Постанова № 62576480, 02.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 876/10608/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В.,Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Федчук М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 року у справі за позовом Українсько-Іспанського спільного підприємства-товариства з обмеженою відповідальністю «Санза ТОП» до Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, Головного управління Державного казначейства України у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень рішень та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Українсько-Іспанське спільне підприємство-товариство з обмеженою відповідальністю «Санза ТОП» звернулось до суду з адміністративним позовом до Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень рішень та стягнення з Державного бюджету України заборгованості з ПДВ за липень 2010 року в сумі 109558,00 грн. та за серпень 2010 року в сумі 66091,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податковим органом в липні 2010 року позивача безпідставно обмежено в частині бюджетного відшкодування ПДВ на суму 109558,00 грн. та в серпні 2010 року на суму 66091,00 грн., оскільки сума завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2010 року, що оскаржуються, в червні 2010 року була відображена в складі податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від СПД - фізичних осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТзОВ ДП «Жидачівліс» та ПП «Континент».

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення №6628/0000412301/0 від 11 жовтня 2010 року, № 7168/0000422301/0 від 25 жовтня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України в користь Українсько-Іспанського спільного підприємства-товариства з обмеженою відповідальністю «Санза ТОП» заборгованість з ПДВ за липень 2010 року в сумі 109558,00 грн., та заборгованість з ПДВ за серпень 2010 року в сумі 66091,00 грн..

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила Козівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому з підстав, викладених в апеляційній скарзі, просила скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи, Українсько-Іспанське спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Санза ТОП» здійснює реалізацію власної виробленої продукції за межі митної території України, податок на додану вартість при цьому обчислюється за нульовою ставкою (пп..6.2.1, п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Проведеною виїзною позаплановою перевіркою, яка оформлена актом від 04.10.2010 року за №481/23-134/31274081, «Про результати виїзної позапланової перевірки СП ТзОВ «Санза ТОП»(код за ЄДРПОУ 31274081) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість «на рахунок платника у банку» за липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року», не встановлено реального товарного характеру взаємовідносин СП ТзОВ «Санза ТОП» із ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ПП «Континент», ПП «Добросин» та ТзОВ ДП «Жидачів ліс» внаслідок відсутності на документах якісної характеристики вантажу (сортність), відсутності інших складових процесів придбання-прийомки та оприбуткування продукції. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість №7168/0000422301/0 від 25.10.2010 року в розмірі 6609,10 грн. та №6628/0000412301/0 від 11.10.2010 року в розмірі 109558,0 грн..

При винесенні оскаржуваних рішень відповідач виходив з того, що при перевірці взаємовідносин між СП ТзОВ «Санза ТОП» із ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ПП «Континент». ТзОВ ДП «Жидачів ліс» не встановлено реального товарного характеру, так зокрема товаротранспортних накладних: не вказано повної адреси місць відправки та отримання товарів; відсутні записи про якісні характеристики вантажу, що перевозиться; відсутні записи про документи, що супроводжують перевезення вантажу (санітарні, якісні сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо, що визначаються правилами перевезення вантажів); відсутні або не повністю зазначені дані про матеріально-відповідальну особу вантажовідправника та вантажоодержувача (посада, прізвище, ім'я, по - батькові, штамп, номер та дата видачі довіреності); відсутні відмітки перевізника на товарно-транспортній накладній (підпис, штамп).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що посадові особи відповідача помилково прийшли до висновку, що господарські операції між позивачем та ПП ОСОБА_2, ТзОВ «Жидачів ліс», ПП «Континент», ПП Тернопським, ПП ОСОБА_4 мали фіктивний характер, оскільки такі твердження не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи. Крім того, укладені договори поставки не були визнані в судовому порядку недійсними.

Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, частково відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. № 398-V, втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті (у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Суд першої інстанції на підставі оцінки доказів у справі, а саме копії договорів, податкових накладних, актів приймання - передачі, показів свідків та відповідно до обставин справи, зробив правильний висновок про правомірність формування позивачем сум податкового кредиту.

Вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування від фактичної сплати контрагентами такого платника сум ПДВ до бюджету при умові, що платник податку придбав товари (послуги) та сплатив ці суми в ціні придбання останніх

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду (підпункт 7.7.2 цього пункту).

Платник податку, згідно підпункту 7.7.3 цього пункту, може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що податкові-повідомлення-рішення №7168/0000422301/0 від 25.10.2010 року та №6628/0000412301/0 від 11.10.2010 року, прийняті за результатами даної перевірки, не відповідають вимогам чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Однак, не можна погодитись із висновком суду першої інстанції у частині задоволення позову про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, враховуючи наступне.

Кабінет Міністрів України постановою від 17.01.2011 року № 39 затвердив Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (чинного на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір; далі - Порядок). Відповідно до пункту 9 цього Порядку на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

За змістом норм пункту 200.15 ст. 200 ПК, пункту 9 Порядку бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.

Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості. Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема в постанові від 16.09.2015 року у справі за позовом ПАТ «Донагроімпекс» до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області, ГУ Державної казначейської служби України в Донецькій області, Управління Державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ; в постанові від 31.05.2016 року у справі за позовом ТзОВ «Аскоп-Україна» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З огляду на викладене, висновок суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ є помилковим. Згідно з правовою позицією Верхового Суду України, викладеною в зазначених вище постановах, способом захисту права платника ПДВ на відшкодування за рахунок бюджетних коштів суми надмірно сплаченого податку є зобов'язання контролюючого органу виконати встановлений правовими нормами обов'язок прийняти висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, та направити такий висновок до органу державної казначейської служби.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно зі статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ч. 3 ст.160, ст. ст. 195, 196, 198, 202, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А НО В И В:

Апеляційну скаргу Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 року у справі № 2-а-3639/10/1970 скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України в користь Українсько - Іспанського спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Санза ТОП» заборгованості з ПДВ за липень 2010 року в сумі 109558,00 грн. та за серпень 2010 року в сумі 66091,00 грн..

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст

виготовлено 07.11.2016 року.