Рішення № 62590588, 08.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5263/16 Справа № 187/1175/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Соловйов І. М. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Городничої В.С., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»

на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2016 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року до Петриківського районного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_2 з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (далі - Відповідач), з урахуванням уточнень від 21.03.2016 року, просив стягнути з Відповідача 18 853 грн. спричиненої матеріальної шкоди та 50 000 грн. моральної шкоди.

Свої вимоги мотивував тим, що 30.05.2015 близько 12:00 у с. Єлизаветівка по вул. Чапаєва Петриківського району Дніпропетровської області автомобіль НОМЕР_1, який належить Відповідачу, під керуванням водія ОСОБА_3 (третя особа), який знаходився у трудових відносинах з Відповідачем, рухаючись зі сторони с. Лобойківка Петриківського району Дніпропетровської області, в напрямку м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області не впорався з керуванням та допустив виїзд за межі проїзної частини та скоїв наїзд на будинок його домоволодіння по АДРЕСА_1, внаслідок чого було зруйновано 24,7 метри огорожі домоволодіння та сарай-гараж. У зв'язку з чим, було завдано матеріальної шкоди у розмірі 68 853 грн., з яких 50 000 грн. було відшкодовано страховою компанією, в межах страхової виплати. Відповідно залишок, який мав сплатити Відповідач складає - 18 853 грн.

Крім цього, Позивач зазначав, що внаслідок зазначеної пригоди він зазнав і моральної шкоди, яка виразилася у моральних та психічних стражданнях, у зв'язку з пошкодженням майна та неможливості його використовувати, що порушило сімейні плани, та внесло зміни в розпорядок його життя, а також у застосування додаткових зусиль щодо організації життя внаслідок відсутності огорожі на домоволодінні та відсутності гаражу та сараю, у моральних та психічних стражданнях пов'язаних з пошуком додаткового часу та додаткових зусиль щодо збору та подачі відповідних документів до суду з метою відшкодування йому шкоди, у зв'язку з тим, що відповідач не бажає відшкодувати шкоду у добровільному порядку.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на користь ОСОБА_2 18 853 грн. спричиненої матеріальної шкоди та 25 000 грн. моральної шкоди.

У іншій частині позову ОСОБА_2 - відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" в дохід держави судовий збір врозмірі 194 (сто дев'яносто чотири) грн. 93 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 250 (двісті п'ятдесят).

У апеляційній скарзі ТОВ «Комплекс Агромарс» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 23.09.2015 у справі №187/1332/15-п, яка набрала законної сили, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді позбавлення спеціального права. Згідно даної постанови суду 30.05.2015 о 12:00 водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем НОМЕР_1, який належить ТОВ "Комплекс Агромарс" і рухаючись поблизу домоволодіння № АДРЕСА_1, не вибрав безпечної швидкості руху і не впоравшись із керуванням, скоїв наїзд на домоволодінням АДРЕСА_1, завдавши пошкодження огорожі та гаражу-сараю.

Також, судом встановлено, що сторони не заперечували обставини дорожньо-транспортної пригоди, пошкодження огорожі та гаражу-сараю. Крім того, факт належності автомобіля та трудових відносин з водієм ОСОБА_3, Відповідач також не заперечував.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено коло осіб у справі, що саме Відповідач - ТОВ "Комплекс Агромарс" є особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і відповідно несе відповідальності за шкоду перед потерпілим.

Розмір майнової шкоди, пошкодження сараю-гаражу та огорожі по АДРЕСА_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає 68853 грн., що підтверджується висновком експерта №583/06-15 від 08.06.2015.

Також, встановлено, що цивільно-правова відповідальність Відповідача, як власника автомобіля НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована У ПАТ «Національна страхова компанія «Оранта». Згідно п.4 полісу страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає 50000 грн. і вказана сума було виплачена у повному обсязі, і даний факт сторонами не оспорювався. Таким чином невідшкодована сума завданої шкоди складає 18853 грн.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Цивільного кодексу України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими нормативно-правовими актами.

Суд першої інстанції виходив з того, що майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що матеріальна шкода виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушеного належного йому майнового права. При цьому, відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За таких обставин, вимоги Позивача щодо стягнення завданої матеріальної шкоди є обґрунтованими, оскільки саме Відповідач не виконав свого обов'язку по відшкодуванню шкоди, а саме, різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Зокрема, збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Суд першої інстанції при розгляді справи виходив з того, що володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем джерела підвищеної небезпеки, що також викладено в Постанові Пленуму Верховного Суду України " Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди " № 6 від 27 березня 1992 року.

Тому, позовні вимоги позивача до ТОВ "Комплекс Агромарс", суд першої інстанції вважав обґрунтованими в частині стягнення невідшкодованої суми завданої шкоди у розмірі - 18 853 грн.,виходячи саме з висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 583/06-15 від 08.06.2015 року, надав йому оцінку та з урахуванням викладеного, суд першої інстанції вважав необхідним стягнути саме з ТОВ "Комплекс Агромарс" на користь позивача, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, яка виникла в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 30 травня 2015 року - 18 853 грн.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в частині недостовірності експертного дослідження, підлягають відхиленню, як необґрунтовані, оскільки, суд першої інстанції повно та об»єктивно дав оцінку тим доказам, що містились у матеріалах справи, а саме висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 583/06-15 від 08.06.2015 року. Зазначив, що відповідач належних та допустимих доказів на їх спростування не надав. Крім цього, як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було задоволено клопотання Відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, однак, останній від її проведення фактично відмовився, оскільки, не здійснив відповідну оплату. У подальшому, у судових засіданнях, представник Відповідача не вважав за необхідне призначати судову експертизу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийняв як доказ у справі висновок експертного дослідження, оскільки, він був отриманий у передбаченому порядку ліцензованим судовим експертом. Відповідачем переконливих аргументів чи доказів на спростування вказаного висновку до суду не надано; вказаний висновок узгоджується з іншими матеріалами справи і не протирічить їм.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов»язку відшкодовувати шкоду, у тому числі і моральну, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З урахуванням вищевикладеного, колегія вважає доведеною вину відповідача у заподіянні матеріальної шкоди позивачу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення завданої матеріальної шкоди є обґрунтованими, оскільки Відповідач не виконав свого обов'язку по відшкодуванню шкоди, а саме різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням.

Щодо стягнення моральної шкоди, колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За правилами ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п.3 ч.2 ст.23 ЦК).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, дійсно, в ході розгляду справи було встановлено заподіяння моральної шкоди позивачу, в даному конкретному випадку, внаслідок ДТП, належне позивачу на праві приватної власності майно зазнало пошкоджень, що відповідно призвело до душевних страждань позивача у справі, розмір відшкодування яких, суд першої інстанції, враховуючи при цьому ступінь вини відповідача та принцип розумності і справедливості, вважав задовольнити частково, а тому, вважав достатнім для задоволення зазначених вимог розмір у 25 000 грн.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у Постанові від 31.03.1995 року № 4 (із змінами та доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Факт заподіяння позивачу моральних страждань є очевидним і підтверджується фактом вчинення відносно нього протиправних дій, що заподіяні водієм ОСОБА_3 під час керування автомобілем НОМЕР_1, який належить ТОВ "Комплекс Агромарс"- тобто встановлено причинний зв»язок між скоєнням дорожньо-транспортної пригоди внаслідок протиправних діянь заподіювача - конкретної особи та вина якого доведена, та як наслідок шкодою потерпілого. Зазначене підтверджено постановою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2015 року, згідно до якої, ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст. 124 КпАП України та накладено стягнення у виді позбавлення спеціальних прав. Та встановлено, що 30.05.2015 о 12:00 водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем НОМЕР_1, який належить ТОВ "Комплекс Агромарс" і рухаючись поблизу домоволодіння № АДРЕСА_1, не вибрав безпечної швидкості руху і не впоравшись із керуванням, скоїв наїзд на домоволодіння АДРЕСА_1, завдавши пошкодження огорожі та гаражу-сараю.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відповідності до вимог ст. 1167 ЦК України, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про відшкодування з Відповідача ТОВ "Комплекс Агромарс" на користь позивача суми моральної шкоди підлягає скасуванню та ухваленню у скасованій частині нового рішення про відмову у стягненні з Відповідача ТОВ "Комплекс Агромарс" на користь ОСОБА_2 спричиненої моральної шкоди, оскільки, моральна шкода має відшкодовуватись особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Перед судом першої інстанції інших вимог, ніж ті що заявлені позивачем, з урахуванням уточнень, не заявлялось.

У відповідності до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, повноваження суду апеляційної інстанції на дослідження нових доказів є обмеженим. Інших доказів суду апеляційної інстанції не було надано.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду першої інстанції, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що судове рішення в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на користь ОСОБА_2 25 000 грн. моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні зазначеної частини позовних вимог, що не позбавляє позивача права звернутись до суду з питань відшкодування моральної шкоди у відповідності до вимог чинного законодавства.

Рішення суду першої інстанції, в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на користь ОСОБА_2 18 853 грн матеріальної шкоди - підлягає залишенню без змін, оскільки відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права. Тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 308 ЦПК України правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій частині не має, а відповідні доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» - задовольнити частково.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2016 року - в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на користь ОСОБА_2 25 000 грн. моральної шкоди - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2016 року у іншій частині - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді В.С.Городнича

І.А.Єлізаренко