Ухвала суду № 62576008, 03.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 р.Справа № 552/6915/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 21.09.2016р. по справі № 552/6915/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_2, звернувся до Київського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, в якому просив суд: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахуванні довічного грошового утримання та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання і виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 1 вересня 2015 року відповідно до довідки Апеляційного суду Полтавської області № 06-09/222/18455/15 від 03.11.2015.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 28.01.2016 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано дії Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання неправомірними.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 і виплачувати його відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в розмірі 90 % заробітної плати працюючого судді, починаючи з 01 вересня 2015 року відповідно до довідки апеляційного суду Полтавської області від 03.11.2015 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві - залишено без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Полтави від 28.01.2016р. по справі № 552/6915/15-а - залишено без змін.

13 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Полтави із заявою про роз'яснення постанови суду.

В обґрунтування вимог поданої заяви зазначив, що відповідач не виконав постанову суду, нарахував йому довічне грошове утримання за період із 01.09.2015 року відповідно до довідки Апеляційного суду Полтавської області від 03.11.2015 року з обмеженням граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Просив роз'яснити постанову суду в частині її виконання щодо перерахунку довічного грошового утримання за період із 01.09.2015 року відповідно до довідки Апеляційного суду Полтавської області від 03.11.2015 року без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 21 вересня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз'яснення постанови суду від 28.01.2016 року - відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, норм процесуального права, а саме: ст. ст. 163, 170, 259 Кодексу адміністративного судочинства України, апелянт просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року скасувати та задовольнити подану заяву про роз'яснення судового рішення у повному обсязі. Вказує, що резолютивна частина рішення, яке він просив роз'яснити, не містить вказівки на те, що перерахування та виплату грошового забезпечення необхідно здійснювати без обмеження його граничного розміру.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви щодо роз'яснення судового рішення, суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Частиною 2 ст.170 КАС встановлено, що подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Виходячи із системного тлумачення положень вказаної статті, роз'яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення його тяжко виконати, оскільки має місце ймовірність неправильного його виконання чи невиконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Вказана норма передбачає підстави для роз'яснення судового рішення в судовому засіданні. Отже, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.

Також, роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

Колегія суддів зазначає, що як мотивувальна так і резолютивна частина постанови суду першої інстанції є чіткими та повністю зрозумілими, що унеможливлює неоднакове тлумачення висновків суду та не може стати причиною ускладнення чи неможливості виконання судового рішення.

Заява позивача не містить посилань на те що рішення суду викликає труднощі в його розумінні та в заяві фактично ставиться питання щодо виконання виконавчого листа, виданого на виконання постанови Київського районного суду м. Полтави від 28 січня 2016 року, внаслідок неправомірного, як на думку позивача, перерахунку Управлінням Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві його грошового забезпечення, що виходить за межі повноважень суду щодо роз'яснення судового рішення, передбаченого ч.1 ст.170 КАС.

Як вбачається із заперечень відповідача на подану позивачем заяву, довічне грошове утримання ОСОБА_1 починаючи із 01.09.2015 року нараховано відповідно до абзацу 6 ч. 5 ст. 141 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" (зі змінами у редакціях згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-УІІІ від 02.03.2015 року, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-УІІІ від 24.12.2015 року, яким максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, в мотивувальній частині постанови від 28.01.2016 чітко зазначено, що передбачене ч.5 ст.138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" обмеження виплати щомісячного довічного грошового утримання максимальним розміром - не більше 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (довічне грошове утримання) призначене до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", про що зазначено в ч.2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень (Закон від 08.07.2011 року №3668-УІ). Також зазначено, що посилання відповідача на норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213 якими з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року за №2453 не можуть бути застосовані до позивача, оскільки довічне грошове утримання йому було призначено до прийняття даного Закону.

Отже, постанова суду чітко визначає, що перерахунок та виплати щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 необхідно проводити відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" в розмірі 90 % заробітної плати працюючого судді починаючи з 01 вересня 2015 року відповідно до довідки Апеляційного суду Полтавської області від 03.11.2015 року без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, можливості її неоднозначного тлумачення не вбачається.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Київського районного суду м. Полтави від 28 січня 2016 року.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При цьому, колегія суддів зауважує, що вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, регулюється нормами статей 254 - 267 КАС України.

Так, у відповідності до ч.9 ст.267 КАС особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Із аналізу вказаного положення КАС України вбачається, що законодавцем чітко передбачено право особи на користь якої ухвалено постанову суду, звернутися із заявою щодо судового контролю за її виконанням. Однак, така заява повинна відповідати усіх вимогам зазначеним у абз.2 ч.9 ст.267 КАС України.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 21.09.2016р. по справі № 552/6915/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 08.11.2016 р.