Ухвала суду № 62577313, 03.11.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 147/1610/15-ц Провадження № 22-ц/772/3015/2016Головуючий в суді першої інстанції Волошин І. А.Категорія 23Доповідач Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Він-ницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Медяного В.М., Стадника І.М.,

за участі секретаря Торбасюк О.І., представника апелянта, відповідача приват-ного підприємства Агропромислова фірма «Іззія» Спесивцева В.В., представ-ника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судо-вому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до приватного підприємства Агропро-

мислова фірма «Іззія» про розірвання договору оренди землі,

за апеляційною скаргою представника приватного підприємства агропромис-лова фірма «Іззія» Спесивцева Вадима Валерійовича на рішення Тростянець-кого районного суду Вінницької області від 30 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

21 грудня 2015 року ОСОБА_3 звернувся у Тростянецький районний суд Вінницької області з позовом до приватного підприємства Агропромислова фірма «Іззія» ( далі - ПП АФ «Іззія») про розірвання договору оренди землі ( а. с. 2-4 ). Позов мотивований тим, що згідно державного акта серії НОМЕР_2 про право приватної власності на земельну ділянку, виданого 23 квітня 2004 ро-ку відділом Держкомзему у Тростянецькому районі Вінницької області, позива-чеві належить земельна ділянка площею 2,9020 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на тери-торії Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області. 30 квітня 2004 року між сторонами у справі укладений договір оренди цієї земель-ної ділянки строком на 20 років, тобто до 30 квітня 2024 року. Цей договір 10 травня 2007 року зареєстрований у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства «Центр ДЗК» за № 040780600137. Відповідач не виконує свої зо-бов'язання за договором в частині сплати орендної плати у визначені періоди, систематично порушуючи умови укладеного договору, що є підставою для його розірвання на вимогу однієї із сторін у відповідності з пунктом 34 договору оренди землі. На підставі статті 651 ЦК України, статей 24, 25, 31, 32 Закону України «Про оренду землі» ОСОБА_3 просив суд позов задоволити.

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 30 червня 2016 року ( а. с. 101-104 ) позов задоволений; розірваний договір оренди зе-мельної ділянки, укладений 30 квітня 2004 року між ОСОБА_3 та ПП АФ «Із-зія», зареєстрований 10 травня 2007 року у Вінницькій регіональній філії Дер-жавного підприємства «Центр ДЗК» за № 040780600137, згідно якого ОСОБА_3 передав в оренду ПП АФ «Іззія» земельну ділянку площею 2,9020 га, кадастро-вий номер земельної ділянки НОМЕР_1, що знаходиться на тери-торії Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області. Стягнуто з ПП АФ «Іззія» на користь ОСОБА_3 судові витрати у справі в сумі 487,20 гривень.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням у справі, представник ПП АФ «Із-зія» Спесивцев В.В. оскаржує його в апеляційному порядку, просить скасувати дане судове рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_3 (а. с. 119-122). Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним, необгрунтова-ним, ухваленим за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності таких обставин, які суд вважав встановленими, внаслі-док неправильного дослідження та оцінки доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення на апеляційну скаргу представників сторін у справі, дослідивши матеріали останньої, проана-лізувавши в сукупності наявні у справі докази, перевіривши законність і об-ґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до норм статей 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути за-конним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рі-шення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими дока-зами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведе-ність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам, воно є законним, об'єктивним і справедливим.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 23 квітня 2004 року серії НОМЕР_2 ( а. с. 6 ), зареєстрованого за № 145 в Книзі записів реєстрації державних актів на пра-во власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, ОСОБА_3 належить 2,9020 га землі на території Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області з цільовим призна-ченням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

30 квітня 2004 року ОСОБА_3 як орендодавець уклав договір оренди землі з ПП Агрофірма «Іззія» строком на двадцять років, зареєстрований у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства «Центр ДЗК» 10 травня 2007 року за № 040780600137 ( а. с. 7-9 ).

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції керувався нормами статей 638, 792 ЦК України, Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України, зазначивши, що правовідносини, які виникли і мають місце між сторонами у справі, регулюються вказаними законодавчими актами.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умо-вами такого договору є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, спо-собу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду, відповідаль-ності за її несплату.

Згідно доводів позовної заяви спір між сторонами виник з приводу пору-шення істотних умов договору, а саме через систематичну несплату орендарем орендної плати за період 2010-2015 років.

Пунктами 9 та 11 договору оренди землі від 30 квітня 2004 року передбаче-но, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, послугами, на-туроплатою у перші два роки у розмірі 1%, що складає 327,39 гривень; далі не менше 1,5% від вартості паю, що складає 491,08 гривню. Орендна плата вно-ситься у строк до 15 листопада поточного року і не пізніше ( а. с. 7 ). Відповід- но до розділу «Інші права та обов'язки сторін» вищевказаного договору орен-ди землі одним з основних обов'язків орендаря є своєчасне внесення орендної плати. Пунктом 35 договору передбачена така умова розірвання договору в од-носторонньому порядку як несвоєчасна виплата орендної плати.

Суд підкреслив, що представником відповідача не надано жодного оригіна-лу фінансового документа, яким би підтверджувалася його позиція про своєчас-ну сплату орендавцю орендної плати. Судом встановлено, що відповідач понад п'ять років належну позивачу земельну ділянку як і земельний масив у цілому не обробляв, у тому числі й спільно з ТОВ «Торгмортранс 1» на підставі укла-деного договору про спільний обробіток землі від 22 лютого 2013 року. Дана фактична обставина доводиться відповіддю Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Він-ницької області від 06 червня 2016 року № 1165, згідно якої ПП АФ «Іззія» де-кларувало відсутність діяльності з податку на прибуток; з жовтня 2012 року від-повідач не є платником податку на додану вартість.

Даний висновок суду першої інстанції, викладений у рішенні від 30 червня 2016 року, відповідає фактичним обставинам справи, встановленим судом.

Оскаржуючи судове рішення, апелянт у скарзі посилається на те, що термін дії оспорюваного правочину, укладеного на двадцять років, не закінчився. За 2010-2012 роки орендар повністю розрахувався із ОСОБА_3 за оренду належ-ної йому на праві власності земельної ділянки. Це встановлено рішенням Апе-ляційного суду Вінницької області від 31 травня 2013 року, яке набрало закон-ної сили.

22 лютого 2013 року ПП АФ «Іззія» уклало на три роки договір з ТОВ «Торгмортранс 1» про спільний обробіток землі, яка знаходиться в оренді від-повідача і розташована на території Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області. Підпунктом 2.1. цього договору встановлено, що розмір орендної плати власникам земельних ділянок буде сплачувати ТОВ «Торгмортранс 1» у грошовому або натуральному вигляді за кожен пай, плата має відповідати розміру, що не менший 3% від нормативної грошової оцінки зе-мельних ділянок. Дана умова дійсного договору про спільний обробіток землі товариством виконана, що доводиться копіями видаткових касових ордерів за 2013-2015 роки, долученими до матеріалів справи.

З доводами апеляційної скарги погодитися не можна.

Згідно з пунктом «д» статті 41 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Частиною третьою статті 61 ЦПК України визначено, що обставини, вста-новлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обстави-ни.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено і це не оспорюється сторо-нами у справі, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 31 трав-ня 2013 року ( а. с. 64-67 ) було скасовано заочне рішення Тростянецького ра-йонного суду Вінницької області від 28 грудня 2012 року про задоволення позо-ву, зокрема, ОСОБА_3 до ПП АФ «Іззія» про розірвання договору оренди зе-мельної ділянки через несплату орендної плати та ухвалене рішення про відмо-ву у задоволенні цього позову. Цим рішенням апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_3 орендна плата за 2011-2012 роки була виплачена у передбачених договірними умовами розмірах.

Щодо розрахунку орендаря з орендодавцем за використання його земельної ділянки на умовах оренди в період 2013-2015 років, то відповідач посилався на виконання умов договору від 22 лютого 2013 року ( а. с. 68-70 ) про спільний обробіток землі з цього питання третьою особою - ТОВ «Торгмортранс 1», з яким позивач не перебував у жодних будь-яких стосунках, і якому про укладен-ня такого договору нічого не було відомо. ОСОБА_3, його представник ОСОБА_4 заперечують отримання від товариства орендної плати в період 2013-2015 років, стверджують про фіктивність підпису позивача у наданих суду представником відповідача копіях видаткових касових ордерів від 11 листопада 2013 року, від 07 листопада 2014 року та від 12 липня 2015 року, просили суд апеляційної інстанції призначити у справі судово-почеркознавчу експертизу на доведення істинності своїх тверджень в цій частині, оскільки суд першої інстан-ції був позбавлений реальної можливості виконати таку ж експертизу у зв'язку з ненаданням відповідачем оригіналів видаткових касових ордерів.

Відповідно з частиною першою статті 137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, котрі беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази.

З метою сприяння повному і всебічному з'ясуванню обставин справи ( стат-тя 10 ЦПК України ), для можливості вирішити заявлене позивачем, його пред-ставником клопотання про проведення у справі судово-почеркознавчої експер-тизи, судом апеляційної інстанції витребовувалися у ТОВ «Торгмортранс 1» оригінали видаткових касових ордерів без номерів від 11 листопада 2013 року, від 07 листопада 2014 року та від 12 липня 2015 року про отримання ОСОБА_3 готівкових коштів в якості орендної плати за вказані роки. Проте, судове поштове відправлення повернуто без виконання через, нібито, неповну адресу. Однак, саме вказана судом адреса ТОВ «Торгмортранс 1» визначена в договорі про спільний обробіток землі від 22 лютого 2013 року, інше місцезнаходження учасникам розгляду справи невідоме.

Враховуючи відсутність оригіналів документів, які б мали досліджуватися експертом, позивач та його представник в судовому засіданні в подальшому не підтримали власне клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи.

Разом з тим слід підкреслити, що представник відповідача на доведення сво-їх тверджень про дійсність оспорюваних фінансових документів з виплати орендної плати, не звертаючи увагу на позицію позивача, такого клопотання су-ду не заявляв, хоча, власне, саме він як сторона у справі, мав би доводити істин-ність доказу, на який посилався.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду визнає копії видат-кових касових ордерів, самого договору про спільний обробіток землі від 22 лютого 2013 року, надані суду представником відповідача в якості доказів у справі, неналежними доказами з наступних підстав.

Відповідно з нормами статей 57, 64 ЦПК України доказами є будь-які фак-тичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі на під-ставі письмових доказів. Останні, як правило, подаються в оригіналі.

Зважаючи на категоричні заперечення ОСОБА_3, його представника факту підписання видаткових касових ордерів і, як наслідок, отримання орендної пла-ти у 2013-2015 роках, враховуючи клопотання саме сторони позивача про при-значення судово-почеркознавчої експертизи для встановлення справжності під-пису особи, відповідач зобов'язаний був подати суду оригінали вказаних доку-ментів як докази для доведення тих обставин, на які посилався його представ-ник у спростування заперечень протилежної сторони у спорі ( частини 1-3 стат-ті 60 ЦПК України ).

Отже, доводи апеляційної скарги про виплату ОСОБА_3 орендної плати за 2013-2015 роки ТОВ «Торгмортранс 1» грунтуються лише на припущеннях і не можуть бути використані судом згідно з частиною четвертою статті 60 ЦПК України.

Оскільки ПП АФ «Іззія» не надала суду належних і допустимих доказів про сплату позивачеві у 2013, 2014, 2015 роках орендної плати за використання на-лежної йому на праві власності земельної ділянки, колегія суддів апеляційного суду визнає правильними та об'єктивними висновки суду першої інстанції про існування факту систематичного порушення відповідачем умов договору орен-ди землі та наявність законних і достатніх підстав для розірвання цього догово-ру.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і на законність ухваленого судом рішення не впливають.

Окремо слід зупинитися на тій обставині, що 12 жовтня 2016 року до суду апеляційної інстанції представником ПП АФ «Іззія» поданий лист без номера і дати, в якому зазначається про визнання в судовому порядку у 2012 році недій-сними договорів про спільну діяльність від 2010 року і зобов'язання ПСП «Кристал» і СТОВ «АкВаВіка» звільнити земельні ділянки, орендовані ПП АФ «Іззія». Це судове рішення фактично не виконується, у зв'язку з чим порушене відповідне кримінальне провадження. Крім цього, існують договори про обро-біток ПСП «Кристал» земельних ділянок, в тому числі й ОСОБА_3, що знахо-дяться на території Будянської сільської ради Тростянецького району Вінниць-кої області, а це доводить вчинення орендодавцями перешкод орендареві у ко-ристуванні орендованими землями. Представник відповідача посилається на рі-шення апеляційного суду від 05 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ПП АФ «Іззія» про розірвання договору оренди землі, яким апе-ляційна скарга ПП АФ «Іззія» задоволена, у позові ОСОБА_6 відмов-лено.

З цього листа вбачається нова позиція відповідача щодо невизнання позов-них вимог ОСОБА_3, а саме обгрунтування заперечення позову перешкоджан-ням орендодавцем орендареві у користуванні орендованою земельною ділян-кою.

Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що такі фактичні обставини, як слідує з листа представника Спесивцева В.В., мають місце з 2010 року. Про-те вони не доводилися до відома суду першої інстанції під час вирішення позо-ву ОСОБА_3, не досліджувалися судом на час ухвалення оскаржуваного рішен-ня суду у цій цивільній справі, отже, суд апеляційної інстанції в силу своєї ком-петенції лист представника відповідача від 12 жовтня 2016 року залишає поза увагою.

Нормами статті 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтова-ність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та ви-мог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, не-подання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час роз-гляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або пррушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Маючи на увазі викладені фактичні обставини, проаналізувавши в сукуп-ності доводи, докази сторін у справі на предмет їх допустимості, відповідності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами у справі, та регулюються, крім спеціальних норм права, нормами цивільного, земельного законодавства України в частині оренди землі. Суд застосував саме ті норми матеріального права, що регулюють дані правовідносини, дав повну, об'єктив-ну, справедливу оцінку поясненням сторін, доказам, наданим суду у відповід-ності з частиною третьою статті 10 та частиною першою статті 60 ЦПК Укра-їни, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона поси-лається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апе-ляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстан-ції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального пра-ва. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з од-них лише формальних міркувань.

Керуючись нормами статей 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів апеляційного суду-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника приватного підприємства Агропромисло-ва фірма «Іззія» Спесивцева Вадима Валерійовича відхилити.

Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 30 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошен-ня, однак вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціа-лізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:/підпис/

Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом: