Ухвала суду № 62586385, 09.11.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

09.11.2016 Справа №607/11956/16-ц

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Позняк В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання документів недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали до суду позовну заяву до ОСОБА_3 про визнання документів, долучених ОСОБА_3 до позовної заяви (справа № 2-3972/09) про визнання права власності на гараж, недійсними.

Відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява має містити відомості, передбачені пунктами 1 7 частини другої зазначеної статті, та відповідати іншим вимогам, встановленим законом. До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Позовна заява зазначеним вимогам не відповідала, оскільки в ній не було конкретизовано зміст позовних вимог.

Крім цього, надані квитанції про сплату свого збору не відповідали встановленим вимогам закону.

Згідно з ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно дорозяснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданими в п.26 Постанови № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року, платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано уповноваженою посадовою особою банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Дублікати квитанцій, долучені до позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 зазначеним вимогам не відповідали, оскільки вони не містили відомостей про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір, не скріплені печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Також, дублікат квитанції 0.0.300295166.1 про сплату ОСОБА_1 судового збору в сумі 243,60 гривень датований 22 вересня 2014 року, тобто до моменту використання вказаної квитанції пройшло більше одного року.

Окрім того, позивачами було долучено квитанції про сплату судового збору на суму 551 гривень, хоча ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру становить 551 гривень 20 копійок, тому їм необхідно було доплатити судовий збір в розмірі 20 копійок.

Отже, при пред'явленні зазначеного позову позивачами не було надано належного доказу сплати судового збору

З цих підстав ухвалою судді від 26 жовтня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання документів недійсними залишено без руху і надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків терміном пять днів із дня отримання копії ухвали.

На виконання зазначеної ухвали суду позивачами подано заяву про усунення недоліків від 07 листопада 2016 року із долученою до неї квитанцією про сплату судового збору на суму 20 копійок. Також позивачами надано розяснення з приводу змісту позовних вимог, а саме зазначено, що позовні вимоги є надто конкретними, у повному обсязі означає, що визнанню недійсними підлягають усі долучені до позовної заяви (справа № 2-3972/09) документи, крім квитанції про сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і квитанції від 28 листопада 2008 року.

Разом з тим, позивачі знову не вказують які саме документи вони просять визнати недійсними, хоча ця вимога була поставлена в ухвалі суду від 26 жовтня 2016 року.

Крім цього, щодо вимоги про надання оригіналів квитанцій про сплату судового збору, які за формою не відповідають вищенаведеним вимогам, позивачі зазначили, що вказані вимоги вони не приймають до уваги, оскільки в банку є свій порядок надання квитанцій, а долучені квитанції про сплату судового збору є оригіналом. При цьому вказують, що до позовної заяви від 30 червня 2016 року (справа № 607/6954/169-ц) були долучені ті самі квитанції, що й до позовної заяви від 24 жовтня 2016 року (справа № 607/11956/16-ц).

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/6954/16-ц позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Творчої майстерні «Стилобат», ОСОБА_3 про визнання проекту таким, що не відповідає фактично збудованому гаражу, вимогам чинного законодавства залишено без розгляду. У задоволенні клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2 про повернення судового збору відмовлено.

Таким чином, до позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання документів, долучених ОСОБА_3 до позовної заяви (справа № 2-3972/09) про визнання права власності на гараж, недійсними, долучені дублікати квитанцій про сплату судового збору за подання до суду позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Творчої майстерні «Стилобат», ОСОБА_3 про визнання проекту таким, що не відповідає фактично збудованому гаражу, вимогам чинного законодавства, у справі за якою вказаний позов на підставі заяви позивачів залишено без розгляду та судовий збір не підлягає поверненню в силу п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», а тому такі квитанції не можуть використовуватися для іншої цивільної справи.

Таким чином, необхідність усунення недоліків позовної заяви, щодо конкретизації змісту позовних вимог, долучення до матеріалів позовної заяви квитанції про сплату судового збору, які за формою відповідають встановленим вимогам закону, або ж сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру в розмірі 551,20 гривень, про що прямо зазначено в ухвалі судді, позивачі проігнорували, сплативши лише судовий збір в сумі 20 копійок та долучивши до заяви оригінал квитанції про його сплату.

Тобто позовна заява й після часткового усунення позивачами недоліків не відповідає встановленим законом вимогам, зокрема щодо конкретизації змісту позовних вимог та підтвердження сплати судового збору за позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання документів недійсними в сумі 551 гривня.

Беручи до уваги, що недоліки, про необхідність усунення яких зазначено в ухвалі судді від 26 жовтня 2016 року про залишення позовної заяви без руху, належним чином не виправлені, позовна заява відповідно до ч. ч. 2, 5 ст.121 ЦПК України підлягає поверненню позивачам з правом їх повторного звернення до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Враховуючи наведене та керуючись ч. ч. 2, 4, 5 ст. 121, ст. 210, п. 3 ч. 1 ст. 293, ч. 2 ст. 294, ст. 296 ЦПК У країни,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання документів недійсними вважати неподаною та повернути позивачу.

Розяснити позивачам, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддяОСОБА_4