Ухвала суду № 62583028, 03.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 316/1281/15

Провадження №22ц/778/3323/16 Головуючий у 1 інстанції: Ткаченко І.М.

Суддя-доповідач: Воробйова І.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Полякова О.З.,

Спас О.В.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 29 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_3, про витребування майна з незаконного чужого володіння, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4, уточнив свої позовні вимоги, звернулася до суду з позовною заявою про витребування майна з незаконного чужого володіння.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що з 19.04.1960 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та є його єдиною спадкоємицею.

Також, позивачка вказує, що в період шлюбу між нею з чоловіком було придбане серед іншого майна меблі за Договором купівлі-продажу № 01/08/07 від 2002 року.

Окрім того, у ПП ОСОБА_7 було куплено обладнання для санвузлу та ванних кімнат, у СПД ОСОБА_8 - ТВ/аудіо/відео обладнання, тумбочки та дзеркало.

Вищезазначені меблі та інше майно було придбане покійним чоловіком під час шлюбу.

Також позивачка зазначила, що є єдиним спадкоємцем, яка прийняла після смерті чоловіка спадщину: ? частина вказаного майна належить їй, як дружині померлого, ще 1/2 майна належить їй як спадкоємцеві.

Після смерті чоловіка у позивачки виникли суперечки з відповідачем стосовно частини вищевказаного майна, яке він взяв у тимчасове користування та не повертає.

Позивачка вказує, що є спадкоємцем майна померлого чоловіка та частина майна, яке передане в користування відповідачу, входить до складу спадщини, та є її власністю.

Позивачка планує здійснити продаж майна, в тому числі й того, яке знаходиться у відповідача, але у зв'язку з відмовою відповідача повернути майно, вона змушена звернутися до суду.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 29 квітня 2016 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4 майно, яке знаходиться у відповідача в незаконному чужому володінні та належить позивачу на праві спільної сумісної власності, а саме:

-набір корпусних меблів для бібліотеки (шафа для книг, драбина), Італія;

-стіл обідній, розкладний та 10 стільців до нього, виробництва Італія;

-три кришталевих підвісних світильника, виробництва Німеччини;

-шість кришталевих бра виробництва Германія;

-стіл кухонний розкладний виробник Calligaris, Італія;

-шість стільців, виробник Calligaris, Італія;

-диван Spider на металевих ніжках, шкіра, виробництва Valerio Salotti;

-диван бузкового кольору, та пуф (2 шт.) виробництва Valerio Salotti;

-набір корпусної меблі для кухні, Італія;

-стелаж на коліщатках білого кольору та стелаж для книг зі вставками білого кольору, виробник Швеція;

-набір м'якої меблі (диван білого кольору з подушками та пуф помаранчевого кольору, крісла білого кольору без підлокітників (3 шт.), журнальний стіл), виробництва Ligne Roset, Франція;

-шафа двустворчата біла для одягу, виробництво Італія;

-спальня виробництва фабрики, Італія (бежеве ліжко, тумба для подушок, 2 підкатні тумби, комод, туалетний столик, платяна шафа);

- проектор NEC;

- гідромасажний бокс.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 з 19.04.1960 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. За матеріалами справи ОСОБА_4 є єдиною спадкоємицею після померлого ОСОБА_6, оскільки їх син ОСОБА_5 відмовився від спадщини на її користь (а.с.3).

В позові позивачка зазначає, що за час спільного життя подружжям було придбано наступне майно:

-набір корпусних меблів для бібліотеки (шафа для книг, драбина), Італія;

-стіл обідній, розкладний та 10 стільців до нього, виробництва Італія;

-три кришталевих підвісних світильника, виробництва Німеччини;

-шість кришталевих бра виробництва Германія;

-стіл кухонний розкладний виробник Calligaris, Італія;

-шість стільців, виробник Calligaris, Італія;

-диван Spider на металевих ніжках, шкіра, виробництва Valerio Salotti;

-диван бузкового кольору, та пуф (2 шт.) виробництва Valerio Salotti;

-набір корпусної меблі для кухні, Італія;

-стелаж на коліщатках білого кольору та стелаж для книг зі вставками білого кольору, виробник Швеція;

-набір м'якої меблі (диван білого кольору з подушками та пуф помаранчевого кольору, крісла білого кольору без підлокітників (3 шт.), журнальний стіл), виробництва Ligne Roset, Франція;

