Постанова № 62573946, 04.11.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2016 року м. ЛуцькСправа № 803/925/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Порхуна А.А.,

представника третьої особи Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом Дніпропетровської митниці ДФС до Спільного Українсько-Швейцарського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькенергоком», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління ДФС у Волинській області про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровська митниця ДФС (далі - позивач, митниця) звернулася з адміністративним позовом до Спільного Українсько-Швейцарського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькенергоком» (далі - відповідач, СП ТзОВ «Луцькенергоком», підприємство), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління ДФС у Волинській області (далі - третя особа, ГУ ДФС у Волинській області) про стягнення податку на додану вартість в розмірі 116 034,80 грн шляхом перерахування до Державного бюджету України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 18 лютого 2010 року здійснив митне оформлення товару у із заявленою митною вартістю товару згідно рішення про визначення митної вартості товару від 13 лютого 2010 року №110000011/2010/100308/2 із збільшенням розміру сплати ПДВ у сумі 116 034,80 грн.

За результатом судового оскарження вказаного рішення, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року у справі №2а-3863/10/0470, яка залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року, визнано протиправним та скасоване рішення митниці від 13 лютого 2010 року №110000011/2010/100308/2.

На виконання вказаного рішення підприємство звернулося до позивача з заявою про повернення надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 116 034,80 грн. Фактично вказані кошти були перераховані на рахунок СП ТзОВ «Луцькенергоком» 11 березня 2013 року.

Одночасно, митниця оскаржила постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року в касаційному порядку.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2013 року вищенаведені рішення судів скасовані та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зважаючи на те, що правомірність рішення Дніпропетровської митниці від 13 лютого 2010 року №110000011/2010/100308/2 підтверджена у судовому порядку, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькенергоком» податок на додану вартість в розмірі 116 034,80 грн.

Представник митниці у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у судовому засіданні просив суд позов задовольнити.

У письмових запереченнях від 12 липня 2016 року (а.с.84-87) відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на відсутність правових підстав для стягнення заявленої суми. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що Спільне Українсько-Швейцарське підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцькенергоком» 18 лютого 2010 року здійснило митне оформлення товару у із заявленою митною вартістю товару згідно рішення про визначення митної вартості товару від 13 лютого 2010 року №110000011/2010/100308/2 із збільшенням розміру сплати ПДВ у сумі 116 034,80 грн (а.с.24-28).

За результатом судового оскарження вказаного рішення, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року у справі №2а-3863/10/0470, яка залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року, визнано протиправним та скасоване рішення митниці від 13 лютого 2010 року №110000011/2010/100308/2 (а.с.10-14).

На виконання вказаного рішення підприємство звернулося до позивача з заявою про повернення надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 116 034,80 грн. Фактично вказані кошти були перераховані на рахунок СП ТзОВ «Луцькенергоком» 11 березня 2013 року (а.с.29-32).

Одночасно, митниця оскаржила постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року в касаційному порядку.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2013 року вищенаведені рішення судів скасовані та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову (а.с.15-19).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

За пунктом 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Однак, у розглядуваному випадку ні Митним кодексом України, ні Податковим кодексом України, ні Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, який затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року N 618, не передбачено права митного органу на звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення надмірно повернутих митних платежів.

При цьому слід зазначити, що спірні кошти не підпадають під визначення податкового боргу в розумінні підпунктів 14.1.39, 14.1.175 пунктів 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оскільки правовою підставою для виникнення податкового боргу (грошового зобов'язання) в розумінні цього кодексу є: або податкове повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання, або самостійне декларування такого зобов'язання платником податків.

У розглядуваному випадку єдиною правовою підставою позову про стягнення грошових коштів у розмірі 116 034,80 грн з СП ТзОВ «Луцькенергоком» є безпідставне, на думку позивача, набуття відповідачем права власності на ці кошти у результаті скасування судового рішення, яке стало підставою для такого повернення.

Вказані кошти не були нараховані податковим повідомленням-рішенням, або самостійно задекларовані платником податків, а тому не можуть вважатися податковим боргом.

З наведених мотивів суд вважає, що Дніпропетровська митниця ДФС, як суб'єкт владних повноважень, не має права на звернення до суду з даним позовом, а тому у його задоволенні слід відмовити.

При цьому суд зауважує, що вказаний спір виник та випливає зі здійснення позивачем владних управлінських функцій, а тому підпадає під визначення публічно-правового спору який підсудний адміністративному суду.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що позивач не позбавлений права звернутися до суду у випадку набуття спірною сумою статусу узгодженого грошового зобов'язання (податкового боргу), однак наразі правових підстав для її стягнення у суду відсутні.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровської митниці ДФС до Спільного Українсько-Швейцарського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькенергоком», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління ДФС у Волинській області про стягнення податку на додану вартість у розмірі 116 034,80 грн - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В. І. Смокович

Повний текст постанови виготовлений 09 листопада 2016 року.