Ухвала суду № 62575719, 25.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2091/16 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

25 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Скаленку Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2016 у справі за адміністративним позовом Технолого-економічного коледжу Білоцерківського національного аграрного університету до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Технолого-економічний коледж Білоцерківського національного аграрного університету звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 14.04.2016 № 0018101701/838 про сплату штрафу в розмірі 33 536, 69 та пені у розмірі 670, 71 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2016 (з урахуванням ухвали Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2016 про виправлення описки) позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2016 відповідачем винесено рішення про застосування відносно Технолого-економічного коледжу Білоцерківського національного аграрного університету штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0018101701/838 (а.с. 6).

Позивач, не погоджуючись із таким рішенням Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що 21.02.2015 Білоцерківське управління державної казначейської служби України Київської області не мало права здійснювати видаткові операції по рахунках позивача, а позивач об'єктивно із незалежних від нього підстав не міг перерахувати кошти в рахунок сплати податкових зобов'язань зі сплати єдиного внеску, при цьому, вжив усіх залежних від нього заходів з метою здійснення оплати такого грошового зобов'язання, а тому за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Положеннями ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частинами 11, 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Аналізуючи наведенні правові норми, колегія суддів звертає увагу, що вказаний Закон зобов'язує платників єдиного внеску своєчасно сплачувати відповідні платежі, а у разі порушення строків їх сплати передбачає накладення штрафних санкцій та нарахування пені.

Переліку обставин, за яких платник звільняється від сплати штрафу та пені за порушення строку сплати єдиного внеску, Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить.

Як вбачається з матеріалів справи 20.02.2015 позивач подав до Білоцерківського управління державної казначейської служби України Київської області платіжні доручення від 19.02.2016 № 10 на суму 14, 56 грн., від 20.02.2015 № 2 на суму 93 851, 74 грн., 539, 79 грн., № 3 на суму 241 58, грн., 241, 26 грн., № 4 на суму 884, 54 грн., № 5 на суму 56 879, 48 грн., № 6 на суму 14, 53 грн., № 7 на суму 66, 28 грн., № 8 на суму 5 581, 21 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с. 7-16).

Дані платіжні доручення були отримані Білоцерківським управлінням державної казначейської служби України Київської області 19.02.2015 та 20.02.2015, що підтверджується реєстрами платіжних доручень розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів (а.с. 74-76).

Однак, Білоцерківське управління Державної казначейської служби у Київській області здійснило платіж лише 24.02.2015, оскільки у Законі України «Про державний бюджет України на 2015 рік» була відсутня програма 2801100 «Підготовка кадрів для агропромислового комплексу ВНЗ III-IV рівнів акредитації».

Так, Білоцерківський Національний аграрний університет до 04.02.2015 підпорядковувався Міністерству аграрної політики і продовольства України.

Кошти Державним бюджетом України на 2015 рік по вказаній вище програмі передбачені Міністерству освіти і науки України.

Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про передачу цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи до сфери управління Міністерства освіти і науки» за № 87-f було розміщено на Урядовому порталі www.kmu.gov.ua лише 17.02.2015.

У свою чергу, Міністерством освіти і науки України внесено зміни до мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а саме додано (КВК 220) на програму 2201160 «Підготовка кадрів вищими навчальними закладами I-IV рівнів акредитації та забезпечення діяльності їх баз практики».

Позивач 18.02.2015 відкрив рахунки у Білоцерківському управлінні державної казначейської служби України Київської області, але повідомлення про взяття на облік рахунків від ДФС України одержав лише 21.02.2015 ( в суботу). Перший робочий день - 23.02.2015.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, тільки 23.02.2015 були дозволені видаткові операції по рахунках університету та здійснено платіж за зазначеними платіжними дорученнями казначейством 24.02.2015.

Так, листом від 04.03.2015 № 05-03/187/534 Білоцерківське управління ДКСУ Київської області підтвердило, що до 21.02.2015 управління Казначейства не мало підстав здійснювати видаткові операції по рахунках Білоцерківського НАУ.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 20.01.2015 Міністерство аграрної політики і продовольства України направило листа до Державної казначейської служби України, в якому звертало увагу на те, що станом на дату звернення вищі навчальні заклади, які належать до сфери управління Мінагрополітики України, повністю позбавлені фінансування, оскільки розпорядником бюджетних програм для їх фінансування визначено Міністерство освіти і науки України; у зв'язку з цим просили терміново надати доручення територіальним органам Державної казначейської служби щодо здійснення фінансування відповідних закладів за програмами 2201150 та 2201160. Аналогічного листа Мінагрополітики України направило 20.01.2015 до Міністерства освіти і науки України.

Крім того, про зміну головного розпорядника коштів позивач повідомив відповідача листом від 20.02.2015 № 70 (а.с. 17).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався з листами до Мінагрополітики України, Міністерства освіти і науки України до Прем'єр міністра України з метою прискорення відкриття мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів Державною казначейською службою України.

Так, відповідно до пункту 2.4 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407, протягом бюджетного періоду можуть виникати зміни мережі у разі внесення до мережі нової установи, виключення установи з мережі, зміни інформації про розпорядника (одержувача) бюджетних коштів.

У відповідності до пункту 3.6 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 № 758, до отримання органами Казначейства повідомлення про взяття рахунка на облік територіальними органами Державної фіскальної служби операції за цим рахунком здійснюються лише із зарахування коштів. Датою початку операцій за видатками та надання кредитів з бюджету на рахунках, відкритих в органах Казначейства, є дата реєстрації отриманого органом Казначейства зазначеного повідомлення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач із незалежних від нього підстав не міг перерахувати кошти в рахунок сплати податкових зобов'язань зі сплати єдиного внеску, оскільки до 21.02.2015 Білоцерківське управління державної казначейської служби України Київської області не мало права здійснювати видаткові операції по рахунках Білоцерківського НАУ. При цьому, позивачем було вжито всіх залежних від нього заходів з метою здійснення оплати такого грошового зобов'язання.

Таким чином, оскільки несвоєчасне надходження до державного бюджету грошових коштів виникло не з вини платника внеску, то останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі такого внеску до бюджетів та державних цільових фондів.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 14.04.2016 № 0018101701/838 підлягає скасуванню, оскільки відповідачем було протиправно нараховані позивачу штрафні санкції та пеня, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015).

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати; фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» становив 1 378 грн.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є скасування рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 14.04.2016 № 0018101701/838 про сплату штрафу в розмірі 33 536, 69 та пені у розмірі 670, 71 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Отже, даний спір має майновий характер. Оспорювана сума 34 144, 40 грн.

Отже, ставка судового збору за подачу позову становила в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а саме 1 378 грн.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 515, 80 грн. (1 378 х 110 %).

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2016 - без змін.

Стягнути з Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030101) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 1 515, 80 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.