Ухвала суду № 62580113, 08.11.2016, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 695/3934/14-к

номер провадження 1-кп/695/216/16

Номер рядка у звіті 4

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Степченка М.Ю.,

при секретарі Розпутній І.Г.

з участю:

прокурора Бобер Н.П.

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

під час підготовчого судового засідання по кримінальному провадженню відносно:

ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали апеляційного суду Черкаської області від 21 вересня 2016 року вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06 травня 2016 року відносно ОСОБА_3 скасовано та призначено новий розгляд в Золотоніському міськрайонному суді Черкаської області зі стадії підготовчого провадження. Крім того, вищезазначеною ухвалою апеляційного суду зазначено, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки органом досудового розслідування не виконана ухвала апеляційного суду від 22 січня 2015 року та ухвала місцевого суду від 19.03.2015 року.

Прокурор вважав, що обвинувальний акт підлягає поверненню для усунення недоліків, зазначених в ухвалі апеляційного суду Черкаської області. Також прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання строком на 60 діб, оскільки він вчинив тяжкий злочин, існують ризики ухилення обвинуваченого від суду та його впливу на свідків.

Потерпіла ОСОБА_1 та представник потерпілої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не заперечували з приводу повернення обвинувального акту та продовження запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_4 не заперечували проти повернення обвинувального акту та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.

Суд, заслухавши думку учасників процесу та дослідивши обвинувальний акт по кримінальному провадженню і додані до нього матеріали, вважає що дійсно обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК України, не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки він не містить належним чином сформульованого обвинувачення. Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, не містить повний аспект події кримінального правопорушення, передбачених п.1 ч.1 ст.91 КПК України, оскільки відсутній час та конкретне місце вчинення злочину. Також, відсутня вказівка на мету вчинення кримінального правопорушення. Дані обставини підлягають обов'язковому доказуванню в кримінальному провадженні. Зазначення мети по даній категорії злочинів впливає на правильність кваліфікації дій підозрюваної особи. При цьому органами досудового розслідування не було висунуто обвинувачення ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 337 KПK України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, тому формулювання обвинувачення в обвинувальному акті є обов'язковим.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, серед інших відомостей повинен місити формулювання пред'явленого особі обвинувачення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень, та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п 79). Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п. 34).

Суд вважає, що підлягає до задоволення клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, оскільки ризики, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_3 такого запобіжного заходу як особисте зобов'язання, не зменшилися та не перестали існувати, підстав для скасування вказаного запобіжного заходу немає, а тому слід продовжити йому запобіжний захід у виді особистого зобов'язання строком на 60 днів.

На підставі зазначеного та керуючись ст. ст. 181, 199, 291, 314 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_3,розпочатому за ч. 2 ст. 121 КК України, та додані матеріали кримінального провадження повернути Золотоніському місцевому прокурору, як такий, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, для усунення недоліків.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3запобіжний захід у виді особистого зобов'язання строком на 60 днів, а саме до 06 січня 2017 року включно із дотриманням попередніх умов особистого зобов»язання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя М.Ю. Степченко