Ухвала суду № 62583981, 09.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 6.67/104/2016 Головуючий у 1-й інстанції-Остапчук Т.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Головачова Я.В., Поливач Л.Д.

при секретарі - Литвиненку Р.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_2, про роз'яснення рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання малолітніх дітей та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що від шлюбу з ОСОБА_5 він має двох малолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Посилаючись на те, що він матеріально забезпечує дітей, створює усі умови для їхнього розвитку, має власне житло, а відповідач створила нову сім'ю, не приділяє уваги дітям і не виконує свої батьківські обов'язки, позивач просив визначити місце проживання малолітніх дітей з ним.

У червні 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду з зустрічним позовом про визначення місця проживання малолітніх дітей з нею, мотивуючи свої вимоги тим, що в інтересах дітей найкращим є проживання саме з матір'ю, а не збатьком. Визначення місця проживання дітей з батьком нанесе непоправної шкоди їхньому здоров'ю.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено.

Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір'ю ОСОБА_5

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року, рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року скасовано та ухвалено нове.

Позов ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання малолітніх дітей задоволено.

Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 за адресою: 01023, АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей відмовлено.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про роз'яснення рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що резолютивна частина вказує місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 за адресою: 01023, АДРЕСА_1, проте зазначена квартира не є єдиним житлом ОСОБА_1, тому виникає певна незрозумілість, чи повинен батько з дітьми проживати лише за зазначеною адресою, чи за будь-якою іншою адресою на вибір батька.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 підтримав доводи заяви, просив її задовольнити.

Інші особи в судове засідання не з'явились, про день час та місце розгляду справи за законом повідомлені належно.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторін, або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи в апеляційному суді.

Вивчивши матеріали зазначеної вище цивільної справи, колегія суддів, вважає, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Неявка осіб, які брали участь у справі, не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду.

Роз'ясненню підлягає судове рішення, яке підлягає виконанню як у добровільному порядку, так і примусово у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Судове рішення - акт судового розгляду справи будь-якого виду провадження, яке відповідно до ст. 124 Конституції України ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У цивільному судочинстві судове рішення виноситься по суті правових вимог місцевими загальними судами, а в разі зміни судового рішення по суті справи - в апеляційному і в касаційному порядку.

Діюче процесуальне законодавство зазначає, що рішення суду повинно бути зрозумілим.

Зрозумілість судового рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

У відповідності до пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» визначено, що відповідно до статті 221 ЦПК України роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливо тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи зміну у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року,визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 за адресою: 01023, АДРЕСА_1.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 не є єдиним житлом ОСОБА_1

Відповідно до вимог ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров я тощо, в якому вона вживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно з ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішується органом опіки та піклування або судом.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією (254к/96-ВР), законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Документами, до яких вносяться відомості про місце проживання є паспорт громадянина України,тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.

Відповідно до ст. 6 цього Закону, обов'язок щодо реєстрації місця проживання або перебування покладено на громадянина України, а також іноземця чи особи безгромадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

За таких обставин, обмеження вільного вибору місця проживання встановлюється відносно осіб, які не досягли чотирнадцяти річного віку, оскільки, оскільки місцем проживання дитини зазначеного віку є місцем проживання того з батьків, з яким суд залишив дитину.

Відповідно до ст. 29 ЦК України, ст. 160, 161 СК України та Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»той з батьків, з ким рішенням суду було залишено дитини не може бути обмежений у вільному виборі місця свого проживання та обмежений у свободі пересування, а відтак- може на свій вибір, але враховуючи інтереси дитини, змінювати місце проживання.

З огляду на все вище зазначене колегія судів, вважає за необхідне роз'яснити рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року зазначивши, що той з батьків з ким суд залишив малолітніх дітей , а відтак - і визначив місцем проживання цього одного з батьків має право вільно обирати та/або змінювати місце свого проживання, яке і буде місцем проживання малолітніх дітей, які не досягли чотирнадцяти років.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 221 ЦК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Роз'яснити рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання малолітніх дітей та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей.

Зазначити, що ОСОБА_1 з яким суд визначив місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2 має право вільно обирати та/або змінювати місце свого проживання, яке і буде вважатись місцем проживання малолітніх дітей.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді