Ухвала суду № 62574184, 03.11.2016, Волинський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у залишенні позовної заяви без розгляду

03 листопада 2016 року м. ЛуцькСправа № 803/925/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Порхуна А. А.,

представника третьої особи Пивовара В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом Дніпропетровської митниці ДФС до Спільного Українсько-Швейцарського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькенергоком», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління ДФС у Волинській області про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровська митниця ДФС (далі - позивач, митниця) звернулася з адміністративним позовом до Спільного Українсько-Швейцарського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькенергоком» (далі - відповідач, СП ТзОВ «Луцькенергоком», підприємство), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління ДФС у Волинській області (далі - третя особа, ГУ ДФС у Волинській області) про стягнення податку на додану вартість в розмірі 116 034,80 грн шляхом перерахування до Державного бюджету України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 18 лютого 2010 року здійснив митне оформлення товару у із заявленою митною вартістю товару згідно рішення про визначення митної вартості товару від 13 лютого 2010 року №110000011/2010/100308/2 із збільшенням розміру сплати ПДВ у сумі 116 034,80 грн.

За результатом судового оскарження вказаного рішення, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року у справі №2а-3863/10/0470, яка залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року, визнано протиправним та скасоване рішення митниці від 13 лютого 2010 року №110000011/2010/100308/2.

На виконання вказаного рішення підприємство звернулося до позивача з заявою про повернення надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 116 034,80 грн. Фактично вказані кошти були перераховані на рахунок СП ТзОВ «Луцькенергоком» 11 березня 2013 року.

Одночасно, митниця оскаржила постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року в касаційному порядку.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2013 року вищенаведені рішення судів скасовані та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зважаючи на те, що правомірність рішення Дніпропетровської митниці від 13 лютого 2010 року №110000011/2010/100308/2 підтверджена у судовому порядку, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькенергоком» податок на додану вартість в розмірі 116 034,80 грн.

У письмових запереченнях від 12 липня 2016 року (а.с.84-87) відповідач заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до суду.

Клопотання мотивовано тим, що строк нарахування грошового зобов'язання відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України становить 1095 днів.

Повернення коштів з бюджету було здійснено згідно висновку митниці від 05 березня 2013 року №05, а з позовом до суду митниця звернулася лише 09 червня 2016 року, тобто з пропуском 1095 днів.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання з тих підстав, що строк звернення до суду слід відраховувати з дати винесення постанови Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2013 року, тобто з дати, коли митниця об'єктивно дізналася про порушення свої прав.

Представник третьої особи підтримав позицію представника позивача та просив суд відмовити у задоволенні клопотання.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи повісткою, яка вручена поштою 31 жовтня 2016 року.

Заслухавши думку представника позивача та третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити, з наступних підстав.

Як зазначено у пункті 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

В розглядуваному випадку, на думку суду, Дніпропетровська митниця ДФС об'єктивно дізналася про порушення свої прав та законних інтересів лише після винесення постанови Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2013 року (а.с.15-17).

Як слідує з конверту, в якому надійшов адміністративний позов, митниця звернулася до суду 09 червня 2013 року, тобто не пропустивши 1095 денний строк передбачений у пункті 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (а.с.61).

З наведених мотивів, на переконання суду, позивач не пропустив строк звернення до суду, а підстави для залишення позовної заяви без розгляду - відсутні.

Керуючись частиною п'ятою статті 99, статтею 100, пунктом 9 частини першої статті 155, частинами третьою та сьомою статті 160, статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом Дніпропетровської митниці ДФС до Спільного Українсько-Швейцарського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькенергоком», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління ДФС у Волинській області про стягнення коштів - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню окремо від судового рішення за результатами розгляду справи не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на судове рішення за результатами розгляду справи.

Суддя В.І.Смокович

Повний текст ухвали виготовлений 08 листопада 2016 року.