Ухвала суду № 62576350, 25.10.2016, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"25" жовтня 2016 р.Справа № 10/Б-743 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

Розглянувши матеріали

за заявою: Державного підприємства "Струсівський комбінат продтоварів" АДРЕСА_7 в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Зубик Ю.З., АДРЕСА_5

до відповідача 1: ОСОБА_3, с.Струсів, Теребовлянського району, Тернопільської області

відповідача 2: ОСОБА_4 АДРЕСА_10

відповідача 3: ОСОБА_5 АДРЕСА_1

відповідача 4: ОСОБА_6 , АДРЕСА_2

відповідача 5: ОСОБА_7, АДРЕСА_10

відповідача 6: ОСОБА_8, с.Струсів, Теребовлянського району Тернопільської області

відповідача 7: ОСОБА_9 , АДРЕСА_6

про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності

в межах провадження у справі № 10/Б-743 про банкрутство Державного підприємства "Струсівський комбінат продтоварів" АДРЕСА_7

визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду.

За участю представників сторін:

Заявник: Зубик Ю.З. - ліквідатор банкрута;

Відповідач: ОСОБА_10 - представник за довіреністю /ОСОБА_8; ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_9; ОСОБА_7; ОСОБА_5./.

Суть справи: Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 15 серпня 2016 року прийнято до розгляду заяву Державного підприємства "Струсівський комбінат продтоварів" АДРЕСА_7 в особі арбітражного керуючого, ліквідатора Зубик Ю.З. про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності в межах провадження у справі № 10/Б-743 про банкрутство Державного підприємства "Струсівський комбінат продтоварів", розгляд заяви призначено на 30 серпня 2016 року об 11 год. 00 хв..

29 серпня 2016 року на адресу господарського суду Тернопільської області від представника за довіреністю ОСОБА_10 надійшли заяви, а саме:

- (вх.№ 15556) від 29.08.2016 року заява про застосування строків позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України /відповідач: ОСОБА_5, через представника, що діє згідно довіреності № 1752, від 26.08.2016р./;

(вх.№ 15558) від 29.08.2016 року заява про застосування строків позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України /відповідач: ОСОБА_4, через представника, що діє згідно довіреності № 1746, від 26.08.2016р./;

(вх.№ 15559) від 29.08.2016 року заява про застосування строків позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України /відповідач: ОСОБА_3, через представника, що діє згідно довіреності № 1743, від 26.08.2016р./;

(вх.№ 15561) від 29.08.2016 року заява про застосування строків позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України /відповідач: ОСОБА_9, через представника, що діє згідно довіреності № 1749, від 26.08.2016р./;

(вх.№ 15563) від 29.08.2016 року заява про застосування строків позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України /відповідач: ОСОБА_7, через представника, що діє згідно довіреності № 1504, від 26.08.2016р./.

30 серпня 2016 року на адресу господарського суду Тернопільської області від ліквідатора банкрута Зубик Ю.З. надійшло клопотання № 02-06/65 від 30.08.2016 року про витребування доказів, а саме витребувати у Відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації завірені належним чином копії матеріалів реєстраційної справи щодо майнових комплексів за адресою: АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8.

В порядку ст.ст.38,77 ГПК України ухвалою господарського суду Тернопільської області розгляд заяви відкладено на 07.10.2016р. на 11 год. 00 хв.; зобов'язано сторони подати до дня розгляду справи: заявника - оригінали документів, долучених до позовної заяви /для огляду в судовому засіданні; відповідачів - обгрунтований, документально підтверджений відзив на позовну заяву. Крім того, зобов'язано Відділ державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації надати суду завірені належним чином копії матеріалів реєстраційної справи щодо майнових комплексів за адресою: АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8

04.10.2016р. на адресу господарського суду від відповідачів по справі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_9ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7 надійшли відзиви на заяву ДП "Струсівський комбінат продтоварів", в яких відповідачі заперечують проти заявлених до них вимог та просять суд в задоволенні заяви відмовити з тих підстав, що в момент купівлі-продажу часток на майновий комплекс вони не знали і не могли знати про незаконність відчуження зазначеного майна. Крім того, в результаті аукціону, що мав місце 10.03.2010р., на державні рахунки надійшли відповідні кошти, що свідчить про те, що Міністерство аграрної політики та продовольства України знало про відчуження майна та приймало його, оскільки не заявляло про протилежне. Зазначені дії, на думку відповідачів, свідчать про наявність волі щодо відчуження майнового комплексу, а тому виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. Крім того, протягом шести років законного та відкритого володіння майном, ні позивач, ні Міністерство аграрної політики та продовольства України не звертались до відповідачів із заявою про витребування майна з незаконного володіння.

