Рішення № 62583013, 03.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 320/3615/16

Провадження №22ц/778/4568/16 Головуючий у 1 інстанції: Сметаніна А.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

ОСОБА_2

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Просто-страхування» на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Просто-страхування», треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Просто-страхування» про стягнення страхового відшкодування, посилаючись на те, що 06.11.2014 року ОСОБА_5 керуючи автомобілем ВАЗ-21124, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням позивача ОСОБА_3, унаслідок чого автомобіль ЗАЗ-1102 отримав механічні пошкодження. Відповідно до звіту спеціаліста №118/11 з визначення матеріальної шкоди КТЗ ЗАЗ 1102, вартість відновлювального ремонту автомобіля ЗАЗ-1102 складає 16559 грн., що перевищує ринкову вартість транспортного засобу.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована у АТ «ПРОСТО-страхування».

У звязку з тим, що позивач ОСОБА_3 за станом здоровя був позбавлений можливості особисто повідомити страховика про дорожньо-транспортну пригоду, його сестра ОСОБА_7 10.11.2014 року повідомила АТ «Просто-страхування» про подію, що має ознаки страхового випадку.

Заяву на виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 подав 29 березня 2016 року, оскільки ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 лютого 2016 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України. Проте страховиком надіслано рішення про відмову у задоволенні його заяви у звязку з пропущенням строку звернення.

Вважав вказані причини відмови у вищевказаній виплаті безпідставними, а причини звернення з порушенням встановленого законом строку поважними, оскільки вина водія, причини та обставини ДТП були встановлені вироком суду, що набрав законної сили лише 22 лютого 2016 року.

Посилаючись на ці обставини, просив стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування у розмірі 18259 грн., яке складається з суми страхового відшкодування в розмірі 16 559 грн., вартості оплати послуг за проведення експертної оцінки автомобіля в сумі 800 грн. та витрат за послуги евакуатора в розмірі 900 грн., а також просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн.

Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 липня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», яке знаходиться за адресою: 04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Герцена, 10 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 суму страхового відшкодування у розмірі 17749 (сімнадцять тисяч сімсот сорок девять) гривень, яка складається з наступного: 16049 (шістнадцять тисяч сорок девять) гривень 00 копійок ринкова вартість автомобіля, 800 (вісімсот) гривень 00 копійок - вартість експертної оцінки автомобіля, 900 (девятсот) гривень - вартість послуг евакуатора, а також понесені витрати на правову допомогу в розмірі 3479 (три тисячі чотириста сімдесят девять) гривень 99 копійок, яка складається з наступного: 2996 (дві тисячі девятсот девяносто шість) гривень 66 копійок - вартість надання правової допомоги за складання процесуальних документів та 483 (чотириста вісімдесят три) гривні 33 копійки - вартість надання правової допомоги за участь у судовому засіданні, а всього 21228 (двадцять одна тисяча двісті двадцять вісім) гривень 99 копійок.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, АТ «Просто-страхування» у серпні 2016 року звернулося до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 вересня 2016 року заява про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

На заочне рішення суду, АТ «Просто-страхування» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Особи, що беруть участь у справі, до апеляційного суду не зявилися, повідомлені про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст. ст. 74, 76 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки) .

Апелянт причини неявки в судове засідання не повідомив, будь яких письмових клопотань, у тому числі і про перенесення розгляду справи, заперечень або пояснень по справі від нього не надходило.

З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст.ст. 303-1, 305 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності учасників апеляційного розгляду, які не прибули в судове засідання.

В силу вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою вукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана зокрема з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується іншою особою.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Судом встановлено, що вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07.12.2015 року, який набрав чинності 22.02.2016 року встановлено, що 06 листопада 2014 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 керував автомобілем ВАЗ-21124, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався по вул. Дорожня в с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області, з боку м. Мелітополь в напрямку вул. Фрунзе в с. Костянтинівна, зі швидкістю не менше ніж 89,9 км/г, чим перевищив максимальну допустиму швидкість руху в населеному пункті. На шляху прямування ОСОБА_5, виявивши автомобіль ЗАЗ-1102, реєстраційний номер 293-82НА, який рухався попереду нього у попутному з ним напрямку з меншою швидкістю, невірно оцінив дорожню обстановку, не переконався в безпеці перед виїздом на зустрічну смугу руху і маючи технічну можливість уникнути ДТП, почав виконувати обїзд автомобіля ЗАЗ-1102 реєстраційний номер 293-82НА на перехресті вул. Дорожня з вул. Комсомольська, виїхавши на зустрічну смугу руху, в результаті чого на вказаному перехресті здійснив зіткнення з автомобілем ЗАЗ-1102 реєстраційний номер 293-82НА, під керуванням ОСОБА_3, який виконував розворот ліворуч. В результаті ДТП водій автомобіля ЗАЗ 1102, реєстраційний номер 293-82НА ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження (а.с.9-15).

Своїми діями ОСОБА_5 порушив вимоги п. п. 12.4, 12.9 «б», 14.6 Правил дорожнього руху України, які знаходиться в прямому причинному звязку з подією ДТП і її наслідками. Своїми діями ОСОБА_5 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, тобто кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст. 286 КК України.

Вказаним вироком ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання - три роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки (а.с.9-15).

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 лютого 2016 року вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 грудня 2015 року у відношенні ОСОБА_5 в порядку ст. 404 КПК України було змінено - виключено з вироку посилання суду на відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди, вважати, що позов ОСОБА_3 залишено без розгляду. В іншій частині даний вирок було залишено без змін (а.с.16-20).

Як встановлено в судовому засіданні автомобіль марки ЗАЗ-1102, реєстраційний номер 293-82НА, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить третій особі - ОСОБА_4 (а.с.32). На підставі довіреності від 08 грудня 2010 року ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_3 розпоряджатись належним йому автомобілем, в тому числі з правом управляти транспортним засобом (а.с.31).

Позивач ОСОБА_3, у звязку з дорожньо-транспортною пригодою отримав тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджується копією вироку (а.с.9-15).

У звязку з тим, що позивач ОСОБА_3 за станом здоровя був позбавлений можливості особисто повідомити страховика про дорожньо-транспортну пригоду, його сестра ОСОБА_7 10.11.2014 року повідомила АТ «Просто-страхування» про подію, що має ознаки страхового випадку (а.с.21).

12 листопада 2014 року АТ «Просто-страхування» було складено акт огляду транспортного засобу № 1 (103367/103475) (а.с.22).

Згідно звіту спеціаліста № 118/11 з визначення матеріальної шкоди КТЗ ЗАЗ 1102, в результаті ДТП вартість відновлювального ремонту автомобіля марки ЗАЗ 1102 становила 16 559 грн. 00 копійок, що перевищує ринкову вартість транспортного засобу і відновлювати такий автомобіль економічно недоцільно (а.с.23-29).

29 березня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до АТ «Просто-страхування» з заявою на виплату/доплату страхового відшкодування. (а.с.29).

Листом від 06.04.2016 року, направленого ОСОБА_3 начальником розгляду звернень та скарг Управління претензійно-правового забезпечення АТ «Просто-страхування» ОСОБА_8, позивачу відмовлено у виплаті страхового відшкодування по справі № 103367 через те, що він подав заяву на виплату страхового відшкодування після спливу строку, відведеного для подання такої заяви (а.с.30).

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду від 07.12.2015 року, який набрав чинності 22.02.2016 року встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована в АТ «Просто-страхування». Ліміт страхового відшкодування життя, здоровя складає сто тисяч грн., за шкоду заподіяну майну пятдесят тисяч грн., франшиза 510 грн. (абз. 7, а.с.14).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

Статтею 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 вказаного Закону лише після отримання вищезазначеної заяви страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

За вимогами п. 36.2 ст. 36 вказаного Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобовязаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплати його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобовязаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Пунктом 33.1.4. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Таким чином, коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку.

Зокрема, несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови від страхового відшкодування, а лише в тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування.

Також у п. 19 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз'яснено, що з урахуванням змісту ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України "Про страхування" у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (п. 5 ч. 1 ст. 989, п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

При цьому суди також повинні мати на увазі, що порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, не є порушенням визначеного договором строку повідомлення про настання страхового випадку.

Отже, закон пов'язує обов'язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не з наданням певних доказів страхувальником.

Суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_3 з поважних причин не мав змоги виконати обов'язок, передбачений п. 33.1.4. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки внаслідок ДТП йому було завдано тілесні ушкодження, у зв'язку з чим відразу доставлено до лікарні, де він перебув на лікуванні.

Також суд звернув увагу на те, що позивач з поважних причин не звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування протягом 30-ти днів з дня подання письмового повідомлення про ДТП, оскільки вина водія, факт, причини та обставини ДТП були встановлені остаточно ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 лютого 2016 року .

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування у звязку з неподанням заяви про страхове відшкодування вподовж одного року колегією суддів до уваги не приймаються.

Згідно з положеннями п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала майнову шкоду, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п.30.1 ст.30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

Відповідно до п.30.2 ст.30 Закону «якщо власник ТЗ не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП»

Для встановлення розміру матеріальних збитків позивачем ОСОБА_3 було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження у експерта-товарознавця ОСОБА_9

Згідно звіту спеціаліста № 118/11 з визначення матеріальної шкоди КТЗ ЗАЗ 1102 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки ЗАЗ 1102 становила 16 559 грн. 00 копійок, що перевищує ринкову вартість транспортного засобу і відновлювати такий автомобіль економічно недоцільно(а.с.23-29). Вартість вказаного дослідження складає 800 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру (а.с.63).

АТ «ПРОСТО-страхування» замовило проведення авто товарознавчого дослідження для визначення вартості ліквідних залишків автомобіля марки ЗАЗ-1102, державний номер НОМЕР_4.

Згідно зі Звітом №103367-зал утилізаційна вартість автомобіля марки ЗАЗ-1102, державний номер НОМЕР_4 після ДТП становить 5567,25 грн.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до п.5 поліса АІ/6105429 від 24.12.2013 року встановлена франшиза в розмірі 510 грн, на розмір якої завжди зменшується страхове відшкодування.

Згідно до ст.28 Закону потерпілим відшкодовується шкода повязана з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП, тому колегія суддів погоджується з доводами апеляції щодо необхідності відшкодування лише витрат які були понесені саме 6 листопада 2014 року в день ДТП, за евакуацію транспортного засобу з місця пригоди на суму 450 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає за правильне визначити розмір страхової виплати у сумі 11731,75 грн., з вирахуванням ПДВ та франшизи, передбаченої договором страхування, виходячи з наступного розрахунку : 16559,00 грн.(вартість автомобіля до ДТП)-5567,25 грн.(ринкова вартість автомобіля після ДТП)-510 грн. (франшиза) + 450 грн. (евакуація авто 06.11.2014) + 800 грн. вартість експертної оцінки.

В апеляційній скарзі апелянтом ставиться питання щодо безпідставності відшкодування витрат за послуги адвоката.

Згідно зі ст. ст. 84, 88 ЦПК України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, повязані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Оформленими у встановленому законом порядку документами, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, повязаних із наданням правової допомоги, є квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки.

Згідно з п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо повязаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Оскільки витрати на правову допомогу документально підтверджені (а.с.74), колегія суддів відповідно до вищевикладених вимог закону вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 витрат за послуги адвоката.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню на підставі п.3, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, згідно ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Просто-страхування» задовольнити частково.

Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 липня 2016 року по цій справі та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позов ОСОБА_3 до АТ «Просто-страхування» про стягнення страхового відшкодування, за участю третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», яке знаходиться за адресою: 04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Герцена, 10 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 суму страхового відшкодування у розмірі 11731,75 грн., а також понесені витрати на правову допомогу в розмірі 3479 (три тисячі чотириста сімдесят девять) гривень 99 копійок, яка складається з наступного: 2996 (дві тисячі девятсот девяносто шість) гривень 66 копійок - вартість надання правової допомоги за складання процесуальних документів та 483 (чотириста вісімдесят три) гривні 33 копійки - вартість надання правової допомоги за участь у судовому засіданні, а всього 15210,75 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», яке знаходиться за адресою: 04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Герцена, 10, державний реєстраційний номер юридичної особи 24745673 судовий збір у розмірі 205,55 грн. на користь держави.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: