Постанова № 62578439, 07.11.2016, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

133 м. м. Миргород Миргородський район Полтавська область Україна 37600

Справа № 541/2210/16-а

№ провадження 2-а/541/88/2016

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

в складі: головуючої судді - Андрущенко-Луценко С.В.

при секретарі - Непокупній Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в :

23.09.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду із вище зазначеним позовом.

В направленому на адресу суду позові ОСОБА_1 зазначила, що постановою Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 12 вересня 2016 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 680 грн. по ст. 165-1 ч. 3 КУпАП за фактом несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 165-1 ч.3 КУпАП з наступних обґрунтувань. В постанові зазначено, що вона несвоєчасно сплатила ЄСВ за червень 2016 року в сумі 304,80 грн., по терміну сплати 20.07.2016 року , сплачено 19.08.2016 року.; за липень 2016 року в сумі 303,80 грн., по терміну сплати 22.08.2016 року, сплачено 31.08.2016 року, чим порушено п.8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». При сплаті нею єдиного внеску за червень 2016 року через касу банку «ПриватБанк» касир банку помилково перерахувала кошти у сумі 320 грн., за «найманих осіб» р/р НОМЕР_2, на рахунок «за само зайняту особу» р/р НОМЕР_1. Дана дія була вчинена касиром помилково, оскільки в цей же день нею було сплачено на рахунок «за само зайняту особу» р/р НОМЕР_1 суму 945 грн., яка і підлягала сплаті, що підтверджується квитанціями, які вона долучила до позову. За липень 2016 року єдиний внесок нею було сплачено своєчасно, про що свідчать квитанції від 19.08.2016 року. Після виявлення помилки, за червень 2016 року платіж нею було проведено в сумі 320 грн. 31.08.2016 року. Звертає увагу,на ту обставину, що жодного умислу по несплаті єдиного внеску за червень 2016 року у неї не було, а тому до адміністративної відповідальності вона притягнута неправомірно. Оскаржувану постанову від 12 вересня 2016 року серії АА №081695 вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, про що і просить суд.

Позивачка ОСОБА_1 при судовому розгляді справи позов підтримала та просила його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області Рубан І.В. позов не визнала та в його задоволенні просила відмовити. Пояснила, що відповідачкою несвоєчасно було сплачено ЄСВ за червень 2016 року та за липень 2016 року, а тому постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 165-1 ч.3 КУпАП є законною та такою, що не підлягає скасуванню. Дійсно, за липень 2016 року позивачкою було своєчасно сплачено ЄСВ, але сплачена сума була зарахована в рахунок платежу за червень 2016 року.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску.

12 вересня 2016 року на позивачку ОСОБА_1, як на фізичну особу-підприємця головним державним інспектором сектору адміністрування єдиного соціального внеску управління податків і зборів з фізичних осіб Додухом О.Г. було складено два протоколи про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.165-1 КУпАП за несвоєчасну сплату ЄСВ за червень 2016 року в сумі 304,80 грн. по терміну сплати 20.07.2016 року, сплачено 19.08.2016 року та за липень 2016 року в сумі 303,80 грн. по терміну сплати 22.08.2016 року, сплачено 31.08.2016 року (а.с.3-4).

На підставі вище зазначених протоколів позивачку ОСОБА_1 12 вересня 2016 року заступником начальника Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області Подоляка Л.О. було притягнуто до адміністративної відповідальності по ст. 165-1 ч.3 КУпАП у виді штрафу на користь держави в сумі 680 грн. (а.с.5).

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина третя статті 165-1 КУпАП передбачає відповідальність за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, фізичну особу-підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно від сорока до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 2 КАСУ, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 КАСУ, суд при вирішення справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та способом, які передбачені Конституцією та законами України. А відповідно до положень ст. 55 Конституції України, кожен має право звернутись за захистом прав, які вважає порушеними, у судовому порядку.

Ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює, що ніхто не може бути підданий заходу стягнення у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження по справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого дотримання законності.

У відповідності зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Після з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд не вбачає у діях позивача наявності складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 165-1 КпАП України.

Об'єктивна сторона складу правопорушення за ч. 3 ст. 165-1 КУпАП передбачає несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Дане правопорушення передбачає умисну форму вини.

Відповідно до ст.9 п.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Як встановлено в судовому засіданні, несвоєчасна сплата ЄСВ за червень 2016 року виникла в зв'язку з помилкою допущеною працівником банку при перерахуванні коштів по сплаті ЄСВ в сумі 320 грн., вони були перераховані на рахунок НОМЕР_1 , коли в дійсності треба було перерахувати на рахунок № НОМЕР_2. Дане твердження позивачки підтверджується квитанцією, яка свідчить про те, що в цей же день нею було сплачено на рахунок «за само зайняту особу» р/р НОМЕР_1 суму в розмірі 945 грн., яка підлягала сплаті (а.с.6-7).

Сплату ЄСВ за липень 2016 року позивачкою ОСОБА_1 було проведено своєчасно 19 серпня 2016 року, про що свідчить відповідна квитанція та виписка по особовому рахунку позивачки (а.с.7, 27-29), що не заперечується представником відповідача, а отже постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є незаконною.

Як встановлено в судовому засіданні, несвоєчасна сплата ЄСВ за липень 2016 року виникла по причині заборгованості, яка рахувалася по податковій за позивачкою за червень 2016 року. Ця заборгованість погасилася за рахунок поточного платежу.

В той же час, за червень 2016 року ЄСВ ОСОБА_1 не сплачено своєчасно внаслідок помилки, тобто відповідачем не доведено умисел позивачки на несплату ЄСВ, зважаючи на що, до адміністративної відповідальності вона притягнута неправомірно. Заборгованість по ЄСВ за червень 2016 року позивачкою погашено 31.08.2016 року.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 11 КАС України адміністративне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно з ст. 71 ч. 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а якщо особа без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів, суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить вказівок на конкретні докази, на підставі яких зроблений висновок про винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.165-1 КУпАП.

За таких підстав суд приходить до висновку, що у діях позиваки ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.165-1 КУпАП.

Таким чином, оцінюючи у сукупності обставини у справі, характер виявленого порушення, наведені сторонами і досліджені у судовому засіданні належні докази, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення щодо позивача накладено правомочним органом, який має право розглядати такі правопорушення, у межах встановленого строку накладання адміністративного стягнення та у межах санкції статті 165-1 ч.3 КУпАП. Але, враховуючи, що провадження у справі за протоколами про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 165-1 ч.3 КУпАП проведено однобічно, недостатньо повно, обставини щодо вчиненого нею порушення в справі не підтверджені належними доказами, не була дана належна оцінка усім обставинам щодо наявності складу правопорушення і вини позивача, адже судом встановлено, що за липень 2016 року платіж по ЄСВ було проведено своєчасно, суд вважає, що є достатні підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст. 11; 71; 72; 76; 100; 122; 158; 160; 163 КАС України; ст.ст. 251; 254; 256; 268; 280; 283; 284 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії АА №081695 від 12 вересня 2016 року винесену заступником начальника Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в сумі 680 грн.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: С. В. Андрущенко-Луценко