Рішення № 62573061, 08.11.2016, Маневицький районний суд Волинської області

Справа №: 164/1067/16-ц

п/с: 2/164/188/2016

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Ониско Р.В.

при секретарі Шолом С.І..

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Маневичі цивільну справу № 164/1067/16-ц за позовом Маневицької селищної ради до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобовязання відповідача звільнити два службові кабінети в адміністративному приміщенні Маневицької селищної ради,

В С Т А Н О В И В:

До Маневицького районного суду Волинської області звернулась Маневицька селищна рада Волинської області з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобовязання відповідача звільнити два службові кабінети в адміністративному приміщенні Маневицької селищної ради. В обґрунтування вимог вказала, що Рішенням виконавчого комітету Маневицької слищної ради від 21 лютого 2008 року № 87, було виділено гр. ОСОБА_4 його дружині ОСОБА_5 та доньці ОСОБА_6 квартиру № 2, по вулиці Карла Маркса, 12, в смт. Маневичі. На підставі цього рішення селищною радою був виданий ордер № 111, від 06 березня 2008 року для вселення в дану квартру.До виділення квартири № 2, по вулиці К.Маркса,12, ОСОБА_4 в цій квартирі проживала громадянка ОСОБА_2, яка отримала квартиру в м. Луцьк, як пільгову у відповідності до вимог чинного законодавства.Згідно договору-зобовязання ОСОБА_2 повинна була звільнити і здати до 09 березня 2007 року Маневицькому ВУЖКГ в належному стані квартиру, але ОСОБА_2 це не зробила, тобто невиконала договору-зобовязання, нездала в належному стані квартири в якій вона проживала до отримання квартири в м. Луцьк, та не забрала своїх речей.08 січня 2009 року громадянин ОСОБА_4 звернувся з заявою до селищної ради про те, що в отриманій ним квартирі є сторонні речі.Селищним головою ОСОБА_7 було рекомендовано начальнику Маневицького ВУЖКГ ОСОБА_8 організувати вивезеня речей з квртири № 2, по вулиці К.Маркса,12 в смт. Маневичі.21 січня 2009 року працівниками Маневицького ВУЖКГ було вивезено майно з квартири № 2, по вулиці К.Маркса,12 в смт. Маневичі і розміщені в частині приміщення колишнього банку «Україна», але з проведенням там ремонтних робіт майно (речі) були перевезені в колишній кінотеатр «Жовтень». В цьому приміщенні також розпочатий ремонт, тому 12 травня 2012 року майно (речі) були перевезені з кінотеатру «Жовтень» та розміщені тимчасово в два службові кабінети адміністративного приміщення селищної ради по вулиці Незалежності, 19, смт. Маневичі де зберігаються по даний час.За позовом ОСОБА_2 21 лютого 2012 року Маневицький районний суд розглянув її позов і виніс рішення, яким зобовязав Маневицьку селищну раду повернути вилучене майно (речі) ОСОБА_2Маневицька селищна рада не може виконати рішення суду та повернути вилучене майно у звязку з тим, що ОСОБА_2 навмисно зволікає у часі для отримання цього майна.На неодноразові звернення до гр. ОСОБА_2 забрати своє майно (речі) остання їх не забирає, тобто зволікає часом про вивільнення двох службових кабінетів, які необхіно використовувати для спеціалістів селищної ради.22 березня 2016 року за вихідним номером 143/02-06 був направлений лист для прибуття 05 квітня 2016 року гр. ОСОБА_2 в селищну раду для отримання майна (речей), але вона на цю дату в селищну раду не прибула. Про що підтверджується відповідним актом.18 травня 2015 року старшим слідчим слідчого відділення Маневицького РВ УМВС України у Волинськівй області ОСОБА_9 проводився огляд майна (речей) які знаходяться в двох службових кабінетах селищної ради, але остання відмовилась їх забирати.06 квітня 2016 року в Маневицьку селищну раду прибула ОСОБА_2 разом з нею прибули прокурор прокуратури Волинської області ОСОБА_10, старший слідчий Слідчого Управління УНП у Волинській області Маркевич І.О., та захисник, які проводили огляд майна (речей). В черговий раз ОСОБА_2 відмовилась їх забирати. Про, що підтверджується відповідним актом.Маневицька селищна рада, як орган місцевого самоврядування, що передбачено вимогами ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є власником адмінстративного приміщення, яке знаходиться по вулиці Незалежності, 19, (колишня 60 років СРСР) в смт. Маневичі, про що підтверджується свідоцтвом на право власності від 03.08.2011 року та витягомпро державну реєстрацію від 10.08.2011 року. Маневицька селищна рада не може вільно володіти або розпоряджатись двома службовими кабінетами в яких знаходяться майно (речі) ОСОБА_2, які вона більше трьох років незабирає, тобто навмисно зволікає час щодо вивільнення двох службових кабінетів.Два службові кабінети загальною площею 24,40 м. кв., знаходяться в адміністративному приміщенні Маневицької селищної ради по вулиці Незалежності, 19, в смт. Маневичі.Позивач стверджує, що єдиною можливістю відновити право на вільне користування своєю власністю є покладення на Відповідача обовязку усунути перешкоди в користуванні майном та примусити Відповідача звільнити два службових кабінети в яких перебувають її майно (речі) з 12 травня 2012 року по даний час. Просить усунути перешкоди у здійсненні права користуватися та розпоряджатись двома службовими кабінетами загальною площею 24,40 м. кв., які знаходяться в адміністративному приміщенні Маневицької селищної ради по вулиці Незалежності, 19, в смт. Маневичі.Зобовязати гр. ОСОБА_2 негайно вивезти своє майно (речі) та усунути перешкоди у користуванні двома службовими кабінетами загальною площею 24,40 кв.м., які належать на праві власності Маневицькій селищній раді.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав і пояснив, що ОСОБА_2 умисно зволікає з обовязком забрати належне їй майно. Також пояснив, що ніякого договору про зберігання вказаного майна у двох службових кабінетах загальною площею 24,40 м. кв. що Маневицькій селищній раді між Позивачем та Відповідачем не укладено. ОСОБА_2 не має доступу до цих службових кабінетів, кабінети є опечатаними. Під час перерви в судовому засіданні на стадії судового розгляду представник позивача ОСОБА_1 подав через канцелярію суду заяву про відвід судді Ониско Р.В. В судовому засіданні не обґрунтував підстави заявленого відводу передбачені ст. 20, 21 ЦПК України та не наполягав на вирішенні питання про відвід.

В судовому засіданні Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила, що вона ніякого відношення до вказаних в позовній заяві приміщень не має. Договору на зберігання свого майна з Маневицькою селищною радою, вона не складала. Доступу до вказаних в позовній заяві приміщень у неї не має. Під час огляду майна, що знаходиться в двох службових кабінетах, що в Маневицькій селищній раді в присутності посадових осіб поліції, прокуратури, Маневицької селищної ради, вона не виявила свого майна. Там були мішки з старими речами. ЇЇ ж майно, а саме, вироби з хрусталю, мехові вироби одягу, ювелірні вироби та меблі придатні до експлуатації були відсутні. За цим фактом вона звернулась в правоохоронні органи та відкрито кримінальне провадження. На даний час проводиться слідство по факту викрадення її майна. Вважає позов безпідставним.

В судовому засіданні представник Відповідача ОСОБА_3 просив в позові відмовити та пояснив, що ОСОБА_2 ніяким чином не порушила права Маневицької селищної ради шляхом створення перешкод у користуванні майном. Так як вона свої речі не залишала в приміщеннях Маневицької селищної ради. У неї не має і ніколи не було вільного доступу до вказаних адміністративних приміщень. Позивачем не надано доказів того, що вказані речі належать ОСОБА_2 Та навіть, якщо допустити, що ці речі ОСОБА_2, то остання все одно не є належним відповідачем в даних правовідносинах, так як речі помістили у вказані приміщення працівники Маневицького ВУЖКГ і саме до цієї юридичної особи можливо заявити позов з вказаними вимогами.

Суд даючи аналіз заяві представника Позивача ОСОБА_1 про відвід судді виходить з того, що вказана заява була подана з порушенням вимог ч.3 ст. 23 ЦПК України, згідно якої відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Вказана заява представника Позивача ОСОБА_1 про відвід судді була подана поза межами судового засідання, тобто під час перерви в судовому засіданні, та на стадії, що виключає можливість подання такої заяви, а саме після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, шляхом подачі в канцелярію суду. Під час продовження судового засідання представник позивача ОСОБА_1 не заявив клопотання про відвід судді, не звернувся до суду про прийняття до розгляду поданої ним заяви, що подана під час перерви в судовому засіданні, не обґрунтував підстави заявленого відводу передбачені ст. 20, 21 ЦПК України та не наполягав на вирішенні питання про відвід, хоча судом було зазначено в судовому засіданні про подання такої заяви поза межами судового засідання. Тобто суд рахує заяву про відвід судді такою, що подана поза межами судового засідання, в порядку не передбаченому ЦПК України на стадії судового розгляду, без належного обґрунтування, тому заява не підлягає розгляду і вирішення цього питання ухвалою суду в порядку ст. 24. ЦПК України не є необхідним.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі суд вважає, що позов не підлягає до задоволення. Так ні у тексті позовної заяви, ні в поясненнях представника Позивача, ні серед долучених письмових доказів відсутня інформація, що Відповідач ОСОБА_2, якимось чином навмисно, на власний розсуд порушила права та інтереси Позивача ОСОБА_11 селищної ради. Навпаки Позивач сам зазначає, про свою власну ініціативу вивезти особисті речі та майно Відповідача, розмістити їх у тому чи іншому приміщенні, в подальшому, без згоди Відповідача, перевозити, переховувати та розміщувати речі, майно в інших приміщеннях. Згодом Позивач предявляє претензії до Відповідача ОСОБА_2 щодо вивезення своїх речей, які були ввезені і розміщенні у адміністративних приміщеннях без її згоди, власним рішенням Позивача. В судовому засіданні невстановлено, що майно та речі в двох службових кабінетах загальною площею 24,40 кв.м., що знаходяться в Маневицькій селищній раді належить саме ОСОБА_2, оскільки остання заперечує факт того, що ці речі належать їй. З пояснень ОСОБА_2 її речі та майно були розграбовані невідомими особами і за даним фактом відкрито кримінальне провадження по якому тривають слідчі дії та досудове розслідування. В заявлених вимогах Позивач просить покласти на Відповідача додаткові зобовязання з вивозу речей власним коштом. Суд вважає, що такі вимоги не підлягають до задоволення, оскільки в судовому засіданні невстановлено факту належності тих чи інших речей саме ОСОБА_2 Сторонами у справі не подано доказів про право власності зазначених речей ОСОБА_2 В долучених до позовної заяви актах огляду речей зазначено про дату огляду та присутніх осіб та про проведений огляд, про те не зазначено, що ОСОБА_2 зазначає вказані речі, як свої. При цьому у вказаних актах відсутній перелік речей, що унеможливлює їх ідентифікацію. Суд рахує, що вимога Позивача з покладення на Відповідача зобовязання з вивозу речей заявлена з метою зняти із себе відповідальність за відсутність речей та майна, що зникли під час їх зберігання Позивачем. Судом встановлено, що речі у спірні приміщення були поміщені Маневицьким УЖКГ без згоди на те Відповідача. Тобто, Позивачем не надано жодної інформації, підтвердженої належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України, що Відповідач особисто створює перешкоди в користуванні та розпорядженні двома службовими кабінетами загальною площею 24,40 м. кв., які знаходяться в адміністративному приміщенні Маневицької селищної ради по вулиці Незалежності, 19, в смт. Маневичі. Також не може бути задоволена вимога про зобовязання Відповідача вивезти майно з вказаних кабінетів, так як в судовому засіданні невстановлена належність цього майна ОСОБА_2

Керуючись ст. 208, 209, 213-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В

В позові Маневицької селищної ради до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобовязання Відповідача звільнити два службові кабінети в адміністративному приміщенні Маневицької селищної ради - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Маневицького районного суду

Волинської області ОСОБА_12.