Постанова № 62575499, 04.11.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2016 р. Справа № 917/1503/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників:

стягувача ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 30.10.2016)

боржників не зявились

ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ (вх. №2832 П/3) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.09.2016 у справі № 917/1503/14

по скарзі Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі № 917/1503/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ГРЛ", м. Полтава

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський склозавод", м. Полтава

про стягнення 448 083 252,17 грн. , -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року стягувач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернувся до господарського суду Полтавської області зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі № 917/1503/14. В поданій скарзі стягувач просив:

1) визнати незаконними дії посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо передачі на реалізацію на електронних торгах арештованого майна Боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавський склозавод предмета іпотеки - комплекс виробничих будівель, що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, 3;

2) зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити заходи щодо проведення рецензування звіту з оцінки майна Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавський склозавод а саме: нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, 3, виготовленого суб'єктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання Приватне Підприємство Центр незалежної оцінки та експертизи в особі ОСОБА_2 від 18.05.2016, про що винести відповідну Постанову;

3) визнати електронні торги, проведені Державним підприємством СЕТАМ Міністерства юстиції України, 17.07.2016р. з реалізації арештованого рухомого майна по Лоту №155451, а саме: комплекс виробничих будівель, що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, 3 недійсними.

Крім того, разом зі скаргою на дії ДВС ПАТ "Дельта Банк" подало заяву про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.09.2016 по справі № 917/1503/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Киричук О.А., судді Безрук Т.М., суддя Паламарчук В.В.) скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі № 917/1503/14 - відхилено.

Стягувач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" із даною ухвалою не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції при її прийнятті норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.09.2016 по справі № 917/1503/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу стягувача на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі № 917/1503/14 задовольнити. Скаржник також звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 клопотання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено. Прийнято апеляційну скаргу до провадження, а розгляд скарги призначено на 01 листопада 2016 р. о 12:00 год.

У судовому засіданні 01.11.2016 оголошено перерву до 04.11.2016.

ТОВ "Торговий Дім "ГРЛ", ТОВ "Полтавський склозавод" та Відділ примусового виконання рішень Департаменту Держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України відзивів на апеляційну скаргу не надали. Їх представники в судове засідання не зявились.

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи те, що ТОВ "Торговий Дім "ГРЛ", ТОВ "Полтавський склозавод" та Відділ примусового виконання рішень Департаменту Держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, та виходячи з того, що явка учасників даного судового процесу в судове засідання не визнавалася обовязковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги ПАТ "Дельта Банк" по суті за відсутності представників ТОВ "Торговий Дім "ГРЛ", ТОВ "Полтавський склозавод" та Відділу примусового виконання рішень Департаменту Держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих учасниками провадження в підтвердження обставин справи доказів, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення уповноваженого представника стягувача, який підтримав вимоги апеляційної скарги, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ (вх. №2832 П/3) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.09.2016 у справі № 917/1503/14 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали оскарження ухвали суду першої інстанції у даній справі, рішенням господарського суду Полтавської області від 26.05.2015 по справі № 917/1503/14 позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГРЛ" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський склозавод" задоволено повністю. Зазначеним рішенням стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГРЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський склозавод на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 346757312,77 грн. заборгованості за кредитом, 71077727,56 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 25107200,24 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 5141010,93 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками та 73080,00 грн. витрат по сплаті судового збору (аркуші справи 1-5).

На виконання рішення, судом видано наказ № 917/1503/14 від 03.08.2015 (аркуш справи 6).

09.11.2015 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за заявою ПАТ "Дельта Банк" від 30.10.2015 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Полтавської області № 917/1503/14, виданого 03.08.2015 про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГРЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський склозавод" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 346757312,77 грн. заборгованості за кредитом, 71077727,56 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 25107200,24 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 5141010,93 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками та 73080,00 грн. витрат по сплаті судового збору (аркуші справи 11-12).

09.11.2015 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

15.12.2015 утворено при відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчу групу у складі: керівник групи - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - ОСОБА_3; члени групи: заступник начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_4, старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_5.

15.01.2016 членами виконавчої групи складено акт опису й арешту майна боржника, а саме: нежитлових будівель загальною площею 22192,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, 3.

Постановою від 18.02.2016 для проведення оцінки майна державним виконавцем залучено суб'єкта оціночної діяльності - Приватне підприємство "Консалтингова група "Арго-експерт".

03.03.2016 на адресу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов звіт про незалежну оцінку описаного та арештованого майна від 19.02.2016, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтавський склозавод", складений суб'єктом оціночної діяльності - ПП "Консалтингова група "Арго-експерт". Згідно вказаної оцінки вартість арештованого майна склала 8 787 700, 00 грн.

Листом державного виконавця за вих. № 731/20.1/10 від 04.03.2016 стягувачу та боржнику - ТОВ "Полтавський склозавод" направлено повідомлення про оцінку арештованого майна. При цьому, дане повідомлення боржнику надіслано на адресу м. Полтава, вул. Заводська, 12, замість м. Полтава, вул. Заводська, 3 (аркуш справи 13).

Листом №1093/07-18-16 від 29.03.2016 Державне підприємство "СЕТАМ" повідомило Стягувача про реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів, які відбудуться 25.04. - 27.04.2016, за початковою ціною 8787700,00 грн. (аркуш справи 14, зворотна сторона)

Господарським судом першої інстанції встановлено, що 05.04.2016 представник боржника ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, зокрема, оцінкою нерухомого майна, про що міститься власноручна розписка представника боржника в матеріалах виконавчого провадження.

За заявою боржника - ТОВ "Полтавський склозавод" від 05.04.2016, постановою державного виконавця від 05.05.2016 призначено рецензування звіту про оцінку майна, зобов'язано суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання Приватне підприємство "Профоцінка" в особі ОСОБА_6, надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань рецензування звіту, незалежну оцінку описаного та арештованого майна, яке належить Товариству обмеженою відповідальністю "Полтавський склозавод", а саме: нежитлових будівель загальною площею 22192,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, 3, складеного ПП "Консалтингова група "Арго-експерт" (аркуш справи 15).

Відповідно до наданої рецензії від 10.05.2016 встановлено, що звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинуло на достовірність оцінки у зв'язку із чим є необхідність проведення повторної оцінки майна.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.05.2016 оцінювачем призначено Приватне підприємство "Центр незалежної оцінки та експертизи" в особі ОСОБА_7 (аркуш справи 17-18).

Згідно звіту про оцінку вартості нерухомого майна від 18.05.2016 вартість описаного нерухомого майна становить 1 988 470 грн.

Із вказаним звітом боржник ознайомився 23.05.2016.

31.05.2016 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направлено сторонам повідомлення №731/20.1/10 від 31.05.2016 про оцінку арештованого майна, яке скаржником (стягувачем) отримане 08.06.2016 (аркуш справи 19, зворотна сторона).

Із матеріалів справи вбачається, що 10.06.2016 стягувач направив на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України свої заперечення проти результатів оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності субєктом господарювання ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" в особі ОСОБА_7, нежитлових будівель, що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, 3 та належать на праві власності боржнику ТОВ "Полтавський склозавод" (аркуш справи 20-22).

Однак вказані заперечення стягувача залишені Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України без реагування, відповіді на них не надано і такі докази у справі не містяться.

12.07.2016 на адресу стягувача надійшло повідомлення ДП "СЕТАМ" про призначення електронних торгів, які відбудуться в період з 15.07.-17.07.2016р. з початковою ціною продажу -1 988 470,00 гривень (аркуш справи 23).

Призначені електронні торги відбулися, оформлені Протоколом №183931, реєстраційний номер лота: 155451, переможцем в яких став Учасник №7 (аркуш справи 24-25).

В результаті реалізації нерухомого майна боржника, що розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, 3, отримані грошові кошти у сумі 1 889 046,50 грн., які розподілені державним виконавцем наступним чином: сума у розмірі 1699933,23 грн. перерахована стягувачеві, 188881,47 грн. - стягнутий з боржника виконавчий збір та сума у розмірі 231,80 грн. - стягнута з боржника витрати на проведення виконавчих дій.

ПАТ "Дельта Банк", вважає, що внаслідок неврахування державним виконавцем заперечень стягувача щодо оцінки арештованого майна від 18.05.2016, електронні торги по Лоту №155451, які закінчились 17.07.2016, відбулися з порушенням вимог Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів №271/15 від 22.12.2015 та Закону України "Про виконавче провадження".

Вказані обставини зумовили звернення стягувача до суду зі скаргою на дії посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка є предметом даного судового розгляду.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" зазначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів). Суди розглядають справи за такими скаргами в передбаченому, зокрема статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Також, в абзаці 2 пункту 9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" міститься розяснення про те, що оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (пункт 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012).

Відхиляючи скаргу стягувача на дії державного виконавця у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що на момент передачі майна на реалізацію, стягувач не оскаржив до суду в установлений чинним законодавством 10-денний строк оцінку арештованого майна, визначену за результатами рецензування звіту, відтак дійшов висновку, що дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з передачі спірного об'єкта на реалізацію є законними, а тому правові підстави для задоволення вимог скаржника відсутні.

Однак, висновки суду першої інстанції в частині відхилення вимог скаржника про визнання незаконними дій посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відносно передачі на реалізацію на електронних торгах арештованого майна боржника є помилковими та передчасними, оскільки в даному випадку наявні всі правові підстави для задоволення скарги стягувача в зазначеній частині вимог.

Так, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої та другої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Тобто, звіт про оцінку майна (висновок оцінювача) по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань.

Як вже було зазначено вище, згідно звіту про оцінку майна від 19.02.2016, ринкова вартість майна боржника ТОВ "Полтавський склозавод", на яке було накладено арешт, станом на 19.02.2016, складає 8 789 700,00 грн.

Постановою державного виконавця від 05.05.2016 за заявою боржника, який не погодився із результатами оцінки арештованого майна, призначено рецензування оцінки майна, що визначена звітом від 19.02.2016.

За приписами статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Відповідно до пункту 67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003, рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна. Звіт класифікується за такими ознаками: звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна; звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки; звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків; звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Відповідно до наданої рецензії від 10.05.2016 встановлено, що звіт від 19.02.2016 не повній мірі відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинуло на достовірність оцінки у зв'язку із чим є необхідність проведення повторної оцінки майна.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.05.2016 оцінювачем призначено Приватне підприємство "Центр незалежної оцінки та експертизи" в особі ОСОБА_7.

Згідно звіту про оцінку вартості нерухомого майна від 18.05.2016 вартість описаного нерухомого майна боржника у даній справі становить суму 1 988 470 грн.

Згідно з частиною 3 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

Із матеріалів справи вбачається, що даний звіт 31.05.2016 направлено виконавчою службою сторонам у справі та отримано стягувачем фактично 08.06.2016 (аркуш справи 19, зворотна сторона).

13.06.2016 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України отримано заперечення стягувача (вих. № 02.2.3-813 від 10.06.2016) щодо результатів здійсненої оцінки арештованого майна разом із відповідним клопотанням щодо сплати суми витрат, повязаних із рецензуванням звіту про оцінку арештованого майна.

Відповідно до частин четвертої та пятої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Наведена норма Закону передбачає беззаперечний обов'язок державного виконавця призначити рецензування звіту про оцінку майна у разі наявності заперечень однієї із сторін проти результатів оцінки.

При цьому, колегія суддів визначає, що у справі не міститься жодних доказів про те, що оцінка майна, яка визначена звітом від 18.05.2016, була проведена саме за результатами рецензування. Повідомлення про оцінку арештованого майна за вих. № 731/20.1/10 від 31.05.2016, яке було направлено стягувачеві та боржникові, таких даних також не містило.

Відтак, висновки суду першої інстанції про те, що оцінка майна, яка визначена звітом від 18.05.2016, є проведеною за результатами рецензування, не відповідають обставинам справи.

Наразі, встановлення даних обставин має істотне значення для правильного вирішення справи з розгляду скарги стягувача в частині вимог про визнання незаконними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень щодо передачі на реалізацію на електронних торгах арештованого майна боржника.

Докази того, що розмір вартості арештованого майна нежитлових будівель загальною площею 22192,7 кв.м. (адреса розташування: м. Полтава, вул. Заводська, 3) відповідає реальній ринковій вартості даних нежитлових приміщень станом на час проведення оцінювання (18.05.2016) у справі відсутні та Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби не надані, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати обґрунтованим розмір вартості арештованого майна боржника, який у листі-повідомленні за вих. № 731/20.1/10 від 31.05.2016 визначений державним виконавцем у сумі 1 988 470,00 грн. без ПДВ.

Отже, використання державним виконавцем оцінки арештованого майна від 18.05.2016 для визначення вартості майна боржника при передачі його на реалізацію є безпідставним.

Відповідно до частини першої та третьої статті 62 Закону України "Про виконавче провадження", реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

З урахуванням всіх обставин даної справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що жодних перешкод для звернення стягувача, який не погодився із результатом оцінки майна від 18.05.2016, до Відділу примусового виконання рішень із запереченнями проти результатів оцінки та із заявою про призначення рецензування звіту оцінки арештованого майна, не було, а тому з огляду на безпідставне ігнорування вказаних заперечень стягувача та не призначення рецензування зазначеного звіту про оцінку майна, в даному випадку має місце порушення державною виконавчою службою положень частин першої та четвертої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Натомість, звернення стягувача до виконавчої служби із запереченнями відносно результатів визначеної оцінки майна узгоджується з приписами статей 12, 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Правові підстави оскарження оцінки майна від 18.05.2016 тільки в судовому порядку згідно частини четвертої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження", в межах даної справи відсутні, що вплинуло на правильність висновків суду першої інстанції при розгляді скарги стягувача в цій частині.

У відповідності до приписів статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобовязаний, зокрема, розглядати заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; залучати у встановленому порядку для оцінки майна субєктів оціночної діяльності-субєктів господарювання; у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій субєктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Однак, викладені обовязки державний виконавець у виконавчому провадженні № 49295641 у повному обсязі не виконав, оскільки ним направлено заяву на реалізацію арештованого майна до Системи для проведення реалізації майна без урахування наявності заперечень стягувача щодо визначення вартості (оцінки) майна та без відповіді на клопотання стягувача щодо сплати суми витрат, повязаних із рецензуванням звіту про оцінку арештованого майна.

Внаслідок того, що державним виконавцем передано на реалізацію арештоване майно без урахування заперечень стягувача щодо визначення вартості (оцінки) майна, без призначення рецензування звіту про оцінку майна за наявності заперечень стягувача, без підтвердження відповідності розміру вартості арештованого майна реальній ринковій вартості даних нежитлових приміщень станом на час проведення оцінювання, колегія суддів дійшла висновку про те, що скарга стягувача в частині вимог про визнання незаконними дій посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо передачі на реалізацію на електронних торгах арештованого майна боржника є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Вимоги, що пред'являються до доказів, визначені статтею 34 Господарського процесуального кодексу України. Згідно із приписами вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи заявника апеляційної скарги про незаконність дій виконавчої служби щодо передачі на реалізацію на електронних торгах арештованого майна боржника є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, стягувач просив зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити заходи щодо проведення рецензування звіту з оцінки майна Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавський склозавод а саме: нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, 3, виготовленого суб'єктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання Приватне Підприємство Центр незалежної оцінки та експертизи в особі ОСОБА_2 від 18.05.2016, про що винести відповідну Постанову.

Колегія суддів вважає, що вимоги скаржника в цій частині правильно відхилені судом першої інстанції за їх необґрунтованістю.

Однак погоджуючись із висновками місцевого господарського суду в цій частині колегія суддів вмотивовує свій висновок щодо відхилення вимог скаржника про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити заходи відносно проведення рецензування звіту з оцінки майна боржника тим, що у разі визнання неправомірними дій або бездіяльності державної виконавчої служби, суд не вправі зобовязувати останню до вчинення дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою відділу примусового виконання рішень.

Також, у скарзі на дії державного виконавця стягувачем заявлено вимогу про визнання недійсними електронних торгів, що проведені Державним підприємством "СЕТАМ" Міністерства юстиції України, 17.07.2016 з реалізації арештованого рухомого майна по Лоту №155451, а саме: комплекс виробничих будівель, що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, 3.

Колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується із висновками суду про те, що заявлені скаржником вимоги в цій частині можуть бути розглянуті виключно шляхом подачі відповідного позову саме в позовному провадженні, а не у порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено самостійний спосіб оскарження дій державного виконавця під час виконання судового рішення.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку про те, що правові підстави для задоволення вимог скарги в частині зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити заходи щодо проведення рецензування звіту з оцінки майна Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавський склозавод а саме: нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, 3, виготовленого суб'єктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання Приватне Підприємство Центр незалежної оцінки та експертизи в особі ОСОБА_2 від 18.05.2016, шляхом винесення відповідної постанови та про визнання електронних торгів, проведених Державним підприємством СЕТАМ Міністерства юстиції України, 17.07.2016 з реалізації арештованого рухомого майна по Лоту №155451, а саме: комплексу виробничих будівель, що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, 3 недійсними - відсутні, а отже доводи скаржника в цій частині є неправомірними, що зумовлює їх відхилення.

Крім того, разом зі скаргою на дії державного виконавця ПАТ "Дельта Банк" подало заяву, в якій просило суд зупинити електронні торги по Лоту №155451 шляхом заборони Державному підприємству "СЕТАМ" Міністерства юстиції України та Міністерство юстиції України Департамент Державної виконавчої служби Відділ примусового виконання рішень вчиняти будь-які дії щодо оформленні електронних торгів по Лоту №155451, в т.ч. складати, підписувати, затверджувати та скріплювати печаткою органу ДВС та видавати акти про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, а саме комплекс виробничих будівель, що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, 3 до вирішенні спору по суті.

Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення шляхом зупинення електронних торгів та заборони вчинення будь-які дії щодо оформлення результатів електронних торгів по Лоту №155451, щодо яких Скаржником подано скаргу, суперечитиме завданням цивільного судочинства щодо справедливого неупередженого розгляду даної справи з метою захисту порушених прав Скаржника - ПAT "Дельта Банк". Крім того, ПAT "Дельта Банк" вказує, що невжиття заходів забезпечення може суттєво утруднити та навіть зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглянувши заяву відповідача про забезпечення скарги на дії державного виконавця та дослідивши надані документи, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дана заява задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 № 14 та пункту 9.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 встановлено, що у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статті 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пункти 1 - 3, 5, 6, 9 частини 1 статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII1 ГПК України тощо.

При цьому, Розділ Х ГПК України, яким визначено порядок забезпечення позову, до переліку положень Кодексу, які можуть застосовуватися при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, не входить.

У пункті 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" зазначено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

З огляду на вказане, правові підстави для задоволення заяви стягувача про забезпечення скарги відсутні.

Підсумовуючи все вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржувана стягувачем ухвала в частині відхилення вимог скарги на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі № 917/1503/14 щодо передачі на реалізацію на електронних торгах арештованого майна боржника ТОВ Полтавський склозавод предмета іпотеки - комплексу виробничих будівель, що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, 3, прийнята при неповному зясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому в зазначеній частині підлягає скасуванню.

В іншій частині розглянутих вимог скаржника ухвала господарського суду Полтавської області відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, прийнята без жодних порушень норм матеріального і процесуального права, а тому підстави, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для її зміни чи скасування в цій частині у суду апеляційної інстанції відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст.ст. 105, 106, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.09.2016 у справі № 917/1503/14 в частині відхилення вимог скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ про визнання незаконними дій посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо передачі на реалізацію на електронних торгах арештованого майна боржника скасувати та в цій частині прийняти нове рішення.

Скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ в частині вимог про визнання незаконними дій посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо передачі на реалізацію на електронних торгах арештованого майна боржника задовольнити.

Визнати незаконними дії посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо передачі на реалізацію на електронних торгах арештованого майна Боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський склозавод" предмета іпотеки - комплекс виробничих будівель, що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, 3.

В іншій частині ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.09.2016 у справі № 917/1503/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.