Ухвала суду № 62581143, 07.11.2016, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 235/661/14-к

Провадження № 1-кп/226/185/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

07.11.2016 року місто Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Салькової В.С.,

суддів Редько Ж.Є., Петуніна І.В.,

при секретарі Пікало К.І.,

за участю прокурора Пономаренко О.В.,

захисникаОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мирнограді Донецької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12013050410000386 від 21.02.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 1, 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч.ч. 2, 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12013050410000386 від 21.02.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 1, 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч.ч. 2, 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України.

В суді прокурором Пономаренко О.В. заявлене клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, оскільки не перестали існувати ті ризики, що були наявні під час обрання запобіжного заходу. ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні низки злочинів, в тому числі особливо тяжких, за які в разі доведення його вини йому загрожує суворе покарання. Перебуваючи на волі, він може ухилятися від суду, впливати на свідків, іншим чином перешкоджати судовому провадженні. Просила суд продовжити дію запобіжного заходу ОСОБА_2 на 60 діб.

Обвинувачений заперечував проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, висловив думку, що ризики на цей час вже перестали існувати, тому підстав для його перебування під вартою немає.

Захисник також заперечував проти клопотання прокурора, оскільки вважає, що наявність ризиків прокурором не доведена. Посилання на тяжкість злочинів не може бути підставою для тримання особи під вартою. Просив замінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого строку, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Як вбачається з матеріалів справи, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 закінчується 14.11.2016 року.

Суд, заслухавши учасників процесу, вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований обвинуваченому ОСОБА_2, продовжити з огляду на наступне.

Враховуючи характер інкримінованих обвинуваченому злочинів та те, що відповідно до ч. 3 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо отримав під час судового засідання, суд приходить до висновку, що ризики та обставини відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК України, які враховував суд при обранні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на сьогодні не зменшилися, таким чином, жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам протиправної поведінки обвинуваченого.

Приймаючи до уваги неможливість винесення вироку у кримінальному провадженні до закінчення визначеного раніше обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою з обєктивних причин, суд вважає за необхідне строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому продовжити.

Суд погоджується із твердженням сторони захисту про неможливість брати тяжкість інкримінованих злочинів за основу при продовженні тримання під вартою обвинуваченого. В той самий час, колегія суддів наголошує, що дане судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, визначення яких за позицією Європейського суду з прав людини вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.

Враховуючи всі обставини по справі та те, що строк дії запобіжного заходу не може перевищувати 60 днів, суд вважає, що строк тримання під вартою ОСОБА_3 повинен бути продовжений до 06.01.2017 року включно.

Колегія суддів також враховує те, що будь-які дані, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_2 під вартою, сторонами кримінального провадження не надавалися.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченому у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 1, 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч.ч. 2, 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, продовжити строк дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 06.01.2017 року включно.

Ухвала суду щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не підлягає окремому оскарженню. Заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуюча суддя: В.С. Салькова

Судді: Ж.Є. Редько

ОСОБА_4