Постанова № 62575417, 03.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2016 р. Справа№ 911/1729/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Прилуцька Т.О. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство»

на рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2016

у справі №911/1729/15 (суддя Шевчук Н.Г.)

за позовом Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство»

до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області

про стягнення 969 595,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Бориспільське лісове господарство» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі, відповідач) про стягнення 969 595,50 грн. збитків, заподіяних вилученням земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем не відшкодовано йому вартість вилученої земельної ділянки, право постійного користування якою припинено рішенням Щасливської сільської ради від 24.02.2004 №153.12-16-ХХІV.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 у справі №911/1729/15, позовні вимоги було задоволено. Присуджено до стягнення з Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області на користь Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» 969 595,50 грн. збитків.

Вказані судові рішення про задоволення позовних вимог мотивовані тим, що розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 10.11.2014 №658, яким затверджено акт, складений на підставі розрахунку ДП «Бориспільське лісове господарство» по визначенню розміру збитків у зв'язку з припиненням права користування ДП «Бориспільське лісове господарство» земельною ділянкою та зобов'язано Щасливську сільську раду відшкодувати їх позивачу, прийнято компетентним у даному випадку органом, на даний час є чинним, не визнано незаконним або недійсним в судовому порядку, і відповідач його не виконав. Відмовляючи у застосуванні наслідків спливу строку позовної давності, господарські суди дійшли висновку, що строк позовної давності за заявленими ДП «Бориспільське лісове господарство» вимогами не сплив на момент звернення до суду з позовом, оскільки позивач міг довідатись про порушення свого права з моменту прийняття розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 10.11.2014.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2016 у справі №911/1729/15 зазначені постанова та рішення скасовані, справа направлена на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Судом касаційної інстанції вказано на необхідність дослідження під час нового розгляди справи обставин щодо порядку визначення розміру збитків, заподіяних вилученням земельної ділянки, розрахованого позивачем та заявленого ним до стягнення; звернути увагу на строки позовної давності щодо вимоги про відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з припиненням права користування земельною ділянкою, і дослідити, з якого моменту розпочинається строк позовної давності за заявленими вимогами про відшкодування збитків; надати оцінку тій обставині, що ДП «Бориспільське лісове господарство» неодноразово зверталось до Щасливської сільської ради з вимогою про відшкодування вартості лісових насаджень на вилученій земельній ділянці ще до прийняття Бориспільською районною державною адміністрацією розпорядження від 10.11.2014.

Відповідно до частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Київської області від 31.03.2016 у справі №911/1729/15 (суддя Шевчук Н.Г.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що ДП «Бориспільське лісове господарство» звернулось з даним позовом до суду після спливу позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, що є підставою для відмови у позові. Як зазначив суд першої інстанції, моментом спричинення збитків є факт припинення права користування позивачем земельною ділянкою 24.02.2004, а не затвердження акту визначення розміру збитків розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації №658 від 10.11.2014.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ДП «Бориспільське лісове господарство» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2016 у справі №911/1729/15 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, не відповідає обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У апеляційній скарзі позивач зазначає, що моментом настання обов'язку відповідача з відшкодування збитків є момент затвердження органом місцевого самоврядування акта про розрахунок завданих збитків лісонасадженням відповідно до спеціальних норм права, які регулюють спірні правовідносини.

Як зазначає позивач, розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 10.11.2014 №658, яким визначено розмір понесених позивачем збитків у зв'язку з припиненням права користування земельною ділянкою, прийняте компетентним органом, є чинним, не визнано незаконним або недійсним в судовому порядку, а тому є належним доказом у справі. Визначений вказаним розпорядженням розмір збитків відповідачем позивачу не відшкодовано, а тому, на думку скаржника, позовні вимоги про стягнення з відповідача 969 595,50 грн. збитків підлягають задоволенню.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями апеляційну скаргу позивача у справі №911/1729/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2016 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 12.07.2016.

У судовому засіданні 12.07.2016 представник позивача заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі.

Колегією суддів було оголошено перерву у судовому засіданні до 19.07.2016.

18.07.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі №911/1729/15 до вирішення Вищим адміністративним судом України пов'язаної з нею іншої справи №К/800/49997/15 за позовом Щасливської сільської ради до Бориспільської районної державної адміністрації, третя особа ДП «Бориспільське лісове господарство», про визнання протиправним та скасування розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації №658 від 10.11.2014 «Про затвердження актів по визначенню розмірів збитків вартості лісових на земельних ділянках Щасливської сільської ради, ПП «Юридична справа», ПП «ОСОБА_3.».

19.07.2106 відповідач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити, а рішення суду першої інстанції у справі №911/1729/15 залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 апеляційне провадження у справі №911/1729/15 було зупинено до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №К/800/49997/15 (№359/5388/15-а).

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Щасливська сільська рада Бориспільського району Київської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 у справі №911/1729/15 про зупинення апеляційного провадження у справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2016 у справі №911/1729/15 касаційну скаргу Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області задоволено, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 у справі №911/1729/15 скасовано, справу передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 про зупинення провадження у справі №911/1729/15 зазначив, що підставою позову у даній справі є прийняття Щасливською сільською радою рішення про припинення права користування Бориспільського держлісгоспу земельною ділянкою та зарахуванням її до земель запасу, а не прийняття Бориспільською районною державною адміністрацією розпорядження про затвердження акту з визначення розмірів збитків у вигляді вартості лісових насаджень, а відтак оскарження останнього в суді не може впливати на правильність встановлення господарським судом всіх істотних обставин справи, що мають значення для вирішення спору по суті.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 поновлено апеляційне провадження у справі №911/1729/15, розгляд справи призначено на 20.10.2016.

20.10.2016 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі №911/1729/15 до розгляду Бориспільським міськрайонним судом справи №359/3373/16-ц за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» до Щасливської сільської ради про визнання недійсними рішень Щасливської сільської ради від 24.02.2004, у тому числі №153.12-16-ХХІV.

В обґрунтування зазначеного клопотання позивач зазначив, що підставою для зупинення провадження є об'єктивна неможливість розгляду даної господарської справи до вирішення Бориспільським міськрайонним судом справи №359/3373/16-ц, предметом оскарження в якій є, зокрема, рішення Щасливської сільської ради від 24.02.2004 №153.12-16-ХХІV, яке є підставою позову у справі №911/1729/15.

У судовому засіданні 20.10.2016 судом було оголошено перерву до 03.11.2016.

02.11.2016 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду додаткові пояснення до клопотання про зупинення провадження у справі, у яких наголосив на необхідності зупинення провадження у даній справі до вирішення Бориспільським міськрайонним судом справи №359/3373/16-ц.

03.11.2016 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на клопотання позивача про зупинення провадження у справі, у яких зазначив, що розгляд справи №359/3373/16-а не є обставиною, що унеможливлює розгляд даної справи.

Представник позивача у судове засідання 03.11.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою представника у повідомленні про дату та час наступного судового засідання.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення клопотання позивача про зупинення провадження у справі заперечував.

Колегія суддів, розглянувши у судовому засіданні клопотання позивача про зупинення провадження, заслухавши пояснення представника відповідача, ухвалила відмовити у його задоволенні з підстав, які будуть викладені у мотивувальній частині постанови.

Представник відповідача у судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, рішенням Щасливської сільської ради №153.12-16-ХХІV від 24.02.2004 припинено право користування земельною ділянкою Бориспільським держлісгоспом загальною площею 10,0 га лісів та залишено її у запасі земель сільської ради, як зелені насадження, що тимчасово не надана у власність або користування громадян чи юридичних осіб (том 1, а.с. 12).

Відповідачем частково відшкодовано позивачу збитки, заподіяні вилученням відповідної земельної ділянки, а саме відшкодовано вартість земельних насаджень на земельній ділянці 3,2 га, що підтверджено сторонами в судовому засіданні.

Державне підприємство «Бориспільське лісове господарство» 13.06.2006 звернулось до відповідача з листом №268 (том 1, а.с. 13) та вимагало у строк до 25.09.2006 перерахувати збитки у вигляді відшкодування вартості лісових насаджень на іншій частині земельної ділянки - 6,8 га у сумі 584 105,73 грн.

Надіслання вказаного листа підтверджується описом вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 14015), відповідно до якого зазначений лист отримано Щасливською сільською радою 19.09.2006. Вищевказана пропозиція була залишена Щасливською сільською радою без задоволення.

Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації №658 від 10.11.2014 «Про затвердження актів по визначенню розмірів збитків вартості лісових насаджень на земельних ділянках Щасливської сільської ради, ПП «Юридична справа», ПП «ОСОБА_3.»» (том 1, а.с. 30-31) затверджено складений на підставі розрахунку ДП «Бориспільське лісове господарство» акт по визначенню розмірів збитків у вигляді вартості лісових насаджень у зв'язку з припиненням права користування земельною ділянкою площею 6,8 га Бориспільського держлісгоспу та зарахуванням її до земель запасу села Проліски на території Щасливської сільської ради та зобов'язано Щасливську сільську раду перерахувати кошти на загальну суму 969 595,50 грн. у термін та в порядку, визначеному чинним законодавством.

12.12.2014 ДП «Бориспільське лісове господарство» надіслало Щасливській сільській раді лист № 422 від 11.12.2012, у якому просило раду перерахувати суму збитків у розмірі 969 595,50 грн. згідно з розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації №658 від 10.11.2014. Вказаний лист було отримано Щасливською сільською радою 16.12.2014 (том 1, а.с. 32-33).

У зв'язку із залишенням зазначеної вимоги без відповіді та невідшкодуванням збитків, ДП «Бориспільське лісове господарство» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області про стягнення з останньої на користь ДП «Бориспільське лісове господарство» збитків у розмірі 969 595,50 грн., заподіяних вилученням земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 156 Земельного кодексу України землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Згідно частини 1 статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Як зазначено у частині 3 статті 157 Земельного кодексу України, порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено абзацом 1 пункту 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 (далі, Порядок), розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку до складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки; результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Отже, як вбачається зі змісту вказаних норм, актами органу виконавчої влади в даному випадку лише затверджуються результати роботи комісій з визначення розміру збитків, в той час як цивільні права та обов'язки, зокрема щодо відшкодування збитків у зв'язку з вилученням земельних ділянок до земель запасу, виникають саме на підставі акту (рішення) органів місцевого самоврядування про вилучення земельної ділянки для власних потреб, прийнятого за погодженням із землекористувачем.

Таким чином, підставою позову у даній справі є прийняття Щасливською сільською радою рішення про припинення права користування Бориспільського держлісгоспу земельною ділянкою та зарахуванням її до земель запасу, а не прийняття Бориспільською районною державною адміністрацією розпорядження про затвердження акту з визначення розмірів збитків у вигляді вартості лісових насаджень.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Порядку при вилученні (викупі) земельних ділянок до земель запасу збитки відшкодовують власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, ради, які прийняли рішення про вилучення (викуп) земель.

Згідно пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають, зокрема, вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень.

Таким чином, ДП «Бориспільське лісове господарство» вправі вимагати від відповідача відшкодування збитків, завданих припинення рішенням Щасливської сільської ради №153.12-16-ХХІV від 24.02.2004 права користування земельною ділянкою Бориспільським держлісгоспом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, моментом заподіяння збитків, спричинених ДП «Бориспільське лісове господарство» припиненням його права користування земельною ділянкою, є 24.02.2004 - дата прийняття відповідачем рішення №153.12-16-ХХІV від 24.02.2004 про припинення права користування земельною ділянкою Бориспільським держлісгоспом загальною площею 10,0 га.

Посилання позивача на те, що у відповідача обов'язок зі сплати завданих збитків виник лише після затвердження розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації №658 від 10.11.2014 акта по визначенню розмірів збитків, не грунтується на нормах чинного законодавства, оскільки акт та розпорядження не є правопороджуючими та лише факт заподіяння збитків є тією обставиною, з настанням якої у потерпілої особи виникає право вимоги їх відшкодувати.

Пунктом 4 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам передбачено, що розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна НА МОМЕНТ заподіяння збитків.

Як вбачається із матеріалів справи, за розрахунком позивача вартість майна на момент заподіяння збитків складала 584 105,73 грн. (том 1, а.с. 13, 16, 19, 20).

Водночас, у позовній заяві позивач з посиланням на розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації №658 від 10.11.2014 просить стягнути з відповідача збитки у вигляді вартості лісових насаджень у розмірі 969 595,50 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку цієї суми збитків ним застосовувались ціни на лісородукцію франко-верхній склад, які затверджені наказом директора ДП «Бориспільське лісове господарство» №8 від 03.01.2014 (том 2, а.с. 70-75).

Отже, розрахований позивачем розмір збитків у зв'язку з припиненням права користування земельною лісовою ділянкою Бориспільського держлісгоспу та зарахуванням її до земель запасу села Проліски Щасливської сільської ради на суму 969 595,50 грн. зроблений на підставі розрахунку ДП «Бориспільський лісгосп» не на момент заподіяння збитків.

Як видно з розрахунків суми збитків вартості лісових насаджень на лісовій земельній ділянці, на яку припинено право користування і передано до земель запасу Щасливської сільської ради на підставі Рішення Щасливської сільської ради від 21.02.2004 року №153.12-16-ХХІУ, то відмінною в них є вартість лісопродукції на кожен з вказаних видів.

Таке збільшення вартості пояснюється застосуванням при здійсненні розрахунку різних цін на лісопродукцію. У розрахунку на суму збитків 584 105,73 грн. було застосовано ціни на лісопродукцію франко-верхній склад, затверджені наказом №19 від 16.01.2006 по ДП «Бориспільський лісгосп», а в розрахунку на суму збитків 969 595,50 грн. - ціни на лісопродукцію франко-верхній склад, затверджені наказом № 8 від 03.01.2014.

Отже, перерахунок розміру збитків на суму 969 595,50 грн. здійснений позивачем всупереч нормам законодавства, оскільки Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993, не передбачає нарахування збитків на іншу дату, ніж на момент заподіяння збитків, перегляду розміру збитків у зв'язку зі збільшенням ціни на лісопродукцію.

Відтак, у позивача виникло право на відшкодування завданих йому вилученням земельної ділянки збитків у розмірі, визначеному станом на моментом їх заподіяння, а саме, 24.02.2004 - дата прийняття відповідачем рішення №153.12-16-ХХІV від 24.02.2004 про припинення права користування земельною ділянкою Бориспільським держлісгоспом.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено про застосування до вимог позивача строків позовної давності (том 1, а.с. 64-66).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До вимог про відшкодування збитків законом встановлена загальна позовна давність у три роки.

За правилами частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Нормами статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається із матеріалів справи, з позовом до суду ДП «Бориспільське лісове господарство» звернулось 21.04.2015, тобто, більше, ніж через 11 років після моменту заподіяння збитків, яким є 24.02.2004 - дата прийняття відповідачем рішення №153.12-16-ХХІV про припинення права користування земельною ділянкою Бориспільським держлісгоспом.

Перебіг позовної давності не переривався, не зупинявся, поважні причини його пропуску відсутні.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що ДП «Бориспільське лісове господарство» звернулось з даним позовом до суду після спливу позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, що є підставою для відмови у позові.

Відтак, оскільки позивач звернувся до суду з позовом після спливу строку позовної давності щодо заявлених ним вимог, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зупинення провадження у справі до вирішення Бориспільським міськрайонним судом справи №359/3373/16-ц за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» до Щасливської сільської ради про визнання недійсним рішення Щасливської сільської ради №153.12-16-ХХІV від 24.02.2004, оскільки вирішення спору у справі №359/3373/16-ц не вплинуло б на результати вирішення цього господарського спору, а лише призвело до затягування судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» на рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2016 у справі №911/1729/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2016 у справі №911/1729/15 залишити без змін.

Матеріали справи №911/1729/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх