Постанова № 62578252, 08.11.2016, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/956/16-а

2-а/530/17/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Должко С.Р., при секретарі Бедюх Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Тодощук Андрія Васильовича, Львівської митниці ДФС про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про порушення митних правил,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в Зіньківський районний суд Полтавської області з позовом до Тодощук Андрія Васильовича, Львівської митниці ДФС про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про порушення митних правил.

В судовому засіданні позивач та представник позивача, ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача, Тодощук Андрія Васильовича та Львівської митниці ДФС Управління Держпраці у Полтавській області в судове засідання не зявилися, але написали заперечення та вказали, що позовні вимоги не визнають.

Зачитавши позовну заяву, заслухавши позивача та представника позивача, які підтримали позовні вимоги, зачитавши заяву відповідача, який не визнав позовні вимоги та дослідивши наявні матеріали справи, суд знаходить, що заявлені вимоги обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно ст. 5 КАС України, - адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 69 - 70 КАС України, - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Нормою ст. 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В судовому засіданні було встановлено, що 27.06.2016 року ОСОБА_1 за кермом автомобіля PEUGEOT EXPERT, реєстраційний номер НОМЕР_1, мав намір перетнути Державний кордон України для виїзду в Республіку Польща. Вказаний автомобіль є власністю німецького підприємства SAROG GmbH та зареєстрований на території Німеччини. Відповідно до доручення, виданого на ім'я позивача керівником підприємства SAROG GmbH Гансом-Юргеном Мюллером від 23.09.2015 року ОСОБА_1 уповноважений користуватися вказаним автомобілем. Під час проходження митного контролю в пункті пропуску «Шегині» митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС 27.06.2016 року працівниками митниці на позивача було складено адміністративний протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України. 15.07.2016 року заступником начальника Львівської митниці ДФС Тодощуком Андрієм Васильовичем винесено постанову у справі про порушення митних правил №2629/20909/16, якою прийнято рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. З ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500 гривень. Керівництво митниці вважає, що ОСОБА_1 порушив правила ввезення транспортного засобу на митну територію України, тобто, що 18.03.2016 року позивач заїхав вказаним автомобілем на територію України і протягом більше 10 діб не вивіз його з території України. Диспозиція частини 3 статті 470 Митного кодексу України передбачає адміністративне покарання за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 95 Митного кодексу України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитних перевезень - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). Таким чином норма статті 95 МК України встановлює строки перебування транспортних засобів на митній території України саме для транзитних перевезень. Згідно тлумачного словника транзит - це перевезення товарів з однієї до іншої іноземної держави територією України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України, за винятком випадків, коли право власності чи право володіння та користування товаром у разі такого перевезення на території України в установленному порядку переходить від однієї до іншої особи. Окрім того при винесенні оскаржуваної постанови заступником начальника Львівської митниці ДФС утверджено, що транспортний засіб, яким позивач керував, не відноситься до транспортних засобів комерційного призначення, а є транспортним засобом особистого користування. Позивач не заперечує цього факту, і погоджується з висновками начальника Львівської митниці ДФС Тодощука A.B. Таким чином слід зробити висновок, що автомобіль, яким ОСОБА_1 керував, як транспортний засіб особистого користування, не може бути предметом правопорушення, зазначеного в диспозиції ч. З ст. 470 Митного кодексу України, якою передбачено відповідальність за перевищення строку доставки транспортних засобів саме комерційного призначення.

Згідно тлумачного словника товар - це продукт праці, виготовлений з метою обміну або продажу.

Як працівник підприємства SAROG GmbH, зареєстрованого на території Німеччини, та згідно доручення, виданого на ім'я позивача керівником підприємства SAROG GmbH Гансом-Юргеном Мюллером, ОСОБА_1 має право керувати автомобілем PEUGEOT EXPERT, реєстраційний номер НОМЕР_1, вказаний автомобіль позивач використовував для поїздки додому в м. Зіньків, Полтавської області та використовував його як службовий автомобіль підприємства SAROG GmbH та товариства з обмеженою відповідальністю «С.А.Р.О.Г. ГМБХ», зареєстрованого в м.Зіньків, Полтавської області, працівником якого позивач являється та директором якого є Ганс-Юрген Мюллер.

Згідно протокола про адміністративне правопорушення №2696/20909/16 вказано, що 27.06.2016 року о 08 год. 21 хв. в зону митного контролю пункт пропуску «Шегині» митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС. із України до Республіки Польша. в'їхав автомобіль марки PEUGEOT EXPERT. р.н. НОМЕР_1. під керуванням громадянина України ОСОБА_1.

В ході митного контролю вказаного транспортного засобу та внесення даних про нього та особу, яка його переміщувала, в АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМС України виявилось, що громадянин України ОСОБА_1 18.03.2016 через пункт пропуску «Мостиська» Львівської митниці ДФС ввіз на митну територію України автомобіль марки марки PEUGEOT EXPERT, р.н. НОМЕР_1. кузов VIN НОМЕР_2 без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений нормами ст.95 МК України для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Одночасно було встановлено відсутність в АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМС України інформації про вивезення з митної території України вказаного автомобіля, станом на 27.06.2016 року.

Також встановлено, шо громадянин ОСОБА_1 не мас відміток в закордонному паспорті про перебування на тимчасовому або постійному консульському обліку.

Відповідно до ст.90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 95 Митного кодексу України встановлено строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

До строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Відповідно до ч.1 та ч.4 ст.102 МК України, митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем митного органу призначення. Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом.

Статтею 105 ч.1 та ч.2 Митного кодексу України встановлено, що тимчасове ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у ст.189 Митного Кодексу України та в Додатках В.1- В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення на умовах визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

Відповідно до ст.189 Митного кодексу України, транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Тимчасово ввезені на митну територію України транспортні засоби комерційного призначення підлягають вивезенню без внесення в їх конструкцію будь-яких змін (без урахування природного зношення, витрати пально-мастильних матеріалів та необхідного ремонту). Тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України.

Частиною 1 статті 380 МК України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Як встановлено ч. 2 ст. 380 МК України, транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у ст. 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об'єктом оподаткування митними платежами.

Відповідно до п. 33 ч. 1 ст. 4 МК України нерезидентами є фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.

Згідно з п. 50 ч. 1 ст. 4 МК України резидентами є фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що позивач є громадянином України та має постійне місце проживання в Україні, про що свідчить наявність відповідної відмітки в паспорті громадянина України, та не знятий з реєстрації.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач є резидентом, тому транспортний засіб було ввезено ним на митну територію України в режимі "транзит".

За правилами частини 3 статті 470 Митного кодексу України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що вчинене позивачем правопорушення, яке проявилося у перевищенні встановленого статтею 95 Митного кодексу України строку транзитних перевезень більше ніж на десять діб, є, закінченим на одинадцятий день та не може розглядатися, як триваюче.

Суд звертає увагу на той факт, що посадовим особам цієї митниці ніщо не перешкоджало з дати можливого вчинення правопорушення в цей момент встановити факт порушення, з'ясувати причини і обставини перевищення строку доставки автомобіля, встановити митницю призначення, тощо, - тобто розпочати повноцінну перевірку можливого факту вчинення правопорушення. Натомість уповноважені посадові особи Львівської митниці ДФС з часу можливого допущення ОСОБА_1 порушення не вживали жодних заходів на його фіксацію відповідно до вимог ст.494 МК України, що пояснюється звичайною бездіяльністю.

Відповідно до ст.531 МК підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є в тому числі відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого Кодексом. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Згідно з ч.1 ст.467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Отже, диспозиція ч.1 ст.467 МК України містить перелік триваючих правопорушень (передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу), в який не входить порушення митних правил, передбачене ст.470 МК України.

Аналізуючи диспозицію ч.3 ст.470 МК України, суд вважає, що правопорушення, повязане з перевищенням встановленого ст.95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних та інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, вважається вчиненим на одинадцятий день після настання строку доставки, передбаченого ст.95 МК України. З огляду на наведені обставини суд приходить до висновку, що вказане правопорушення не може бути триваючим, оскільки вважається закінченим із настанням конкретної календарної дати, а тому не приймає до уваги твердження відповідача з цього приводу, оскільки таке не ґрунтується на законі.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч.4 ст.3 МК України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обовязків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Згідно ст.489 Митного кодексу України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у звязку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

З урахуванням наведеного, оскільки правопорушення передбачене ч.3 ст.470 МК України є вчиненим на одинадцятий день після настання строку доставки транспортного засобу, передбаченого ст.95 МК України, тобто у даному випадку 29.03.2016 року, а відтак адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, могло бути накладене на позивача при невивезені ним вищевказаного автомобіля до 18.05.2016 року, а таке накладено лише 15.07.2016 року, тобто після закінчення строку накладення адміністративного стягнення.

Відтак, виходячи із приписів п.7 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд вважає, що у даному випадку провадження у справі про порушення митних правил не могло бути розпочато, а отже, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того, слід зазначити, що контроль за вивезенням автомобілів, ввезених у митних режимах «транзит» та «тимчасове ввезення» здійснюється у встановленому законом порядку, в тому числі за допомогою програмно-інформаційних комплексів. Це дає можливість своєчасного виявлення перевищення строків доставки товарів, встановлених ст.95 МК України. Несвоєчасне документування перевищення таких строків та вчиненого у звязку з цим правопорушення, визначеного ст.470 МК України, не є підставою для висновку про триваючий.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що строки накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України, на момент винесення спірної постанови закінчилися, а тому така є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження в справі про порушення митних правил закриттю у звязку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Судом відзначено, що контроль за вивезенням автомобілів, ввезених у митних режимах «транзит» та «тимчасове ввезення» здійснюється митними органами у встановленому законом порядку, в тому числі за допомогою програмно-інформаційних комплексів. Це дає можливість своєчасного виявлення перевищення строків доставки товарів, встановлених ст.95 Митного кодексу України. Несвоєчасне документування перевищення таких строків та несвоєчасне виявлення вчиненого у зв'язку з цим правопорушення, визначеного ст.470 Митного кодексу України, не є підставою для висновку про триваючий характер цього правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Зокрема, згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

У відповідності до ст. 94 КАС України суд компенсує судові витрати за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2,4,6,7,11,12, 17,69, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Тодощук Андрія Васильовича, Львівської митниці ДФС про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про порушення митних правил -задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС Тодощук Андрія Васильовича від 15.07.2016 року у справі про порушення митних правил №2629/20909/16 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.3 ст.470 МК України, а провадження у справі про порушення митних правил закрити у зв"язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зіньківський районний суд Полтавської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання постанови.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області С.Р. Должко