Постанова № 62575594, 01.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10882/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційними скаргами Державної служби інтелектуальної власності України та Компанії «Баєр Фарм АГ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрія-Фарм» до Державної служби інтелектуальної власності України третя особа: Компанія «Баєр Фарм АГ» про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України, третя особа: Компанія «Баєр Фарм АГ» про визнання неправомірними дій скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2016 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Державного департаменту інтелектуальної власності, правонаступником якого є Державна служба інтелектуальної власності України, щодо прийняття рішення від 18 червня 2004 року про продовження строку дії патенту України на винахід №35554.

Визнано протиправними та скасовано рішення Державного департаменту інтелектуальної власності, правонаступником якого є Державна служба інтелектуальної власності України, від 18 червня 2004 року про продовження строку дії патенту України на винахід №35554.

Зобов'язано Державну службу інтелектуальної власності України внести відомості про скасування рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 18 червня 2004 року про продовження строку дії патенту України на винахід №35554 до Державного реєстру патентів України на винаходи та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити.

Також, представником третьої особи подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта Державної служби інтелектуальної власності України підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просили її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.

Представники апелянта Компанії «Баєр Фарм АГ» підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі та просили її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Проти задоволення апеляційної скарги Державної служби інтелектуальної власності України не заперечували.

Представник позивача не з'явився, будучи належним чином повідомленим, позивач надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на відкликання довіреності на представника та перебування іншого представника у відряджені.

Враховуючи, що позивач належним чином повідомлені, явка не обовязковою, викладене, та те, що представником ТОВ «Фрія фарм» надано письмові заперечення на апеляційні скарги, а також враховуючи строки розгляду справи та відсутність підстав для їх продовження суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної служби інтелектуальної власності України підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга Компанії «Баєр Фарм АГ» підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 1, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 квітня 1993 року Баєр Фарма АГ (Німеччина) через представника у справах інтелектуальної власності ОСОБА_3 звернулася до Департаменту, правонаступником якого є Державна служба інтелектуальної власності України, із заявкою № 93002762 на одержання патенту на винахід, пріоритет на який встановлено за датою подання попередньої заявки в іноземній державі від 10 січня 1992 року №Р4200414.4.

За результатами кваліфікаційної експертизи, відділом Департаменту встановлено, що заявлений винахід відповідає умовам патентоздатності, у зв'язку з чим, Департаментом прийнято рішення про видачу патенту України на винахід.

На підставі вище вказаного рішення, в офіційному бюлетені "Промислова власність" №3 за 2001 рік Департаментом опубліковано відомості про видачу патенту №35554 та опис до нього, здійснено його державну реєстрацію та видано заявнику патент №35554.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (далі - Закон у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Установи.

Тобто, 20-річний строк дії патенту №35554 обмежений - до 16 квітня 2013 року.

03 березня 2004 року за вх. №1473 ТОВ "Пахаренко і Партнери" звернулося до голови Департаменту із клопотанням від 02 березня 2004 року вих. №2079, підписаним патентною повіреною ОСОБА_4, про продовження строку дії патенту №35554, об'єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу компетентного органу, у якому викладено прохання продовжити строк дії патенту №35554 на 5 років. При цьому, до такого клопотання додано нотаріально засвідчену копію реєстраційного посвідчення від 31 січня 2001 року №Р.01.01/02696 та копію довіреності від 22 січня 2001 року.

Листом від 02 квітня 2004 року №16-11/1434 управління державної реєстрацій та інформаційного забезпечення в сфері інтелектуальної власності Департаменту звернулося до патентної повіреної ОСОБА_4 ТОВ "Пахаренко і Партнери", у якому зазначено про необхідність надати документи, які підтверджують надання дозволу на використання лікарського засобу, що є об'єктом винаходу по патенту №35554.

Листом від 19 травня 2004 року вих. №2408, підписаним патентною повіреною ОСОБА_4 ТОВ "Пахаренко і Партнери", надано відповідні роз'яснення, а саме до клопотання про продовження строку дії патенту №35554, об'єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу компетентного органу, додано реєстраційне посвідчення від 31 січня 2001 року №Р.01.01/02696 лікарського засобу "Авелокс®". Під зареєстрованим лікарським засобом, торговельною назвою якого є "Авелокс®", розуміють активну речовину моксифлоксацин у формі гідрохлориду. Моксифлоксацин є міжнародною непатентованою назвою похідних хінолон-і нафтиридонкарбонової кислоти. Згідно з міжнародною практикою, непатентовані назви використовуються у фармацевтичній галузі та документах у сфері охорони здоров'я як загальновживані чіткі терміни для активних речовин, позаяк одні і ті ж самі активні речовини можуть пропонуватися різними виробниками під різними торговельними назвами.

До вище вказаного листа додано додаткові документи, а саме: витяг із німецького довідника "Rоеmрр" та його нотаріально завірений переклад на українську мову; статтю із журналу "Клінічна мікробіологія і антимікробна хіміотерапія", Москва, том 3, №3, 2001; витяг із опису до патенту №35554.

Також встановлено, що листом від 08 червня 2004 року №925/01 Державного підприємства "Укрпатент" (далі - ДП "Укрпатент") на лист начальника управління державної реєстрацій та інформаційного забезпечення в сфері інтелектуальної власності Департаменту від 01 червня 2004 року №16-12/2280, надано відповідь, що діюча речовина лікарського засобу "Авелокс®" - моксифлоксацин гідрохлорид 436,8 мг у перерахуванні на 400 г моксифлоксацину є об'єктом винаходу, захищеного патентом № 35554.

За результатами розгляду клопотання про продовження строку дії патенту № 35554, 18 червня 2004 року Департаментом прийнято рішення про продовження строку дії патенту №35554 до 16 квітня 2018 року та про внесення відповідних відомостей до Державного реєстру патентів і деклараційних патентів України на винаходи.

Як вбачається із вище вказаного листа ДП "Укрпатент", поставлене Департаментом питання стосувалося саме діючої речовини лікарського засобу "Авелокс®" та висновок надано саме щодо діючої речовини лікарського засобу "Авелокс®" - моксифлоксацин гідрохлорид 436,8 мг у перерахуванні на 400 г моксифлоксацину.

Міністерством охорони здоров'я України здійснено державну реєстрацію лікарського засобу "Авелокс®", активною діючою речовиною якого є моксифлоксацин гідрохлорид, за №UA/4071/01/01, №UA/4071/02/01.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що патент № 35554 та патент US4990517 не входять до одного сімейства патентів, подані на основі різних пріоритетних заявок, дати подачі яких відрізняються більше ніж на 12 місяців, а також те, що Департамент повинен був звернутися із повідомленням про невідповідність поданих документів розділам 1, 2 Інструкції №298 до заявника та/або із запитом про надання додаткових документів, необхідних для прийняття рішення, та/або винести відповідно до п. 3.7. Інструкції №298 рішення про відмову у продовженні строку.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.2. Інструкції «Про порядок продовження строку дії патенту на винахід, об'єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу компетентного органу», затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України 13.05.2002 № 298, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.05.2002 № 453/6741 (далі - Інструкція) визначено, що строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки на винахід та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років.

Відповідно до п. 3.2 Інструкції, у разі відповідності клопотання та документів, що додаються до нього, вимогам, зазначеним у розділах 1 і 2 цієї Інструкції, Державна служба приймає рішення про продовження строку дії патенту.

Причини для відмови в продовженні строку дії патенту передбачені в п.3.7 Інструкції, а саме: клопотання та документи, що додаються до нього, не відповідають вимогам, зазначеним у розділах 1 і 2 Інструкції, пропущено строк, установлений п. 1.5 або п. 3.6 Інструкції, патент визнано недійсним, дію патенту припинено.

Тобто, перелік підстав для відмови в продовженні строку дії патенту є вичерпним. Враховуючи викладене вище, та те, що документи, які були подані разом з клопотанням відповідали вимогам Закону та Інструкції, були подані в межах встановленого законодавством строків, патент не визнано недійсним, та його дія не припинена, колегія суддів приходить до висновку, що Державна служба інтелектуальної власності законно прийняла рішення від 18.06.2004 року про продовження дії патенту України № 35554 на 5 років.

Крім того, відповідно до ст. 65 Цивільного кодексу Української PCP, довіреність на укладення угод, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо державних, кооперативних та інших громадських організацій повинна бути нотаріально посвідчена, за винятком випадків, передбачених у цьому Кодексі, та інших випадків, коли спеціальними правилами допущена інша форма довіреності.

Так, пунктом 16.4 правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерством освіти і науки України 22.01.2001р. №22 встановлено, що форма і строк дії довіреності, виданої поза межами України, визначаються за законом країни, де була видана довіреність.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що посилання суду першої інстанції на той факт, що у тексті довіреності від 22 січня 2001 року зазначено, що вона дійсна до моменту відкликання. Однак, як вбачається із наявних матеріалів справи, ніяких тверджень щодо її дійсності на дату представлення - 03 березня 2004 року заявником не надано, а посадовими особами Департаменту не витребувано. Також, із тексту довіреності неможливо ідентифікувати фізичних осіб, яким вона надає повноваження, оскільки не вказано ні по-батькові, ні адреси проживання таких фізичних осіб не можливо розглядати як доказ, оскільки дії, які ставить суд в обов'язок Департаменту, чинним законодавством не передбачений.

Щодо по батькові та адрес проживання представників, як зазначено вище, форма і строк дії довіреності, виданої поза межами України, визначаються за законом країни, де була видана довіреність.

Також, пунктом 16.4 правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерством освіти і науки України 22.01.2001р. №22 встановлено що, у довіреності зазначається: повне ім'я особи, якій вона видана; обсяг повноважень, які надаються особі, на ім'я якої видано довіреність; дата її вчинення, без якої довіреність вважається недійсною. Всі зазначені реквізити містяться в довіреності.

Що стосується того, що до заяви додана копія довіреності, колегією суддів встановлено, що оригінал довіреності має один єдиний примірник. Так, згідно з довіреністю від 22.01.2001р., компанія Баєр АГ уповноважила своїх представників, вчиняти цілу низку дій щодо отримання охоронних документів на об'єкти промислової власності, (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки), продовжувати строк дії охоронних документів, а також вчиняти інші дії, пов'язані з представництвом інтересів Баєр АГ у компетентних органах.

Оригінал цієї довіреності було подано до установи, яка розглядала заяву про продовження строку дії патенту, відповідно до пункту 16.4 правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерством освіти і науки України 22.01.2001р. №22, де зазначено, що якщо довіреність видано на ведення справ за декількома заявками, то до кожної заявки додається копія довіреності.

Крім того, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, що клопотання про продовження строку дії патенту №35554 складено на бланку ТОВ "Пахаренко і Партнери", який містить реквізити такої особи, що дає підстави для висновку про те, що клопотання подано ТОВ "Пахаренко і Партнери", оскільки це жодним чином не підтверджує, що його подано не уповноваженою на те особою. Вказане вище клопотання підписане патентним повіреним ОСОБА_4, яка зазначена як представник в довіреності.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, щодо неналежності довіреності, на підставі якої діяв представник особи, що подала заяву про продовження строку дії патенту України на винахід, та не грунтуються на нормах матеріального права та прямо їм суперечать.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років.

Як встановлено колегією суддів, датою подання заявки № 93002762, на основі якої був отриманий патент України № 35554, є 16.04.1993.

Компанією Байєр АГ, яка була власником патенту України № 35554, було отримане реєстраційне посвідчення № Р.01.01/02696 від 31.01.01 р. на лікарський засіб «АВЕЛОКС», діючою речовиною якого є "моксифлоксацин" у формі гідрохлориду.

Отже, з дати подання заявки (16.04.1993) до дати видачі реєстраційного посвідчення на лікарський засіб (31.01.2001) минуло 7 років і 9 місяців.

Відповідно, патентовласник мав право на максимальне продовження строку дії свого патенту, передбачене законом, тобто на 5 років.

Патентовласник мав право подати клопотання про продовження строку дії патенту у будь-який час після видачі патенту та видачі реєстраційного посвідчення, але не пізніше 6 місяців до закінчення первинного 20-річного строку дії патенту, тобто до 16 жовтня 2012 року.

Відповідно до частини третьої ст. 2 Закону України «Про лікарські засоби», до лікарських засобів належать: діючі речовини (субстанції); готові лікарські засоби лікарські використовуються для виявлення збудників хвороб, а також боротьби із збудниками хвороб або паразитами; лікарські косметичні засоби та лікарські домішки до харчових продуктів.

Отже, патент України №35554 на винахід захищає діючу речовину, яка входить до складу лікарського засобу "АВЕЛОКС".

Колегією суддів встановлено, що клопотання про продовження строку дії патенту було подане 03.03.2004 року.

У встановлений порядком строк, Державним департаментом інтелектуальної власності було розглянуте зазначене клопотання та 02.04.2004 р. видано запит щодо надання додаткових документів стосовно підтвердження надання Дозволу на використання лікарського засобу, що є об'єктом винаходу по патенту України № 35554.

Зокрема, експерту, який розглядав зазначене клопотання, незрозуміло було, яке відношення має лікарський засіб під торгівельною назвою «Авелокс» до об'єктів винаходу за патентом № 35554, тобто чи має відношення винахід за патентом до лікарського засобу «Авелокс».

20.05.2004 представником патентовласника своєчасно було представлено відповідь на зазначений запит, в якому надавались додаткові пояснення та матеріали, що вказували на приналежність активної речовини лікарського засобу «Авелокс» (моксифлоксацину гідрохлориду) до похідних хінолон- і нафтиридинкабонової кислоти, які є об'єктом винаходу за патентом України № 35554.

Зокрема, на підтвердження відповідності міжнародної непатентованої назви із вказаною хімічною структурою було налано:

-витяг із німецького довідника "Коешрр" та його нотаріально засвідчений переклад українською мовою,

-публікацію «Моксифлоксацин - фторхинолон нового поколения с широким спектром активности», опубліковану у журналі «Клиническая микробиология и антимикробная химиотерапия», Москва, том 3, № 3, 2001, де описано дану речовину як новий лікарський засіб із антибактеріальною дією, та

-витяг з опису винаходу, зокрема, в частині прикладу 18, де описано отримання сполуки моксифлоксацин.

Надані матеріали були розглянуті у передбачені законом строки та встановивши їх достатність, 18.06.2004 прийнято рішення про продовження строку дії патенту № 35554 на 5 років.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення про продовження строку дії патенту України № 35554 прийняте у встановленому законом порядку та у відповідності до приписів чинного законодавства України.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Як встановлено колегією суддів, наказом № 540 від 30.08.2011 року Міністерством охорони здоров'я України здійснено державну реєстрацію лікарського засобу «МАКСІЦИН», активною діючою речовиною якого є моксифлоксацина гідлохлорид за Товариством з обмеженою відповідальністю «Юрія-Фарм».

Згідно рішення Господарського суду міста Києва від 21 червня 2016 року у господарській справі за позовом Bayer Pharma AG [Aktiengesellschaft] (Баєр Фарма АГ [Акціенгезельшафт], м. Монхайм, Федеративна Республіка Німеччина до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрія-Фарм» та Міністерства охорони здоров'я України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна фіскальна служба України та Державне підприємство «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» припинення порушення прав власника патенту України №35554 на винахід позов задоволено.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрія-Фарм» (03680, м. Київ, вул. Миколи Амосова, 10; ідентифікаційний код 30109129) припинити використання у будь-який спосіб, зокрема, виготовлення, пропонування для продажу, в тому числі, через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення в цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях, винаходу «Похідні хінолон-І нафтиридонкарбонової кислоти у вигляді суміші ізомерів або окремих ізомерів, фармацевтична композиція, що має антибактеріальну активність і проміжні сполуки», який охороняється патентом України № 35554 і належить Bayer Pharma AG [Aktiengesellschaft] (Баєр Фарма АГ [Акціенгезельшафт]; Мюлелерштр. 178, 13353 Берлін; Mьllestr. 178, 13353 Berlin; адреса для листування: 03150, м. Київ, а/с 78).

Визнано недійсним наказ Міністерства охорони здоров'я України (01021, м. Київ, вул. Грушевського,7; ідентифікаційний код 00012925) від 30.08.2011 № 540 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали» у частині державної реєстрації лікарського засобу «МАКСІЦИН®» (концентрат для приготування розчину для інфузій, 20мг/мл по 20 мл у флаконах № 1; по 20 мл у флаконі у комплекті з розчинником у контейнері по 100 мл у контурній чарунковій упаковці в пачці №1).

Визнано недійсним наказ Міністерства охорони здоров'я України (01021, м. Київ, вул. Грушевського,7; ідентифікаційний код 00012925) від 19.05.2014 № 340 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали» у частині державної реєстрації лікарського засобу «МАКСІЦИН®» (концентрат для приготування розчину для інфузій, 20мг/мл по 20 мл у флаконах № 1; по 20 мл у флаконі у комплекті з розчинником у контейнері по 100 мл у контурній чарунковій упаковці в пачці №1).

Визнано недійсним реєстраційне посвідчення № UA/11645/01/01 на лікарський засіб «МАКСІЦИН®» (концентрат для приготування розчину для інфузій, 20мг/мл по 20 мл у флаконах № 1; по 20 мл у флаконі у комплекті з розчинником у контейнері по 100 мл у контурній чарунковій упаковці в пачці №1).

Зобов'язано вилучити з цивільного обороту та знищити лікарський засіб «МАКСІЦИН®» (концентрат для приготування розчину для інфузій, 20мг/мл по 20 мл у флаконах № 1; по 20 мл у флаконі у комплекті з розчинником у контейнері по 100 мл у контурній чарунковій упаковці в пачці №1) виробник товариство з обмеженою відповідальністю «Юрія-Фарм» (03680, м. Київ, вул. Миколи Амосова, 10; ідентифікаційний код 30109129).

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрія-Фарм» до Компанії та Державної служби інтелектуальної власності України про визнання недійсним патенту України №35554 на винахід - відмовлено.

Згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ „Юрія-Фарм" на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2016 року у справі № 910/10512/14 залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2016 року у справі № 910/10512/14 залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Юрія-Фарм" оскаржує рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 18 червня 2004 року про продовження строку дії патенту України на винахід № 35554.

Враховуючи те, що, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, ТОВ "Юрія-Фарм" не мало ніякого відношення до винаходу лікарського засобу "Авелокс®", також враховуючи, що скасовано наказ Міністерства охорони здоров'я України від 30.08.2011 № 540 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали» у частині державної реєстрації лікарського засобу «МАКСІЦИН®» та зобов'язано вилучити з цивільного обороту та знищити лікарський засіб «МАКСІЦИН®», встановлено порушення прав інтелектуальної власності Компанії Байєр АГ, а тому, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутні порушені права та інтереси позивача.

Тобто відсутнє порушене право чи інтерес позивача, які б підлягали захисту у суді.

Також колегія суддів не вбачає підстав для закриття провадження у справі, оскільки немає спору про право, так як, спір не стосується права на торгову марку.

А також відсутні підстави для залишення позивним вимог без розгляду, оскільки підстави пропуску строку на звернення до суду визнаються судом поважними.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції не повно з'ясовано усі обставини справи, доводи апеляційних скарг частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з постановленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав відсутності порушених прав та інтересів позивача та правомірності дій Державного департаменту інтелектуальної власності, правонаступником якого є Державна служба інтелектуальної власності України, при прийнятті оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195,196,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної служби інтелектуальної власності України частково.

Апеляційну скаргу Компанії «Баєр Фарм АГ» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2016 року - скасувати та постановити нову, якою в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрія-Фарм» до Державної служби інтелектуальної власності України та Компанії «Баєр Фарм АГ» про визнання неправомірними дій скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М.Ганечко

Судді: А.Ю.Коротких

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.