Ухвала суду № 62584310, 03.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/4174/15 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.

Провадження № 22-ц/783/5643/16 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і Савуляк Р.В.

при секретарі Куцик І.Б.,

з участю представника позивача Жарського І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 15 липня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ Комерційний банк /КБ/ "ПриватБанк" до ОСОБА_5 про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 15 липня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ Комерційний банк /КБ/ "ПриватБанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 в користь Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ Комерційний банк /КБ/ "ПриватБанк" 38750,41 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Вищезгадане рішення через свого представника ОСОБА_4 оскаржив відповідач - ОСОБА_5. Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим і таким, що ухвалене з неповним встановленням обставин по справі. Звертає увагу, що банком при подачі позову не долучено жодного доказу в підтвердження того, що відповідачем було отримано кредитні кошти. Окрім цього, зазначає, що згідно позовної заяви відповідач отримав кредит в розмірі 19000 грн., в той час, як в розрахунках міститься відомість, що заборгованість по тілу кредиту складає 30860 грн. В апеляційній скарзі апелянт просить рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 15 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ Комерційний банк /КБ/ "ПриватБанк" до ОСОБА_5 про стягнення боргу відмовити.

02 листопад 2016 року від представника відповідача - ОСОБА_4 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з зайнятістю його в день засідання в іншому судовому засіданні, однак будь-яких доказів на підтвердження згаданого не надано, окрім як посилання про надання таких доказів в майбутньому. Беручи до уваги згадане клопотання та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає таке клопотання слід відхилити, продовживши розгляд справи без участі представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається із заяви ОСОБА_5 від 20.10.2012 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, він ознайомилася та погодилася із Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які були надані їй в письмовій формі, отримала картку "Платіжна картка". Своїм підписом ОСОБА_5 підтвердив факт отримання інформації про умови кредитування в ПриватБанку та погодилася, з тим, що підписана нею заява разом із Пам"яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком Договір про надання банківських послуг.

Відповідно до укладеного договору №б/н від 20.10.2012 року ОСОБА_5 20.10.2012 року отримав кредит у розмірі 19000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, картка НОМЕР_1.

Окрім цього, встановлено, що до вказаного кредитного договору ОСОБА_5 було відкрито додаткові картки, а саме: НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_6 та НОМЕР_7.

З виписки по рахунку боржника вбачається, що ОСОБА_5 сумарно за всіма картками використано кредитних коштів понад встановлений кредитний ліміт у розмірі 30860,54 грн., що разом з відсотками 5468,42 грн., заборгованістю за пенею та комісією в 100 грн., 500 грн. фіксованої частини штрафу, 1821,45 грн. процентної складової

Згідно розрахунку, наданого ПАТ КБ "ПриватБанк", станом на 28 лютого 2015 року заборгованість відповідача ОСОБА_5 за цим договором становить: заборгованість за кредитом - 30860 грн. 54 коп., заборгованість по процентах за користування кредитом - 5468 грн. 42 коп., заборгованість за пенею та комісією - 100 грн., штраф (фіксована частина) -500,0 грн., штраф (процентна складова) - 1821 грн. 45 коп., а разом - 38750 грн. 41 коп.

Задовольняючи позов Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ Комерційний банк /КБ/ "ПриватБанк" суд першої інстанції виходив з тих підстав, що відповідач зобов"язання за кредитним договором не виконав, суму кредиту не повернув і відсотки не сплатив.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. З міст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з вимогами ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов"язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до вимог ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положення ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до вимог ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно п. 2.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, з якими позивач ознайомилась та погодилась визначено, що клієнт надає свою згоду банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити чи анулювати) кредитний ліміт.

Згідно пункту 2.1.2.2.4 цих Умов та Правил, підписання даного договору є прямою і беззаперечною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого кредитного ліміту, встановленого Банком.

Таким чином, сторони, укладаючи зазначений договір, досягли згоди, щодо суми кредиту та його відсоткової ставки.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки відповідачем не погашено заборгованість в повному обсязі, у даному випадку мають місце порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по кредитному договору б/н від 20.10.2012 року, що станом на 28.02.2015 року складає 38750 грн. 41 коп.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому у задоволенні такої скарги апелянту слід відмовити, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 15 липня 2016 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 15 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набранням ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

Р.В. Савуляк