На дату розгляду справи Відділ державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації не надав суду завірені належним чином копії матеріалів реєстраційної справи щодо майнових комплексів за адресою: АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 07.10.2016р. розгляд справи відкладено на 21.10.2016р. на 12 год. 00 хв.; зобов'язано: відповідача ОСОБА_6, смт. Дружба, Теребовлянського району Тернопільської області надати суду обгрунтований відзив на заяву; Відділ державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації - завірені належним чином копії матеріалів реєстраційної справи щодо майнових комплексів за адресою: АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8; Теребовлянське бюро технічної інвентаризації - завірені належним чином копії матеріалів реєстраційної справи щодо майнових комплексів за адресою: АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 та технічну документацію на зазначені об'єкти.

В судовому засіданні 21.10.2016р. в порядку ст..77 ГПК України оголошено перерву до 25.10.2016р. до 11 год. 30 хв.

В судовому засіданні ліквідатор Державного підприємства "Струсівський комбінат продтоварів" Зубик Ю.З. підтримала подану заяву з підстав, зазначених в ній.

Відповідач ОСОБА_6 відзив на заяву не надала, в судове засідання не з'явилась.

Повноважений представник відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_9ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7 заперечив проти заявлених вимог з підстав, викладених у відзивах на заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ліквідатора Державного підприємства "Струсівський комбінат продтоварів", представника відповідачів, судом встановлено наступне:

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

Відповідно до положень статті 41 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом № 2343-XII.

Згідно з пунктами 2, 7 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частиною дев'ятою статті 16 ГПК (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону № 2343-XII, відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.

Системний аналіз положень Закону № 2343-XII дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону № 2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону № 2343-XII); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону № 2343-XII); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону № 2343-XII); за заявою керуючого санацією (частина п'ята статті 28 Закону № 2343-XII); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону № 2343-XII).

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону № 2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 17.06.2008р. боржника Державне підприємство "Струсівський комбінат продтоварів", АДРЕСА_7 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора боржника.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23 березня 2016 року ліквідатором Державного підприємства "Струсівський комбінат продтоварів" призначено арбітражного керуючого Зубик Юлію Зіновіївну , свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №376, видане 15.03.2013р.

Відповідно до ст..25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" /у редакції Закону, чинній до 19.01.2013р./ ліквідатор з дня свого призначення вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Як вбачається із заяви боржника в особі ліквідатора, основними підставами для звернення до господарського суду Тернопільської області із заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності в межах провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Струсівський комбінат продтоварів" послугувало наступне:

10.03.2010р. Західно-Українською товарною біржею проведено аукціон з продажу нерухомого майна ДП "Струсівський комбінат продтоварів", а саме: будівлі та споруди -промплощадки, допоміжні споруди та об'єкти інженерного забезпечення і комунікації, обладнання за ціною 618 106,50 грн. ; переможцем торгів став ОСОБА_12, який запропонував ціну 618106,50 грн. за нерухоме майно ДП "Струсівський комбінат продтоварів".

За результатами аукціону 04.06.2010р. між ДП "Струсівський комбінат продтоварів" в особі ліквідатора ОСОБА_13 та ОСОБА_12 укладено договори купівлі-продажу майна та акти прийому-передачі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2011р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2011р., в іншій справі господарського суду Тернопільської області №15/106-1776 за позовом ТОВ "Агентство корпоративного управління" до Західно-Української товарної біржі та ДП "Струсівський комбінат продтоварів", 3-ті особи: ОСОБА_14, ОСОБА_15, про визнання недійсними результатів аукціону, позов задоволено: визнано недійсними результати аукціону, проведеного Західно-Українською товарною біржею 10.03.2010р., оформлені протоколом №7 від 10.03.2010р.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 03.12.2013р. /залишеній без змін в частині визнання недійсними договорів Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2014р./ визнано недійсними:договір купівлі-продажу нерухомого майна - майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7, укладений 04.06.2010р. між ДП "Струсівський комбінат продтоварів" в особі ліквідатора ОСОБА_13 та ОСОБА_12 та посвідчений приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Тернопільської області та зареєстрований в реєстрі за №1351; договір купівлі-продажу нерухомого майна / комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8, укладений 04.06.2010р. між ДП "Струсівський комбінат продтоварів" в особі ліквідатора ОСОБА_13 та ОСОБА_12 та посвідчений приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Тернопільської області та зареєстрований в реєстрі за №1354.

Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна власниками спірного майна, а саме, комплексу за адресою: АДРЕСА_7 на дату звернення ліквідатора із заявою до господарського суду є:

- ОСОБА_3, форма власності - приватна спільна часткова, 25/200;

- ОСОБА_4, форма власності - приватна спільна часткова, 25/200;

- ОСОБА_5, форма власності - приватна спільна часткова, 12/100;

- ОСОБА_7, форма власності - приватна спільна часткова, 4/100;

- ОСОБА_6, форма власності - приватна спільна часткова, 25/100;

- ОСОБА_8, форма власності - приватна спільна часткова, 34/100

Власниками спірного майна, а саме, комплексу за адресою: АДРЕСА_8, на дату звернення ліквідатора із заявою до господарського суду є:

- ОСОБА_6, форма власності - приватна спільна часткова, 33/50;

- ОСОБА_7, форма власності - приватна спільна часткова, 17/50;

- ОСОБА_9, форма власності - приватна спільна часткова, 17/50.

Відповідно до положень ст..ст.330,387,388 ЦК України власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

02.06.2008р. Мінагрополітики України видало Наказ № 345 "Про перелік державних підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Мінагрополітики України", в який під № 872 включене Державне підприємство "Струсівський комбінат продтоварів" с.Струсів, Теребовлянського району Тернопільської області.

Отже, ДП "Струсівський комбінат продтоварів" є юридичною особою, підпорядкованою та підконтрольною Міністерству аграрної політики та продовольства України, заснованою на майні державної власності, закріпленому за ним на праві повного господарського відання і в силу приписів ст..326 ЦК України, п.5 ст.75 ГК України відчуження його майна можливе лише за попередньою згодою вказаного органу. Господарськими судами не встановлено, що таке погодження відбулося та зазначено, що при проведенні аукціону порушено вимоги чинного законодавства України щодо отримання згоди органу управління на відчуження майна Державного підприємства "Струсівський комбінат продтоварів".

Як зазначає ліквідатор в заяві, державне майно вибуло з відання підприємства "Струсівський комбінат продтоварів" та володіння Міністерства аграрної політики та продовольства України, уповноваженого власником - Державою Україна - здійснювати управління майном без згоди та волі держави, що в розумінні ч.1 ст.388 ЦК України є обставиною, яка надає права витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив:

- Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2010р. між ОСОБА_12, АДРЕСА_9 /продавець/ та покупцями: ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого продавець передає за плату, а покупці приймають і оплачують комплекс, що знаходиться в АДРЕСА_7, а саме:

- Покупець 1 - ОСОБА_7 приймає і оплачує 4/100 частки вищевказаного комплексу, що становлять: гаражі (цегляні), загальною площею 288,8 кв.м., зазначені в плані під літ."К";

- Покупець 2 - ОСОБА_5 приймає і оплачує 12/100 часток вищевказаного комплексу, що становлять: адміністративний комплекс (цегляний), загальною площею 759,2 кв.м., зазначені в плані під літ."А";

- Покупці 3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 приймають в рівних частках і оплачують 25/100 часток вищевказаного комплексу, що становлять: будинок ректифікаційної колони (цегляний), загальною площею 100,9 кв.м., зазначений в плані під літ."Е"; будинок полі солодових екстрактів (цегляний), загальною площею 688,5 кв.м., зазначений в плані під літ."З"; цех розливу горілки номер 2 (цегляний), загальною площею 369,5 кв.м., зазначений в плані під літ."І"; солодовня (цегляна) загальною площею 478,5 кв.м., зазначений в плані під літ."Ї"; артскважина (залізна), зазначена в плані під цифр. ІІІ;

- Покупець 4 - ОСОБА_8 приймає і оплачує 34/100 частки вищевказаного комплексу, що становлять: майонезний цех (цегляний), загальною площею 1082,6 кв.м., зазначений в плані під літ."В"; будинок банко миючої машини (цегляний), загальною площею 383,3 кв.м., зазначений в плані під літ."Г"; будинок БРУ ВАК (цегляний), загальною площею 216,1 кв.м., зазначений в плані під літ."Д"; прибудова до майонезного цеху (цегляна), загальною площею 129,3 кв.м., зазначена в плані під літ."Є"; склад (шиферний), загальною площею -------- кв.м., зазначений в плані під літ."Ж"; артскважина (залізна); огорожа (залізобетонні панелі), зазначена в плані під цифр.1; ворота (металеві), зазначені в плані під цифр.2; вимощення (асфальтне), зазначене в плані під цифр.У;

- Покупець 5 - ОСОБА_6 приймає і оплачує 25/100 часток вищевказаного комплексу, що становлять: котельня (цегляна), загальною площею 414,3 кв.м., зазначена в плані під літ."Н"; матеріальний склад номер 1 (цегляний), загальною площею 69,8 кв.м., зазначений в плані під літ."О"; матеріальний склад (цегляний), загальною площею 299,4 кв.м., зазначений в плані під літ."П"; мазутосховище (цегляне), загальною площею 57,3 кв.м., зазначене в плані під літ."Р"; склад готової продукції (цегляний), загальною площею 240,9 кв.м., зазначений в плані під літ."С"; механічна майстерня (цегляна), загальною площею 320,0 кв.м., зазначена в плані під літ."Т"; приміщення фільтр-прес ККС (цегляне), загальною площею 214,4 кв.м., зазначене в плані під літ."У".

Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 04.11.2010р. посвідчений приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Тернопільської області.

- 04.11.2010р. між ОСОБА_12, АДРЕСА_9 /продавець/ та покупцями: ОСОБА_7 та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого продавець передає за плату, а покупці приймають і оплачують комплекс, що знаходиться в АДРЕСА_8, а саме:

- Покупець 1 - ОСОБА_6 приймає і оплачує 33/50 частки вищевказаного комплексу, що становлять: цех по виробництву горілчаних виробів № 1 (цегляний), загальною площею 1168,8 кв.м., зазначений в плані під літ."А"; тарний склад (цегляний), загальною площею 272,7 кв.м., зазначений в плані під літ."Б";

- Покупець 2 - ОСОБА_7 приймає і оплачує 17/50 часток вищевказаного комплексу, що становлять: цех КМК, варочна (цегляний), загальною площею 335,7 кв.м., зазначений в плані під літ."В"; будинок спиртопідвалу (цегляний) загальною площею 397,5 кв.м., зазначений в плані під літ."Г".

Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 04.11.2010р. посвідчений приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Тернопільської області.

- 30.07.2013р. між ОСОБА_7 /продавець/ та ОСОБА_9 /покупець/ був укладений договір купівлі-продажу 17/50 часток комплексу, що знаходиться в АДРЕСА_8, що складають: цех КМК, варочна (цегляний), загальною площею 335,7 кв.м., зазначений в плані під літ."В"; будинок спіртопідвалу (цегляний) загальною площею 397,5 кв.м., зазначений в плані під літ."Г".

Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 04.11.2010р. посвідчений приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Тернопільської області.

Право власності за ОСОБА_9 на 17/50 часток комплексу загальною площею 2174,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_8 підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.07.2013р. та матеріалами реєстраційної справи Відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації.

Статтею 41 Конституцією України визначено: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом .

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

В главі 29 Цивільного кодексу України передбачені цивільно-правові способи захисту права власності. Зокрема, норми ст. ст. 387, 388 ЦК України надають власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача.

Частина 1 ст. 388 ЦК України передбачає, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як роз'яснено в п. 26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014р. відповідно до положень ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

В розумінні ст..388 Цивільного кодексу України поняття "поза волею власника» означає, що майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; майно було викрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння; майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Вказана норма Цивільного кодексу України не містить вичерпного переліку випадків вибуття майна з володіння поза волею власника, а вказівку на загублення майна чи його викрадення слід розглядати, скоріше, як окремі приклади, наведені законом. Іншими випадками вибуття майна з володіння власника поза його волею можуть бути, наприклад, стихійні лиха, знаходження власника в момент вибуття майна з його володіння у стані, при якому він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до п.п. 24-25 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 роз'яснено, що факт відплатності придбання майна сама по собі не свідчить про добросовісність набувача. Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.

У відповідності до приписів ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе без достатніх на те правових підстав.

Як вбачається з матеріалів справи № 10/Б-743 про банкрутство Державного підприємства "Струсівський комбінат продтоварів", а саме, Наказу Міністерства аграрної політики України № 400 від 02.07.2008р. /із наступними змінами/ "Про припинення діяльності державних підприємств", в т.ч., Державного підприємства "Струсівський комбінат продтоварів" (код ЄДРПОУ 00375125, адреса: 48127, Тернопільська обл., Теребовлянський р-н, с. Струсів) шляхом їх ліквідації згідно чинного законодавства; листів Міністерства аграрної політики України від 25.04.2008р. № 37-11-3-13/6583; від 29.07.2009р. № 37-11-4-15/13281; від 04.10.2012р. № 37-27-3-15/18480, Міністерство аграрної політики України в зазначених документах зазначає про реалізацію майна та ліквідацію підприємства Державного підприємства "Струсівський комбінат продтоварів".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 року, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2011р., рішення господарського суду Тернопільської області від 10.01.2011 року у справі № 15/106-1776 скасовано; прийняте нове рішення, яким позов задоволено повністю: визнано недійсними результати аукціону, проведеного Західно-Українською товарною біржею 10.03.2010 року, оформлені протоколом № 7 від 10.03.2010 року.

В Постанові від 27.12.2011р. у справі № 15/106-1776 Вищий господарський суд України зазначив, що лист Міністерства аграрної політики України № 37-11-4-15/13281 від 29.07.2009 року не є доказом згоди держави на відчуження майна ДП "Струсівський комбінат продтоварів", оскільки вищезазначений лист Мінагрополітики України не є розпорядчим актом, а тому не може бути доказом згоди органу управління на відчуження державного майна.

Втім, після винесення судових актів визнано недійсними результатів аукціону від 10.03.2010р. Міністерство аграрної політики та продовольства України листом № 37-27-3-15/18480 від 04.10.2012р. Міністерство аграрної політики та продовольства України повідомило арбітражного керуючого ОСОБА_13, що листом від 29.07.2009р. № 37-11-4-15/13281 Мінагрополітики надало згоду на застосування процедури ліквідації в процедурі банкрутства ДП "Струсівський комбінат продтоварів", яка відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає реалізацію ліквідаційної маси (наявного у боржника майна) для погашення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу та виключення підприємства з Єдиного реєстру підприємств, установ та організацій України.

Отже, доводи ліквідатора, викладені в заяві про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, відносно того, що державне майно вибуло з володіння заявника та Міністерства аграрної політики та продовольства України без згоди та волі держави, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів звернення Міністерства аграрної політики та продовольства України із заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Вищий господарський суд України в своїй Постанові від 11.05.2016р. у справі № 916/2144/15 зазначив, що визнання недійсними договорів, на підставі яких майно вийшло із володіння власника, не свідчать про відсутність волі власника.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на спірне майно, а саме частини комплексів за адресою: АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 набуте відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.11.2010р. та договору купівлі-продажу 17/50 часток комплексу, що знаходиться в АДРЕСА_8 від 30.07.2013р., правомірність яких відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України презюмується та які ніким не оскаржені та не визнані судом недійсними, тобто є чинними.

У розумінні ст. 388 Цивільного кодексу України добросовісне набуття є можливим лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є повернення майна з незаконного володіння.

Як вбачається з пояснень представника відповідачів та даний факт не спростовано заявником ДП "Струсівський комбінат продтоварів" та матеріалами справи, в момент купівлі-продажу часток на майнові комплекси відповідачі не знали і не могли знати про незаконність відчуження вищевказаного майна, оскільки про посвідченні договорів купівлі-продажу нотаріусом були перевірені всі необхідні документи, підтверджуючі право власності покупців на предмет договору купівлі-продажу.

