Постанова № 62574692, 01.11.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/1370/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лайко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Сиромятнікова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

25 серпня 2016 року ОСОБА_1 (надалі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі по тексту - ГУНП в Полтавській області, відповідач), у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ від 29 липня 2016 року № 811 "Про порушення службової дисципліни працівниками відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУПН та притягнення до дисциплінарної відповідальності";

- визнати незаконним та скасувати наказ від 29 липня 2016 року № 233 о/с "По особовому складу";

- поновити на посаді оперуповноваженого відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУПН з 29 липня 2016 року;

- стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 29 липня 2016 року по день поновлення на посаді;

- зобов'язати внести виправлення до трудової книжки щодо звільнення.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 06 липня 2016 року, в рамках кримінального провадження № 42016170000000191, слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Полтавської області позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України та ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Згодом, 15 липня 2016 року, розглянуто та задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Полтавської області про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення ОСОБА_1 від займаної посади. Вказані обставини стали підставою для проведення службового розслідування та винесення наказу № 811 від 29 липня 2016 року про порушення службової дисципліни працівниками відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП та притягнення до дисциплінарної відповідальності, пунктом 1 якого на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України. На підставі зазначено наказу видано наказ № 233 о/с від 29 липня 2016 року , згідно якого позивач звільнений зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Вважаючи, що накази про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення його зі служби в поліції винесено з порушенням вимог чинного законодавства, останній звернувся до суду з даним позовом.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлений позов та просили задовольнити його у повному обсязі. Крім того, звернули увагу суду на те, що станом на день видачі наказу про накладення на нього дисциплінарного стягнення, вироку суду про визнання ОСОБА_1 винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні не було.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, свою позицію виклав усно, письмових заперечень до матеріалів справи не долучив та, зокрема, пояснив, що посадові особи Головного управління Національної поліції у Полтавській області діяли в рамках наданих законом повноважень, не порушуючи прав та законних інтересів позивача, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини

04 березня 2016 року на підставі наказу ГУНП в Полтавській області № 49 о/с призначено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-196352) на посаду оперуповноваженого відділення поліції № 1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, встановивши посадовий оклад відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988, звільнивши його (у зв'язку з реорганізацією) з посади оперуповноваженого Київського відділення поліції Октябрського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області /а.с. 56/.

05 липня 2016 року до ГУНП в Полтавській області надійшла інформація про те, що працівниками УСБ України у Полтавській області спільно з працівниками прокуратури Полтавської області в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42016170000000191 від 29 червня 2016 року за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України на перехресті вул. ОСОБА_5 та вул. Фрунзе в м. Полтаві був затриманий оперуповноважений відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1

06 липня 2016 року, в рамках кримінального провадження № 42016170000000191, слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Полтавської області позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України /а.с. 47-48/.

07 липня 2016 року Октябрським районним судом м. Полтави ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Полтавському слідчому ізоляторі на строк 60 днів.

12 липня 2016 року підозрюваний ОСОБА_1 звільнений з-під варти у зв'язку із внесенням застави в розмірі 110240,00 грн.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 15 липня 2016 року відсторонено, на час проведення розслідування у кримінальному провадженні № 42016170000000191 підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, від посади оперуповноваженого відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області шляхом заборони підозрюваному від прямих чи опосередкованих контактів у будь-який спосіб із будь-яким із працівників Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області та шляхом заборони начальнику Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області допускати підозрюваного до участі у роботі. Строк відсторонення підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, від посади оперуповноваженого відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області визначено по 03 вересня 2016 року /а.с. 32-33/.

Комісією ГУНП в Полтавській області проведено службове розслідування за фактом відкриття кримінального провадження за обставинами подій, до яких причетні працівники відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області (ОСОБА_1, ОСОБА_6.) /а.с. 38-42/.

Відповідно до пункту 1 наказу Головного управління Національної поліції у Полтавській області № 811 від 29 липня 2016 року "Про порушення службової дисципліни працівниками відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП та притягнення до дисциплінарної відповідальності", за порушення службової дисципліни, що виявилося в недотриманні пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII, статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-VI, оперуповноваженого відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в Національній поліції України /а.с. 94-96/.

29 липня 2016 року Головним управлінням національної поліції у Полтавській області винесено наказ № 233 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення), 01 серпня 2016 року /а.с. 93/.

Не погоджуючись з вищезазначеними наказами Головного управління Національної поліції у Полтавській області, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні відносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 березня 2013 року № 230 (далі - Інструкція № 230) та іншими нормативно-правовими актами.

Так, частиною першою статті 3 Закону № 580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

У разі вчинення протиправних діянь згідно з частиною першою статті 19 Закону № 580-VIII поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною другою вказаної статті встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Однак, на момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не прийнято в установленому Законом порядку як нормативно-правовий акт.

Проте, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак, діючим, станом на момент прийняття оскаржуваних наказів та судового розгляду адміністративної справи, є Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, який регулює питання дисципліни поліцейських. Згідно з його преамбулою він визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, визначення якої наведене у статті 2 цього Статуту.

За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідальність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ.

Отже, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, і звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення передбачений статтею 14 Дисциплінарного статуту, яка визначає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України (частина четверта статті 14 Дисциплінарного статуту).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 230 від 12 березня 2013 року затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за № 541/23073.

З метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин відповідно до пункту 1.2. Інструкції № 230 призначається службове розслідування.

Реєстрація в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою рядового та начальницького складу кримінальне правопорушення відповідно до підпункту 2.2.2. пункту 2.1. розділу ІІ Інструкції № 230 є підставою для службового розслідування, яке проводиться уповноваженим на те начальником.

Згідно пунктів 5.2-5.3 вищезазначеної інструкції початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).

Абзацом першим пункту 5.4 Інструкції № 230 визначено, якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

На підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Так, на підставі наказу ГУ НП у Полтавській області від 05 липня 2016 року № 455 /а.с. 44/, комісією ГУНП в Полтавській області проведено службове розслідування за фактом відкриття кримінального провадження за обставинами подій, до яких причетні працівники відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області (ОСОБА_1, ОСОБА_6.) /а.с. 38-42/.

Під час службового розслідування встановлено, що в кінці червня 2016 року працівники поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_6 неодноразово зустрічалися із ОСОБА_7 та повідомляли, що їм відомо про скоєння останнім крадіжки з автомобіля про що в них є відповідні докази, які підтверджують вину ОСОБА_7 в скоєному злочині. Під час даних зустрічей ОСОБА_1 та ОСОБА_6, діючи з прямим умислом та корисливою метою, неодноразово вимагали від ОСОБА_7, неправомірну вигоду в сумі 1500 доларів США за не притягнення до кримінальної відповідальності щодо вчиненої крадіжки.

Під час чергової зустрічі 04 липня 2016 року в м. Полтаві на вул. Маршала Бірюзова, неподалік зупинки "11 школа", ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_7 про необхідність надання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 1000 доларів США та в подальшому передати 500 доларів США. ОСОБА_1 поставив вимогу, що 1000 доларів США ОСОБА_7 повинен передати до 16 години 05 липня 2016 року.

Так, 05 липня 2016 року, близько 16 години, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 будучи службовими особами, за попередньою змовою, діючи з прямим умислом та корисливою метою, в автомобілі НОМЕР_1, який знаходився за адресою на проспекті Мира м. Полтава, одержали від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 900 доларів США та 2500 грн., які останній особисто передав ОСОБА_1

Тим самим ОСОБА_1 довів реалізацію спільного зі ОСОБА_6 злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_7 за не притягнення до кримінальної відповідальності щодо вчиненої крадіжки.

Своїми умисними протиправними діями, які виразились в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, а так само в проханні надати таку вигоду для себе, за вчинення чи не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, - ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

Вказаними діями старший лейтенант поліції ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", статтю 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, що і стало підставою для винесення наказу № 811 від 29 липня 2016 року (пункт 1) /а.с. 94-96/.

Проте, з наведеними висновками суд не може погодитись з огляду на норми статті 17 Кримінального процесуального кодексу України, якою передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відтак, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, може бути доведена лише вироком суду в межах розгляду кримінального провадження № 42016170000000191, а не матеріалами службового розслідування.

Разом з тим слід зауважити, що висновок службового розслідування містить лише опис вчиненого позивачем корупційного діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, причини та умови вчинення дисциплінарного проступку не встановлені.

Окремо суд звертає увагу відповідача, що за вчинення кримінального (корупційного) правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції, що передбачена пунктом 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, а тому наказ про звільнення позивача за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону "Про національну поліцію" є передчасним.

Крім того, статтею 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Крім того, згідно частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тому суд врахував, що Європейський Суд з прав людини у рішенні від 7 листопада 2002 року у справі "ОСОБА_8 проти Латвії" зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.

У рішенні від 10 лютого 1995 року в справі "ОСОБА_9 проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

З огляду на з'ясовані обставини та викладені норми законодавства, суд дійшов висновку, що пункт 1 наказу від 29 липня 2016 року № 811 "Про порушення службової дисципліни працівниками відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУПН та притягнення до дисциплінарної відповідальності" та наказ від 29 липня 2016 року № 233 о/с "По особовому складу" про звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, прийняті з порушенням норм чинного законодавства та без встановлення вини позивача у вчиненні саме дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Враховуючи встановлений судом факт незаконності звільнення позивача із займаної посади, суд вважає період з 01 серпня 2016 року по дату поновлення ОСОБА_1 на роботі періодом вимушеного прогулу позивача, а тому останньому має бути компенсовано втрачений за цей час заробіток.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити відповідні розрахунки з позивачем.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Пунктами 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких обставин, суд вважає за необхідне допустити постанову до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного Управління Національної поліції в Полтавській області № 811 від 29 липня 2016 року "Про порушення службової дисципліни працівниками відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП та притягнення до дисциплінарної відповідальності".

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління Національної поліції в Полтавській області № 233 о/с від 29 липня 2016 року в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (оперуповноваженого відділення поліції № 1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області) зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділення поліції № 1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 01 серпня 2016 року.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 серпня 2016 року по дату поновлення.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанову в частині поновлення на посаді та виплати заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 07 листопада 2016 року.

Суддя С.С. Бойко