Рішення № 62576760, 26.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/5205/16 Головуючий 1 інст. Ганенко Т.С.

Справа № 636/3831/15-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: спори, що виникають із сімейних правовідносин

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

за участю секретаря - Сементовської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 01 червня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту окремого проживання чоловіка та дружини в шлюбі та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просила: визнати обєктом права спільної сумісної власності її та відповідача квартиру №124, що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Дружби, буд. 7б; провести розподіл спільного сумісного майна подружжя, визнавши за нею право власності на 1/2 частини зазначеної квартири.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилалася на те, що 25 листопада 2000 року між нею та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який розірвано рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 30 травня 2013 року. Від даного шлюбу вони мають доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Перебуваючи у шлюбі, вони з чоловіком купили квартиру та вирішили оформити її на імя чоловіка. Право власності на квартиру АДРЕСА_1, зареєстроване за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 13.09.2007 року. Враховуючи те, що договір купівлі-продажу квартири було укладено в інтересах сімї, а договору на володіння, користування чи розпорядження набутим майном між ними укладено не було, як і не укладався шлюбний договір з цього приводу, тому придбану квартиру вона вважає спільною сумісною власністю подружжя, а провести добровільний розподіл даного майна, набутого у шлюбі, відповідач відмовляється, у звязку з чим вона вимушена звернутись до суду.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: встановити факт окремого проживання в шлюбі з ОСОБА_3 у шлюбі з жовтня 2012 по 30 травня 2013 року; визнати за ним право власності в цілому на квартиру №124 за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Дружби, буд. 7б; зобовязати його виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію затрат по сумісній сплаті кредиту у розмірі 11800 грн.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_4 вказував, що відповідно до п. 6 договору купівлі-продажу від 13.09.2007 року продаж спірної квартири за домовленістю сторін вчинявся за 81 000 грн. Право власності, відповідно до договору купівлі-продажу, в цілому на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ним на праві особистої приватної власності в Чугуївському МБТІ. Для придбання квартири були позичені грошові кошти у ЗАО КБ «Приватбанк», які були отримані відповідно до кредитного договору № НАН2С0000000224 у розмірі 20250,0 грн. та договору про іпотечний кредит № НАН2С0000000224 від 13.09.2007 року у розмірі 60750,0 грн. Всього отримано грошових коштів на суму 81 000 грн. Фактично шлюбно-сімейні відносини з позивачем за первісним позовом ним були припиненні з жовтня 2012 року. На момент розлучення за двома договорами було сплачено 41648.33 грн. Ніякої заслуги ОСОБА_3в достроковому погашенні кредиту вже після розлучення не має, так як у сплаті платежів вона участі не брала. На даний момент зобовязань перед ПАТ КБ «Приватбанк» він не має, так як кредитний борг був ним погашений у 2014 році, тобто вже після розірвання шлюбу. ОСОБА_3 спірною квартирою не користується, не сплачує комунальні послуги, не утримує квартиру належним чином, на даний момент проживає за іншою адресою.

Представник позивача за первісним позовом під час розгляду справи в суді першої інстанції не надала згоди на отримання грошової компенсації.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 01 червня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя квартири №124, що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Дружби, 7-б та припинення права спільної сумісної власності між співвласниками відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту окремого проживання чоловіка та жінки в шлюбі та визнання права власності задоволено частково; встановлено факт окремого проживання чоловіка та жінки в шлюбі, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з жовтня 2012 року по 30 травня 2013 року; в задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності в цілому за ОСОБА_4 на квартиру №124у будинку №7-б по вул. Дружби в м. Чугуєві Харківської області та зобовязання ОСОБА_4 виплатити на користь ОСОБА_3 20824,16 грн. відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення, як незаконне та необґрунтоване, в частині відмови в задоволенні позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 вказує на невідповідність висновку суду першої інстанції обставинам справи, а також порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме ст. ст. 60, 65, 69 СК України, ст. 368 ЦК України. При цьому ОСОБА_3 наголошує, що оскільки спірна квартира була придбана під час перебування її з відповідачем у шлюбі, то вона є спільною сумісною власністю та має бути поділена між ними шляхом визначення рівних ідеальних часток.

ОСОБА_4 подав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість та безпідставність вимог апеляційної скарги, оскільки відповідним доводам ОСОБА_3 надана належна оцінка в оскаржуваному рішенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що зявились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до таких висновків.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції забезпечив сторонам та їх представникам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, а сторонами не оспорюється та підтверджується належними доказами, що 25 листопада 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстровано Печенізьким відділом реєстрації актів громадського стану Харківської області, актовий запис №31.Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 30 травня 2013 року даний шлюб було розірвано (а.с. 8).

Від даного шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Під час шлюбу 13 вересня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 була придбана на імя ОСОБА_4 квартира АДРЕСА_3. Відповідно до п. 6 вказаного договору продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 81 000 грн. (а.с. 9).

Право власності, відповідно до договору купівлі-продажу, в цілому на квартиру АДРЕСА_4 зареєстровано за ОСОБА_4 в Чугуївському МБТІ.

Дана квартира є однокімнатною, загальною площею 25,1 кв.м., житловою 12,7 кв.м.

Для придбання квартири були позичені грошові кошти у ЗАО КБ «Приватбанк», які були отримані відповідно до кредитного договору № НАН2G50000000224 у розмірі 20 250,00 грн. та договору про іпотечний кредит № НАН2G40000000224 від 13.09.2007 року у розмірі 60750,00 грн. Всього отримано грошових коштів на суму 81 000 грн. Позичальником по вищевказаним договорам був відповідач за первісним позовом - ОСОБА_4

Тобто, спірну квартиру було придбано за рахунок кредитних коштів. Отриманих згідно вищезазначених кредитних договорів.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що спірну квартиру було придбано у кредит, за час перебування сторін по справі у шлюбних відносинах тіло вказаного кредиту було погашено у дуже незначному розмірі, решту кредиту було сплачено ОСОБА_4 після припинення шлюбно-сімейних відносин з ОСОБА_3, а тому в силу ч. 7 ст. 57 СК України, зазначену квартиру необхідно вважати особистим майном ОСОБА_4 При цьому, оскільки квартира зареєстрована за ОСОБА_4 відсутні підстави задоволення його позовних вимог про визнання квартири його особистою власністю.

Із зазначеними висновками суду першої інстанції погодитися не можна, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. (ч.ч. 1, 3 ст. 61 СК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Водночас, за змістом ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.

При цьому п. 3 ч. 1, ч. ч. 6, 7 ст. 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Згідно роз'ясненняПленуму Верховного Суду України - п.п. 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4ст. 65 СК України).

При визначенні розміру частки кожного з подружжя у майні, придбаному під час шлюбу за кредитні кошти необхідно встановлювати хто сплачує заборгованість по кредиту, яка частка була сплачена за спільні кошти та яка за особисті кожного з подружжя. (ухвала ВСУ від 29 квітня 2009 року по справі № 6-4822св08: ухвала ВСУ від 2 лютого 2011 року по справі № 6-23039св10).

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про розмір сплаченої сторонами по справі під час шлюбу заборгованості за кредитом, оскільки ним було взято до уваги лише погашену суму тіла кредиту.

Разом з тим, відповідно до п. 1.2. договору про іпотечний кредит № НАН2G40000000224 від 13.09.2007 року детальний опис загальної вартості кредиту вказаний у п.п. 1.1., 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.4, 4.1, 5.2, 5.3.3, 5.3.12, 6.3, 6.5. цього договору, а саме: сум кредиту, відсотків за користування Кредитом, винагород, неустойки, затрат на укладення договорів страхування та договорів забезпечення.

Ці положення договору узгоджуються з Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 N 168, зокрема п. 1.2. Правил.

Отже, для визначення сукупної вартості сплаченого (погашеного) кредиту необхідно враховувати не лише погашену частину тіла кредиту, а інші платежі сплачені проценти, штрафні санкції тощо.

Рішенням суду першої інстанції було встановлено факт окремого проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у шлюбі з жовтня 2012 року по 30 травня 2013 року.

В цій частині рішення сторонами, в тому числі ОСОБА_3, не оскаржується. Також вказаний факт підтверджується належними та допустимими доказами, дослідженими судом.

Згідно даних виписки по погашенню кредиту №НАН2G40000000224 (а.с. 42, 43, 66, 67) за період спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у шлюбі з 13.09.2007 року по 01.10.2012 року за відповідними кредитними договорами було сплачено 40269,19 грн., решта сукупна вартість кредиту у сумі 95678,89 грн. була сплачена особистими коштами ОСОБА_4 з 15.10.2012 року по 03.03.2014 року. Разом за відповідними кредитним зобовязаннями було сплачено 135948,08 грн. (а.с. 42, 43, 66, 67)

Колегія суддів враховує, що у зазначеній виписці містяться дані про погашення заборгованості за обома кредитними договорами - №НАН2G50000000224 та №НАН2G40000000224 від 13.09.2007 року, адже відповідно до п. 7.2. договору №НАН2G50000000224 для його виконання банк відкриває позичальникові рахунок 29094058566405 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитними угодами №НАН2G40000000224 від 13.09.2007 року, далі за текстом ОСНОВНИЙ КРЕДИТ, та №№НАН2G50000000224 від 13.09.2007 року, далі за текстом КРЕДИТ НА ПОЧАТКОВИЙ ВНЕСОК. При цьому кошти розподіляються наступним чином:

1)погашення заборгованості за КРЕДИТОМ НА ПОЧАТКОВИЙ ВНЕСОК (за виключенням суми спрямованої на дострокове погашення кредиту);

2)погашення заборгованості за ОСНОВНИМ КРЕДИТОМ (за виключенням суми спрямованої на дострокове погашення кредиту);

3)за наявності поточних зобовязань за КРЕДИТОМ НА ПОЧАТКОВИЙ ВНЕСОК дострокове погашення КРЕДИТУ НА ПОЧАТКОВИЙ ВНЕСОК у межах суми заборгованості;

4)при відсутності поточних зобовязань по КРЕДИТУ НА ПОЧАТКОВИЙ ВНЕСОК дострокове погашення ОСНОВНОГО КРЕДИТУ у межах суми заборгованості.

При цьому, згідно виписки фактично сплачені щомісячні внески перевищували суму погашення тіла кредиту та відсотків за договором №НАН2G40000000224, що свідчить про те, що решта коштів відповідно до вищезазначених вимог п. 7.2. договору №НАН2G50000000224 спрямовувались на погашення заборгованості за ним.

Отже, 70% (95678,89/135948,08=0,7037 коефіцієнт; 0,7037х100=70% ) сукупної вартості кредиту було сплачено ОСОБА_4 за рахунок особистих коштів, решта 30% - під час спільного проживання у шлюбі з ОСОБА_3

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що при поділі квартири АДРЕСА_5 в. м. Чугуїв Харківської області виділенню ОСОБА_3 підлягає 3/20 (30% / 2= 15%; 15% = 15/100 = 3/20) часток спірної квартири, а ОСОБА_4 решта 17/20 часток (15/100+70/100=85/100=17/20).

З огляду на викладене, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про розподіл спільного майна подружжя, з постановленням в цій частині нового рішення про їх часткове задоволення та поділу спірної квартири згідно вищезазначених часток.

Згідно наявних в матеріалах справи письмових доказів ОСОБА_3 понесла судові витрати у сумі 2656 грн. 92 коп., які складаються з витрат по оплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги (а.с. 1, 2, 110, 126).

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь позивача необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_4 понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_4 за звернення з позовом до суду першої інстанції сплачено 243 грн. 60 коп. та 233 грн. 40 коп. (а.с. 1, 2), а за звернення з апеляційною скаргою нею сплачено 524 грн. 70 коп. (а.с. 110) та 1655 грн. 22 коп. (а.с. 126)

Оскільки позов і апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволені частково, то сума відшкодування судових витрат становить 797,08 грн. з розрахунку компенсації понесених нею витрат по оплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 01 червня 2016 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 скасувати і ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати квартиру АДРЕСА_5 в. м. Чугуїв спільною власністю ОСОБА_4 і ОСОБА_3 в якій 17/20 частин належить ОСОБА_4, а 3/20 частин належить ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) 797,08 грн. у якості компенсації судового збору.

В іншій частині рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 01 червня 2016 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: О.А. Кружиліна

ОСОБА_2