Рішення № 62590526, 09.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6637/16 Справа № 201/4772/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Батманова В.В. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року м. Дніпро 09 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Глущенко Н.Г., Демченко Е.Л.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк",

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ПАТ "Міський комерційний банк" звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованість за неналежне виконання зобов'язань за договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що між позивачем та ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-Інвест» було укладено договір овердрафту, на забезпечення виконання умов якого також було укладено договори поруки з кожним з відповідачів окремо. Відповідно до умов договору банк надав позичальнику короткостроковий кредит у вигляді відновлюваного овердрафту з визначенням розміру процентної ставки та строків виконання зобов'язання. Проте позичальник свої обов'язки виконує неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 01 січня 2015 року утворилася заборгованість. Посилаючись на порушення умов договору про надання овердрафту, у зв'язку з чим виникла необхідність захисту свого цивільного права, позивач звернувся до суду з зазначеними вимогами та враховуючи наведені обставини наполягає на їх задоволені /т.І, а.с.1-7/.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2016 року в задоволені заявлених позовних вимог відмовлено /т.ІІІ, а.с.33-35/.

В апеляційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення /т.ІІІ, а.с.63-65/.

Під час апеляційного розгляду даної скарги до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на майно відповідача ОСОБА_3, але у судовому засіданні під час надання пояснень по апеляційній скарзі представник банку відмовився від зазначеного клопотання та дану обставину було зафіксовано у журналі судового засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 вересня 2013 року між ПАТ «Міський комерційний банк» та ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-Інвест» було укладено договір про надання овердрафту № 1040/980-ЮО/О, за умовами якого банк у межах ліміту на засадах повернення, строковості та цільового характеру використання надав позичальнику кредит у формі овердрафту в порядку та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язався використати його за цільовим призначенням та повернути банку, сплативши проценти за користування кредитом, виконати інші зобов'язання за договором.

Ліміт овердрафту за умовами договору встановлено в розмірі 15 000 000 грн. зі сплатою річних відсотків залежно від строку безперервного користування коштами, визначеними п.1.3. договору, та зі строком користування кредитом до 19 вересня 2014 року включно.

При цьому кредитування позичальника у формі овердрафту здійснюється позикодавцем у межах ліміту та строку, встановлених договором, з максимальним періодом безперервного користування овердрафтом не більше ніж 90 календарних днів, що виходить з вимог визначених пунктом 1.8 договору, яким встановлено погашення заборгованості в повному обсязі один раз в 90 днів.

Початком періоду безперервного користування овердрафтом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувала заборгованість позичальника за овердрафтом. Датою закінчення періоду безперервного користування овердрафтом вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксовано відсутність заборгованості позичальника за овердрафтом.

Отже, разом з встановленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (погашення заборгованості за овердрафтом), що входять до змісту основного зобов'язання, яке виникло на основі договору. У разі, якщо на 90-й календарний день від початку періоду безперервного користування овердрафтом позичальник не здійснить погашення заборгованості по поточному рахунку, заборгованість позичальника вважається простроченою з операційного дня, що йде за датою закінчення періоду безперервного користування овердрафтом, і банк здійснює нарахування відсотків на суму овердрафту за фіксованою процентною ставкою в розмірі 40 % річних.

На забезпечення виконання зобов'язань за договором овердрафту цього ж дня між ПАТ «Міський комерційний банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за умовами якого вона поручилася перед кредитором за виконання боржником свого обов'язку за договором про надання овердрафту /т.І, а.с.45-47/.

Також в забезпечення зобов'язання 20 вересня 2013 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за боржника за виконання останнім свого обов'язку /т.І, а.с. 48-50/.

Попри взяті на себе зобов'язання позичальник не виконує умови договору стосовно своєчасного повернення суми отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, у зв'язку з чим станом на 01 листопада 2015 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 21 202 542,84 грн.

18 вересня 2014 року банк звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення боргу з боржника та поручителів.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2016 року залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2016 року закрито провадження в частині позовних вимог банку до ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-Інвест», оскільки дані вимоги віднесено до юрисдикції господарських судів /т.ІІІ, а.с.30-31, 106-107/.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що банком було пропущено строк звернення з вимогою до поручителів, тому порука відносно даних зобов'язань припинена, посилаючись на те, що договори поруки укладено на забезпечення виконання договору овердрафту, укладеного на строк по 19 вересня 2014 року, і саме з цього часу у банку виникло право пред'явити вимогу до поручителя протягом шести місяців.

Але з таким висновком суду погодитись не можна, з наступних пістав.

Частиною першою статті 553 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

За змістом частини четвертої стаття 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від установлення строку її дії на підставі договору чи закону, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора вимагати від боржника виконання зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, що визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не означають, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу.

З наданої позивачем виписки по особовим рахункам відповідача вбачається, що 23 вересня 2013 року з поточного рахунка позичальника були перераховані грошові кошти у сумі 15 000 000, 00 грн., що дорівнює встановленому ліміту овердрафту за спірним договором. З даної виписки також вбачається рух коштів по даному рахунку зі здійсненням відповідних банківських операцій щодо їх перерахування. Останнє перерахування грошових коштів з поточного рахунку, в межах дії договору, було здійснено ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-Інвест» 30 січня 2014 року, отже з цієї дати почався період безперервного користування овердрафтом, а тому згідно з підпунктом 1.8 договору про надання овердрафту з 30 квітня 2014 року несплачена заборгованість вважається простроченою.

Таким чином, саме з часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов'язань за кредитом.

Тобто банк мав протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (виникнення простроченої заборгованості за овердрафтом з 30 квітня 2014 року) пред'явити вимоги до поручителя.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року № 6-1265цс16 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Разом з цим, слід зазначити, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Дані твердження узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року № 6-1451цс16, які в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даними вимогами лише 18 березня 2015 року, тобто з пропуском строку визначеного законодавством для пред'явлення вимоги до поручителів, тому порука за даними зобов'язаннями припинена.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині обгрунтування відмови банку в задоволенні позовних вимог відносно стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів підлягає зміні на підставі ст.309 ЦПК України, а саме, слід змінити в частині визначення строку пред'явлення вимоги до поручителів, зазначивши що він починається саме з дати виникнення простроченої заборгованості за овердрафтом. З наведених мотивів апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Підстав для скасування судового рішення не встановлено.

Керуючись ст.ст. 205, 303, ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, - ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2016 року змінити в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Глущенко Н.Г.

Демченко Е.Л.