Так, відповідно до умов договорів купівлі продажу від 04.11.2010р. та від 30.07.2013р., нерухоме майно, яке є предметом даних договорів, на момент його укладання нікому іншому не продане, не подароване, не відчужене іншим способом, не передане в іпотеку (не заставлене), в спорі, податковій заставі і під забороною (арештом) не перебуває, прихованих недоліків, а також прав щодо нього у третіх осіб немає. Також, в договорах зазначено, що вони вчинені не під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини і не є удаваним правочином і спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним.

Положення ст.ст. 387 і 388 Цивільного кодексу України пов'язують підстави для витребування власником його майна з тим, чи знаходиться воно у особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним, чи у особи, яка набула відповідне майно за відповідним правочином. На відміну від випадку, коли майно знаходиться в особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним, витребування майна від особи, яка придбала майно на законній правовій підставі, можливе за умови, якщо таке майно відчужене особою, яка не мала права його відчужувати. Особа, яка на законній правовій підставі володіє майном, визнається добросовісним набувачем.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України головна ознака добросовісності набувача полягає в тому, що такий набувач не знає і не повинен знати, що особа, у якої він придбав майно, не мала права його відчужувати. Якщо набувач знав або міг знати зазначене, він не може вважатися добросовісним, а володіння відповідним майном не може бути законним. У такому разі право власника на витребування його майна не може обмежуватися приписами ст. 388 Цивільного кодексу України і відповідне майно необхідно витребувати тільки на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України.

При цьому, з'ясування добросовісності пов'язане зі встановленням та оцінкою конкретних обставин справи, які можуть свідчити про ступінь передбачуваності і обізнаності набувача майна. Добросовісність виключається не лише тоді, коли набувач знав, що придбає майно у особи, яка не має права його відчужувати, а й у разі коли при набутті майна набувач міг і зобов'язаний був знати про цю обставину.

Аналогічна позиція була висловлена в постанові Вищого господарського суду України від 09 березня 2011 р. у справі № 45/299-10.

Статтями 328, 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Факт набуття відповідачами права власності на придбане майно підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Отже, дослідивши усі обставини справи у їх сукупності, судом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 придбали майно у власність за відплатними договорами і є добросовісними набувачами.

Оскільки визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна - майнових комплексів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8, укладених 04.06.2010р. між ДП "Струсівський комбінат продтоварів" в особі ліквідатора ОСОБА_13 та ОСОБА_12, не свідчать про відсутність волі власника, виключно з наявністю якої закон пов'язує можливість витребування майна від добросовісного набувача, а також зважаючи на рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003 р., в якому суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції, відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, для витребування з володіння відповідачів спірного нерухомого майна.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Крім того, розглянувши заяву представника відповідачів про застосування строків позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України, суд встановив:

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частин 3,4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина 5 статті 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась про порушення свого права або про особу яка його порушила.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

У пункті 2.2 та п.п.4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З урахуванням викладеного, встановивши відсутність правових підстав для витребування спірного майна у відповідачів по справі - фізичних осіб, відтак відсутні підстави для застосування позовної давності до спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Недоведеність факту порушення права, як і відсутність факту його порушення за приписами ст. 33 ГПК України є підставою для відмови у задоволенні заяви.

На підставі наведеного, керуючись статтями 33,43 Господарського процесуального кодексу України, статтею 20 Господарського Кодексу України, статтями 330,387,388, 392 Цивільного Кодексу України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд ,-

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Державного підприємства "Струсівський комбінат продтоварів" АДРЕСА_7 в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Зубик Ю.З. про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності в межах провадження у справі № 10/Б-743 про банкрутство Державного підприємства "Струсівський комбінат продтоварів"- відмовити.

2. Ухвалу направити Державному підприємству "Струсівський комбінат продтоварів" АДРЕСА_7; арбітражному керуючому Зубик Ю.З., АДРЕСА_5; ОСОБА_3, с.Струсів, Теребовлянського району, Тернопільської області; ОСОБА_4 АДРЕСА_10; ОСОБА_5, АДРЕСА_1 ОСОБА_6 , АДРЕСА_3; ОСОБА_7 АДРЕСА_6 представнику за довіреністю ОСОБА_10, АДРЕСА_4; Міністерству аграрної політики та продовольства України вул. Хрещатик ,24 м.Київ.

Повний текст ухвали підписано 09.11.2016р.

Суддя А.М. Сидорук