Ухвала суду № 62590504, 03.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5792/16 Справа № 199/7695/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Григорченко Е.І.

Категорія 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого: Григорченка Е.І.

Суддів колегії: ОСОБА_2, ОСОБА_3

при секретарі Назаренко А.С.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння,-

встановила:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, та заявленою в позові вимогою витребувати від відповідача на користь позивача автомобіль НОМЕР_1 на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки 14.04.2015 р. рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (набрало законної сили 02.07.2015 р.) у справі за позовом ОСОБА_4 до Бабушкінського ВДВС ДМУЮ, Приватного підприємства «ОСОБА_6Ш.», ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання аукціону недійсним та припинення права приватної власності визнано недійсним аукціон, проведений 30.08.2013 р. філією №4 Приватного підприємства «ОСОБА_6Ш.» по реалізації арештованого рухомого майна, а саме лоту №7 автомобіля НОМЕР_2, належного на праві приватної власності ОСОБА_4, який оформлений протоколом проведення аукціону №0413225-7 від 30.08.2013 р., складеним філією №4 Приватного підприємства «ОСОБА_6Ш.» та актом про проведення публічних торгів від 06.09.2013 р., складеним та затвердженим Бабушкінським ВДВС ДМУЮ, автомобіль вибув з власності позивача поза його волею та на даний час автомобіль перебуває у володінні відповідача з реєстраційним номером АЕ 09 55 АХ.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.06.2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив його скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, апеляційний суд не находить підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2015 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Бабушкінського ВДВС ДМУЮ, Приватного підприємства «ОСОБА_6Ш.», ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання аукціону недійсним та припинення права приватної власності визнано недійсним аукціон, проведений 30.08.2013 р. філією №4 Приватного підприємства «ОСОБА_6Ш.» по реалізації арештованого рухомого майна, а саме лоту №7 автомобіля НОМЕР_2, належного на праві приватної власності ОСОБА_4, який оформлений протоколом проведення аукціону №0413225-7 від 30.08.2013 р., складеним філією №4 Приватного підприємства «ОСОБА_6Ш.» та актом про проведення публічних торгів від 06.09.2013 р., складеним та затвердженим Бабушкінським ВДВС ДМУЮ.

Зазначеним вище рішенням суду встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2010 р. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ТОВ «УФА ОСОБА_10» 231 128 грн. 55 коп. та 200 грн. На виконання вказаного рішення видано два виконавчі листи. Державним виконавцем Бабушкінського ВДВС ДМУЮ були відкриті виконавчі провадження за виданими виконавчими листами та зведені в одне №37269775.

14 серпня 2012 р. Кіровським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_11 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості в розмірі 2 083 343 грн. 74 коп. На підставі вказаного виконавчого листа державним виконавцем Бабушкінського ВДВС ДМУЮ 21.12.2012 р. відкрито виконавче провадження №35828698 і відповідно до постанови державного виконавця від 22.02.2013 р. дане виконавче провадження було приєднано до зведеного виконавчого провадження №37269775.

22 лютого 2013 р. Кіровським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості в розмірі 2 083 383 грн. 74 коп. На підставі вказаного виконавчого листа державним виконавцем Бабушкінського ВДВС ДМУЮ 22.02.2013 р. було відкрито виконавче провадження №38416814 і відповідно до постанови державного виконавця від 17.06.2013 р. дане виконавче провадження було приєднано до зведеного провадження №37269775.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.09.2013 р. рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2010 р. щодо стягнення на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ТОВ «УФА ОСОБА_10» 231 128 грн. 55 коп. та 200 грн. скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

23 травня 2013 р. державним виконавцем вилучений і арештований належний ОСОБА_4 автомобіль марки SUZUKI моделі GRAND VITARA VIN JSAJTD54VOO137570, та 30.08.2013 р. автомобіль був реалізований.

Виконавчі дії були проведені державним виконавцем в межах виконавчого провадження з виконання виконавчих листів, виданих 14.08.2012 р. Кіровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_11 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості в розмірі 2 083 343 грн. 74 коп. та 22.02.2013 р. про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості в розмірі 2 083 383 грн. 74 коп.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що апелянтом не було надано доказів у порядку ст.ст. 57-59 ЦПК України (ст.ст. 10, 60 ЦПК України) про закінчення даного виконавчого провадження з підстав, передбачених ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», та наслідком визнання результату прилюдних торгів, яким фактично є оформлений у вигляді протоколу про результати торгів договір купівлі-продажу, недійсним є повернення сторін договору купівлі-продажу продавця і покупця - до первісного стану, тобто реституція як спосіб захисту, що характерний для зобовязальних відносин. Відтак, спірне майно підлягає поверненню продавцю, яким позивач відповідно до протоколу про результати торгів не був

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обємі зясував права та обовязки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями учасників процесу.

При вищенаведених обставинах, суд відповідно до ст. ст. 216, 388 ЦК України, ст. 10, 11, 57-61 ЦПК України, прийшов до обгрнутованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що повернення майна може бути на користь ВДВС в порядку реституції, не можуть бути підставою для скасування рішення суду з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 23.05.2013 року державним виконавцем вилучений і арештований автомобіль, який належав позивачу, та 30.07.2013 року призначений аукціон, а 30.08.2013 року автомобіль реалізований /а.с. 5-9/.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2015 року визнано недійсним аукціон від 30.08.2013 року по реалізації автомобіля, який належав позивачу/а.с. 5-9/.

Позивач та його представник пояснили в апеляційному суді, що виконавче провадження на цей час не закінчено, рішення суду щодо стягнення боргу з позивача на користь банку не виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Порушене право може бути захищено у спосіб, хоча і непередбачений зазначеною нормою, законом чи договором, але такий, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим порушенням.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 обґрунтовував свої вимоги преюдиційністю рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2015 року, яким визнано недійсним аукціон від 30.08.2013 року по реалізації арештованого автомобіля, яке вступило в законну силу, і на підставі ст. ст. 388, 1212 ЦК України просив витребувати від відповідача автомобіль марки SUZUKI моделі GRAND VITARA VIN JSAJTD54V00137570.

Апелянт вважає, що у цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388, ст. 1212 ЦК України, посилаючись на правові позиції Верховного Суду України, зокрема на постанову у господарських справах від 17.10.2011р №3-103гс11/5002-8/5447-2010.

Колегія суддів вважає, що посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду України, зокрема в зазначеній постанові, є помилковими, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами у даній с праві та у справі по якій винесена зазначена постанова, не є тотожними.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що в даному випадку, відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, яким є відповідач, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 62 вказаного Закону реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного у ч. 8 ст. 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

У разі відчуження майна за відплатним договором відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пп. 1 - 3 зазначеної статті). Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача, яким в даному випадку є відповідач.

З матеріалів справи вбачається, що позивач знав про те, що зазначений автомобіль арештований і вилучений держаним виконавцем для подальшої його реалізації на прилюдних торгах. Дії державного виконавця щодо арешту, вилучення та призначення прилюдних тогів позивачем не оскаржені, що є підтвердженням волі позивача на передачу автомобіля для його продажу.

В даному випадку, продавцем зазначеного автомобіля на прилюдних торгах є ВДВС, який продав, а покупець набув право власності на спірне майно у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Отже, наслідком задоволення позовних вимог про визнання прилюдних торгів недійсними не є поновленням права власності боржника ОСОБА_4 на автомобіль, що був предметом продажу, а повернення його до ВДВС, у якого настає обов'язок з проведення відчуження такого майна відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-1884цс15 від 18.11.2015 року, на яку обґрунтовано послався суд першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті судом до уваги, так як зводяться до переоцінки наданих доказів та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Районний суд розглянув справу у відповідності із вимогами ст. ст. 10, 11 ЦПК України про змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 Федоровичавідхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: