Постанова № 62574439, 07.11.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 листопада 2016 року м. ПолтаваСправа №816/1130/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

представника позивача - Шиліної Ю.Д.,

представника відповідача - Кушової І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" (надалі - позивач, ПАТ "АвтоКрАЗ") звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (надалі - ВПВР УДВС), у якому просило:

- визнати протиправними дії ВПВР УДВС;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №45998852 про стягнення з ПАТ "АвтоКрАЗ" виконавчого збору у розмірі 53597,11 грн;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №45998462 про стягнення з ПАТ "АвтоКрАЗ" витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 49,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2014 у справі №816/3546/14 про стягнення з ПАТ "АвтоКрАЗ" на користь управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці 535 971,06 грн платіжним дорученням від 15.12.2014 №23652 було сплачено зазначену суму заборгованості. Зазначив, що постанову Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2014 не отримував; дізнався про виконавче провадження з постанови ВПВР УДВС про прийняття виконавчого провадження №45346221 до виконання.

Відповідач позов не визнав. Письмові заперечення мотивував тим, що єдиною умовою стягнення виконавчого збору є невиконання боржником виконавчого документа самостійно; законодавцем не передбачено залежність стягнення виконавчого збору від примусового виконання судового рішення.

У судовому засіданні 07.11.2016 суд, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.10.2016 у даній справі, залучив до участі у справі в якості другого відповідача Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 40636147) задоволено адміністративний позов прокурора м. Кременчук в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області до ПАТ "АвтоКрАЗ" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій; стягнуто з ПАТ "АвтоКрАЗ" на користь управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області невідшкодовану суму витрат на виплату і доставку пенсій, призначених за списком № 2, у розмірі 535 971,06 грн.

На виконання вказаної постанови 17.10.2014 судом видано стягувачу виконавчий лист №816/3546/14 /а.с. 93/.

07.11.2014 постановою старшого державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №45346221 та надано боржнику строк для самостійного виконання рішення суду до 13.11.2014 /а.с. 76/.

26.11.2014 начальником ВПВР УДВС винесено постанову про передачу виконавчого провадження №45346221 з Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції до ВПВР УДВС /а.с. 77/.

28.11.2014 головним державним ВПВР УДВС винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №45346221 до виконання /а.с. 86/. Зазначену постанову ПАТ "АвтоКрАЗ" отримало 17.12.2014, про що свідчить відмітка вхідної кореспонденції за №4489 /а.с. 46/.

15.12.2014 ПАТ "АвтоКрАЗ" сплатило заборгованість згідно з рішенням суду у справі №816/3546/14 шляхом перерахування коштів на рахунок управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, що підтверджується платіжним дорученням від 15.12.2014 №23652 /а.с. 12/.

Про здійснення вказаної сплати ПАТ "АвтоКрАЗ" листом від 17.12.2014 вих. №189/18-84 повідомило ВПВР УДВС /а.с. 81/.

Так само, про сплату боржником заборгованості у повному обсязі Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області повідомило державного виконавця листом від 17.12.2014 вих. №22596/06-21 /а.с. 83/.

30.12.2014 головним державним ВПВР УДВС винесені постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 49,22 грн, про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 53 597,11 грн та про закінчення виконавчого провадження №45346221, якою, зокрема постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій від 30.12.2014 постановлено виділити в окреме провадження /а.с. 87, 90, 92/.

Зазначені постанови надіслано на адресу ПАТ "АвтоКрАЗ" 30.12.2014 та 31.12.2014, що підтверджується копією журналу реєстрації вихідної кореспонденції №01-04-37 /а.с. 48, 50/.

16.01.2015 головним державним виконавцем ВПВР УДВС винесені постанови про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 49,22 грн та за постановою про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 53 597,11 грн /а.с. 57, 63/.

Зазначені постанови були надіслані на адресу ПАТ "АвтоКрАЗ" 21.01.2015, що підтверджено копією журналу реєстрації вихідної кореспонденції та копією фіскального чека від 21.01.2015 №0010710 0009158 /а.с. 52/.

Позивач не погодився із зазначеними постановами державного виконавця та оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

На момент виникнення та реалізації спірних відносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягали примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку було визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХIV.

Відповідно до положень статті 1 названого Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

При цьому пунктом 7 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

А відповідно до частини сьомої статті 28 названого Закону, у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

У даній справі державний виконавець у зв'язку із закінченням виконавчого провадження про стягнення з ПАТ "АвтоКрАЗ" на користь управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області коштів у розмірі 535971,06 грн 30.12.2014 виніс постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 49,22 грн та про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 53 597,11 грн, на підставі яких 16.01.2015 відкрив відповідні виконавчі провадження.

При цьому правомірність своїх рішень державний виконавець мотивував тим, що кошти у розмірі 535971,06 грн боржником сплачені після закінчення строку на добровільне виконання вимог виконавчого документа, що визначений у постанові старшого державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції від 07.11.2014 про відкриття виконавчого провадження №45346221.

Разом з тим, Верховний Суд України у постановах від 28.01.2015 у справі №3-217гс14 та від 06.07.2015 у справі №6-785цс15 вказав, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

В силу положень абзацу другого частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Окрім того, положеннями частини третьої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Таким чином, підставою для стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій є сукупність двох обставин: 1) невиконання боржником вимог виконавчого документа у строк, наданий для добровільного виконання такого документа; 2) вчинення державним виконавцем дій щодо примусового виконання виконавчого документа.

Суд враховує, що матеріали адміністративної справи не містять доказів вчинення державним виконавцем дій щодо примусового виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2014 №816/3546/14.

Представником відповідача відповідних доказів суду не надано.

У постанові від 30.12.2014 ВП №45346221 про стягнення з боржника виконавчого збору державним виконавцем не зазначено, які конкретно дії ним вжиті для примусового виконання виконавчого документа.

Так само акт державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 30.12.2014 /а.с. 88/ не містить конкретизації таких дій.

Натомість матеріалами справи підтверджено, що позивач 15.12.2014 перерахував на розрахунковий рахунок стягувача кошти у розмірі 535971,06 грн, про що листом від 17.12.2014 вих. №189/18-84 повідомив ВПВР УДВС /а.с. 81, 82/.

Наведене є підставою для висновку, що державний виконавець не вчиняв дій з примусового виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2014 №816/3546/14.

За таких обставин, суд констатує, що відповідно до вказаних вище приписів частини третьої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення з ПАТ "АвтоКрАЗ" виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Позивач постанови державного виконавця від 30.12.2014 ВП №45346221 про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, на підставі яких відповідачем винесені спірні постанови, не оскаржує.

Однак, суд враховує, що відповідно до положень частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

А відповідно до приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду справи обставини протиправності винесених державним виконавцем 30.12.2014 постанов ВП №45346221 про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, суд, керуючись положеннями частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, скасувати постанови ВПВР УДВС від 30.12.2014 ВП №45346221 про стягнення з ПАТ "АвтоКрАЗ" виконавчого збору у розмірі 53597,11 грн та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 49,22 грн. У зв'язку з цим, позовні вимоги в частині скасування постанов державного виконавця від 16.01.2015 про відкриття виконавчого провадження №45998852 та №45998462 також належить задовольнити.

Щодо позовних вимог про оскарження дій відповідача, суд звертає увагу на таке.

Як визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.

Однак, обов'язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив такого рішення, дії чи бездіяльності на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків. З огляду на те, що в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб'єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені у процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення, ці дії не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду окремо від оскарження рішення. Обставини щодо вчинення цих дій входять до предмету доведення у справі за позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, а їх правова оцінка судом на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного внаслідок вчинення посадовими особами суб'єкта владних повноважень дій не у спосіб та не у порядку, встановлених законом.

Таким чином, обов'язковою ознакою рішення, дії або бездіяльності, оскарження яких підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, є їхня юридична значимість та вчинення безпосереднього впливу на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

Оскаржені за цим позовом дії відповідача не відповідають наведеним критеріям, оскільки не створюють для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав, не мають самостійного правового значення, оскільки не являють собою остаточне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

А тому, у задоволенні позову в означеній частині належить відмовити.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ПАТ "АвтоКрАЗ" частково.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

А відповідно до частини першої вказаної статті, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 30.12.2014 ВП №45346221 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" виконавчого збору в розмірі 53597,11 грн.

Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 30.12.2014 ВП №45346221 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 49,22 грн.

Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 16.01.2015 про відкриття виконавчого провадження №45998852 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" виконавчого збору в розмірі 53597,11 грн.

Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 16.01.2015 про відкриття виконавчого провадження №45998462 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 49,22 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на користь Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (код ЄДРПОУ 05808735) судові витрати у розмірі 36,54 грн (тридцять шість гривень п'ятдесят чотири копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 09 листопада 2016 року.

Суддя С.С. Бойко