УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 215/3123/16-ц Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/774/2078/К/16ОСОБА_1
Категорія № 26 (1)Суддя-доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Барильської А.П.,
суддів: Зубакової В.П., Михайлів Л.В.,
секретар: Чубіна А.П.,
за участю: представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ПАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що працюючи протягом тривалого часу на підприємстві відповідача в шкідливих умовах праці, він отримав професійне захворювання, у звязку із чим висновком МСЕК від 16.02.2016 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 25% з датою переогляду 01.03.2018 року.
Позивач вважає, що у звязку з отриманим професійним захворюванням, йому спричинено моральну шкоду, а тому просив суд стягнути на його користь з ПАТ «Кривбасзалізрудком» в рахунок відшкодування моральної шкоди 290 000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обовязкових платежів.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обовязкових платежів.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Зокрема, на думку відповідача, визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також визначаючи розмір моральної шкоди суд не звернув увагу на практику розгляду аналогічних спорів іншими судами.
Крім того, відповідач вважає, що позивачем не було надано до суду доказів вини відповідача в отриманні ним професійного захворювання, оскільки у п.19 акту розслідування хронічного професійного захворювання, вказано, що конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання, позивача встановити неможливо.
Відповідач посилається й на те, що робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється а також на те, що судом не враховано, що позивач з власної волі виконував роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач не приховав важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, тобто протиправних дій відносно позивача не вчиняв.
Відповідача вказує, що позивачем не доведено факту спричинення йому моральної шкоди висновками відповідних медичних установ.
Також, відповідач вважає, що обовязок з відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоровя покладено на Фонд соціального страхування, а не на підприємство.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.
Судом встановлено, щоОСОБА_4,працюючи в період з 12.10.1987 року по 29.03.2014 року, в шкідливих умовах праці в параметрах, що перевищували гранично допустимі норми, підземним робітником, підземним електрослюсарем, підземним гірничим майстром, заступником начальника дільниці в підземних умовах на шахті «Гвардійська» ПАТ «Кривбазалізрудком», отримав професійне захворювання.
Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського НДІ промислової медицини, протокол №117 від 20.012015 року у позивача встановлено професійне захворювання з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.), група «В», ЛН першого-другого ст. (а.с.8).
ОСОБА_5 розслідування хронічного професійного захворювання від 02 березня 2015 року причиною зазначеного професійного захворювання є робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу: аерозоль фіброгенної дії в повітрі робочої зони, що перевищують гранично допустимі нормативи. Шкідливі умови праці відносяться до 3 класу 2 ступеню шкідливості. Аерозоль переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, концентрація в мг/м. куб: з вмістом кристалічного кремнію діоксиду (SiO2) у пилу від 10% до 70% - 5,0 при гранично допустимій до 2,0 (а.с. 4-5).
Висновком МСЕК від 16.02.2016 року ОСОБА_4 первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 25% з 01.04.2016 року по 01.04.2018 року, з датою переогляду 01.03.2018 року (а.с.6-7).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 посилався на те, що у звязку з отриманим професійним захворюванням та встановленням ступеня втрати професійної працездатності, йому спричинено моральну шкоду, яку має компенсувати відповідач, який не забезпечив позивачу безпечних та нешкідливих умов праці, у звязку з чим він отримав професійне захворювання.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимогОСОБА_4, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, ст. 13 ЗУ «Про охорону праці» й виходив з обовязку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у звязку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди та розміром її грошового відшкодування, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до підп. «є» п.1 ч.1 ст.21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообовязкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Частиною 3 ст. 28 цього Закону зазначено, що при наявності факту спричинення моральної шкоди потерпілому проводиться страхова виплата за моральну шкоду.
Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. «Є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообовязкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а з 01.01.2008 року відшкодування Відділенням Фонду моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Враховуючи те, що на час виникнення у ОСОБА_4 права на відшкодування моральної шкоди вищезазначені положення ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», котрі передбачали відшкодування моральної шкоди, не діяли, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обовязок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на підприємство, під час роботи на якому позивач отримав професійне захворювання. Тому посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що обовязок з відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоровя покладено на Фонд соціального страхування, а не на підприємство, не ґрунтуються на законі та відхиляються колегією суддів.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання від 02 березня 2015 року, причиною професійного захворювання позивача є робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які виникли в результаті порушення керівництвом відповідачаПАТ «Кривбасзалізрудком»ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обовязок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється та наявність шкідливих умов праці є обєктивним явищем.
Відповідно до п.19 зазначеного акту, конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання ОСОБА_4В, встановити неможливо, враховуючи тривалість роботи позивача протягом 26 років 8 місяців в умовах впливу шкідливих виробничих факторів.
При цьому, не можливість встановити конкретних посадових осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці, гігієнічних регламентів і нормативів, не знімає звідповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» обовязку виконувати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання. У звязку з цим доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, щопозивачем не було надано до суду доказів вини відповідача в отриманні ним професійного захворювання, оскільки у п.19 акту розслідування хронічного професійного захворювання, вказано, що конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання, позивача встановити неможливо,відхиляються колегією суддів.
Посилання представника ПАТ «Кривбасзалізрудком» на неврахування судом першої інстанції того, що позивач з власної волі виконував роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач не приховав важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, тобто протиправних дій відносно позивача не вчиняв, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки причини виникнення професійного захворювання позивача та обставини щодо незабезпечення відповідачем позивачу безпечних та нешкідливих умов праці встановлені ОСОБА_5 розслідування професійного захворювання від 02 березня 2015 року, складеного комісією з розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання та затвердженого Головного державного санітарного лікаря м. Кривого Рогу, який міститься у матеріалах справи, відповідачем не оспорюється та є дійсним.
Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підставвідшкодування моральної шкоди ОСОБА_4,оскільки факт заподіяння моральної шкоди у звязку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні.
Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих звязків, у звязку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представникаПАТ «Кривбасзалізрудком»про те, щопозивачем не доведено факту спричинення йому моральної шкоди жодними доказами, зокрема висновками відповідних медичних установ, так як матеріали справи містять належні та допустимі докази щодо спричинення позивачеві ОСОБА_4 в результаті ушкодження здоровя, моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Зокрема, судом враховано характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів саме у ПАТ «Кривбасзалізрудком», відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Тому доводи апеляційних скарг про те, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вказаними висновками суду.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду на підставі ст. 308 ЦПК України має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - відхилити.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 вересня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: А.П. Барильська
Судді: В.П. Зубакова
ОСОБА_6
Судове рішення № 62590606, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг) було прийнято 09.11.2016. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 215/3123/16-ц. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: