Постанова № 62574129, 26.10.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року , о 16:35 годині,Справа № 808/336/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Матяш О.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС України у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001461702 від 10.04.2015,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що, на підставі хибних висновків акту камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року №9018088906 від 19.02.2016, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001461702 від 10.04.2015. Позивач не згоден із висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням й зазначає, що в акті перевірки відповідач дійшов хибного висновку, що ФОП ОСОБА_1 неправомірно включив до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за січень 2015 року суми ПДВ по податковим накладним, виписаним в листопаді та грудні 2014 року. Позивач не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 днів з дати складання податкової накладної. Також позивач посилається на незаконність проведення перевірки з огляду на приписи п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014.

Позивач просить скасувати вищевказане податкове повідомлення-рішення.

В судове засідання представник позивача не з'явився, до його початку надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився надавши до його початку клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позов не визнає та заперечує з підстав, викладених в письмових запереченнях. Так, в запереченнях зазначено, що посилання позивача на положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» є недоречними в даному випадку, оскільки камеральні перевірки проводяться без будь-якого спеціального рішення керівника контролюючого органу або направлення, без згоди платника податків та здійснюються щодо всієї податкової звітності суцільним порядком. Також зазначає, що всі податкові накладні, складені в звітних податкових періодах 2014 року, могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року (за умови дотримання інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту). Платники, які не включили податкові накладні, складені до 1 січня 2015 року, до складу податкового кредиту відповідних періодів, можуть реалізувати своє право на формування податкового кредиту шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди з урахуванням вимог п. 198.2 ст. 198 розділу V Кодексу. Зазначене стосується податкових накладних, складених до 1 січня 2015 року, як в електронному, так і в паперовому вигляді, як зареєстрованих в ЄРПН, так і тих, що за правилами, діючими до цієї статті, не підлягали реєстрації в ЄРПН. В обґрунтування своєї позиції посилається на лист ДФС України №5292/7/99-99-19-03-02-17 від 17.02.2015. Просить відмовити в позові.

Згідно із ч.4 ст.122 КАС України, «особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами». У зв'язку з наведеним суд розглянув справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на наступне. Судом встановлено, що 19.02.2015 ФОП ОСОБА_1 подав до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області податкову декларацію з ПДВ №9018088906 та розшифровки податкових зобов'язань й податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) №9018088893 (а.с.96-100).

Так, в податковій декларацію з ПДВ №9018088906 від 19.02.2015, в графі «дозволений податковий кредит» позивач зазначив суму 46114 гривень, яка, як вбачається з розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) №9018088893 від 19.02.2015, сформувалася з сум ПДВ по податковим накладним листопада-грудня 2014 року.

Головним державним інспектором відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області Пуньком О.І. було проведено камеральну перевірку податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року №9018088906 від 19.02.2015 з відповідними додатками до неї, результати якої викладені в акті про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 №146/1702/НОМЕР_1 від 20.03.2015 (а.с.11-23).

За результатами проведеної перевірки контролюючий органа дійшов висновку про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 201.14 ст. 201, п.201.15 ст. 201, п. 198.2 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 8 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №966 від 23.09.2014, зареєстрованого в Мінюсті 14.10.2014 за №1267/26044, в результаті чого занижено ПДВ за січень 2015 року на 46114 гривень (а.с.22).

10.04.2015, на підставі вищенаведеного акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001461702 про збільшення ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 46114 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на 23057 гривень (а.с.10).

23.04.2015 на адресу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя та ГУ ДФС у Запорізькій області позивач надіслав скаргу на податкове повідомлення-рішення №0001461702 від 10.04.2015 (а.с.24).

06.05.2015 ГУ ДФС у Запорізькій області на адресу позивача було надіслано рішення про продовження строку розгляду первинної скарги №3139/7/08-01-10-04-13 від 05.05.2015, яким розгляд скарги продовжено до 27.06.2015 (а.с.59). Представником відповідача до матеріалів справи додано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що вищенаведене рішення отримано ОСОБА_1 особисто 07.05.2015 (а.с.60).

26.06.2015 ГУ ДФС у Запорізькій області на адресу позивача було надіслано рішення про результати розгляду скарги №4672/7/08-01-10-04-13 від 26.06.2015, яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя №0001461702 від 10.04.2015 залишено без змін, скаргу позивача - без задоволення. До матеріалів справи представником відповідача додано доказ надіслання на адресу позивача вказаного рішення та копію конверту, що повернувся на адресу контролюючого органу з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с.58).

13.08.2015 позивач надіслав до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя та ГУ ДФС у Запорізькій області запит про надання інформації щодо стану розгляду його скарги на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя №0001461702 від 10.04.2015 (а.с.28). 27.08.2015 ГУ ДФС направило на адресу позивача лист №669/14/08-01-10-04-13 від 27.08.2015 «Щодо надання інформації», в якому зазначено про вищенаведені обставини (а.с.62). Зазначений лист був отриманий ОСОБА_1 особисто 28.08.2015 (а.с.63).

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом про його скасування.

Як суд вбачає зі змісту акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про відсутність визначених підстав для відображення ФОП ОСОБА_1 у складі податкового кредиту січня 2015 року сум ПДВ відповідно до податкових накладних, складених у листопаді - грудні 2014 року. Також в акті зазначено, що, починаючи з 1 січня 2015 року, всі податкові накладні грудня 2014 року не дають право на формування податкового кредиту по декларації з ПДВ з січня 2015 року, в обґрунтування цієї позиції контролюючий орган послався на лист ДФС України №5292/7/99-99-19-03-02-17 від 17.02.2015.

Проте суд не може погодитися із таким висновком контролюючого органу та зазначає наступне: відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК (в редакції, чинній до 01.01.2015), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до абз.абз. 1 -3 п. 198.2 ст. 198 ПК (в редакції, чинній до 01.01.2015), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК (в редакції, чинній до 01.01.2015), у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 абзаци третій - п'ятий п. 198.6 ст. 198 ПК замінено абзацами третім - шостим такого змісту: «суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної: для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно».

Зазначені зміни до ПК набули чинності з 01.01.2015.

У зв'язку із внесенням законодавцем вищенаведених змін до ПК, 17.02.2015 ДФС України було сформовано лист №5292/7/99-99-19-03-02-17 «Про податок на додану вартість», в якому, зокрема, зазначено, що з урахуванням змін, внесених до п. 198.6 ст. 198 ПК, з 1 січня 2015 року втратила чинність норма, згідно з якою у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігалося за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Таким чином, всі податкові накладні, складені в звітних податкових періодах 2014 року, могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше 2014 року (за умови дотримання інших вимог ПК щодо формування податкового кредиту). Платники, які не включили податкові накладні, складені до 1 січня 2015 року, до складу податкового кредиту відповідних періодів, можуть реалізувати своє право на формування податкового кредиту шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди з урахуванням вимог п. 198.2 ст. 198 ПК. Зазначене стосується податкових накладних, складених до 1 січня 2015 року, як в електронному, так і в паперовому вигляді, як зареєстрованих в ЄРПН, так і тих, що за правилами, діючими до цієї дати, не підлягали реєстрації в ЄРПН. Оскільки станом на 31.12.2014 до складу податкового кредиту могли бути включені податкові накладні з датою складання не раніше 1 січня 2014 року, до уточнюючих розрахунків, які подаються до контролюючого органу з метою включення до складу податкового кредиту таких податкових накладних, не можуть бути включені податкові накладні з датою складання до 1 січня 2014 року (винятком є лише податкові накладні, які включаються до складу податкового кредиту за фактом оплати платниками податку, які формують податковий кредит за касовим методом).

Контролюючий орган, обґрунтовуючи висновки акту перевірки позивача, заперечує проти позову й посилається на вищенаведені абзаци листа ДФС України №5292/7/99-99-19-03-02-17 від 17.02.2015.

Проте суд не може погодитися з такою позицією контролюючого органу та зазначає, що, відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-рп/99 від 09.02.1999).

Суд наголошує, що на час виписки та отримання податкових накладних за листопад - грудень 2014 року (згідно з переліком, наведеним в акті перевірки на аркушах 4-9 (таблиця №3) ФОП ОСОБА_1мав право на включення до податкового кредиту сум ПДВ протягом 365 днів з дати їх складання, що було визначено діючими на той час нормами ПК.

Трактуючи таким чином приписи нової редакції п. 198.6 ст. 198 ПК, контролюючий орган фактично намагається позбавити позивача права на включення до податкового кредиту сум податку на підставі отриманих податкових накладних протягом 365 календарних днів з дня складання таких податкових накладних, у той час як станом на дату їх складання діяли норми ПК, що дозволяли відносити суми ПДВ до складу податкового кредиту протягом 365 днів з дати їх складання. Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач мав право на включення до податкового кредиту січня 2015 року сум ПДВ на підставі отриманих податкових накладних листопада - грудня 2014 року в силу приписів чинних на час складання цих накладних положень ПК.

Також, згідно з абз.абз. 1-2 п. 50.1 ст. 50 ПК, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Враховуючи, що на відміну від пункту 198.6 ст. 198 ПК пункт 50.1 ст. 50 цього ж Кодексу не зазнав змін з січня 2015 року, суд дійшов висновку, що платник податків може скористуватися своїм правом на включення до податкового кредиту січня 2015 року сум ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, виписаних у попередніх періодах. При цьому, включити суми ПДВ на підставі таких податкових накладних платник податків може як шляхом відображення вказаних сум в податковій декларації за звітній період, так і шляхом внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному ст. 50 ПК.

Також суд приймає до уваги те, що порядок формування податкового кредиту по податковим накладним, які виписані за попередні періоди, що діяв до січня 2015 року, відновлено з 29.07.2015 на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» № 643-VIII від 16.07.2015 шляхом внесення змін до п. 198.6 ст. 198 ПК.

Крім того, суд не приймає до уваги покликання позивача на положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» в частині протиправності проведення камеральної перевірки його звітності з ПДВ, оскільки приписи п. 3 р. ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 щодо проведення перевірок суб'єктів господарювання з обсягом доходів до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік не стосуються процедури проведення камеральної перевірки податкової звітності, адже ці перевірки проводяться без будь-якого спеціального рішення керівника контролюючого органу або направлення, без згоди платника податків та здійснюються щодо всієї податкової звітності суцільним порядком.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вищенаведеним вимогам КАС України, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають здійснені ним документально підтверджені судові витрати: судовий збір у розмірі 691,72 гривень, сплачений згідно з квитанцією №0811299301 від 20.01.2016 (а.с.2).

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС України у Запорізькій області №0001461702 від 10.04.2015 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 69171 (шістдесят дев'ять тисяч сто сімдесят одну) гривню, в тому числі: за основним платежем на 46114 (сорок шість тисяч сто чотирнадцять) гривень та 23057 (двадцять три тисячі п'ятдесят сім) гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Присудити на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС України у Запорізькій області судові витрати у розмірі 691 (шістсот дев'яносто однієї) гривні 72 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш