Постанова № 62576419, 07.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2016 р. Справа№ 910/13699/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Остапенка О.М.

Доманської М.Л.

за участю секретаря Халько В.А.,

та представників:

від апелянта - Зеленковський О.О. - дов. №б/н від 01.12.2015р.,

від позивачів - Рудницька З.І. - дов. б/н від 25.07.2016р., дов. б/н від 18.02.2016р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Картель»

на рішення господарського суду м.Києва від 19.09.2016р.

у справі №910/13699/16 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ)

«Телерадіокомпанія «112-ТВ»,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ)

«Новий формат ТВ»

до ПАТ «Картель»

про спростування недостовірної інформації

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 19.09.2016р. у справі №910/13699/16 позов ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ» і ТОВ «Новий формат ТВ» задоволено повністю. Визнано недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ» і ТОВ «Новий формат ТВ» інформацію стосовно телеканалу «112 Україна», поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 у друкованому засобі масової інформації "Деловая столица" на сторінці 6 (шостій) у статті з назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2", а саме: "на сегодняшний день ОСОБА_4 является лишь одним из бенефициаров этого медиаресурса". Зобов'язано ПАТ «Картель» з моменту набрання рішенням у справі №910/13699/16 законної сили розмістити на сторінці 6 (шостій) друкованого засобу масової інформації "Деловая столица" спростування інформації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_1 у друкованому засобі масової інформації "Деловая столица" на сторінці 6 у статті з назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2", під заголовком "Опровержение" наступного змісту: "Размещенная ІНФОРМАЦІЯ_1 в издании "Деловая столица" на странице 6 в статье под названием "ІНФОРМАЦІЯ_2" информация о том, что бывший министр внутренних дел Украины ОСОБА_4 является одним из бенефициаров телеканала "112 Украина", является недостоверной", та тексту резолютивної частини ухваленого у цій справі рішення суду в дослівному перекладі російською мовою, при цьому обсяг спростування інформації не може бути меншим, ніж половина стандартної сторінки машинописного тексту. Стягнуто з ПАТ «Картель» на користь ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ» і ТОВ «Новий формат ТВ» по 1 378 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ПАТ «Картель» звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду м.Києва 19.09.2016р. у справі №910/13699/16 та прийняти нове, яким в позові про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ» і ТОВ «Новий формат ТВ» відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016р. апеляційну скаргу ПАТ «Картель» було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 07.11.2016р.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду м.Києва від 19.09.2016р. у справі №910/13699/16 залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у друкованому виданні "Деловая столица" на сторінці 6 (шостій) було розміщено статтю під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2", яка містить інформацію наступного змісту, зокрема:

"…мало кто верит, что называющий себя владельцем "112 Украина" ОСОБА_5 является реальным собственником. Ранее он засветился в роли советника главы правления банка "Рыночные технологии" (сейчас "Смарт Банк"), который СБУ в прошлом году напрямую связала с бывшим министром внутренних дел ОСОБА_4, сбежавшим в Россию. По слухам, он до сих пор остается фактическим бенефициаром "112 Украина", несмотря на заверения ОСОБА_5, что канал принадлежит ему и он не собирается никому его продавать. Впрочем, источники "ДС" утверждают, что на сегодняшний день ОСОБА_4 является лишь одним из бенефициаров этого медиаресурса".

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу, редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації.

Відповідно до інформації, розміщеної у Державному реєстрі друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств, як суб'єктів інформаційної діяльності, засновником газети "Деловая столица" є ПАТ «Картель».

процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 94 Цивільного кодексу України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

У ст. 1 Закону України "Про інформацію", під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Як визначено ст. 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно частини 2 наведеної статті, ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, статтею 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.

У п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007р. № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 91 та ч. 1 ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною.

Згідно ч. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно ст. 34 ГК України, дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Згідно ч. 6 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Так, Закон України "Про телебачення та радіомовлення" відповідно до Конституції України та Закону України "Про інформацію" регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про телебачення та радіомовлення", телерадіоорганізація - зареєстрована у встановленому законодавством порядку юридична особа, яка на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення створює або комплектує та/чи пакетує телерадіопрограми і/або передачі та розповсюджує їх за допомогою технічних засобів мовлення;

Логотип (фірмовий, торговий знак) - будь-яка комбінація позначень (слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів), які придатні для вирізнення ефірного часу однієї телерадіоорганізації від іншої

У відповідності до ліцензії на мовлення серії НР № 00076-м від 22.07.2013р., виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ», останнє здійснює свою діяльність під логотипом «112 України», вид мовлення - супутникове (телебачення).

Згідно ліцензії на мовлення серії НР № 00169-м від 19.09.2011р., виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ТОВ «Новий формат ТВ», останнє здійснює свою діяльність під логотипом ТОВ «Новий формат ТВ» емблема «112 України», вид мовлення - багатоканальне (телебачення).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб:

1) найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності);

2) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (далі - ідентифікаційний код);

3) організаційно-правова форма;

4) вид громадського формування (політична партія, структурне утворення політичної партії; громадське об'єднання, місцевий осередок громадського об'єднання із статусом юридичної особи; професійна спілка, об'єднання професійних спілок, організація профспілки, передбачена статутом профспілки, об'єднання організацій профспілок, організація роботодавців, об'єднання організацій роботодавців; творча спілка, місцевий осередок творчої спілки);

5) дані про статус громадського формування;

6) центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі;

7) мета діяльності громадського формування;

8) перелік засновників (учасників) юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв'язку з державною реєстрацією;

9) інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника, якщо засновник - юридична особа (крім громадських формувань, адвокатських об'єднань, торгово-промислових палат, об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, релігійних організацій, державних органів, органів місцевого самоврядування, їх асоціацій, державних та комунальних підприємств, установ, організацій): прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), дата народження, а також повне найменування та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником (контролером). У разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника, якщо засновник - юридична особа, вноситься відмітка про причину його відсутності.

У статті 1 Закону України "Про телебачення та радіомовлення" надано визначення поняттю кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність суб'єкта інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення безпосередньо або через інших осіб, який здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, надавати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов'язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в суб'єкті інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення.

В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на ІНФОРМАЦІЯ_1, з якого вбачається, що засновником ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ"» є Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа група 112», кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - ОСОБА_5.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на ІНФОРМАЦІЯ_1, засновником ТОВ «Новий формат ТВ» є Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа група 112 Схід", кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - ОСОБА_5.

Засновником ТОВ "Медіа група 112" є Компанія "Секундіана медіа 112 Лтд", кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - ОСОБА_5 (згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на ІНФОРМАЦІЯ_1).

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, розміщена у друкованому виданні "Деловая столица" інформація про те, що колишній Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_4 є одним із бенефіціарів медіаресурсу (телеканалу) «112 Україна» не відповідає дійсності.

Так, відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Отже, відповідачем належними засобами доказування не доведено, що "…на сегодняшний день ОСОБА_4 является лишь одним из бенефициаров этого медиаресурса", тож висвітлена відповідачем інформація є висновком останнього, що не відповідає дійсності.

Згідно п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вказано, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Місцевий суд дійшов вірного висновку, що викладена в статті недостовірна інформація не є також оціночними судженнями, а є по своїй суті фактичним твердженням.

Спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У пунктах 24 і 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вказано, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

Тому суд першої інстанції законно і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивачів та зобов'язав ПАТ «Картель» спростувати недостовірну інформацію.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПАТ «Картель» залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 19.09.2016р. у справі №910/13699/16 - без змін.

Справу №910/13699/16 повернути до господарського суду м. Києва

Постанова може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді О.М. Остапенко

М.Л. Доманська