Постанова № 62575855, 31.10.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2016 року (16:41 год.) м. Київ №810/2686/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Центральної атестаційної комісії №1 Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення (висновку) атестаційної комісії, наказу про звільнення, поновлення на посаді, зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги від 01.08.2016

від відповідача - 1: Бугас Н.Р., довіреність №1313/109/01/26-2016 від 14.09.2016

від відповідача - 2: не з'явився

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі також відповідач - 1), Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо невідоповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, оформлене протоколом від 13.05.2016;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.08.2016 №438 о/с "По особовому складу" про звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1, поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Васильківського відділу поліції з 10.08.2016 на підставі пп. 5 (через службову невідповідність) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію";

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Васильківського відділу поліції з 10.08.2016;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2016 замінено неналежного відповідача - Атестаційну комісію Головного управління Національної поліції в Київській області на належного - Центральну атестаційну комісію №1 Національної поліції України (далі також - відповідач-2).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення з адміністративним позовом до суду - задоволено, визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, Центральної атестаційної комісії №1 Національної поліції України в частині визнання протиправним та скасування рішення (висновку) Центральної атестаційної комісії №1 Національної поліції України щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, оформленого протоколом від 13.05.2016.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.08.2016 №438 о/с за наслідками проведеного атестування його було звільнено зі служби в поліції з підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Проведення атестування та рішення атестаційної комісії про невідповідність займаній посаді позивач вважає необґрунтованими та протиправними, а наступне звільнення незаконним, оскільки Головним управлінням Національної поліції в Київській області неправомірно включено позивача до списку поліцейських, які підлягають атестації, адже підстави для проведення атестації ОСОБА_1 відсутні, а його атестування було проведено з грубим порушенням вимог Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 №1465.

Зокрема, позивач, стверджує, що будь-якого акту відповідного службового розслідування, документів, що характеризують ОСОБА_1 з негативної сторони або вказують на його низький професійний рівень, не складалось. При цьому позивач зазначає, що під час проведення співбесіди позивачу не ставились питання з приводу професійних здібностей, організації системи поліції, досвіду роботи чи положень законодавства, а форма поставлених запитань дозволяла сумніватись у компетенції атестаційної комісії оцінити роботу та рівень кваліфікації позивача, тому позивач вважає, що рішення (висновок) атестаційної комісії щодо невідповідності займаній посаді та звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність, прийняте без врахування професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівня, фізичної підготовки, показників та результатів у роботі, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином позивач стверджує, що беручи до уваги незаконність проведення атестування та безпідставність рішення атестаційної комісії, звільнення ОСОБА_1 через службову невідповідність за п.5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» відбулось незаконно, тому наказ про звільнення позивача є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач-1 позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.08.2016 №438 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції є правомірним, оскільки він був прийнятий на підставі висновку атестаційної комісії, яким було встановлено, що позивач не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідач-1 зазначив, що висновок атестаційної комісії про службову невідповідність ОСОБА_1 ґрунтується, зокрема, на низькому рівні теоретичних знань та професійних якостей позивача, незнанні функціональних обов'язків, низькому результаті тестування і низькому рівні професійної та фізичної підготовки.

Відповідач-2 правом надати суду письмові заперечення проти позову або пояснень по суті позовних вимог не скористався.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі та просили суд його задовольнити.

Представник відповідача-1 у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника, письмових заперечень чи пояснень до суду не надходило. Витребувані судом під час розгляду справи від відповідача-2 докази надавались представником відповідача-1.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи викладене, суд ухвалив розгляд справи здійснювати за відсутності представника відповідача-2.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, представників сторін, оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з жовтня 1999 року по листопад 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ: з жовтня 1999 року по серпень 2005 року - на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби 3-ої роти дорожньо-патрульної служби полку дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Київській області, з серпня 2005 року по червень 2006 року - на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби 3-го взводу дорожньо-патрульної служби «Кобра» УДАІ ГУ МВС України в Київській області, з червня 2006 року по вересень 2007 року - на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби 3-го взводу дорожньо-патрульної служби відділення Державної автомобільної інспекції (для обслуговування доріг державного значення) при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, з вересня 2007 року по червень 2011 року - на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби Білоцерківської роти дорожньо-патрульної служби при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, з червня 2011 року по серпень 2011 року - на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби батальйону дорожньо-патрульної служби (для обслуговування доріг державного значення) при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, з серпня 2011 року по вересень 2015 року - на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби групи дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції Васильківського міського відділу (з обслуговування міста Василькова та Васильківського району) ГУ МВС України в Київській області, з вересня 2015 року по листопад 2015 року - на посаді інспектора патрульної служби взводу патрульної служби Васильківського міського відділу (з обслуговування міста Василькова та Васильківського району) ГУ МВС України в Київській області, що підтверджується довідкою про проходження служби в органах внутрішніх справ (т.1, а.с.81) та послужним списком ОСОБА_1 (т.1, а.с.82-87).

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про Національну поліцію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №730 від 16.09.2015 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», якою ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ та утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції України.

Наказом Головного управління МВС України в Київській області від 07.11.2015 №618 о/с прапорщика міліції ОСОБА_1, інспектора патрульної служби взводу патрульної служби Васильківського міського відділу (з обслуговування міста Василькова та васильківського району) ГУ МВС України в Київській області звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації), що підтверджується записом в послужному списку позивача (т.1, а.с.84-зворотній бік).

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 07.11.2015 №1 о/с1 відповідно до пунктів 9 та 12 Розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1, як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, призначено поліцейським Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з присвоєнням спеціального звання старшого сержанта поліції в порядку переатестування (т.1, а.с. 124).

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області №166 о/с від 15.04.2016 «По особовому складу» старшого сержанта поліції ОСОБА_1 призначено поліцейським сектору реагування патрульної поліції №3, з посадовим окладом 2470 грн., звільнивши його з посади поліцейського Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (т.1, а.с.80).

20 листопада 2015 Національною поліцією України прийнято наказ №210 о/с від 20.11.2015 «Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, головний управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві», яким наказано провести атестування поліцейських апарату Національної поліції України, міжрегіональних територіальних органів, Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві відповідно до вимог Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС від 17.11.2015 №1465, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 листопада 2015 року за №1445/27890, центральною атестаційною комісією (т.2, а.с.7).

Цим же наказом створено центральну атестаційну комісію в наступному складі: голова - підполковник поліції ОСОБА_4, заступник Голови Національної поліції України - керівник патрульної поліції; секретар - підполковник поліції ОСОБА_5, заступник начальника управління - начальник відділу Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України; члени комісії: полковник поліції ОСОБА_6, начальник Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування; полковник поліції ОСОБА_7, т.в.о. начальника Правового департаменту; полковник поліції ОСОБА_8, начальник Департаменту кадрового забезпечення.

Також доручено керівникам структурних підрозділів апарату НПУ, міжрегіональних територіальних органів (ДВБ, ДПН, ДЗЕ, ДК), Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Національної поліції у м. Києві скласти списки поліцейських апарату Національної поліції України, міжрегіональних територіальних органів (ДВБ, ДПН, ДЗЕ, ДК), Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві, які підлягають атестуванню, скласти атестаційні листи стосовно поліцейських, підготувати для надання на засідання атестаційної комісії додаткові матеріали щодо проходження служби поліцейськими, забезпечити прибуття поліцейських на засідання атестаційних комісій.

Наказом Національної поліції України №134 від 02.12.2015 «Про затвердження персонального складу центральної атестаційної комісії Національної поліції України» затверджено персональний склад центральної атестаційної комісії Національної поліції України (т.2, а.с.8).

Наказом Національної поліції України №235 від 22.03.2016 «Про внесення змін до персонального складу центральних атестаційних комісій Національної поліції України, затверджених наказом Національної поліції України від 02.12.2015 №134», зокрема, затверджено персональний склад центральної атестаційної комісії: голова комісії - генерал поліції третього рангу ОСОБА_9, заступник Голови; члени комісії: полковник поліції ОСОБА_10, заступник начальника Головного слідчого управління - начальник управління; лейтенант поліції ОСОБА_11, головний оперуповноважений-інспектор Департаменту внутрішньої безпеки; ОСОБА_12, старший діловод відділу психологічного забезпечення управління кадрового забезпечення Департаменту патрульної поліції; ОСОБА_13, представник інтернет-видання «Інфокар» (за згодою); ОСОБА_14, представник громадської організації «Адвокатська дорадча група» (за згодою); ОСОБА_15, представник громадської організації «Народний фронт молоді» (за згодою); ОСОБА_16, представник громадської організації «Народний контроль» (за згодою); секретар комісії - лейтенант поліції ОСОБА_17, старший інспектор з особливих доручень відділу моніторингу Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції (т.2, а.с.10-11).

Відповідно до листа Національної поліції України №4916/26/6-2016 від 24.10.2016 слідує, що 13.05.2015 співбесіда з позивачем проводилась Центральною атестаційною комісією №1 апарату Національної поліції України у складі: ОСОБА_11 (головний оперуповноважений-інспектор Департаменту внутрішньої безпеки), ОСОБА_18 (інспектор роти №7 батальйону №2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України), ОСОБА_10 (заступник начальника Головного слідчого управління Національної поліції України - начальник управління), ОСОБА_15 (представник громадської організації «Народний фронт молоді»), ОСОБА_12 (старший діловод відділу психологічного забезпечення управління кадрового забезпечення Департаменту патрульної поліції) (т.2, а.с.6).

Рішенням Центральної атестаційної комісії №1 Апарату Національної поліції України, оформленим протоколом ЗП№15.00005326.0031564 від 21.04.2016 вирішено запросити ОСОБА_1 на проведення співбесіди (т.1, а.с.89), а на засіданні Центральної атестаційної комісії №1 Апарату Національної поліції України 21.04.2016 затверджено перелік осіб, які проходять співбесіду 13.05.2016, до якого, зокрема, включено ОСОБА_1, що підтверджується протоколом №16.00005776 від 21.04.2016 (т.1, а.с.127).

13 травня 2016 року Центральна атестаційна комісія №1 Апарату Національної поліції України за результатами співбесіди прийняла рішення, оформлене протоколом ОП№15.00005776.0031564 від 13.05.2016 про невідповідність позивача займаній посаді і рекомендувала звільнити ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність (т.1, а.с.88).

У вищевказаному протоколі ОП№15.00005776.0031564 від 13.05.2016 зазначено, що рішення прийнято виходячи з наступного: низький рівень теоретичних знань та професійних якостей (незнання статті 63 Конституції України, з якою має ознайомлювати учасників оформлення адміністративних матеріалів, незнання відповідних наказів); не зміг чітко назвати функціональні обов'язки (крім оформлення ДТП), як наслідок - їх не виконує; низькі результати тестування; низький рівень з професійної та фізичної підготовки (загальна оцінка - 3).

24.05.2016 позивача було ознайомлено з вищевказаним рішенням Центральної атестаційної комісії №1 Апарату Національної поліції України, що підтверджується особистим підписом позивача на атестаційному листі №01-300010020031564 (т.1, а.с.92-зворотній бік).

Не погоджуючись з рішенням Центральної атестаційної комісії №1 Апарату Національної поліції України, оформленим протоколом ОП№15.00005776.0031564 від 13.05.2016, позивачем 27.05.2016 подано скаргу до Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону (т.1, а.с.128).

Рішенням Центральної апеляційної атестаційної комісії №1, оформленим протоколом ОП №15.00008048.0031564 від 13.07.2016 скаргу позивача залишено без розгляду, оскільки скаржником не набрано 60 балів за професійний тест та тест на загальні здібності і навички (т.1, а.с.91).

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.08.2016 №438 о/с ОСОБА_1, старшого сержанта поліції, поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області відповідно до пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) звільнено зі служби в поліції (т.1, а.с. 78).

Підставою для звільнення слугував атестаційний лист ОСОБА_1 від 13.05.2016.

Не погоджуючись з висновками Атестаційної комісії та наказом про звільнення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходив з такого.

2 липня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Національну поліцію» (далі також Закон № 580-VІІІ), який набрав чинності 7 листопада 2015 року.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 статті 48 Закону № 580-VІІІ визначено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Відповідно до вимог статті 47 Закону № 580-VІІІ призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Згідно пункту 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Таким чином, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

При цьому, зі змісту пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ вбачається, що лише за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції.

Судом встановлено, що на підставі особистої заяви (рапорта) ОСОБА_1 від 07.11.2015 (т.1, а.с.156 - зворотній бік) наказом ГУ НП в Київській області від 07.11.2015 №1 о/с1 позивача без проведення конкурсу призначено поліцейським Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області та присвоєно спеціальне звання старший сержант поліції (т.1, а.с. 124).

В подальшому відповідно до абз. 3 п. 2 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації наказом ГУ НП в Київській області №166 о/с від 15.04.2016 старшого сержанта поліції ОСОБА_1 призначено поліцейським сектору реагування патрульної поліції №3 Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області, звільнивши його з посади поліцейського цього ж відділу (т.1, а.с.80).

Тобто, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ, шляхом видання наказу про призначення за його згодою, з чого слідує, що питання про його відповідність вимогам до поліцейських було вирішено у момент видання наказу про прийняття на службу, а в подальшому позивача було призначено на рівнозначну посаду у зв'язку з затвердженням постійних штатів Головного управління Національної поліції в Київській області.

Проходження служби в поліції регулюється Законом України «Про Національну поліцію» та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VІІІ).

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліцію, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського (стаття 56 Закону № 580-VІІІ).

Статтею 58 Закону № 580-VІІІ передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 було призначено до постійного штату Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області поліцейським сектору реагування патрульної поліції №3.

Щодо посилань в наказі ГУ НП в Київській області від 07.11.2015 №1 о/с1 щодо призначення позивача на посаду в порядку переатестування згідно пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» суд зазначає, що відповідно до пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Вказаний пункт Закону № 580-VІІІ не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як умови прийняття до служби в поліції, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в Національній поліції.

Тому, враховуючи, що розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VІІІ не передбачено винятків щодо атестування осіб, які були працівниками міліції та прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, на таких осіб поширюються загальні вимоги законодавства щодо підстав та порядку проведення атестування поліцейських.

Мету та підстави атестування поліцейських визначено у статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Відповідно до частини 1 статті 57 Закону № 580-VІІІ атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

З аналізу положень частини другої статті 57 Закону № 580-VІІІ випливає, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду. Крім того, атестування поліцейського проводиться в разі вирішення питання щодо звільнення поліцейського через службову невідповідність.

Суд зазначає, що наведені у частині 2 статті 57 Закону № 580-VІІІ підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як-то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Таким чином, атестування працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження, не відповідає меті та завданню атестування.

При цьому рішення органу поліції про атестування конкретного поліцейського (рішення органу поліції про затвердження переліку поліцейських, які підлягають атестуванню) із зазначенням підстав атестування є процедурною передумовою атестування, без якої атестування вважається безпідставним.

Аналогічний висновок викладено у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року N 11 «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації».

Суд зазначає, що відповідачами не було надано до суду жодного наказу, документа (переліку) Головного управління Національної поліції в Київській області чи Національної поліції України, який би визначав, що позивач підлягає атестації або що відносно нього буде проведено атестування із зазначенням підстав для проведення атестування позивача.

Більш того, суд зазначає, що рішення про призначення атестування, а саме наказ Національної поліції України №210 о/с від 20.11.2015 «Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, головний управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві», яким, зокрема, доручено провести атестування поліцейських головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві не є самостійною підставою для проведення атестування.

Крім того, у цьому наказі відсутні посилання на те, що атестування проводиться у зв'язку з виникненням підстав (передумов) (а саме не вказано про наявність таких підстав) для вирішення питання про призначення певних осіб на вищу посаду, заміщення якої здійснюється без проведення конкурсу чи для вирішення питання про їх переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. Крім того, цей наказ не визначає перелік осіб, які підлягають атестуванню.

Суд відзначає, що єдиним документом, який було надано до суду та яким позивача включено до переліку осіб, які повинні проходить атестування, є рішення Центральної атестаційної комісії №1, оформлене протоколом засідання №16.00005776 від 21.04.2016 (т.1, а.с.127) та рішення Центральної атестаційної комісії №1, оформлене протоколом засідання ЗП№15.00005326.0031564 від 21.04.2016 (т.1, а.с.89), яким позивача було включено до переліку осіб, які проходять співбесіду в порядку атестування.

При цьому суд звертає увагу на те, що включення ОСОБА_1 до списку осіб, які мають проходити співбесіду в порядку атестування було здійснено через шість днів після видання наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 15.04.2016 №166 о/с, яким позивача призначено поліцейським сектору реагування патрульної поліції №3 Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області до постійного штату Головного управління Національної поліції в Київській області, звільнивши його з посади поліцейського Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою проведення атестування ОСОБА_1 не було призначення його на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду. Також не було обставин, які б свідчили про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, зокрема, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Натомість представник відповідача-1 зазначив, що атестування позивача було проведено у порядку атестації усіх поліцейських ГУ НП в Київській області з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що на його думку відповідає частині 1 статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Однак, наведені підстави для призначення атестування суд оцінює критично, позаяк мета атестування, закріплена у частині першій згаданої статті, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Отже, Закон № 580-VІІІ не передбачає проведення атестування всіх поліцейських та, зокрема, позивача без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Закріплену у частині 1 статті 57 Закону № 580-VІІІ мету атестування відповідач-2 необґрунтовано розцінив як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, серед яких був і позивач, з метою визначення можливості їх звільнення через службову невідповідність, хоча наявності конкретних передумов (порушення порядку і правил несення служби тощо) для призначення атестування у такому контексті відповідачі не довели.

За викладених обставин, суд вважає, що позивача було протиправно та безпідставно включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Разом з цим, надаючи правову оцінку рішенню Центральної атестаційної комісії №1 апарату Національної поліції України про невідповідність позивача займаній посаді, суд зазначає про таке.

Порядок проведення атестування поліцейських визначено Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 №1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за № 1445/27890 (далі - Інструкція №1465).

Пунктом 2 розділу І Інструкції №1465 визначено, що керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.

Розділом ІV Інструкції №1465 визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування.

Згідно з пунктом 11 розділу IV Інструкції №1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Відповідно до пункту 3 розділу IV Інструкції №1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.

За змістом пунктів 7-9 Розділу ІV Інструкції №1465 керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Відповідно до пунктів 10, 11, 12 Розділу ІV Інструкції №1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Пунктом 15 Розділу ІV Інструкції №1465 передбачено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, відповідно до пункту 16 Розділу ІV Інструкції №1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Зміст викладених положень Інструкції №1465 свідчить, що атестування поліцейських включає два етапи: тестування та співбесіду.

Тестування передбачає професійний тест (тест на знання законодавчої бази) та тест на загальні здібності та навички.

Інструкція №1465 не містить конкретного порядку проведення співбесіди, у той же час, виходячи з її змісту та мети атестування можна стверджувати, що під час співбесіди Атестаційна комісія повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівень, а також з'ясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465, для чого поліцейському, який проходить атестування, можуть ставитись питання.

Згідно з пунктами 20-23 Інструкції №1465 усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу. Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.

13.05.2016 Центральною атестаційною комісією №1 апарату Національної поліції України у складі п'яти осіб: ОСОБА_11 (головний оперуповноважений-інспектор Департаменту внутрішньої безпеки), ОСОБА_18 (інспектор роти №7 батальйону №2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України), ОСОБА_10 (заступник начальника Головного слідчого управління Національної поліції України - начальник управління), ОСОБА_15 (представник громадської організації «Народний фронт молоді»), ОСОБА_12 (старший діловод відділу психологічного забезпечення управління кадрового забезпечення Департаменту патрульної поліції) було проведено співбесіду з ОСОБА_1, за результатами якої складено протокол ОП№15.00005776.0031564 від 13.05.2016 (т.1, а.с. 88).

Як вбачається зі змісту вказаного протоколу, членами Центральної атестаційної комісії №1 апарату Національної поліції України під час проведення атестування ОСОБА_1 було досліджено наступні документи:

- декларацію про доходи;

- послужний список (форма 1);

- інформаційну довідку;

- висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади»;

- інформацію з відкритих джерел.

Відповідно до вказаного протоколу членами атестаційної комісії позивачу були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше.

Відповідно до додатку №1 до протоколу №15.00005776.0031564 засідання Центральної атестаційної комісії №1 апарату Національної поліції України вбачається, що членами атестаційної комісії в ході співбесіди із ОСОБА_1 поставлені наступні запитання та отримані такі відповіді:

1. Мотивація і на якій посаді бажаєте працювати?

- На мій погляд, на якій працюю зараз - патрульна служба.

2. Чи відчуваєте позитивні зміни?

- Так, приїжджаєш швидше, краще матеріальне забезпечення, вихідних більше, ставлення населення стало краще.

3. Які установки Вам дає керівництво на нарадах?

- Ввічливість і швидше прибуття.

4. Службові обов'язки?

- Відправляють на оформлення ДТП: з трупами, прості «стукани», обучаю молодого напарника, малювати і відбирати пояснення.

5. Якими нормативно-правовими актами зумовлено відібрання пояснень?

- Не пам'ятаю.

6. Процитуйте статтю 63 Конституції України

- Особа може не свідчити проти себе і близьких родичів, коло яких визначено Законом.

7. Яким законом визначено це коло родичів?

- Не можу зараз сказати.

8. Чому не зазначили в декларації доходи дружини?

- Мені порадили в податковій, бо я планую розлучатися.

9. Чи знаєте ви, що за внесення завідомо неправдивих даних в декларацію передбачена відповідальність?

- Я зробив, як сказали в податковій (т.1, а.с.90).

Розглянувши вказані матеріали, заслухавши відповіді позивача на поставлені запитання та врахувавши результати тестування, Центральна атестаційна комісія №1 апарату Національної поліції України більшістю голосів (4 - за, 1 - проти) прийняла рішення, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

З протоколу атестаційної комісії ОП№15.00005776.0031564 від 13.05.2016 вбачається, що таке рішення прийнято виходячи за наступного: низький рівень теоретичних знань та професійних якостей (незнання статті 63 Конституції України, з якою має ознайомлювати учасників оформлення адміністративних матеріалів, незнання відповідних наказів); не зміг чітко назвати функціональні обов'язки (крім оформлення ДТП), як наслідок - їх не виконує; низькі результати тестування; низький рівень з професійної та фізичної підготовки (загальна оцінка - 3).

Пункт 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

У свою чергу визначення терміну "службова невідповідність" Закон України "Про Національну поліцію" не надає; тим не менше, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, можна стверджувати, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

З вказаного протоколу вбачається, що атестаційна комісія в порушення вимог статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 16 розділу IV Інструкції №1465 не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала повноту виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо.

Так, відповідно до атестаційного листа, складеного першим заступником начальника Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області Поліщуком О.В., за час служби ОСОБА_1 зарекомендував себе позитивно. В своїй роботі керується законодавством та нормативним актами, що регламентують службову діяльність. Доручену ділянку роботи освоїв і забезпечує її повним обсягом. Має добру теоретичну підготовку. Ініціативний, професійно грамотний працівник. Потенційні можливості по службі добрі, постійно намагається їх підвищити, здатний якісно і ефективно їх реалізовувати. В складних ситуаціях діє правильно і оперативно, не рахуючись при цьому з особистим часом.

За 2016 рік склав 7 протоколів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 178 КУпАП, ст. 130 КУпАП. Розкрив 2 кримінальні правопорушення за ст. 309 Кримінального кодексу України. Приймав участь в організації і проведенні 7 заходів з охорони публічного прядку при проведенні масових заходів.

Дисциплінований, всі доручення виконує якісно і своєчасно. Вимогливий до себе. У стройовому відношенні підтягнутий, фізично розвинений добре, табельною вогнепальною зброєю та спеціальними засобами володіє впевнено, державну мову знає.

Згідно висновку прямого керівника - начальника Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_1 займаній посаді відповідає (т.1, а.с. 92).

Згідно відомостей послужного списку ОСОБА_1 за час служби один раз притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді зауваження (порушення статті 7 Дисциплінарного статуту).

У той же час, судом встановлено, що за час проходження служби позивач нагороджений медаллю «За сумлінну службу» ІІІ ступеня, медаллю « 15 років сумлінної служби», за період проходження служби в органах внутрішніх справи заохочувався 7 разів, без врахування нагородження позивача вищевказаними медалями (т.1, а.с.81).

Також в матеріалах справи наявні свідоцтва про підвищення кваліфікації (перепідготовки) позивача, атестаційні листи, службові характеристики за час проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ, які характеризують позивача виключно з позитивної сторони (т.1, а.с.133-134).

Згідно довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», вартість майна, указаного позивачем в Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, набутого ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», відповідає наявній податковій інформації про доходи, які отримані із законних джерел (т.1, а.с. 132).

Відповідно до інформаційної довідки, за результатами складання підсумкових заліків за 2014-2015 навчальний рік ОСОБА_1 з функціональної підготовки отримав оцінку «задовільно», з вогневої підготовки - «задовільно», з фізичної підготовки - «задовільно», загальна оцінка 3 «задовільно» (по п'ятибальній системі). За період проходження служби до дисциплінарної відповідальності притягувався 1 раз: 2013 року - зауваження (порушення статті 7 Дисциплінарного статуту), заохочувався 9 разів (т.1, а.с. 191).

Водночас інформації з відкритих джерел, посилання на які міститься у протоколі, відповідачами не надано.

З приводу додатку №1 до протоколу №15.00005776.0031564 засідання Центральної атестаційної комісії №1 апарату Національної поліції України, в якому наведені питання, що були поставлені позивачу під час атестування та надані відповіді, суд зазначає таке.

Так, у вказаному додатку відсутній підпис позивача, який би засвідчував факт об'єктивного та повного відображення наведеної в ньому інформації, а саме поставлені питання, надані відповіді, кількість таких питань та факт ознайомлення позивача з вказаним додатком №1 до протоколу №15.00005776.0031564.

При цьому суд відзначає, що позивач, в процесі розгляду справи по суті, після ознайомлення із вказаним додатком №1 до протоколу №15.00005776.0031564, з його змістом не погодився та зазначив, що питань було набагато більше, а наведені у протоколі відповіді є неповними та лише частково відображають надані позивачем під час співбесіди відповіді.

Також позивач зазначає, що під час співбесіди не було поставлено жодних питань щодо результатів роботи позивача, його функціональних обов'язків та проблем, які є в колективі під час виконання службових обов'язків, як і не було запропоновано пройти тест на поліграфі (детекторі брехні).

Досліджуючи зміст додатку №1 до протоколу №15.00005776.0031564 засідання Центральної атестаційної комісії №1 апарату Національної поліції України суд зазначає, що поставлені дев'ять питань не дають змоги повноцінно та у повному обсязі оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівень, а також з'ясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465, оскільки лише 7 питань з дев'яти стосуються безпосередньо виконання позивачем його функціональних обов'язків та не розкривають характеру та обсягу його функціональних обов'язків під час проходження служби в поліції, результатів роботи позивача, зокрема, лише одне питання стосується службових обов'язків позивача, однак жодних уточнюючих чи додаткових питань з цього приводу не було поставлено.

Суд зазначає, що вищенаведені матеріали не дають підстав для висновку, що позивач має незадовільні показники з критеріїв, встановлених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465, а саме, що позивач неналежним чином виконує свої посадові обов'язки, має низькі результати службової діяльності, недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей, незадовільну фізичну підготовку.

З'ясовуючи фактичні підстави, що покладені в основу висновку про службову невідповідність позивача, судом в якості свідків неодноразово викликались члени Центральної атестаційної комісії №1 апарату Національної поліції України: ОСОБА_11 (головний оперуповноваженого-інспектор Департаменту внутрішньої безпеки), ОСОБА_18 (інспектор роти №7 батальйону №2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України), ОСОБА_10 (заступник начальника Головного слідчого управління Національної поліції України - начальник управління), ОСОБА_15 (представник громадської організації «Народний фронт молоді»), ОСОБА_12 (старший діловод відділу психологічного забезпечення управління кадрового забезпечення Департаменту патрульної поліції). Проте зазначені особи у судові засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Позивачем було надано до суду письмові пояснення щодо проходження співбесіди, в який позивач зазначає, що співбесіда проводилась атестаційною комісією у складі п'яти осіб, прізвища та посади яких йому на момент атестування були невідомі.

Так, позивачу запропонували розповісти про себе, на що позивач розповів, де навчався та на яких посадах працював, в процесі відповіді члени атестаційної комісії задавали питання про корупційні прояви в колективі, прямо натякаючи на те, що начебто всі працівники ДАІ за ту чи іншу роботу вимагають собі винагороду, запитували як позивач може охарактеризувати свого керівника та себе особисто. При цьому позивач відзначає, що додаткових питань щодо його професійної діяльності, характеру та обсягу його функціональних обов'язків поставлено не було.

Таким чином зазначені пояснення позивача в контексті відомостей, що містяться в атестаційному листі ОСОБА_1 та інших матеріалах, які були зібрані на позивача та розглянуті атестаційною комісією, не дають підстав вважати, що рішення про службову невідповідність ОСОБА_1 приймалось на підставі повного та всебічного розгляду та дослідження всіх матеріалів, що були надані до атестування, і що за результатами розгляду цих матеріалів були встановлені обставини, які свідчать про невідповідність особи позивача критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465.

В матеріалах справи відсутні докази, які б спростували наведені в атестаційному листі ОСОБА_1 факти про його достатню кваліфікацію і професійні навики.

Стосовно посилань відповідача-1 на незадовільні результати тестування, як на обставину, що свідчить про службову невідповідність позивача, суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з атестаційного листа позивача, за наслідками проходження тестування ОСОБА_1 отримав 28 балів з тесту на загальні здібності та навички та 23 бали з тесту на знання законодавчої бази (т.1, а.с.26). При цьому, згідно пункту 10 Розділу ІV Інструкції №1465, мінімальний бал за кожен тест складає 25 балів.

Втім, суд зазначає, що згідно положень Інструкції №1465 результати тестування обов'язково враховуються Атестаційною комісією як один з восьми критеріїв оцінки, однак вони не мають вирішального значення та мають оцінюватись разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування. Крім того, суд звертає увагу, що набрана позивачем загальна кількість балів - 51 бал є більшою за мінімальну кількість балів за результатами двох тестів (50 балів).

При цьому, під час розгляду справи відповідачами не було надано належних та допустимих доказів, які підтверджують те, що отримані позивачем під час тестування бали свідчать про професійну невідповідність позивача.

З приводу посилання атестаційної комісії як на підставу для висновку про невідповідність позивача займаній посаді та низький рівень з професійної і фізичної підготовки суд зазначає, що результати з професійної та фізичної підготовки позивача є задовільними (три по п'ятибальній системі оцінювання), що свідчить про належний та достатній рівень професійної та фізичної підготовки для виконання функціональних обов'язків, позаяк про зворотнє свідчать незадовільні результати (два чи нижче по п'ятибальній системі оцінювання).

Суд зазначає, що процедура проведення співбесіди, як етапу атестування, повинна бути достатньо прозорою з тим, щоб і сама особа, яка проходить співбесіду, керівники органів поліції, які реалізовують її результати та суд, перевіряючи законність проведеного атестування, могли з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення.

Оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт тощо), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Зважаючи на пункт 3 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, суд у наведеній категорії справ має право і зобов'язаний перевірити обґрунтованість оскарженого рішення (висновку) атестаційної комісії.

Це узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі «Обермейєр проти Австрії» (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі «Гранд Стівенс проти Італії» (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).

При цьому стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини виробив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» (CASE OF DRUЋSTEVNН ZБLOЋNA PRIA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC); п. 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 44 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (CASE OF BRYAN v. THE UNITED KINGDOM); п. 156-157, 159 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 4 рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 8 березня 1994 року у справі «ISKCON та 8 інших проти Об'єднаного Королівства» (ISKCON and 8 Others against the United Kingdom); п. 47-56 рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Путтер проти Болгарії» (CASE OF PUTTER v. BULGARIA).

Така позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року N 11 «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації».

Проте з матеріалів справи, всебічно та повно досліджених судом, неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач, що в сукупності призвело до прийняття рішення про службову невідповідність. У той же час, досліджені судом матеріали, що були на розгляді атестаційної комісії характеризують позивача виключно з позитивного боку, свідчать про його високий професійний рівень.

При вирішенні даного спору суд також враховує, що при атестуванні позивача не були дотримані вимоги пункту 2 розділу І (Загальні положення) Інструкції №1465, відповідно до якого керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються. При цьому, суд виходить з того, що відповідачі не надали пояснень щодо формування складу атестаційних комісій, а також зі складом атестаційної комісії не було ознайомлено позивача як до, так і в процесі проведення співбесіди.

Враховуючи викладене у сукупності суд дійшов висновку, що рішення Центральної атестаційної комісії №1 Національної поліції України, оформлене протоколом ОП№15.00005776.0031564 від 13.05.2016, про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність не ґрунтується на вимогах Інструкції №1465, прийняте атестаційною комісією без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Київській області №438 о/с від 09.08.2016 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за пп.5 п. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність), суд зазначає таке.

Пунктом 24 Розділу ІV Інструкції №1465 встановлено, що за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

Відповідно до пункту 28 Розділу ІV Інструкції № 1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Отже, атестаційний лист, у якому міститься висновок атестаційної комісії про невідповідність особи поліцейського займаній посаді, підлягає обов'язковому виконанню шляхом видання наказу про звільнення з підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Оскільки судом визнано протиправним та скасовано рішення Центральної атестаційної комісії №1 апарату Національної поліції України, оформлене протоколом ОП№15.00005776.0031564 від 13.05.2016, яке слугувало єдиною підставою для видання наказу Головного управління Національної поліції в Київській області №438 о/с від 09.08.2016 про звільнення позивача зі служби в поліції, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання зазначеного наказу у відповідній частині протиправним та його скасування.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Така ж позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.05.2014 та від 01.07.2014 (реєстраційні номери судових рішень в ЄДРСР - 39088425 та 39891898 відповідно).

Згідно частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Як було встановлено судом вище, наказом ГУ НП в Київській області від 15.04.2016 №166 о/с старшого сержанта поліції ОСОБА_1 призначено поліцейським сектору реагування патрульної поліції №3 Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області, звільнивши його з посади поліцейського цього ж відділу (т.1, а.с. 80).

Наказом ГУ НП в Київській області від 09.08.2016 №438 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з посади поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області (т.1, а.с. 78).

Таким чином позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області.

Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд звертає увагу на таке.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки Головного управління Національної поліції в Київській області №12644/109/1004 сума нарахованого грошового забезпечення за червень 2016 року та липень 2016 року становить 5223,22 грн. за кожен місяць без урахування обов'язкових податків та зборів (т.1, а.с. 125).

При цьому, кількість календарних днів, за які позивачу нараховане грошове забезпечення складає 61 день: 30 днів у червні 2016 року та 31 день у липні 2016 року.

Отже, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 171,25 грн. (10446,44 грн./61 день).

Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 82 дні та обраховується, починаючи з першого дня після звільнення - з 11.08.2016 по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі, тобто по 31.10.2016.

При цьому судом було враховано, що грошове забезпечення за червень 2016 року та липень 2016 року позивачу виплачувалось за роботу повний календарний місяць (без вихідних днів), тому, при обчисленні тривалості вимушеного прогулу суд виходив з кількості календарних днів, що минули з 11.08.2016 по 31.10.2016.

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 82 дні, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 14042,50 грн. (82 х 171,25 грн.).

Відповідно до Положення про територіальні (відокремлені) підрозділи - відділи, відділення Головного управління Національної поліції в Київській області, затвердженого наказом ГУ НП в Київській області від 27.01.2016 №67 (далі - Положення №67), відділення поліції в районах, містах є територіальними (відокремленими) підрозділами ГУ НП в Київській області, діяльність яких контролюється та координується начальниками відділів поліції, підпорядковується начальникові ГУ НП.

Пунктом 3 Положення №67 передбачено, що відділ, відділення поліції фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 9 Положення про Головне управління Національної поліції в Київській області, затвердженого наказом Національної поліції від 06.11.2015 №26, встановлено, що ГУ здійснює свої повноваження через апарат ГУ та утворені в установленому порядку відокремлені структурні підрозділи в районах, містах, районах у містах.

Відповідно до підпункту 44 пункту 6 Положення ГУ відповідно до покладених на нього завдань забезпечує правовий і соціальний захист поліцейських, інших працівників ГУ та членів їх сімей.

Підпунктами 7, 8, 11 пункту 7 Положення передбачено, що ГУ НП в Київській області з метою організації своєї діяльності: відкриває рахунки в установах банків, організовує планово-фінансову роботу в апараті ГУ, відокремлених структурних підрозділах ГУ, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів; забезпечує організацію та ведення бухгалтерського обліку в установленому порядку, а також подання необхідної звітності.

Таким чином, саме на ГУ НП в Київській області покладені функції з нарахування та виплати грошового забезпечення поліцейським, що проходять службу у його відокремлених підрозділах, для чого ГУ НП в Київській області має відповідні рахунки в установах банку, здійснює ведення і подання необхідної звітності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 14042,50 грн. підлягає стягненню саме з ГУ НП в Київській області.

За змістом частини 1 статті 69 та частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Всупереч викладеним положенням відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення позивача з підстави його невідповідності займаній посаді, надано не було.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачами під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно із пункту 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та в частині стягнення з ГУ НП в Київській області суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 5223,22 грн. допустити до негайного виконання.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, за відсутності в матеріалах справи доказів понесення ним інших витрат, судові витрати стягненню з відповідачів не підлягають.

В судовому засіданні по справі 31.10.2016 проголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови виготовлено та підписано 07.11.2016.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центральної атестаційної комісії №1 Національної поліції України, оформлене протоколом від 13.05.2016, яким ОСОБА_1 визнано таким, що займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.08.2016 №438 о/с «По особовому складу» в частині звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1, поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Васильківського відділу поліції 10.08.2016 на підставі пп. 5 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (ідентифікаційний код 40108616, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Володимирська,15) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 11.08.2016 по 31.10.2016 у розмірі 14042,50 грн. (чотирнадцять тисяч сорок дві грн. 50 коп.) без урахування обов'язкових податків та зборів.

7. Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

8. Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області (ідентифікаційний код 40108616, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Володимирська,15) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 5223,22 грн. (п'ять тисяч двісті двадцять три грн. 22 коп.) без урахування обов'язкових податків та зборів.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.