Ухвала суду № 62575977, 01.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 р.Справа № 820/6849/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання -Дудки О.А.,

за участю: представника позивача - Вернигор О.В.,

за участю: предс тавника відповідача - Колодяжного Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2015р. по справі № 820/6849/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флешком"

до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України

про скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Флешком" звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, в якому, з урахуванням уточнень, просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100290003/2015/000419/2 від 11 червня 2015 року та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації № 10029003/2015/0051.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Митного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що 01 лютого 2015 року між ТОВ "Флешком" та фірмою WILK ELEKTRONIC S.A. укладено контракт № SP/16/2015 (надалі - контракт), відповідно до якого компанія зобов'язалась поставити, а позивач оплатити та прийняти модулі пам`яті, флеш-продукти та інші продуки (надалі - товар) на умовах та за ціною зазначених в інвойсах на кожну окрему партію товару (пункти 1.1контракту).

Згідно до п.п. 2.1, 2.2 контракту ціна товару встановлюється в доларах США. До вартості товару входить вартість маркування, тари, пакування.

Керуючись умовами укладеного контракту, згідно інвойсів № 2015/15/ER та № 2015/2010/ER від 02 червня 2015 року на адресу позивача поставлений товар на суми 4452, 65 доларів США та 30 090, 55 доларів США відповідно.

Позивачем до митного органу подана митна декларація IM 40 АА № 100290003/2015/342915 від 09 червня 2015 року, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну , відповідно до ч. 2 ст. 57, ст. 58 Митного кодексу України, вказавши в декларації митну вартість товару у розмірі 34543, 20 доларів США.

На підтвердження митної вартості позивач надав до Київської митниці ДФС документи, перелік яких відображено у картці відмови в прийнятті митної декларації № 100290003/2015/342915 від 09 червня 2015 року, а саме: зовнішньоекономічний контракт № SP/16/2015 від 01 лютого 2015 року, інвойси № 2015/15/ER та № 2015/2010/ER від 02 червня 2015 року, пакувальний лист № FSE-15/15/ER, FSE-210/15/E від 02 червня 2015 року, договір про надання послуг митного брокера № 2403-15 від 24 березня 2015 року, копії митних декларацій країни відправлення №15PL331040E0333983, 15PL331040E0334316 від 02 червня 2015 року.

Відповідачем відмовлено у прийнятті вищенаведеної митної декларації та застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів, в зв'язку з чим складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 10029003/2015/0051 від 11 червня 2015 року та прийнято рішення про коригування митної вартості № 100290003/2015/000419/2 від 11 червня 2015 року, у зв'язку з тим, що митна вартість товару № 2, задекларованого позивачем становить 895, 44 USD/кг, а відкоригована митна вартість складає 961, 36 USD/кг.

Заявлену декларантом митну вартість відповідач не визнав, з посиланням ст. ст. 54, 55, 58 Митного кодексу України та невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв'язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; відмова декларанта в наданні всіх необхідних додаткових документів, передбачених п.3 ст. 53 Митного кодексу України; 2) не надання (відсутність) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надання декларантом (відсутність) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надання декларантом (відсутність у розпорядженні митного органу) інформація: щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надання декларантом (відсутність у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. Джерелом інформації для даного рішення по товару зазначено наявну у митного органу цінову інформацію, яка міститься у ЄАІС.

Коригування митної вартості відповідачем здійснено за другорядним методом (резервним методом) відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.

З метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам, пов'язаними з простоєм, вищезазначений товар було випущено у вільний обіг за електронною МД від 11 червня 2015 року № 100290003/2015/343133 під фінансові гарантії.

Не погодившись із рішенням та карткою відмови відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення та картка відмови прийняті з порушенням діючого законодавства, а відповідачем не надано доказів їх правомірності, законності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем для митного оформлення вказаних товарів визначена митна вартість товару, виходячи з ціни контракту (вартістю операції), тобто за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції відповідач не вказав , які саме існували обмеження щодо прав позивача на використання оцінюваних товарів, передбачені ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.ч. 2 - 4 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, право органу доходів і зборів на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності доказів, які прямо підтверджують неповноту та/або недостовірність відомостей про числові значення митної вартості товарів, однією з підстав виникнення яких є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару за ціною договору були надані усі документи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товарів за першим методом.

Відповідно до п. 4 ст. 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

За наслідками процедури консультації з декларантом відповідачем зазначено, що позивачеві необхідно надати всі додаткові документи для підтвердження митної вартості товару передбачені ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. Проте, із переліку запитуваних відповідачем документів та змісту запитів (викладу обставин прийняття рішень про коригування митної вартості товарів) для підтвердження митної вартості товару не вбачається підстав для їх витребування та причин незгоди митного органу з обраним позивачем методом.

Крім того, відповідач не вказав, які саме обов'язкові документи відсутні, не вказав, в яких саме документах відсутні відомості щодо складових митної вартості, взагалі не визначив, які саме відомості або складові митної вартості є непідтвердженими, не вказав чому з наданих позивачем документів неможливо встановити складові митної вартості, та, що саме повинні підтвердити додаткові документи.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем не враховано, що під час митного оформлення товарів позивачем вже надані наявні у нього документи з цього переліку, а також не враховано умови контракту № SP/16/2015 від 01 лютого 2015 року.

Попереднє узгодження сторонами контракту перед постачанням товару його ціни у проформі-інвойсу та подальше коригування кількості одиниць товару можливого до відвантаження під час поставки, повністю кореспондується зі змістом наведеної торгівельної операції та відповідає умовам укладеного контракту № 7 від 05 травня 2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, не передбачено надання проформи-інвойсу у переліку документів, що підтверджують митну вартість, якщо товар є об'єктом купівлі-продажу.

Судовим розглядом встановлено, що жодних зауважень до поданих декларантом документів, відповідач під час проведення консультацій не зазначив.

Згідно частин 1-2 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 Митного кодексу України, у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Крім того, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні зауваження органом доходів і зборів до отриманих від декларанта (позивача) документів стосовно повноти та/або достовірності отриманих відомостей про митну вартість товару, не обґрунтована послідовність застосування митним органів методів визначення митної вартості, не вказано конкретних підстав для вимоги додаткових документів.

У графі 33 оскаржуваного рішення не вказано конкретних доказів, які прямо підтверджують розбіжності, наявні ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів, вказування яких би дало підставу для витребування органом доходів і зборів від декларанта наявних в нього додаткових документів згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на цінову базу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України необгрунтовані, оскільки відповідно до п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, у графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості", зазначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідач при визначенні митної вартості, оцінюваних товарів, із застосуванням резервного методу не зазначив у спірному рішенні докладної інформації, яка використовувалась митним органом при її визначенні, а саме, відповідачем не були зазначені: митна вартість якого саме товару бралася за основу; метод визначення митної вартості; фактурна вартість з поясненням щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Колегя суддів зазначає, що орган доходів і зборів під час здійснення митного контролю мав діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Коригування митної вартості товару відповідачем за другорядним методом проведене з порушенням вимог Митного кодексу України, тобто, не на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають врахуванню.

Доказами, які знаходяться в матеріалах справи, підтверджено ціну товару, який був імпортований позивачем на митну територію України на підставі інвойсів до контракту № 20145/15/ER, № 2015/201/E від 02 червня 2015 року.

Відповідачем не надано доказів заниження позивачем вартості товару та того, що вартість товару, яка заявлена позивачем, була нижче вартості товару та вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених іншими митницями України.

Крім того, відповідачем не доведено неможливість застосування ним попередніх методів визначення митної вартості під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів (за резервним методом) та неможливість використання інформації, наданої позивачем у якості достовірної інформації заявленої декларантом митної вартості товару.

Доводи митного органу, що пункт 4 зовнішньо економічного договору № SP/16/2015 від 01 лютого 2015 року, який викладений російською та англійською мовами містить розбіжності, а саме: банк продавця товару в екземплярі англійською мовою - MBank S.A. російською - BRE Bank S.A., колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки це назви одного банку, що є загальновідомим фактом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду Харківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2015р. по справі № 820/6849/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 07.11.2016 р.