самостійно задекларованих сум згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 9050765881 від 03.09.2014 року на суму 2693225,00 грн. та уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість № 9050766406 від 03.09.2014 року на суму 6635627,00 грн. (а.с. 21-35);

- податкового повідомлення-рішення № 0003641500 від 22.09.2014 року в сумі 170,00 грн. (а.с. 36);

- в результаті несплати самостійно задекларованої суми згідно уточнюючого розрахунку до декларації № 9062285550 від 28.10.2014 року в сумі 1724,00 грн.

- в результаті несплати самостійно задекларованої суми згідно уточнюючого розрахунку до декларації № 9076036307 в сумі 62,00 грн .

- нарахованої пені з податку на додану вартість в сумі 10597,93 грн.

Правомірність нарахування та правильність суми пені підтверджується особовою карткою платника податку (а.с. 109).

2) з надходжень від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти в сумі 2475,42 грн. в результаті несплати самостійно задекларованої суми згідно розрахунку № 9042659870 від 24.07.2014 року (а.с. 41-42).

3) з надходжень від скидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення в сумі 182,67 грн. в результаті несплати самостійно задекларованої суми згідно розрахунку № 9042659870 від 24.07.2014 року;

4) зі збору за користування радіочастотним ресурсом України в сумі 361,06 грн. в результаті несплати самостійно задекларованої суми згідно декларації № 9051887511 від 10.09.2014 року (а.с. 47-48);

5) з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення в сумі 3526,93 грн, що виникла в результаті несплати самостійно задекларованої суми 3389,49 грн. згідно декларації № 9046265975 від 11.08.2014 року та штрафної санкції в сумі 137,44 грн згідно уточнюючого розрахунку № 9072932047 від 17.12.2014 року (а.с. 54-56);

6) з рентної плата за спеціальне використання води, яка з урахуванням переплати та часткової сплати, становить 19119,98 грн, що виникла в результаті несплати самостійно задекларованої суми згідно розрахунку № 9042666724 від 24.07.2014 року (а.с.57-64).

7) з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у сумі - 197716,51 грн, що виникла на підставі самостійно задекларованих сум згідно податкової декларації № 9090379072 від 12.02.2014 року, де щомісячний авансовий внесок становив 106968,00 грн. на березень - грудень 2014 року та січень-лютий 2015 року. Згідно поданої декларації по податку на прибуток № 9276401542 від 29.02.2016 року нараховано до зменшення податку на прибуток в сумі 8230,00 грн.

Дослідивши вказані вище документи, суд зазначає, що декларації, уточнюючі розрахунки подавалися відповідачем до котролюючого органу, а податкові повідомлення - рішення приймалися та направлялися платнику податків після 22.07.2016 року, тобто після прийняття ухвали господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство. Відтак податковий обов'язок відповідача сплатити визначені суми зобов'язань виник після 22.07.2014 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство ДП "УГК "Nemiroff".

Тому і право вимоги позивача сплатити суми грошового зобов'язання відповідачем, які були узгоджені, набули статус податкового боргу та обов'язок щодо сплати яких виник вже після 22.07.2016 року також набуто після прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство ДП "УГК "Nemiroff".

При цьому суд зазначає, що до 22.07.2016 року позивач був позбавлений як правових підстав так і можливості заявляти вимогу про стягнення спірних сум так і вимогу про їх включення до конкурсних вимог кредиторів у господарському суді в межах провадження у справі про банкрутство ДП "УГК "Nemiroff".

Отже, сума податкового боргу вимога про стягнення якої заявлена у цій адміністративній справі належить до поточних вимог та повинна стягуватися за правилами передбаченими Податковим кодексом України.

Згідно з п. 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Відтак, враховуючи, що сума податкових зобов'язань відповідачем не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.

Так, судом встановлено, що податковим органом вживались заходи щодо погашення платником податкового боргу шляхом направлення рекомендованим листом податкової вимоги № 1052-25 від 01.08.2014 року (а.с.14). Однак, податкова вимога залишилась без виконання.

Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність обов'язку сплачувати авансові внески по податку з прибутку підприємств, в силу того, що ДП "УГК "Nemiroff" за підсумками першого кварталу звітного року прибутків не отримало, а було збитковим, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 57.1 ст.57 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал.

Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

В силу вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування з податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Нормою абз. 9 п. 57.1 ст.57 ПК України встановлено право платника податку не сплачувати авансові внески в наступних періодах, у разі якщо за підсумками першого кварталу звітного року він не отримав прибуток або отримав збиток.

Вказане право не є абсолютним, а може бути реалізовано у порядку та у спосіб, що визначений Податковим кодексом України. При цьому, обов'язковими умовами для реалізації такого права, зокрема є наявність за підсумками першого кварталу звітного року збитку та подання до контролюючого органу декларації за перший квартал року з відомостями про збиток від господарської діяльності товариства.

Згідно із податковою декларацією з податку на прибуток підприємств № 9090379072 від 12.02.2014 року за 2013 рік об'єкт оподаткування ДП "УГК "Nemiroff" склав 1283616,00 грн., на підставі чого у березні-грудні 2014 року та у січні-лютому 2015 року встановлено авансові внески у розмірі 106968,00 грн.

Позивачем не заперечувалось, що станом за підсумками першого кварталу звітного року ДП "УГК "Nemiroff" доходів не мало та було збитковим. Однак, відповідач до контролюючого органу декларацію за перший квартал року з відомостями про збиток від господарської діяльності ДП "УГК "Nemiroff" не подав.

Таким чином, відповідач не виконав обов'язкову умову для реалізації права платника податку не сплачувати авансові внески в наступних періодах, у разі якщо за підсумками першого кварталу звітного року він не отримав прибуток або отримав збиток.

Відтак, доводи відповідача у частині невірного визначення позивачем сум податкового боргу із податку на прибуток, які підлягають стягненню є необгрунтованими.

Відповідно до п.п. 20.1.34 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму заборгованості в розмірі 9564788,50 грн. відповідач у встановлені законодавством строки до бюджету не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, відповідно до положень ст. 94 КАС України, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути із рахунків у банках, що обслуговують дочірнє підприємство «Українська горілчана компанія «Nemiroff» (код ЄДРПОУ 30805594, Вінницька область, Немирівський район, м. Немирів, вул. Горького, 31) кошти, в рахунок погашення податкового боргу в загальній сумі 9564788,50 грн. (дев'ять мільйонів п'ятсот шістдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят вісім гривень п'ятдесят копійок) за наступними реквізитами:

по податку на додану вартість в сумі 9341405,93 грн. (дев'ять мільйонів триста сорок одна тисяча чотириста п'ять гривень дев'яносто три копійки) на р/р № 31114029700380, отримувач УК у Немирівському районі / Немирівський район / 140101;

по податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в сумі 197716,51 грн. (сто дев'яносто сім тисяч сімсот шістнадцять гривень п'ятдесят одна копійка) на р/р № 33119312700380, отримувач УК у Немирівському районі / Немирівський район / 11020300;

по рентній платі за спеціальне використання води в сумі 19119,98 грн. (дев'ятнадцять тисяч сто дев'ятнадцять гривень дев'яносто вісім копійок) на р/р № 33118357700380, отримувач УК у Немирівському районі / Немирівський район / 13020100;

по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення в сумі 3526,93 грн (три тисячі п'ятсот двадцять шість гривень дев'яносто три копійки) на р/р № 33110366700380 отримувач УК у Немирівському районі / Немирівський район / 13030100;

по збору за користування радіочастотним ресурсом України 361,06 грн. ( триста шістдесят одна гривня шість копійок) на р/р № 31118199700380 отримувач УК у Немирівському районі / Немирівський район / 13060000;

надходження від скидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення в сумі 182,67 грн. (сто вісімдесят дві гривні шістдесят сім копійок) на р/р № 33113362700381 отримувач УК у Немирівському районі /Немирівський район/ 19010100;

надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти в сумі 2475,42 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят п'ять гривень сорок дві копійки) на р/р № 33112363700381 отримувач УК у Немирівському районі /Немирівський район/ 19010200.

Банк отримувача ГУДКСУ у Вінницькі області, МФО 802015, код одержувача 37336738.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович