Постанова № 62574570, 02.11.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 року Справа № 813/1967/16

15 год. 31 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяКравців О.Р.,

секретар судового засіданняЄдинак Г.Б.,

від позивачаОСОБА_1,

від відповідачаОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Моршинський заавод мінеральних вод «Оскар» про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Приватне акціонерне товариство «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» (далі позивач, ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар») з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі відповідач, СДПІ), в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 000272202/2383 від 24.02.2016 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами Товариством з обмеженою (далі контрагенти, ТОВ «Італсервіс-Інжиніринг», ТОВ «Вуд Енд Пленет») є товарними, відповідальністю «Італсервіс-Інжиніринг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд Енд Пленет» реальними, мали наслідком зміну майнового становища позивача та підтверджуються усією необхідною первинною документацією, що надана позивачем до перевірки та долучені до матеріалів справи, що не були оцінені при проведенні перевірки, застережень до яких не висловлено ні в ході перевірки, ні у судовому засіданні. Висновки контролюючого органу не відповідають фактичним обставинам справи та базуються на припущеннях. Зокрема, на переконання позивача, документи на транспортування товару товаро-транспортні накладні (далі - ТТН), не містяться в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту, а отже їх наявність чи відсутність не може впливати на формування податкового кредиту.

Позивач звернув особливу увагу на те, що контролюючим органом не надано жодних доказів на підтвердження факту, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не відповідають дійним намірам сторін і спрямовані на ухилення від сплати податків.

З врахуванням викладеного, прийняте контролюючим органом за результатами перевірки позивача податкове повідомлення-рішення є необгрунтованим, неправомірним та таким, що слід скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Предствник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні /Т.1, а.с.16-19/. Зазначив, що за результатами проведення перевірки встановлено, зокрема, що позивач проводив операції спрямовані на штучне формування податкового кредиту з податку на додану вартість (нереальність здійснених в обсязі та часі господарських операцій) по взаєморозрахунках з ТОВ «Вуд Енд Пленет», а також невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам, та на переконання контролюючого органу, ТОВ «Італсервіс-Інжиніринг» не мало можливості поставити запчастини для позивача по ланцюгу постачання.

Виходячи з вищезазначеного, перевіркою не встановлено придбання/отримання товару (запчастин) від вказаних контрагентів, тому у позивача відсутнє право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту згідно з податковими накладними виписаними ТОВ «Італсервіс-Інжинірінг» та послуг від ТОВ «Вуд Енд Пленет». Таким чином, податкові вимоги є необгрунтованими, прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення правомірним та таким, що слід залишити в силі.

Суд заслухав пояснення представників позивача та заперечення представника відповідача, зясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та обєктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ПрАТ «Моршинський завод мінеральних ввод «Оскар» зареєстроване як юридична особа з присвоєнням коду ЄДРПОУ 22415322 /Т.1, а.с.15/.

СДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань господарських відносин з ТОВ «Італсервіс-Інжинірінг» за лютий, березень, квітень 2015 року та ТОВ «Вуд Енд Пленет» за квітень 2015 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від вищезазначених контрагентів, про що складено акт № 40/28-06-42-01/22415322 від 11.02.2016 року /Т.1, а.с.14-30/.

У вказаному акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства позивачем, а саме: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 116084,00 грн. в тому числі: лютий 2015 року в сумі 43631,00 грн.; березень 2015 року в сумі 19339,00 грн.; квітень 2015 року в сумі 53114,00 грн., що в свою чергу привело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 116084,00 грн., в тому числі: березень 2015 року в сумі 62970,00 грн.; квітень 2015 року 53114,00 грн. /Т.1, а.с.17/.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24.02.2016 року, за платежем: податок додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 174126,00 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями) 58042,00 грн. /Т.1, а.с.32/.

04.03.2016 року позивач звернувся із скаргою на вказане податкове повідомлення рішення до Головного управління ДФС у Львівській області /Т.1, а.с.35-41/ та до Міжрегіонального головного управління ДФС /Т.2, а.с.5-10/.

Відповідно до рішення про результати розгляду скарги № 5871/20/28-10-10-4-33 від 21.03.2016 року /Т.1, а.с.42-49/, податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скаргу без задоволення.

Крім цього, позивач звернувся із скаргою до Державної фіскальної служби України /а.с.51-56/.

Рішенням № 8764/6/99-99-10-01-04-25 від 19.04.2016 року продовжено строк розгляду вказаної скарги /Т.1, а.с.57/, а рішенням № 11956/6/99-99-11-01-02-25 від 01.06.2016 року податкове повідомлення-рішення залишене без змін, як і рішення Міжрегіонального ГУ ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, а скаргу без задоволення /Т.1, а.с.59-64/.

Позивач вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, після процедури адміністративного оскарження вказаного рішення контролюючого органу, звернувся із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських відносин з контрагентами ТОВ «Італсервіс-Інжинірінг» та ТОВ «Вуд Енд Пленет».

Щодо податкового кредиту, то згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за Договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як зазначено у п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з Договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Варто зазначити, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відтак, необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках наступні обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця)) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового Договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких умов, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Тим не менше, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Зокрема, на необґрунтованість податкової вигоди (тобто безпідставне зменшення сум податкових зобов'язань до сплати в бюджет, отримання бюджетного відшкодування тощо) можуть також вказувати, підтверджені належними доказами доводи податкового органу, щодо відсутності первинних документів; обліку з метою оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані із фактом виникнення податкової вигоди якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність основних засобів та виробничих потужностей для досягнення результатів позитивної підприємницької, економічної діяльності; неможливості реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Між позивачем та ТОВ «Італсервіс-Інжиніринг» (далі - постачальник) укладено договір поставки № 2301-15П від 23.01.2015 року /Т.1, а.с.66-70/, відповідно до якого постачальник зобовязується передати у власність, а покупець прийняти товар і оплатити за нього відповідну грошову суму. Асортимент, кількість, якість, вартість і інші характеристики товару визначаються в специфікаціях до договору. Поставка товару здійснюється на умовах склад постачальника, якщо інше не обумовлено в специфікаціях. Постачання здійснюється на умовах підписаної сторонами специфікації для кожної конкретної поставки.

На підтвердження вказаного до матеріалів справи долучено специфікації № 1, 2, 3, 4, 5 до вказаного договору, відповідно до яких обумовлено поставку конкретних товарів (запчастин) та їхню вартість /Т.1, а.с.71-76/.

На підтвердження виконання вказаного до матеріалів справи долучено копії податкових накладних; копії розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної; копії прибуткових ордерів; копії видаткових накладних; копії рахунків на оплату; копії експрес накладних; копії актів про приймання матеріалів; товарно-транспортні накладні; копію реєстру руху запасних частин придбаних у вказаного контрагента за період 01/02/2015 року по 02/02/2016 року; копії накладних на переміщення; копії актів списання ТМЦ; копії платіжних доручень /Т.1, .а.с.77-195/.

В судових засіданнях представником позивача надано пояснення, що від ТОВ «Італсервіс-Інжиніринг» запчастини одержані позивачем та використані на виробництві для ремонту ліній розливу.

На зауваження щодо того, що договір поставки з ТОВ «Італсервіс-Інжиніринг» укладено у м. Харків, а позивачем не надано доказів про відрядження генерального директора до м. Харкова, зазначено, що договір укладено відповідно до п. 3 ст. 181 Господарського кодексу України, а саме, позивачем одержано проекти договору, які підписані зі сторони позивача і один примірник повернуто контрагенту.

Так, відповідно до ч. 1, 3 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Між позивачем та ТОВ «Вуд Енд Пленет» (Виконавець) укладено договір:

- про надання послуг від 01.10.2014 року /Т.1, а.с.200-202/, відповідно до якого замовник замовляє, а виконавець надає послуги по відновленню якості бувших у використанні тари-піддонів та приведенню їх у відповідність до ГОСТ 9557-87 і нормативам на дані види робіт згідно з додатком № 1 до договору. Кількість виконаних послуг обліковується на підставі фактично виконаного обєму послуг згідно актів. Якість послуг повинна забезпечити відповідність піддонів встановленим вимогам ГОСТ 9557-87 і нормативам на дані види робіт згідно з додатком до Договору. Вартість робіт становить 10,50 грн./піддон без ПДВ. Виконання послуг здійснюється силами виконавця в термін 14 днів з моменту надання замовником піддонів по акту прийому-передачі у 100 % обсязі переданої кількості. Приймання-передача піддонів від замовника Виконавцю відбувається за адресою виконання послуг Виконавцем м. Миргород, вул. петровська, 15, полтавська область. Повернення піддонів після надання послуг (відновлення якості) від виконавця замовнику відбувається за адресою замовника м. Моршин, вул. геологів, 12а.

Відповідно до додатку № 1 до договору від 01.10.2014 року сторонами погоджено нормативи вимог по якості виконаних послуг, тобто придатності піддонів для використання на виробництві. Крім того, сторонами зафіксовано зразки пошкоджень, які підлягають усуненню (ремонту) /Т.1, а.с.204-205/.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до даного договору від 31.12.2014 року сторонами викладено договір в частині ціни послуг та товару викладено у наступній редакції: Вартість послуг становить 11,30 грн. без ПДВ; а також в частині терміну дії договору до 31.12.2015 року /Т.1, а.с.206/

- про надання послуг № 29012015 від 29.01.2015 року /Т.1, а.с.194-196/, відповідно до якого замовник замовляє, а виконавець надає послуги по відновленню якості бувших у використанні тари-піддонів та приведенню їх у відповідність до ГОСТ 9557-87 і нормативам на дані види робіт згідно з додатком № 1 до договору. Кількість виконаних послуг обліковується на підставі фактично виконаного обєму послуг згідно актів. Якість послуг повинна забезпечити відповідність піддонів встановленим вимогам ГОСТ 9557-87 і нормативам на дані види робіт згідно з додатком до Договору. Вартість робіт становить 14,25 грн./піддон без ПДВ. Виконання послуг здійснюється силами виконавця в термін 14 днів з моменту надання замовником піддонів по акту прийому-передачі у 100 % обсязі переданої кількості. Приймання-передача піддонів від замовника Виконавцю відбувається за адресою виконання послуг Виконавцем м. Стрий, вул. Нижанківського, 51. Повернення піддонів після надання послуг (відновлення якості) від виконавця замовнику відбувається за адресою замовника м. Моршин, вул. Геологів, 12а.

Відповідно до додатку № 1 до договору від 29.01.2015 року сторонами погоджено нормативи вимог по якості виконаних послуг, тобто придатності піддонів для використання на виробництві. Крім того, сторонами зафіксовано зразки пошкоджень, які підлягають усуненню (ремонту) /Т.1, а.с.197, 198-199/.

Щодо господарських відносин із ТОВ «Вуд Енд Пленет» повідомлено, що згідно з договором поставки між позивачем та його дистрибютором - ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (далі ПАТ «ІДС») позивач продає продукцію складену на тару-піддон, а дистрибютор в свою ергу через певні проміжки часу зобовязаний повертати позивачу такі піддони. У звязку з тим, що під час використання тари піддонів, такі мають властивість пошкоджуватись, позивач уклав договори з контрагентом ТОВ «Вуд Енд Пленет» для відновлення якості пошкоджених піддонів. Для того, щоб уникнути додаткових піддонів дистрибютор повертає тару піддону на територію підприємства ТОВ «Вуд Енд Пленет», що оформляється наступним чином:

Накладні на повернення тари піддонів від ПрАТ «ІДС» на ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар»; - видаткові накладні з ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» на ТОВ «Вуд Енд Пленет»; - тристоронні акти приймання передачі та сортування піддонів в місці вивантаження: м. Стрий, вул. Нижанківського, 51.

На підтвердження виконання робіт за договором до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень; копії рахунків на оплату по замовленнях; копії податкових накладних; копії актів наданих послуг; копію реєстру документів документального підтвердження взаєморозрахунків позивача з ТОВ «Вуд Енд Пленет» за квітень 2015 року; копії накладних на повернення товару, копії видаткових накладних; копії актів прийому-передачі та сортування піддонів в місці вивантаження /Т.1, а.с.207-261/.

З метою доведення вказаних операцій, зокрема, факту доставки піддонів з ремонту, до матеріалів справи долучено копії товарно-транспортних накладних /Т.2, а.с.31-57/.

Представник позивача пояснив, що з огляду на віддаленість контрагентів та позивача одне від одного підприємствами практикувалось пересилання документів експрес-поштою «Нова пошта», що підтверджується вказаними експрес-накладними. Крім того, експрес-пересилання застосовувалось і щодо приймання-передачі відповідних товарно-матеріальних цінностей.

Щодо наданих що перевірки та долучених до матеріалів справи накладних (Нова пошта), контролюючим органом встановлено, що такі містять недоліки, зокрема: відсутні обємна вага, відмітки, дати одержання товару тощо.

На переконання суду, відсутність у зазначених накладних перелічених відомостей не може спростовувати факт поставки. Зміст документів про надані послуги визначається сторонами договору та, з огляду на те, що акти здачі-прийняття робіт надання послуг між сторонами підписані, претензії у сторін відсутні.

Крім того, вказані документи складались за відсутності позивача, який не міг внести будь-які застереження щодо вказаних документів.

Щодо факту розбіжності представлених документів на транспортування по датах з контрагентами, представник позивача надав пояснення, що частину товарів привозив директор, а частину поставляли за допомогою «Нової пошти», а тому, деякі товари було поставлено швидше на «прихід», ніж одержані самі документи.

Щодо відсутності належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, за результатами господарської діяльності з ТОВ «Вуд Енд Пленет» (відсутні коди ЄДРПОУ підприємства відправника та одержувача; І.П.Н. для автомобільного перевізника; час навантаження та розвантаження товару; невірне зазначення пункту навантаження тощо), на переконання суду, такі не є достатньою підставою щоб ставити під сумнів здійснення господарських операцій. При цьому, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків, яким у даному випадку є позивач. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Вказаний висновок узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалах № К/800/20004/15 від 28.07.2015 року, № К/800/17289/13 від 07.12.2015 року.

Крім того, податкове законодавство не повязує відсутність деяких реквізитів в первинному документів з правом платника податків на податкові відрахування з податку на додану вартість або формування валових витрат. Сама собою наявність або відсутність окремих документів (або наявність помилок) у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце (ухвали ВАСУ №К/800/31740/13 від 26.01.2015 р., №К/800/24305/14 від 15.07.2014 р.).

Зокрема, суд відхиляє як необґрунтовані, докази нереальності господарських операцій, такі як надання сертифікату походження товару італійською мовою, без перекладу та без вказання у таких кодів товарів. Суд зазначає, що постачальником обов'язок щодо "передачі покупцю сертифікату відповідності на товар» виконано, а отже надання такого італійською мовою не є підставою для відмови покупця від договору постачання, та не може бути підставою для визнання такого договору недійсним.

Зокрема недоліки в оформленні ТТН та сертифікати походження іноземною мовою не можуть беззаперечно свідчити про нездійснення господарської операції, за умови надання підприємством всіх інших належно оформлених підтверджуючих документів, які мають бути складені в залежності від виду господарської операції.

Суд, під час розгляду справи, повинен ретельно перевіряти всі доводи сторін, документи та інші дані, що спростовують реальність господарської операції, яка відображена в податковому обліку, які повинні оцінюватися з урахуванням специфікації кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року вих. №1936/11/13-11.

Право платника податків на формування в податковому обліку витрат і податкового кредиту з ПДВ зумовлено юридичним складом, до якого належать такі юридичні факти, як реальність придбання платником податків у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податків;підтвердження необхідними первинними документами (у тому числі податковою накладною, виписаною постачальником платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг)).

При цьому податкове законодавство не встановлює переліку первинних документів, складанням яких повинні оформлюватися ті чи інші операції. Відповідні первинні документи повинні містити всі необхідні реквізити, визначені ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про здійснену господарську операцію та бути носіями достовірних відомостей про таку операцію, її учасників.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.06.2015 року в справі № К/800/17762/13.

Крім того, одним з аргументів, на які покликався контролюючий орган були відомості викладені в податковій інформації, описаній в акті перевірки щодо контрагентів позивача, відповідно до якої встановлено:

- щодо ТОВ «Італсервіс-Інжинірінг», таке не мало можливості поставити запчастини до позивача, оскільки у вказаного контрагента відсутні трудові ресурси, відсутня інформація щодо основних фондів; відсутнє за місцезнаходженням; встановлено невідповідності в видаткових документах, в документах на транспортування, відсутність інформації про матеріально-відповідальних осіб; відсутність постачальників, які б могли поставити контрагенту запчастини, зокрема, згідно БД ПБ (ЄДРПН) основним постачальником запчастин контрагенту було ТОВ «Філакас» (відсутній імпорт по ланцюгу постачання). Таким чином, вказані операції спричинили невідповідність задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

- операції з надання послуг ТОВ «Вуд Енд Пленет» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В звязку з тим, що вказаний контрагент не міг фактично здійснювати господарські операції з врахуванням часу, оперативності проведення операції, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутності транспортних засобів, наявної кількості трудових ресурсів. Крім того, неможливо встановити час, місце надання послуг. Враховуючи вищенаведене. Всі представлені акти оформлені формально. Отже, з роблено висновок/, що позивач проводив операції спрямовані на здійснення операцій, повязаних з метою штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість (нереальність здійснених в обсязі та часі господарських операцій) по взаєморозрахунках з ТОВ «Вуд Енд Пленет».

Однак, суд зазначає, що вказана податкова інформація не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суд наголошує на недопустимості такого підходу контролюючого органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, тому що підприємство не може автоматично бути правопорушником на тій лише підставі, що його контрагентів не вдалось перевірити, або ними були допущені порушення.

Зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагентів позивача (подання ними податкової звітності, не знаходження за юридичною адресою тощо), і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Отже, відповідач позбавив підприємство позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість через недотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Однак, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на витрати та податковий кредит.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

Посилання відповідача на відсутність реального характеру зазначених правочинів через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, є лише припущенням. Відповідачем не доведено кількість працівників контрагента та конкретно визначених ресурсів, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаними договорами операцій, а тому такі посилання є необґрунтованими.

Відповідачем не спростовується факт наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій на момент виконання договорів та зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Крім того, висновки контролюючого органу щодо контрагентів позивача не можуть братися ним до уваги, з огляду на те, що згідно витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо контрагентів позивача станом на момент ведення господарської діяльності позивача з його контрагентами, та, зокрема, під час розгляду справи судом, відсутні записи про державну реєстрацію відсутності за місцезнаходженням чи припинення відповідних контрагентів.

Відповідність господарських операцій з вказаними контрагентами меті діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: договорами, додатковими угодами до договорів, актами приймання-передачі, видатковими та податковими накладними, копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, які складені за результатами проведених операцій.

Видані контрагентам позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність ані за несплату податків своїми контрагентами та ведення ними податкового обліку, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагента.

Крім цього суд зауважує, що при стверджені про нереальність господарських операцій щодо постачання/придбання ТМЦ, робіт, послуг, відповідач не вказує у кого такі моли бути придбані чи одержані, крім як у відповідних контрагентів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з його контрагентами. Крім того, вищевказані первинні документи в повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій позивача, а також підтверджують зміни у майновому стані позивача у звязку з веденням такої саме з вказаними контрагентами, а отже, і про відсутність факту заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету .

Натомість відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про не підтвердження реальності господарських операцій з переліченими вище юридичними особами, як це зазначено в акті перевірки від 11.02.2016 року.

Таким чином, сукупність вищевикладених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними доказами у справі, і такими, що підлягають задоволенню, а тому податкове повідомлення-рішення СДПІ слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

До матеріалів адміністративної справи долучено платіжне доручення № 104 від 09.06.2016 року на підтвердження сплати судового збору в сумі 2611,89 грн., що з врахуванням вищевикладеного підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС № 0000272202/2383 від 24.02.2016 року.

3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» (ЄДРПОУ 22415322), за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (ЄДРПОУ 39854629), судові витрати у виді судового збору в сумі 2611 (дві тисячі шістсот одинадцять) грн. 89 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 07.11.2016 року.

Суддя Кравців О.Р.