Ухвала суду № 62584254, 09.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/2398/16 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 22-ц/783/5251/16 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

09 листопада 2016 року суддя Апеляційного суду Львівської області Копняк С.М. перевіривши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 26 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Миколаївської райдержадміністрації про визначення місця проживання дитини, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа - Орган опіки та піклування Миколаївської райдержадміністрації про відібрання дитини від батька та повернення матері, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 26 квітня 2016 року по справі призначено судову психологічну експертизу, зупинено провадження на час проведення такої.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, представник відповідача ОСОБА_3 оскаржив таку в апеляційному порядку в частині зупинення провадження у справі.

При вирішенні питання відкриття провадження, суддею - доповідачем встановлено, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, передбаченого ч.2 ст. 294 ЦПК України та апелянтом не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.

Ухвалою судді Апеляційного суду Львівської області від 27 липня 2016 року, апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 26 квітня 2016 року залишено без руху та надано апелянту строк протягом п»яти днів з дня отримання цієї ухвали, подати суду документ, що підтверджує сплату судового збору або докази про звільнення від сплати такого та протягом тридцяти днів з дня отримання цієї ухвали, подати Апеляційному суду Львівської області заяву із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо такі існують, попереджено, що у випадку невиконання вимог даної ухвали суддею - доповідачем буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Належно завірена копія вказаної ухвали була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою апелянта, зазначеною у матеріалах справи 27 липня 2016 року (а.с.144), однак, рекомендований лист з копією ухвали, був повернутий Апеляційному суду Львівської області з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

10 жовтня 2016 року представнику відповідача було повторно скеровано копію ухвали Апеляційного суду Львівської області від 27 липня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху, однак, станом на 09 листопада 2016 року на адресу суду не повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається із Закону України "Про охорону дитинства" від 21.06.2001 року №-2558-ІІІ, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Відповідно до «Декларації про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок», схваленої Постановою Верховною Радою України №475-XFV від 05.03.1999 року, держава захищає материнство та дитинство і визнає пріоритетність інтересів матері та дитини в суспільстві та забезпечує неухильне додержання законодавства України та норм міжнародного права стосовно сім'ї та жінок.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Згідно зі ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом із батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.

Відповідно до ст. 15 ЗУ "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_4 звернувся з позовом в суд до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Миколаївської райдержадміністрації про визначення місця проживання дитини, в свою чергу ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_4, третя особа - Орган опіки та піклування Миколаївської райдержадміністрації про відібрання дитини від батька та повернення матері.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 26 квітня 2016 року по справі призначено судову психологічну експертизу, зупинено провадження на час проведення такої. Представник відповідача ОСОБА_3 оскаржив таку в частині зупинення провадження, подавши апеляційну скаргу, яка подана з порушенням приписів ст. 121, ч. 2 ст. 294 ЦПК України.

Оскільки, предметом розгляду даної цивільної справи є права малолітньої дитини - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, 26 квітня 2016 року по справі призначено судову психологічну експертизу, яка станом на 09 листопада 2016 року не проведена, оскільки справа перебуває на розгляді в суді апеляційної інстанції, апелянтом не вживаються заходи по усуненню вимог ухвали Апеляційного суду Львівської області від 27 липня 2016 року, він не цікавиться рухом поданої ним апеляційної скарги, а відтак, зловживає своїми процесуальними правами, вважаю, що слід відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 26 квітня 2016 року.

Відповідно до п. 99 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" від 05 березня 2009 року N 270 рекомендовані поштові відправлення, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї, а у разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Згідно з п. 116 вказаних Правил, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку протягом одного місяця з дня їх надходження.

Згідно з п.117 Правил надання послуг поштового зв'язку, поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень.

У відповідності до абз. 5 ч.5 ст.74 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за зареєстрованою адресою місця проживання чи перебування, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

З урахуванням вищенаведеного, та беручи до уваги те, що представник відповідача ОСОБА_3 за адресою, яка зазначена ним в апеляційній скарзі, не з'явився у відділення поштового зв'язку для отримання рекомендованого листа з копією ухвали Апеляційного суду Львівської області від 27 липня 2016 року, суддя - доповідач приходить до висновку, що апелянт був відсутній за адресою вказаною в матеріалах справи, що у відповідності до абз. 5 ч.5 ст. 74 ЦПК України розглядається як вручення належним чином судового виклику або судового повідомлення.

Оскільки, апелянт не подав до суду ані докази про сплату судового збору, ані заяву із зазначенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, вважаю, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Враховуючи наведене та керуючись ч. 3 ст. 297 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 26 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Миколаївської райдержадміністрації про визначення місця проживання дитини, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа - Орган опіки та піклування Миколаївської райдержадміністрації про відібрання дитини від батька та повернення матері.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя Апеляційного суду

Львівської області Копняк С.М.