Рішення № 62575144, 03.11.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.11.2016 Справа № 920/809/16Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/809/16

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНІМ», м. Київ,

до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», м. Суми,

про стягнення 533289,10 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Угрина С.В. за ордером серії КС № 206369 від 12.09.2016, Прудіуса А.О. за ордером серії № 206370 від 12.09.2016,

відповідача - Тищенка Б.В. за довіреністю № 18-49/1641 від 28.12.2015.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 533289,10 грн. заборгованості за надані послуги відповідно до договору № 24/09/12-01К від 24.09.2012 року, 12500,00 грн. витрат на правову допомогу, а також 8186,85 грн. витрат по сплаті судового збору.

У письмових поясненнях від 12.09.2016 року представник відповідача проти позовних вимог заперечує та зазначає, що відповідно до акту наданих послуг від 17.03.2014 року № 135/1 вартість послуг складає 495984,83 грн. з ПДВ, при цьому сторонами у зазначеному акті у відповідності до пункту 2.5 договору № 24/09/12-01К від 24.09.2012 року (далі - договір) збільшено вартість послуг з 3870,00 грн. з ПДВ за 1 людино-день до 4648,40 грн. з ПДВ за 1 людино-день з урахуванням індексації курсу долару США станом на 17.03.2014 року. Вказаним актом сторонами письмово у двосторонньому порядку внесено зміни до договору в частині вартості послуг. За актами наданих послуг від 13.10.2014 року № 17 та від 23.03.2015 року № 10 відповідачем було сплачено суму, визначену позивачем в даних актах та рахунках на оплату. Таким чином представник відповідача вважає, що в актах наданих послуг від 13.10.2014 року № 17 та від 23.03.2015 року № 10 та рахунках на оплату зазначених послуг сторонами погоджено кінцеву вартість послуг за договором.

Крім того, представник відповідача зазначає, що вид послуг, їх кількість та вартість, згідно актів наданих послуг від 13.10.2014 року № 17, від 23.03.2015 року № 10 та від 11.01.2016 року № 87, не містяться у додатку № 1 до договору, а тому зазначені у даних актах послуги були надані позивачем за межами дії договору № 24/09/12-01К від 24.09.2012 року, у зв'язку з чим у сторін були відсутні підстави для зміни в актах та рахунках на оплату ціни наданих послуг у відповідності до пункту 2.5 договору.

У додаткових письмових поясненнях від 19.10.2016 року представник відповідача заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що у актах надання послуг від 13.10.2014 року № 17, від 23.03.2015 року № 10 та від 11.01.2016 року № 87 та у відповідних рахунках на їх оплату сторонами не було передбачено нарахування курсової різниці згідно пункту 2.5 договору.

Від позивача до суду надійшли заяви від 26.09.2016 року та від 12.10.2016 року, відповідно до яких він наводить обгрунтування щодо стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу та надано докази щодо понесення позивачем витрат на правову допомогу, зокрема, копію платіжного доручення № 1640 від 26.09.2016 року, копію рахунку № 6 від 12.08.2016 року та розрахунок вартості адвокатських послуг.

03.11.2016 року від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останній зазначає. що позивачем станом на дату подання позову виконано всі умови договору зі свого боку, а відповідачем порушені зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг у відповідності до умов укладеного між сторонами договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНІМ» (виконавець - позивач) та Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне Науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (замовник - відповідач) укладено договір про надання послуг № 24/09/12-01К (далі - договір).

Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів № 29 від 24.07.2015 року змінено найменування замовника - Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне Науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» на Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання».

Відповідно до пункту 1.1 договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги, передбачені пунктом 1.2 даного договору (надалі - послуги) на умовах і в терміни, передбачені даним договором, а замовник зобов'язується на умовах, в порядку, і в строки, передбачені договором, приймати і оплачувати надані виконавцем послуги.

Згідно пункту 1.2 договору, послуги включають в себе: надання послуг по модифікації та розширення програмного забезпечення SAP; надання інформаційно-консультаційних послуг по розробці технічних завдань для надання послуг з модифікації та розширення програмного забезпечення SAP.

Матеріалами справи підтверджується, та не заперечується представниками сторін під час розгляду справи, що виконавцем були надані послуги обумовлені умовами договору, про що сторонами підписані акти надання послуг, зокрема:

- акт надання послуг № 135/1 від 17.03.2014 на суму 495984,92 грн.;

- акт надання послуг № 17 від 13.10.2014 на суму 65790,00 грн.;

- акт надання послуг № 10 від 23.03.2015 на суму 87075,00 грн.;

- акт надання послуг № 87 від 11.01.2016 на суму 77400,00 грн.

Претензії щодо якості чи кількості наданих послуг з боку замовника (відповідача) в матеріалах справи відсутні, натомість в актах надання послуг сторони погодили, поставивши свої підписи та відтиски печаток, що зазначені послуги надані задовільно, належним чином та у встановлені строки у відповідності з вимогами і завданнями замовника.

Пунктом 2.2.3 договору сторони погодили, що замовник оплачує послуги виконавця на підставі виставлених виконавцем рахунків-фактур на оплату, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на протязі 10 (десяти) робочих днів з дня отримання відповідного рахунку-фактури.

Згідно пункту 2.4 договору датою виконання зобов'язань по оплаті за надані послуги є дата отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Відповідно до пункту 2.5 договору, у випадку зміни офіційного курсу гривні в більшу або меншу сторону на день підписання акту приймання-передачі виконаних послуг, більше ніж на 5 % за один Долар США по відношенню до курсу НБУ, що існував на дату підписання договору, в такому випадку вартість акту і вартість оплати по ньому підлягають індексації згідно встановленої сторонами формули. Розрахунок суми платежів на день виставлення рахунку здійснюється за наступною формулою:

S= A1/An x Sn, де:

S - вартість етапу послуг по впровадженню на день виставлення рахунку в гривнях;

A1- вартість долара США в гривнях по курсу НБУ на день виставлення акту, відповідно додатку № 2 до даного договору;

An - вартість долара США в гривнях по курсу НБУ на день підписання договору.

Sn - вартість етапу послуг по впровадженню на день підписання договору в гривнях.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем за актами надання послуг № 135/1 від 17.03.2014, № 17 від 13.10.2014, № 10 від 23.03.2015, № 87 від 11.01.2016 здійснено оплату з порушенням умов договору, зокрема, пункту 2.5 договору, тобто без здійснення індексації та не в повному обсязі, а за актом № 87 від 11.01.2016 послуги взагалі не сплачені, в зв'язку з чим, як вважає позивач, у відповідача виникла заборгованість перед ним за надані послуги з модифікації та розширення програмного забезпечення в сумі 533289,10 грн.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку 06.07.2016 позивачем на адресу відповідача направлено письмову вимогу № 63 з проханням погасити існуючу заборгованість в сумі 533289,10 коп., а також надіслано рахунки на оплату № 68 від 06.07.2016 на суму 99761,66 коп., № 69 від 06.07.2016 на суму 40823,88 грн., № 70 від 06.07.2016 на суму 165116,77 грн. та № 71 від 06.07.2016 на суму 227586,79 грн.

Проте, відповіді відповідачем на адресу позивача на зазначену вимогу № 63 від 06.07.2016 не надіслано, грошові кошти не сплачено.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним зобов'язання за договором виконані належним чином, про що свідчить відсутність претензій з боку відповідача щодо наданих послуг, проте відповідачем договірні зобов'язання не виконані - не здійснено своєчасної та в повному обсязі оплати за надані послуги, через, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 533289,10 грн., що змусило позивача звернутися до суду з позовом.

Представник відповідача у письмових поясненнях від 12.09.2016 року проти позовних вимог заперечує та зазначає, що відповідно до акту наданих послуг від 17.03.2014 року № 135/1 вартість послуг в сумі 495984,83 грн. з ПДВ сплачена відповідачем з урахуванням курсової різниці у відповідності до пункту 2.5 договору, за актами наданих послуг від 13.10.2014 року № 17 та від 23.03.2015 року № 10 відповідачем було сплачено суму, визначену позивачем в даних актах та рахунках на оплату, тобто сторонами погоджено кінцеву вартість послуг за договором. Вид послуг, кількість та вартість, згідно актів наданих послуг від 13.10.2014 року № 17, від 23.03.2015 року № 10 та від 11.01.2016 року № 87, не містяться у додатку № 1 до договору, а тому зазначені у даних актах послуги були надані позивачем за межами дії договору № 24/09/12-01К від 24.09.2012 року, у зв'язку з чим у сторін були відсутні підстави для зміни в актах та рахунках на оплату ціни наданих послуг у відповідності до пункту 2.5 договору.

Суд дослідивши матеріали справи та співставивши доводи сторін з умовами укладеного між сторонами договору приходить до висновку про не можливість прийняття за основу висновків у даній справі позицію відповідача, враховуючи наступне.

Відповідно до умов договору, зокрема, пункту 2.5 договору, відповідно до якого у випадку зміни офіційного курсу гривні в більшу або меншу сторону на день підписання акту приймання-передачі виконаних послуг, більше ніж на 5 % за один Долар США, по відношенню до курсу НБУ, що існував на дату підписання договору, в такому випадку вартість акту і вартість оплати по ньому підлягають індексації згідно встановленої сторонами формули.

Зі змісту зазначеного пункту договору вбачається, що сторонами у формулу закладено саме дата підписання договору, а не дата погодження ціни чи іншого, як про те помилково зазначає відповідач. Безперечно додаткові угоди до договору є невід'ємними частинами цього договору, про те, вони не змінюють саму дату підписання договору, якою є 24 вересня 2012 року. Саме цю дату позивачем і застосовано при розрахунку суми оплати з урахуванням індексації, як і передбачено пунктом 2.. Договору, а саме формулою розрахунку, тобто курс долара США (An- вартість долара США в гривнях, на день підписання договору) взято на дату 24.09.2012 року.

Також суд, не погоджується з позицією відповідача, що після закінчення дії договору не можливо виставляти рахунки на оплату.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пункту 8.1 договору, дійсно передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення його печатками сторін і діє до 31 березня 2014 року.

Проте, пунктом 8.2 договору сторонами погоджено, що закінчення строку даного договору не звільняє сторін від зобов'язання завершення взаєморозрахунків по даному договору та від відповідальності за його порушення, які мали місце під час його дії.

З аналізу зазначених пунктів договору випливає, що договір про надання послуг № 24/09/12-01К від 24.09.2012 припинив свою дію календарною датою - 31.03.2014, проте в частині оплати за надані послуги зобов'язання відповідача з настанням календарної дати 31.03.2014 не припинилися.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Умовами договору сторонами було обумовлено строки проведення розрахунків, за надані послуги, які відповідачем своєчасно не були виконані, а також обумовлено можливість застосування індексації оплати. Дані положення договору були передбачені сторонами у договорі про надання послуг № 24/09/12-01К від 24.09.2012, а не після припинення його дії 31.03.2014 року.

З наданих сторонами матеріалів вбачається, що за актом наданих послуг від 17.03.2014 року № 135/1 вартість послуг в сумі 495984,83 грн. з ПДВ сплачена відповідачем з урахуванням курсової різниці, передбаченої пунктом 2.5 договору, а саме: відповідачем збільшено вартість послуг з 3870,00 грн. з ПДВ за 1 людино-день до 4648,40 грн. з ПДВ за 1 людино-день з урахуванням індексації курсу долару США станом на 17.03.2014 року.

В даному випадку у згаданому акті наданих послуг сторони письмово у двосторонньому порядку внесено зміни до договору в частині вартості послуг. А відтак позовні вимоги в частині суми основного боргу у розмірі 99761,66 грн. за актом наданих послуг № 135/1 від 17.03.2014 року задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю.

Твердження представника відповідача у додаткових письмових поясненнях від 19.10.2016 року про те, що у актах надання послуг від 13.10.2014 року № 17, від 23.03.2015 року № 10, від 11.01.2016 року № 87 та у відповідних рахунках на їх оплату сторонами не було передбачено нарахування курсової різниці згідно пункту 2.5 договору суд не приймає до уваги, оскільки нарахування такої курсової різниці сторонами було передбачено умовами укладеного між ними договору.

Заперечення відповідача щодо відсутності видів послуг, кількості та вартості, зазначених у актах надання послуг від 13.10.2014 року № 17, від 23.03.2015 року № 10 та від 11.01.2016 року № 87, у додатку № 1 до договору, спростовуються наданим суду обома сторонами додатком № 2 до договору, в якому містяться зазначені у вищезгаданих актах наданих послуг види послуг, їх кількість та вартість.

З матеріалів справи вбачається, що за актами наданих послуг від 13.10.2014 року № 17 та від 23.03.2015 року № 10 відповідачем було сплачено суму, визначену позивачем в даних актах та рахунках на оплату, проте без урахування індексації, передбаченої пунктом 2.5 договору; за актом наданих послуг від 11.01.2016 року № 87 відповідачем взагалі не здійснено оплату, чим порушено умови укладеного між сторонами договору та вимоги статей 526, 629, 901 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань стосовно повної оплати отриманих послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 433527,44 грн. заборгованості за надані послуги за актами від 13.10.2014 року № 17, від 23.03.2015 року № 10 та від 11.01.2016 року № 87.

В іншій частині позовні вимоги щодо стягнення частини основного боргу в сумі 99761,66 грн. за актом наданих послуг № 135/1 від 17.03.2014 року задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем сплачено вартість наданих послуг за згаданим актом з урахуванням курсової різниці, передбаченої умовами укладеного між сторонами договору, зокрема, пунктом 2.5 договору.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача 12500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката суд зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення 12500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката позивач зазначає, що у зв'язку з необхідністю захисту своїх прав та інтересів позивач був змушений звернутись за правовою допомогою до адвокатів та понести витрати.

Згідно з статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

В розумінні згаданих правових норм, судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатами Угрин Святославом Володимировичем та Прудиус Антоном Олексійовичем підтверджуються угодою про надання правової допомоги від 11.04.2016 № 01-11/04/16. Згідно платіжного доручення № 1640 від 26.09.2016 адвокатами отримано від позивача грошові кошти у розмірі 12500,00 грн. відповідно до договору № 01-11/04/16 від 11.04.2016.

Адвокат Угрин С.В. здійснює свою діяльність на підставі копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4699/10, виданого Радою адвокатів Київської області від 17.11.2011 року та адвокат Прудиус А.О., здійснює свою діяльність на підставі копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5739/10, виданого Радою адвокатів Київської області від 08.07.2016 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи адвокати Угрин С.В. та Прудиус А.О. приймали участь у судових засіданнях у якості представників позивача, надавали усні пояснення та відповідні письмові заяви.

Пунктом 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано договір про надання правової дороги, підтверджено правовий статус адвокатів, яким здійснено оплату, зважаючи на наявність доказів фактичного перерахування коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених позивачем судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, статті 28 Правил адвокатської етики.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до пункту 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Проте, позивачем не надано суду доказів, які підтверджують розумність витрат на послуги адвокатів, зокрема необхідність залучення двох адвокатів до справи про стягнення заборгованості за договором, яка не є складною.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги предмет позовних вимог, співрозмірність його із розміром адвокатських витрат, які відповідач зобов'язаний відшкодувати, безпідставність та необґрунтованість частини позовних вимог та часткову відмову у позові, суд дійшов до висновку про часткове покладення на відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвокатів у розмірі 4000, 00 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 6502,91 грн. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, ідентифікаційний код 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНІМ» (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 35-А, ідентифікаційний код 37354209) заборгованість у сумі 433527,44 грн., витрати на правову допомогу у сумі 4000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6502,91 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.11.2016.

Суддя П.І. Левченко