-шафа двустворчата біла для одягу, виробництво Італія;

-спальня виробництва фабрики, Італія (бежеве ліжко, тумба для подушок, 2 підкатні тумби, комод, туалетний столик, платяна шафа);

- проектор NEC;

- гідромасажний бокс,

що підтверджується договором купівлі-продажу №01/08/07 від 2002 року, накладною

№24 від 30 вересня 2002 року, накладною №11 від 24 липня 2002 року, накладною №17 від 19 серпня 2002 року, накладною №27 від 11 жовтня 2002 року, накладною №33 від 23 листопада 2002 року, накладною №43 від 13 грудня 2002 року, накладною №69 від 06 травня 2003 року, накладною №54 від 03 квітня 2003 року, накладною №41 від 12 грудня 2002 року, накладною №70 від 07 травня 2003 року, накладною від 29 березня 2002 року, накладною від 12 березня 2002 року, накладною від 14 лютого 2002 року, накладною від 12 лютого 2002 року, накладною №79 від 15 вересня 2003 року, товарними чеками від 04 квітня та 10 червня 2006 року (а.с.4-21).

Відповідач ОСОБА_5 та третя особа ОСОБА_3 заперечують право власності позивачки на вказане майно. Так, ОСОБА_5 в суді першої інстанції заперечуючи проти позову зазначив, що спірне майно було передано йому за життя батьком та належить йому.

Апелянт ОСОБА_3 заперечуючи проти позову зазначає, що спірне майно, яке зазначила в позові ОСОБА_4 вже було предметом судового розгляду та згідно рішення Апеляційного суду Полтавської області від 09 грудня 2013 року визнано спільним майном подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3

У зв'язку з необхідністю походження меблів та предметів інтер'єру на схожість їх з меблями та предметами інтер'єру, визначених як сумісна власність за рішенням Апеляційного суду Полтавської області, за клопотанням відповідача в суді першої інстанції була призначена та проведена судова товарознавча експертиза Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл.проф. Бокаріуса М. С.

Згідно експертного висновку № 9621, встановити дату виготовлення продукції мебельного виробництва, світильників відповідно до маркування, не надається можливим. Частина меблів має стрічки зображень торгової марки з встановленням виробника. Інші об'єкти дослідження щодо виробника, відповідно до маркування встановити не надається можливим, однак, візуальним дослідженням, по зовнішнім ознакам встановлена схожість з меблевими виробами, зазначеними в накладних, наданих позивачкою.

Допитана у судовому засіданні першої інстанції експерт ОСОБА_10 пояснила, що дійсно, їй були надані для огляду меблі та предмети інтер'єру, які як зазначене в накладних були куплені та встановлені у 2002 році. У зв'язку з тим, що деякі речі є великогабаритними та встановлені або до стіні, або прикріплені до стіни (це насамперед шафи та набір меблів для спальні, кухня, підвісні світильники, бра та стелажі) встановити наявне маркування з вказуванням виробника не вдалось, але експерт підтвердила, що за всіма наданими до огляду меблями та предмети інтер'єру за зовнішніми ознаками встановлена схожість з аналогічними меблями та предметами інтер'єрів фабрик виробників, вказаних в накладних, які були надані позивачкою, з посиланням на сайти, з яких ця інформація була отримана.

У відповідності до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст. 61 Сімейного кодексу України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

У відповідності до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У відповідності до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, оцінюючи рішення Апеляційного суду Полтавської області від 09 грудня 2013 року, про те, що меблі, побутова техніка та обладнання, що знаходяться у житловому будинку №116 по вул.Леонова у м.Кременчуці та увійшло до переліку спільного майна подружжя, було визначено зі слів сторін.

А право власності на майно, яке зазначено позивачкою в позові підтверджено документально: договором купівлі-продажу №01/08/07 від 2002 року, накладними (а.с.4-21), та проведеною експертизою (експертний висновок № 9621).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про невідповідність спірного майна майну, яке увійшло до спільної сумісної власності згідно рішення Апеляційного суду Полтавської області від 09 грудня 2013 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, виходячи із встановлених у справі обставин, дійшов правильного висновку, що спірне майно вибуло із володіння позивачки поза її волею, що дає власнику правові підстави для повернення такого майна шляхом його витребування, в тому числі й у добросовісного набувача.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 29 квітня 2016 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: