Рішення № 62591300, 07.11.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Бойко С.Л.

Доповідач - Коновалова В.А.

Справа № 415/565/16-ц

Провадження № 22ц/782/790/16

РІШЕННЯ

Іменем України

07 листопада 2016 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Луганської В.М., Фарятьєва С.О.,

за участю секретаря Повової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 07 вересня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій по неповерненню депозитного вкладу незаконними та стягнення суми депозитного вкладу,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій по неповерненню депозитного вкладу незаконними та стягнення суми депозитного вкладу, в обґрунтування якої вказав, що 22.12.2010 року він отримав електронну ощадну книжку на підставі укладеного між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» договору для внесення депозитного вкладу «Пенсійний накопичувальний». Згідно з умовами цього договору строк вкладу встановлений 12 місяців, проте після закінчення строку дії вказаного договору останній вважається автоматично продовженим на той же строк та на тих же умовах, якщо ні одна із сторін не заявила про його розірвання.

На початку 2015 року він користувався електронною карткою, яка наприкінці березня 2015 року без попередження була заблокована відповідачем, у зв'язку з чим він не зміг отримати пенсію за березень 2015 року в сумі 2570,36 грн.

З приводу блокування картки позивач неодноразово звертався до відповідача на що листами ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомляло лише про перелік умов, за яких блокується картковий рахунок. При цьому банк не вказав конкретних причин блокування вказаного рахунку.

Позивач просив суд визнати дії відповідача щодо неповернення позивачу депозитного вкладу, процентів і блокування карткового рахунку незаконними, стягнути з відповідача депозитний вклад в сумі 2570,36 грн.

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 07 вересня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в частині нарахування та виплати процентів по вкладу за період з 01.04.2015 року по день виплати суми вкладу залишено без розгляду.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 07 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій неправомірними та стягнення суми депозитного вкладу задоволено. Суд визнав дії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» по неповерненню депозитного вкладу ОСОБА_2 в сумі 2570,36 грн. незаконними. Стягнув з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 депозитний вклад в сумі 2570,36грн. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій по неповерненню депозитного вкладу неправомірними та стягнення суми депозитного вкладу відмовити, посилаючись на неналежне дослідження судом доказів по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Позивач та його представник в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали.

Представник відповідача, який приймав участь в режимі відеоконференції, доводи апеляційної скарги підтримав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановленні факти про те, що 22.12.2010 року позивач уклав з Луганською філією ПАТ КБ «Приватбанк» договір банківського вкладу «Пенсійний накопичувальний» № 0507110900189485013, згідно умов якого вкладник є власником пенсійного накопичувального вкладу. Власник вкладу може накопичувати свої кошти шляхом регулярних платежів строком на рік. Відповідно до п. 2 умов вкладу договір продовжується неодноразово без явки вкладника в банк.

Суд вважав, що між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, які регулюються параграфом 3 глави 71 ЦК України про банківський вклад та загальними нормами ЦК щодо зобов'язань.

Відповідно до повідомлення Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанськ від 08.12.2015 року за № 7637/02-09 пенсія за березень 2015 року ОСОБА_2 була перерахована у сумі 2570,36 грн. на картковий рахунок ПАТ КБ «Приватбанк».

З березня 2015 року позивач не має змоги скористуватися своїми правами на одержання перерахованої пенсії в сумі 2570,36 грн.

06.04.2015 року, 29.04.2015 року позивач звертався до банку із заявами, в яких просив надати пояснення з приводу блокування його картки № 4731217104129737. Листами № 20.1.0.0.0/7-20150326/2318 від 07.04.2015 року та № 20.1.0.0.0/7-20150429/2474 від 03.06.2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» повідомив позивача, що відповідно до Умов і Правил надання банківських послуг банк має право призупинити здійснення розрахунків за карткою (заблокувати картку) в разі порушень держателем вимог законодавства України.

З урахуванням зазначених обставин, керуючись ст.ст. 526, 530, 629, 1058, 1060 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», суд першої інстанції, дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів про вагомі причини неналежного виконання своїх зобов'язань щодо повернення коштів позивачу і такі дії відповідача є незаконними, а тому позовні вимоги про визнання дій по неповерненню депозитного вкладу неправомірними та стягнення суми депозитного вкладу підлягають задоволенню.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі та матеріали справи у їх сукупності апеляційний суд вважає, що до такого висновку суд дійшов помилково, виходячи з наступного.

Приймаючи рішення суд першої інстанції не в повній мірі врахував положення ст. 11 ЦПК України про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції в достатній мірі не встановив характер спірних правовідносин які виникли між сторонами.

Статтею 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.

Згідно зі ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 2 ст. 1067 ЦК України банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Із матеріалів справи вбачається, що 13 січня 2015 року між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» укладений договір банківського рахунку, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відкрито картковий рахунок і видано позивачу золоту картку для виплат № 4731…9737.

При укладенні договору позивач надав згоду на те, що заява разом із Памяткой клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами складає між ОСОБА_2 та банком договір про надання банківських послуг. Дану згоду позивач особисто засвідчив своїм підписом, що є доказом того, що сторони погодилися з умовами договору. Договір у встановленому законом порядку недійсним не визнаний.

Наведене дає підстави для висновку про те, що між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» був укладений договір банківського рахунку і між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із обслуговуванням карткового рахунку.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач зазначив, що в січні 2015 року йому відповідачем був відкритий картковий рахунок і видана золота картка для виплат на яку Управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанськ здійснювалося перерахування пенсії, в тому числі перерахована пенсія за березень 2015 року у сумі 2570,36 грн. В 2015 році договорів депозитного вкладу з ПАТ КБ «Приватбанк» він не мав.

Відповідно до листа Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанськ від 08.12.2015 року за № 7637/02-09 пенсія за березень 2015 року ОСОБА_2 була перерахована у сумі 2570,36 грн. на картковий рахунок ПАТ КБ «Приватбанк».

Зарахування 19.03.2015 року зазначених вище коштів на картковий рахунок ОСОБА_2 також підтверджується випискою по картці № 4731…..9737 та не заперечувалося представником відповідача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Отже, як позивачем, так і його представником не зважаючи на вимоги ст. 60 ЦПК України про те, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не були надані до суду докази стосовно укладення між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» депозитного договору на який було перераховано 2570,36 грн., суд же згідно ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Посилання представника позивача на пямятку клієнта по депозитному вкладу від 22.12.2010 року, як на підтвердження укладення між позивачем та відповідачем депозитного вкладу та зарахування коштів в сумі 2570,36 грн., не заслуговують на вагу, оскільки належних та допустимих доказів того, що депозитний договір на який посилається представник діяв в 2015 році суду надано не було. Сам же позивач під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції пояснив, що в спірний період депозитних договорів з ПАТ КБ «Приватбанк» не мав.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання дій публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» по неповерненню депозитного вкладу незаконними та стягнення суми депозитного вкладу, суд першої інстанції не встановив характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, не врахував та не дав належної оцінки тому, що для підтвердження свого права на стягнення депозитного вкладу позивач відповідно до ст. 60 ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів стосовного укладення між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» депозитного вкладу та зарахування коштів у сумі 2570,36 грн. на вклад.

Оскільки між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» договір депозитного вкладу не укладався, то у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для визнання дій публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» по неповерненню депозитного вкладу незаконними та стягнення суми депозитного вкладу.

Крім того, приймаючі остаточне рішення по справі, колегія суддів зазначає те, що визначати предмет та підстави позову відповідно до ст.ст.3,4,11,119 ЦПК України є виключним правом позивача.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Із тексту позовної заяви вбачаться, що предметом спору по даній справі в межах заявлених вимог є визнання дій публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» по неповерненню депозитного вкладу, відсотків та блокування карткового рахунку незаконними та стягнення суми депозитного вкладу

Однак, судом першої інстанції вимога позивача про визнання дій відповідача щодо блокування карткового рахунку № 4731…..9737 незаконними по суті не розглядалася і рішення в цій частині не приймалося. Положення ст. 303 ЦПК України уповноважують апеляційний суд переглядати правильність вирішення тієї позовної вимоги, щодо якої суд першої інстанції ухвалив рішення, повноважень на самостійний розгляд цієї вимоги у суду апеляційної інстанції не має.

Оскільки в частині вимог про визнання дій відповідача щодо блокування карткового рахунку незаконними судом рішення не приймалося, то це не позбавляє позивача звернутися до суду із заявою про виділення в окреме провадження цих вимог для розгляду їх судом першої інстанції по суті.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга не містить доводів з приводу того, що судом першої інстанції не були розглянуті всі вимоги позивача.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати у відповідності до ст. 309 ЦПК України та ухвалити по справі нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог про визнання дій публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» по неповерненню депозитного вкладу незаконними та стягнення суми депозитного вкладу за необґрунтованістю. При скасуванні рішення суду з зазначених підстав апеляційний суд вважає також недоцільним робити аналіз іншим доводам апеляційної скарги, так як вони можуть стати предметом розгляду справи при зверненні до суду першої інстанції із заявою про виділення в окреме провадження нерозглянутої судом вимоги.

Керуючись ст.ст. 11,303,309,319 ЦПК України, ст.. 1066, 1067 ЦК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 07 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» по неповерненню депозитного вкладу незаконними та стягнення суми депозитного вкладу відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення у касаційному порядку.

Головуючий

Судді: