Вирок № 62581096, 08.11.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№263/13206/13-к №1-кп/263/51/2016

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя у складі: головуючої судді Васильченко О.Г., при секретарі Добровольській Д.В., за участю прокурора Ходуса Д.В., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполя Донецької області, громадянина України, українця, одруженого, не працюючого, з середньою освітою, раніше судимого: 1) 01.02.1998 р. постановою Приморського районного суду м.Маріуполя за ст.140 ч.2 КК України застосовано примусові заходи медичного характеру; 2) 03.05.2007 р. Іллічівським районним судом м.Маріуполя засуджено за ст.27 ч.5, ст.185 ч.3 КК України до 3 р. 3 міс., звільнений по відбуттю покарання 05.02.2008 р.; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Маріуполя, громадянина України, раніше не судимого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч.2 ст. 296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 19.12.2011 року приблизно о 19 год. 15 хв., знаходячись біля будинку № 104, розташованого по вул. К. Лібкнехта у Жовтневому районі м. Маріуполя умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, на ґрунті особистих неприязних відносин, наніс один удар лівою рукою стиснутою у кулак по обличчю зліва ОСОБА_4, від якого потерпілий впав на землю, ОСОБА_2 продовжуючи свої противоправні дії правою ногою притиснув тулуб потерпілого до землі, лівою рукою стиснув його за горло, а правою рукою стиснутою у кулак наніс приблизно шість ударів потерпілому у обличчя, внаслідок чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: крововиливу та рани у правій надбрівній області, крововиливу та рани у лівій надбрівній області, крововиливу на верхніх і нижніх повіках, синця на верхньому повіці лівого ока, садно в області нижньої губи зліва, забій м'яких тканин лицьової області, забій головного мозку легкого ступеня, багатоуламкового перелому верхньої третини правої верхньощелепної пазухи з втисканням фрагментів у порожнину правої верхньої щелепної пазухи з поширенням перелому на клітинки гратчастої кістки, перелому хрящової частини 6-го ребра зліва, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили за собою тривалий розлад здоров'я на термін більш ніж 21 день.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив, що 19.12.2011 р. приблизно о 19.15 год. з дружиною ОСОБА_3 і дочкою ОСОБА_2 поставили автомобіль на стоянку і йшли дворами, біля будинку № 104 по вул.К.Лібкнехта зустріли п'яного ОСОБА_4, він почав їх штовхати, чіплятися, він його відштовхував, однак потерпілого не бив, ударів не завдавав. Між ними були неприязні стосунки, після того, що сталося він звернувся в міліцію, направлення на огляд в СМЕ йому не давали.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_2 проживають по сусідству, неодноразово з ними були конфлікти через псування майна, зокрема, йому сусід облив кислотою автомобіль. 19.12.2011 р. ввечері приблизно у 19.00-20.00 год. він ішов біля будинку №104 по вул.К.Лібкнехта, а ОСОБА_2 разом із дочкою йшли з боку стоянки, дочка залишилася стояти на відстані 10 м, інших людей поруч не було. ОСОБА_2 підійшов до нього збоку, став наносити удари, через які він впав на землю, схопивши рукою за горло, а коліном придавивши його тіло, ОСОБА_2 іншою рукою наніс йому 5-7 ударів в обличчя в область вилиці, по тулубу ударів не наносив, він втратив свідомість, коли опритомнів поруч вже нікого не було. У нього був перелом хрящової частини ребра, можливо через те, що він впав або від того, що ОСОБА_5 давив згори, крім того у нього був перелом орбіти ока і гайморової пазухи. Він пішов до сусіда Гризодуб помитися від крові і усе йому розповів, потім розповів дружині, після чого звернувся до міліції та викликав карету швидкої допомоги.

Крім наведених свідчень допитаних в залі судового засідання осіб, винуватість ОСОБА_2 підтверджена сукупністю досліджених судом матеріалів кримінального провадження, а саме:

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 19.12.2011 р. у Жовтневому РВ ММУ УМВС України в Донецькій області зареєстровано повідомлення ОСОБА_4 і заява про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2, який 19.12.2011 р. о 19.15 годині біля буд.104 по вул. К. Лібкнехта в м. Маріуполі спричинив йому тілесні ушкодження в область обличчя (т.1 а.с.12,13). У свою чергу ОСОБА_2 звернувся з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 за спричинення йому тілесних ушкоджень (т.1 а.с.15).

З висновку судово-медичної експертизи №2194/49/170 від 20.04.2012 р. вбачається, що при освідуванні та зверненні за медичною допомогою у ОСОБА_4 були виявлені тілесні ушкодження - синець і рана у правій надбрівній області, синець і рана у лівій надбрівній області, синці на верхньому і нижньому повіках правого ока, синець на верхньому повіку лівого ока, садна в області нижньої губи зліва, забиття м'яких тканин лицьової області, забиття головного мозку легкого ступеню, багатоосколковий перелам верхньої треті правої верхньощелепної пазухи із вдавленням фрагментів у клітини правої верхньої щелепної пазухи, з розповсюдженням переламу на осередок гратчастої кості, перелам хрящової частини 4-го ребра ліворуч.

Вищеописані тілесні ушкодження заподіяні діями тупих предметів можливо в строк, вказаний в постанові/ 19.12.2011 року / і відносяться: синець і рана в правій надбрівній області, синець і рана в лівій надбрівній області, синці на верхньому і нижньому віках правового ока, синець на верхньому віку лівого ока, садно в області нижньої губи ліворуч, забиття м'яких тканин лицьової області - до легких тілесних ушкоджень, забиття головного мозку легкої ступені, багатооскольчатий перелом верхньої третини правої верхньощелепної пазухи з вдавленням фрагментів в порожнину правої верхньої щелепної пазухи з поширенням перелому на осередки гратчастої кістки, перелам хрящової частини 4 ребра ліворуч - до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили за собою тривалий розлад здоров'я на строк більш ніж 21 день.

Зазначені тілесні ушкодження могли утворитися у строк та за обставин, описаних потерпілим ОСОБА_4 Судячи по кількості пошкоджень та їх локалізації, потерпілому було нанесено не менше 4-х ударів, при цьому потерпілий міг знаходитися як в горизонтальному, так і у вертикальному положенні, і був звернений обличчям і передньою поверхнею тулуба до нападника. Будь-який даних про наявність алкоголю у крові потерпілого в момент прибуття до лікувального заходу не мається /т.1 а.с.43-44).

Допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_6 підтвердив висновок експерта № 2194/49/170 від 20.04.2012 року, суду пояснивши, що ним також був виданий акт судово-медичного огляду № 2194 від 20.12.2011 року, акт додаткового судово-медичного огляду № 2194/49 від 20.12.2011 року, висновки яких він підтверджує. Згідно акту освідування , при зверненні по медичну допомогу і обстеження ОСОБА_4 у нього були виявлені тілесні ушкодження, вказані ним в актах СМО, експертові також була надана історія хвороби хворого нейрохірургічного відділення ГБ №5, з якої видно, що стосовно ОСОБА_4 були проведені медичні обстеження, зокрема КТ- дослідження, даних за осередкове ураження головного мозку не виявлено, при КТ-дослідженні був визначений перелом лицьового черепа справа.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 03.07.2013 р. вбачається, що потерпілий ОСОБА_4 в присутності понятих на місці розказав та показав в деталях про обставини скоєння відносно нього злочину 19.12.2011 р., механізм нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_2, що зафіксовано також на фототаблиці (т.1 а.с.150-154, 155-188). Пояснення потерпілого в ході слідчого експерименту відповідають його показанням, наданим у судовому засіданні.

Перевіряючи правдивість показань обвинуваченого ОСОБА_2 стосовно того, що саме ОСОБА_4 наносив йому тілесні ушкодження 19.12.2011 р., суд ставиться до них критично, оскільки вони спростовуються відомостями з Маріупольського відділу СМЕ від 28.11.2013 р., згідно яких ОСОБА_2 за період часу з 19.12.2011 р. та з 02.03.2013 р. по 27.11.2013 не проходив освідування (т.2 а.с.3)

Незважаючи на звернення ОСОБА_2 19.12.2011 р. із заявою до міліції і отримання направлення на СМЕ, останній до експерта не звертався, його тілесні ушкодження ніде не зафіксовані, що у сукупності з доказами сторони обвинувачення свідчить про неправдивість показань ОСОБА_2 Крім того, постановою від 05.04.2012 р. у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_2 відмовлено (т.1 а.с.27).

Оцінюючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх достовірними, правдивими, належними, такими, що не суперечать один одному, приймає їх та приходить до висновку що вина ОСОБА_2 доведена повністю, його дії правильно кваліфіковані за ст.122 ч1 КК України, оскільки він своїми умисними діями спричинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне пошкодження, що є небезпечним для життя та які не спричинили наслідків, передбачених ст.121 КК України, але спричинили тривалий розлад здоров`я.

Згідно фабули наданому суду обвинувального акту від 10.12.2013 року, 02.03.2013 року приблизно о 15.00 год. ОСОБА_2, перебуваючи на проїжджій частині на перехресті пр. Леніна та вул. Червонофлотської у Жовтневому районі м. Маріуполя, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки, висловлюючи своє зневажливе ставлення до громадського порядку, використовуючи нікчемний привід, безпричинно, діючи погоджено групою осіб зі своїм сином ОСОБА_3 умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, пристали до раніше незнайомого їм ОСОБА_7, при цьому ОСОБА_3, діючи з особливою зухвалістю, бажаючи фізичним шляхом розправитись з останніми, ігноруючи існуючі правила в суспільстві, утримуючи у руці дерев'яну палицю, завдав потерпілому ОСОБА_7 удар палицею по верхній кінцівці, після чого, продовжуючи свій злочинний задум, наніс цією палицею удар по голові, від чого він впав на землю. Підтримуючи хуліганські дії ОСОБА_3, ОСОБА_2 разом з ним, діючи спільно, з особливою зухвалістю, почали наносити множинні удари, близько 10, ногами по голові ОСОБА_7, чим спричинили останньому тілесні ушкодження у вигляді: оскольчатого перелому нижньої стінки правої орбіти з переходом на медіальну стінку орбіти та верхньощелепну пазуху справа, перелому кісток носу без зміщення, гемосінусу, забою м'яких тканин правої тім'яно-скроневої області, параорбітальних гематом справа; значної гематоми обличчя справа, забою головного мозку, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили за собою тривалий розлад здоров'я, на термін більш ніж 21 день, та з місця події зникли. Під час тривалих і наполегливо безперервних хуліганських дій, які продовжувались тривалий час, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діяли з особливою зухвалістю, групою осіб.

Дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 296 КК України.

02.03.2013 року приблизно о 15.00 годині ОСОБА_2, перебуваючи на проїжджій частині на перехресті пр. Леніна та вул. Червонофлотської у Жовтневому районі м. Маріуполя, в ході здійснення вищезазначених хуліганських дій, діючи спільно зі своїм сином ОСОБА_3, який утримуючи у руці дерев'яну палицю, завдав потерпілому ОСОБА_7 удар нею по верхній кінцівці, після чого, продовжуючи свій злочинний задум, наніс цією палицею удар по голові, від чого потерпілий впав на землю, і ОСОБА_2, діючи спільно з ОСОБА_3 умисно, переслідуючи мету заподіяння тілесних ушкоджень, почали наносити множинні удари, близько 10, ногами по голові ОСОБА_7, чим спричинили останньому тілесні ушкодження у вигляді: оскольчатого перелому нижньої стінки правої орбіти з переходом на медіальну стінку орбіти та верхньощелепну пазуху справа, перелому кісток носу без зміщення, гемосінусу, забою м'яких тканин правої тім'яно- скроневої області, параорбітальних гематом справа; значної гематоми обличчя справа, забою головного мозку, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили за собою тривалий розлад здоров'я, на термін більш ніж 21 день, та з місця події зникли.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав та пояснив, 02.03.2013 р. о 15.00 год. він повертався додому на автомобілі "Газон", йому зателефонувала дружина і повідомила, що у них з сином виник конфлікт із водієм автомобіля "Мерседес". Після цього він під'їхав на перехрестя пр. Леніна та вул. Червонофлотської на виїзді з м. Маріуполя, побачив автомобіль сина "Міцубісі", що стояв попереду, а позаду автомобіль "Мерседес", між дружиною, сином та потерпілим ОСОБА_7 відбувався інцидент, він побачив як ОСОБА_7 наніс удар дружині, він відтягнув ОСОБА_7 у бік, штовхнув його на землю, після чого він повіз дружину до лікарні. Він ударів ОСОБА_7 не спричиняв, в той час, як все відбувалося, мимо проїздили автомобілі, дорогу вони нікому не перегороджували, при ньому до них ніхто з інших людей не підходив, усе відбувалося на дорозі на виїзді з Маріуполя.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав та пояснив, що 02.03.2013 р. о 15.00 год. він разом із матір'ю їхали на автомобілі "Міцубісі", в районі Центрального ринку їх підрізав водій автомобіля "Мерседес", потім їх наздогнав на світлофорі та став погрожувати через вікно автомобіля. Матір зателефонувала батькові, той сказав їхати у напрямку вул.Червонофлотської на виїзді з Маріуполя. У цей час водій "Мерседеса" їх переслідував, наздогнавши їх біля ТЦ "Амстор". Він вийшов з машини, а ОСОБА_7 його штовхнув на проїжджу частину, вдарив його матір по щелепі, під'їхав його батько ОСОБА_2, він повіз матір до лікарні. Він ударів ОСОБА_7 не спричиняв, у його присутності ніхто інший ОСОБА_7 не бив, до того, що сталося, у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень не було. Усе відбувалося на відрізку дороги на виїзді з Маріуполя, зупинилася одна машина, з неї вийшов чоловік, але це було вже після того, як ОСОБА_2 поїхав до лікарні, рух по дорозі не припинявся, знаходження автомобілів його і ОСОБА_7 нікому не заважали.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що 02.03.2013 р. о 15.00 год. він виїжджав зі стоянки по вул. К.Лібкнехта на автомобілі "Мерседес", побачивши наближення автомобіля "Міцубісі", здійснив різке гальмування, після чого поїхав у тому ж напрямку, по ходу слідування водій "Міцубісі" то зупиняв автомобіль, то продовжував рух, перешкоджаючи його руху. Порівнявшись з ним, через відкриті вікна автомобілів у них виникла словесна перепалка, сварка, обоє виражалися нецензурною лайкою. Після цього ОСОБА_3 став його переслідувати, а на пр. Леніна, неподалік від ТЦ "Амстор", зупинився на червоне світло світлофора, той його об'їхав та перекрив дорогу, потім вийшов з машини з білою палицею в руках. ОСОБА_3 хотів вдарити його палицею, але він підставив лікоть, йому був нанесений ковзкий удар, потім він намагався забрати палицю, схопивши ОСОБА_3 за праву руку, але вийшла його матір, схопивши його за рукав, на що він відштовхнув її долонею у обличчя. Відчув ззаду удар у праву скроневу сторону голови, від якого він впав, у нього запаморочилося у голові, потім відчув другий удар в область голови і втратив свідомість. Опритомнів, коли хтось наносив йому два удари ногами по руці, бачив лише 2 пари ніг у спортивному одязі. Потім він встав, при цьому автомобіля "Міцубісі" вже не було, а у вантажну машину сідав чоловік, схожий на ОСОБА_2 Інших конфліктів, окрім як з ОСОБА_3, в нього не було. Він провів місяць у лікарні, обвинувачені йому відшкодували матеріальну і моральну шкоду у добровільному порядку, зараз він не має до них претензій, внаслідок чого відмовився від цивільного позову. Раніше у судовому засіданні їм подана заява про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв'язку з його відмовою від обвинувачення та примиренням, просив задовольнити його клопотання та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /т. 3 а.с. 196/.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що 02.03.2013 р. близько 15.00 год. він їхав на автомобілі "УАЗ Патріот", зупинилися на т-образному перехресті вул.Червонофлотської та пр. Леніна в м Маріуполі на виїзді з Маріуполя на червоне світло світлофора. Там він побачив, що на перехресті стояв чорний автомобіль "Міцубісі", який перегородивши шлях темно-синьому автомобілю "Мерседес", а позаду стояла вантажівка типу "ЗИЛ" чи "Газон", ближче до автомобіля "Міцубісі". Він побачив бійку, бачив як двоє чоловіків били одного, він бачив як чоловік, який був старше, наносив удари, молодший завдавав ударів палицею, потім вони поїхали, він підійшов до потерпілого, запитав чи потрібна допомога, той відповів, що допомога не потрібна і він поїхав. Окрім нього ніхто більше з проїжджаючих машин не виходив, автомобілі не зупинялися. Пізніше він був запрошений працівниками міліції для упізнання, йому були пред'явлені фото, на яких він упізнав ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як осіб, які завдавали ударів потерпілому.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що 02.03.2013 р. о 15.00 год. він їхав у якості пасажира у таксі, при здійсненні повороту з вул.Червонофлотської на пр. Леніна вони призупинилися на мить та побачили, як чоловіки (один старший, другий молодший) били чоловіка по голові, при цьому було видно, що на дорозі стояв чорний легковий автомобіль, який майже перпендикулярно загородив дорогу іншому автомобілю. Оскільки водій таксі не побажав виходити і втручатися у конфлікт, він одразу звідти поїхав, те, що відбувалося, не заважало руху транспорту. Потім по телеканалу "Сигма" було оголошення про пошук свідків інциденту, на що він відгукнувся.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що 02.03.2013 р. разом із сином ОСОБА_3 та ОСОБА_10 на автомобілі «Міцубісі Ланцер», їх переслідував водій автомобіля «Мерседес», висловлюючи погрози, про що вона по телефону повідомила чоловіка ОСОБА_2, а той наказ хати в напрямку вул.Червонофлотської. На світлофорі Симонов вийшов з автомобіля і пішов в бік її сина ОСОБА_3 та, схвативши сина, штовхнув його на полосу руху автомобілів, кинувши його на проїжджу частину, його трохи не збила машина. Потім Симонов наніс їй удари обома руками по щелепі та у кадик, від чого вона втратила свідомість. Опритомнівши, вона побачила вантажівку чоловіка - «Газон», чоловік відкинув ОСОБА_7 вбік, обхвативши його руками ззаду, а дочка викликала міліцію. Оскільки вона потребувала медичної допомоги, вони поїхали у лікарню, де їй надали допомогу.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 02.03.2013 р. у Жовтневому РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області зареєстровано повідомлення МЛ №1 про спричинення ОСОБА_7 переламу кісток носа і його заява про притягнення до кримінальної відповідальності невідомих осіб, які 02.03.2013 р. о 15.00 годині на проїжджій частині пр. Леніна неподалік магазину «Амстор» побили його, спричинивши тілесні ушкодження, додано схему місця скоєння злочину (т.1 а.с .84-86, 93).

З висновку судово-медичної експертизи №325 від 27.03.2013 р. вбачається, що при освідуванні та зверненні за медичною допомогою у ОСОБА_7 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: оскольчатого перелому нижньої стінки правої орбіти з переходом на медіальну стінку орбіти та верхньощелепну пазуху справа, перелому кісток носу без зміщення, гемосінусу, забою м'яких тканин правої тім'яно-скроневої області, параорбітальних гематом справа; значної гематоми обличчя справа, забою головного мозку, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили за собою тривалий розлад здоров'я, на термін більш ніж 21 день, які могли утворитися при обставинах, вказаних у постанові про призначення СМЕ. Зазначені тілесні ушкодження не могли утворитися при однократному падінні з висоти власного росту та ударі обличчям о тверду поверхню. Судячи з локалізації та характеру тілесних ушкоджень, потерпілому було спричинено не менше двох травматичних дій (т.1 а.с.102-103).

Згідно з даними ВРЕР ДАІ від 10.05.2013 р. автомобіль «Міцубісі Ланцер», державний номер НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_11 (т.1 а.с. 118).

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував, що саме цим автомобілем він керував 02.03.2013 р. під час конфлікту з потерпілим ОСОБА_7

З протоколу проведення слідчого експерименту від 06.06.2013 р. вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 в присутності понятих на місці розказав та показав в деталях про обставини скоєння відносно нього злочину 02.03.2013 р., механізм нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченими, що зафіксовано також на фототаблиці (т.1 а.а.127-132, 133-138). Пояснення потерпілого в ході слідчого експерименту відповідають його показанням, даним у судовому засіданні.

З протоколу пред'явлення особи до впізнання від 22.11.2013 р. вбачається, що по фотографії свідок ОСОБА_8 упізнав по фотознімку ОСОБА_3 як людину, що наносила удари потерпілому ОСОБА_7 02.03.2013 р. на перехресті пр.Леніна і вул.Червонофлотської (Т.1 а.п.235-237). З протоколу пред'явлення особи до впізнання від 22.11.2013 р. вбачається, що по фотографії свідок ОСОБА_8 упізнав по фотознімку ОСОБА_2 як чоловіка, що наносив удари потерпілому ОСОБА_7 02.03.2013 р. на перехресті пр. Леніна і вул.Червонофлотської (Т.1 а.п.238-240).

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року, кожен, у разі суперечки про його громадянські права і обов'язки або пред'явлення йому будь-якого звинувачення має право на справедливий і публічний розгляд справи в розумний термін і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен обвинувачений в скоєнні кримінального злочину вважається невинним до тих пір, поки його винність не буде встановлена законним порядком.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України, основою кримінальної відповідальності є здійснення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом громадське небезпечне діяння (дія або бездіяльність), здійснене суб'єктом злочину.

Відповідно до ч.1 ст. 370 , ст. 373 КПК України вирок суду має бути законним і обгрунтованим, а у випадках, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, ухвалюється виправдувальний вирок. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження , передбачених п. 1 і п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.

Згідно ч. 6 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені пп.1, 2 частини 1 цієї статті, виявляються в ході судового розгляду, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Оцінюючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх достовірними, правдивими, належними, такими, що не суперечать один одному, приймає їх та приходить до висновку, що наявність нікчемного приводу або безпричинність в діях ОСОБА_3, який начебто діяв погоджено групою осіб із ОСОБА_2, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та спростовуються поясненнями потерпілого ОСОБА_7 Пояснення обвинувачених та потерпілого вказують на раптове виникнення між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 стійких неприязних стосунків на грунті порушення один одним Правил дорожнього руху та створення один для одного аварійної обстановки, при цьому порушення громадського порядку не було. Як вбачається з пояснень потерпілого, інших конфліктів, крім як з ОСОБА_3, у нього не було, рух на ділянці дороги, де стався конфлікт, не припинявся, громадський порядок порушений не був. Враховуючи викладене, суд вважає, що удари потерпілому завдавались через особисті неприязні стосунки, тобто дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 повинні бути кваліфіковані за ч. 1 ст.122 КК України, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2, ОСОБА_3 відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ст. 296 ч. 2 КК України.

На підставі вказаних вище положень чинного законодавства, зважаючи на обставини справи і результати судового розгляду, суд дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_3, ОСОБА_2 за ч. 2 ст.296 КК України на підставі ст.284 ч.1 п.2 КПК України за відсутністю в їх діях складу злочину.

Оцінюючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх достовірними, правдивими, належними, такими, що не суперечать один одному, приймає їх та приходить до висновку що вина ОСОБА_2 доведена повністю, дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки він своїми умисними діями спричинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_7, тобто умисне пошкодження, що є небезпечним для життя та які не спричинили наслідків, передбачених ст.121 КК України, але спричинили тривалий розлад здоров`я.

Вина ОСОБА_3 доведена повністю, дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки він своїми умисними діями спричинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження ОСОБА_7, тобто умисне пошкодження, що є небезпечним для життя та які не спричинили наслідків, передбачених ст.121 КК України, але спричинили тривалий розлад здоров`я.

У ході судового розгляду кримінального провадження 10.07.2015 року потерпілим ОСОБА_7 подана заява про відмову від обвинувачення, закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3 по епізоду здійснення відносно нього кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК Украини у зв'язку з його відмовою від обвинувачення по даному кримінального правопорушенню на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3 по епізоду здійснення відносно нього кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України у зв'язку з відсутністю в їх діях складу даного кримінального правопорушення.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 підтримали заявлене клопотання, просили суд закрити кримінальне провадження по епізоду звинувачення відносно потерпілого ОСОБА_7 за ст. 122 ч.1 КК України, оскільки сторони примирилися, матеріальна і моральна шкода потерпілому ОСОБА_7 в повному обсязі відшкодована, про що потерпілим надана заява.

Пунктом 1 частини 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Пунктом 7 частини 1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається у разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим кодексом, його представник, відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Відповідно до приписів частини 4 ст.26 КПК України відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження в формі приватного обвинувачення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.477 КПК України провадження за ст.122 ч. 1 КК України відноситься до кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Статтею 46 КК України передбачена можливість звільнення особи, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Враховуючи викладене, заяву потерпілого ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження за ст. 122 ч.1 КК України, приймаючи до уваги думку ОСОБА_2, ОСОБА_3 про згоду з думкою потерпілого, суд вважає за необхідне закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ст.122 ч.1 КК України у з`вязку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Позовні вимоги про стягнення шкоди, пов'язаної з перебуванням ОСОБА_7 на лікуванні, необхідно залишити без розгляду.

При призначенні покарання ОСОБА_2 по епізоду обвинувачення за ст. 122 ч. 1 КК України відносно потерпілого ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини які обтяжують і пом'якшують покарання.

ОСОБА_2 раніше судимий, вину у скоєнні кримінального правопорушення не визнав, має сім'ю, посереднього характеризується за місцем проживання, має психічне захворювання.

З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції ст. 122 ч. 1 КК України із застосуванням вимог ст. 75 КК України, звільнивши його від відбуття покарання з випробуванням, встановивши випробувальний строк і поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України

Речові докази у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 371, 374, 373, 284, 477 КПК України ст. 46 КК України, суд-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним за ст. 122 ч. 1 КК України і призначити покарання за ст. 122 ч. 1 КК України у вигляді двох років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбуття покарання з випробуванням на один рік, якщо він протягом встановленого судом випробувального строку не скоїть нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Згідно вимогам ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_2 за ст. 296 ч. 2 КК України визнати невинним та виправдати за ст.296 ч. 2 КК України.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст. 122 ч.1 КК України відносно потерпілого ОСОБА_7 закрити у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.

ОСОБА_3 за ст. 296 ч. 2 КК України визнати невинним та виправдати за ст. 296 ч.2 КК України.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 за ст. 122 ч. 1 КК України відносно потерпілого ОСОБА_7 закрити у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області протягом 30 днів з моменту його оголошення.

Суддя О.Г.Васильченко