Рішення № 62576769, 03.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 615/1020/15-ц Головуючий І інстанції:Степаненко Г.І.

Провадження № 22-ц-/790/5248/16 Доповідач: Івах А.П.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Івах А.П.,

суддів Пономаренко Ю.А., Черкасова В.В.,

при секретарі Каплоух Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області на рішення Валківського районного суду Харківської області від 30 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Мінералбуд», Валківської міської ради Харківської області про визнання права власності,-

в с т а н о в и л а:

У липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Мінералбуд», Валківської міської ради Харківської області про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що йому на підставі договору купівлі-продажу №3564 від 21 липня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом ВРНОХО ОСОБА_2, на праві приватної власності належить незакінчена будівництвом нежитлова будівля, розташована за адресою: Харківська, область, м. Валки, пр. Радянської Армії, 23.

Рішенням Валківської міської ради від 28.04.2007 року №109.3 йому було надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки за вказаною адресою.

07 травня 2012 року між ним та ПП «Мінералбуд» було укладено договір купівлі-продажу незакінченої будівництвом нежитлової будівлі, розташованої за адресою: Харківська, область, м. Валки, пр. Радянської Армії, 23.

Посилаючись на те, що вказаний договір є недійсним, оскільки при його укладенні не було дотримано форми договору, та не було проведено державної реєстрації переходу права власності до ПП «Мінералбуд» в установленому законом порядку, просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу незакінченої будівництвом нежитлової будівлі, та визнати за ним право власності на нежитлову будівлю АЗС та АГЗС літ «Г-1, г, Д», що розташована за адресою Харківська область, м. Валки, пр. Радянської Армії, 23.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 30 липня 2015 року позовні вимог ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу незакінченої будівництвом нежитлової будівлі, розташованої за адресою: Харківська, область, м. Валки, пр. Радянської Армії, 23 від 07 травня 2012 року укладений між ОСОБА_1 та Приватним Підприємством «Мінералбуд».

Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю АЗС та АГЗС літ. «Г-1, Г, Д», що розташована за адресою: Харківська, область, м. Валки, пр. Радянської Армії, 23.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про його скасування та постановлення нового, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Відповідно до положень ст. ст. 3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання:

-чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким доказами вони підтверджуються;

-чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

-які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

-яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам цивільного процесуального закону не відповідає.

По справі достеменно встановлено, що відповідно договору купівлі-продажу незакінченої будівництвом нежитлової будівлі від 21 липня 2006 року, нотаріально посвідченого та зареєстрованого в Електронному реєстрі прав на нерухоме майно 13 червня 2008 року (а.с. 21-22) ОСОБА_1 є власником незакінченої будівництвом будівлі магазину, що розташована по проспекту Радянської армії №23 у місті Валки Харківської області.

На момент укладання договору купівлі-продажу готовність нежитлової будівлі складала 9%, розташована вона на земельній ділянці земель Валківської міської ради Харківської області.

Відповідно рішення ХV сесії V скликання Валківської міської ради №109.3 від 28 квітня 2007 року ОСОБА_1 надано було дозвіл на виготовлення проекту зведення земельної ділянки площею 0,0480га для будівництва та обслуговування магазину для подальшого надання в оренду у м. Валки по проспекту Р. Армії, 23. Крім того було рекомендовано розроблений проект відведення земельної ділянки погодити з районним відділом земельних ресурсів, органами архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронними та санітарно-епідеміологічними органами і після отримання позитивного висновку державної експертизи в органах земельних ресурсів подати із заявою на затвердження Валківській міській раді.

Договір купівлі-продажу тієї ж незакінченої будівництвом нежитлової будівлі від 07 травня 2012 року, начебто укладений між позивачем ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Мінералбуд» (а.с.7) вчинений в порушення вимог ст. 203 ЦК України, оскільки під час вчинення вказаного правочину сторонами не було дотримано нотаріальної форми.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що під час вчинення спірного правочину не було дотримано нотаріальної форми правочину, тому вважав договір купівлі-продажу протизаконним та таким, що підлягає визнанню недійсним.

Визнаючи право власності на нежитлову будівлю АЗС та АГЗС літ. «Г-1, Г, Д», що розташована за адресою: Харківська, область, м. Валки, пр. Радянської Армії, 23, суд виходив із того, що ОСОБА_1 за власні кошти було самостійно добудовано нежитлову будівлю, за адресою: Харківська, область, м. Валки, пр. Раді Армії, 23, з призначенням - АЗС та АГЗС. Відповідно до технічного висновку від 24 червня 2015 року, за результатами проведеного обстеження будівельних конструкцій нежитлової літ. «Г-1, г, Д», розташованих по проспекту Радянської Армії, 23, м. Валки, Валківський район, Харківська область, зроблено висновок про можливість експлуатації, дефектів несучої конструкцій та фундаменту не виявлено. Технічний стан будівельних конструкцій нежитлової будівлі в цілому забезпечує безпеку для життя та здоровя користувачів. Технічні рішення прийняті при будівництві нежитлової будівлі літ «Г-1, г, Д» - відповідають вимогам діючих норм та правил державних стандартів будівельних, санітарних та протипожежних норм. Нежитлові приміщення можуть використовуватись за призначенням.

При цьому суд керувався вимогами ст. ст. 316, 317 ЦПК України, вказав що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ч. З ст.376 ЦК України - право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво. Прийнявши до уваги, що відповідно до технічного висновку, без дати (а.с.8-20) технічний стан будівельних конструкцій нежитлової будівлі в цілому забезпечує безпеку для життя та здоровя користувачів, технічні рішення прийняті при будівництві нежитлової будівлі літ «Г-1, г, Д» - відповідають вимогам діючих норм та правил державних стандартів будівельних, санітарних та протипожежних Нежитлові приміщення можуть використовуватись за призначенням, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про визнання права власності на спірну будівлю.

Погодитися з висновком суду першої інстанції не можна, оскільки дійшов він його без повного і всебічного зясування дійсних обставин справи, прав та обовязків сторін у правовідносинах, що виникли між сторонами, належної оцінки зібраних у справі доказів.

Так відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею. якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до розяснень, що містяться у п. п. 4, 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно - правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України Про основи містобудування № 2780-ХІІ від 16 листопада 1992 року спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного ' будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК. частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

ОСОБА_1 до компетентних органів із належною заявою про прийняття в експлуатацію добудованого нежитлового приміщення не звертався, а значить не реалізував своє право на отримання земельної ділянки та введення в експлуатацію нежитлового приміщення, його право не можна визнати порушеним.

Згідно Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, Положення про державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента V країни №439/2011 від 8 квітня 2011 року та Порядку здійснення державного архітектурно - будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23 травня 2011 року, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461, зі змінами, внесеними «Постановою Кабінету міністрів України №750 від 08 вересня 2015 року» органом, який здійснює прийняття в експлуатацію закінчену будівництвом закінчених будівництвом обєктів, є Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, які на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації видають відповідний сертифікат.

Рішення інспекції про відмову у видачі сертифікату може бути оскаржено до суду.

Отже сертифікат, що засвідчує відповідність обєкту вимогам проектної документації та будівельним нормам, стандартам і правилам, мала право видати тільки інспекція державного архітектурно-будівельного контролю.

Визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе лише у тому разі, якщо прийняття такого обєкта в експлуатацію було відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, необхідних для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта.

Отже, суд першої інстанції вирішив справу в порушення вимог норм матеріального права.

Приймаючи до уваги дійсні обставини справи, судова колегія підстав для задоволення позову про визнання права власності на нежитлову будівлю за позивачем ОСОБА_1 не вбачає.

Що стосується позовних вимог останнього про визнання договору купівлі-продажу спірного майна укладеного між ним та «ПП Мінералбуд» 07 травня 2012 року недійсним то вони також задоволенню не підлягають.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи, як і порушення або неправильне застосування норм процесуального права, у відповідності до положень п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

За таких обставин доводи апеляційної скарги підлягають задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.. ст.. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області задовольнити.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 30 липня 2015 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді