Рішення № 62569394, 25.10.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2016р. Справа№ 914/886/16

За позовом: Фірми «ОСОБА_1 Форін Трейд» (Delta Egypt Foreign Trade), м. Каїр, Єгипет

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Іскра», м. Львів

про стягнення 100 113,10 доларів США

та за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства «Іскра», м. Львів

до відповідача за зустрічним позовом: Фірми «ОСОБА_1 Форін Трейд» (Delta Egypt Foreign Trade), м. Каїр, Єгипет

про повернення векселя як безпідставно набутого майна

Головуючий суддя Мазовіта А.БСуддя Кидисюк Р.А.

Суддя Сухович Ю.О.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_2, представник (довіреність від 17.09.2014 р.);

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_3, представник (довіреність №04/112 від 04.01.2016 р.)

Фірма «ОСОБА_1 Форін Трейд» (Delta Egypt Foreign Trade), м. Каїр, Єгипет звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Іскра», м. Львів про стягнення 100 113,10 доларів США.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 01.04.2016 р. призначив розгляд справи на 18.04.2016 р.

08.04.2016 р. Публічне акціонерне товариство «Іскра», м. Львів подало зустрічний позов до Фірми «ОСОБА_1 Форін Трейд» (Delta Egypt Foreign Trade), м. Каїр, Єгипет про повернення векселя як безпідставно набутого майна.

Ухвалою суду від 11.04.2016 р. зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувались перерви. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 15.06.2016 р.

Ухвалою суду від 13.06.2016 р. призначено колегіальний розгляд вказаної справи. Автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 13.06.2016 р.) визначено колегію у складі суддів Сухович Ю.О. та Ділай У.І., головуючий суддя Мазовіта А.Б.

У звязку із перебуванням у відпустці судді Ділай У.І., автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 09.08.2016 р.) визначено новий склад колегії, відповідно до якого суддю Ділай У.І. замінено суддею Кидисюком Р.А.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувалась перерви. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 25.10.2016 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом зазначив, що 22.01.2013 р. в м. Каїр (Єгипет) позивачем був виданий переказний вексель №001/2012 на суму 100 113,10 доларів США. Акцептантом (трасатом) за переказним векселем зазначений відповідач. На звороті примірника векселя міститься рукописний акцепт векселю на суму у 100 113,10 доларів США зі строком платежу 11.04.2013 р. Позивач звертався через уповноважених осіб до відповідача для здійснення оплати за векселем, проте, відповідач кошти у розмірі 100 113,10 доларів США позивачу не сплатив. Таким чином, до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає 100 113,10 доларів США боргу та 39 946 грн. 19 коп. судового збору.

В судових засіданнях представник відповідача за первісним позовом проти первісного позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що відповідно до ст. 1 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, переказний вексель має містити серед інших реквізитів безумовний наказ сплатити визначену суму грошей. Однак вексель №001/2012 від 22.01.2013 р. не містить такого обовязкового його реквізиту, як безумовний наказ сплатити визначену суму грошей. Речення, з якого випливає наказ сплатити борг викладено в наступній редакції: «протягом 60 днів від дати предявлення документів трасату заплатити проти першого примірника цього переказного векселю». З огляду на наведене, наказ про сплату коштів, визначений у даному векселі, не є безумовним, а містить умову, з настанням якої у відповідача за первісним позовом виникає обовязок сплатити кошти, а саме - сплив 60-денного строку від дати предявлення документів трасату. Окрім того, акцепт з відповідною вказівкою на дату платежу не є реквізитом, наявність якого встановлює відповідність переказного векселю вимогам чинного законодавства та надає йому вексельної сили. Разом з тим, дата платежу, встановлена на акцепті, також не свідчить однозначно про день, коли у ПАТ «Іскра» виник обовязок зі сплати коштів. Так, у відповідній графі при зазначені дати виконання зобовязання містяться виправлення, вчинені невстановленою особою, відповідно до яких місяць лютий 2013 року було виправлено на квітень 2013 року без відповідного зазначення про те, яку саме дату вважати такою, що встановлює момент виникнення грошового зобовязання та особи, яка вчинила відповідне виправлення. Відтак, вказаний напис стосовно акцепту векселя не можна брати за основу як такий, що встановлює дату виникнення зобовязання зі сплати коштів. Також в матеріалах справи відсутні докази предявлення трасату документів, надання яких необхідне для початку відліку 60-денного строку, зі спливом якого у ПАТ «Іскра» могло б виникнути зобовязання зі сплати коштів, стягнення яких є предметом спору у даній справі. Разом з цим, у самому векселі не ідентифікується перелік документів та відсутнє посилання на договірне зобовязання, на виконання якого вказані документи повинні були оформлятись та надаватись трасату. Окрім того, не ідентифіковані вказані документи й у наведеному вище п. 4 додатку.

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом позивач за зустрічним позовом зазначив, що 11.05.2005 р. між сторонами було укладено контракт №ІЕ-08/05-05 на поставку ламп розжарення. 01.12.2011 р. між сторонами було укладено додаток №9 до контракту, яким передбачалися умови повернення товару, який не пройшов лабораторних випробувань в Єгипті та підлягав поверненню позивачеві за зустрічним позовом відповідачем за зустрічним позовом. Відповідно до п. 5 додатку №9 при поверненні продукції ПАТ «Іскра» повертає її вартість Компанії «ОСОБА_1 Форін Трейд» протягом 60-ти календарних днів від дати отримання документів, передбачених пунктом 4 цього додатку. 22.01.2013 р. відповідачем за зустрічним позовом було видано переказний вексель №001/2012 на суму 100 113,10 доларів США, трасантом якого є Компанія «ОСОБА_1 Форін Трейд», а трасатом - ПАТ «Іскра». ПАТ «Іскра» було акцептовано даний вексель та зазначено, що він буде оплачений 11.04.2013 р. Разом з цим, на момент видачі векселя у ПАТ «Іскра» ще не виникло грошового зобовязання з оплати вартості поверненого товару, оскільки ПАТ «Іскра» не отримало переліку документів від Компанії «ОСОБА_1 Форін Трейд», передбачених п. 4 додатку №9 до Контракту. Приписами ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» передбачено можливість видавати переказні і прості векселі лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» на момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, повинна мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобовязання, сума якого мас бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Таким чином, безпідставно набувши право на переказний вексель, з якого випливає грошове зобовязання ПАТ «Іскра», якого, на дату видачі вказаного цінного паперу, не існувало, відповідач за зустрічним позовом порушив права ПАТ «Іскра», а сам вексель підлягає витребуванню у Компанії «ОСОБА_1 Форін Трейд» на користь ПАТ «Іскра» як безпідставно набуте майно. Таким чином, просив суд зобовязати відповідача за зустрічним позовом повернути переказний вексель №001/2012 від 22.01.2013 р. номінальною вартістю 100 113,10 доларів США позивачу за зустрічним позовом як безпідставно набуте майно.

В судових засіданнях представник відповідача за зустрічним позовом проти зустрічного позову заперечив, просив відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що позивач за зустрічним позовом акцептував вексель та зазначив, що він буде оплачений ним до 11.04.2013 р., про що свідчить рукописний напис на звороті зазначеного векселя. В зустрічному позові позивач прямо зазначив, що ПАТ «Іскра» було акцептовано даний вексель та зазначено, що він буде оплачений 11.04.2013 р., чим підтверджує своє зобовязання сплатити за акцептованим переказним векселем саме до зазначеної дати (11.04.2013 р.). Вказане свідчить про те, що саме 11.02.2013 р., за 60 календарних днів до передбаченого векселем та акцептом закінчення строку платежу, позивач отримав від відповідача документи, передбачені додатком №9 до контракту, всупереч тому, про що заявляє позивач у зустрічному позові. Однак, у встановлений у векселі строк позивач суму за векселем не сплатив та ухиляється від виконання зазначеного зобовязання. Пунктом 1.2. «Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України», затвердженого постановою НБУ №508 від 16.12.2002 р., передбачено, що акцепт векселя - напис платника на переказному векселі (тратті) про згоду на оплату. Статтею 28 «Уніфікованого закону про переказний та простий векселі» передбачено, що шляхом акцепту трасат зобовязується здійснити платіж за переказним векселем при настанні строку платежу. Грошове зобовязання позивача з повернення вартості продукції виникло з моменту повернення продукції, а саме - з 05.11.2012 року (дата прибуття вантажу з продукцією в Одеський морський торговий порт). Пунктом 5 Додатку № 9 до контракту встановлено, що розрахунки між сторонами можуть проводитись із застосуванням векселів. 22.01.2013 року відповідачем був виданий вексель, в якому зазначено, що позивач зобовязаний сплатити суму за векселем протягом 60 днів від дати предявлення документів. 11.02.2013 р. позивач отримав від відповідача документи, передбачені додатком №9 до контракту. Відповідно, 60 денний строк виконання зобовязання позивача з оплати векселя розпочався 11.02.2013 р. і закінчився 11.04.2013 р. Позивач акцептував вексель та зазначив, що він буде оплачений до 11.04.2013 р. Тобто, на момент видачі векселя у позивача існувало грошове зобовязання перед відповідачем, акцепт позивача на векселі підтверджує його згоду оплатити вексель. Таким чином, зустрічні позовні вимоги є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

11 травня 2005 р. між Публічним акціонерним товариством «Іскра» (продавець) та Компанією «ОСОБА_1 Форін Трейд» (покупець) було укладено контракт №ІЕ-08/05-05.

За цим контрактом продавець (відповідач за первісним позовом) продає, а покупець (позивач за первісним позовом) купує лампи загального призначення в асортименті та кількості, зазначених у специфікаціях, які з моменти їх підписання сторонами стають невідємною частиною даного контракту.

1 грудня 2011 р. між сторонами було укладено додаток №9 до контракту №ІЕ-08/05-05 від 11.05.2005 р., пунктом 1 якого сторони передбачили, що повернення продукції здійснюється згідно контракту №ІЕ-08/05-05 від 11.05.2005 р. В такому випадку права і обовязки покупця вважаються правами і обовязками продавця і навпаки, якщо інше не обумовлено сторонами, в т.ч. цим додатком, або не суперечить суті цих прав і обовязків.

Згідно п. 4 додатку №9 від 01.12.2011 р. при поверненні продукції покупець зобовязаний разом із нею надати:

- накладну на товари (інвойс) - 3 оригінали;

- сертифікат походження - оригінал;

- пакувальний лист - 3 оригінали;

- коносамент - 1 оригінал.

Відповідно до п. 5 додатку №9 від 01.12.2011 р. при поверненні продукції продавець (ПАТ «Іскра») повертає її вартість покупцеві (Компанії «ОСОБА_1 Форін Трейд») протягом 60-ти календарних днів від дати отримання документів, передбачених пунктом 4 цього додатку.

Розрахунки між сторонами можуть проводитись із застосуванням векселів (абз. 2 п. 5 додатку №9 від 01.12.2011 р.).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 05.11.2012 року вантаж з продукцією, яка підлягала поверненню, прибув в Одеський морський торговий порт.

22 січня 2013 р. Компанією «ОСОБА_1 Форін Трейд» було видано переказний вексель №001/2012 на суму 100 113,10 доларів США, трасантом якого є Компанія «ОСОБА_1 Форін Трейд», а трасатом - ПАТ «Іскра».

ПАТ «Іскра» було акцептовано даний вексель та зазначено, що він буде оплачений 11.04.2013 р.

Матеріалами справи підтверджується, що 11 лютого 2013 року Відповідач отримав від Позивача документи, передбачені Додатком № 9 до Контракту.

Як зазначено у векселі №001/2012 від 22.01.2013 р., платіж повинен бути здійснений згідно наказу «Аль ОСОБА_4 оф ОСОБА_1».

Згідно листа «ОСОБА_5 оф Кувейт-Іджепт» від 18.11.2015 р., найменування «Аль ОСОБА_4 оф ОСОБА_1» було змінено на «ОСОБА_6 оф Кувейт-Іджепт».

Відповідно до листа «ОСОБА_5 оф Кувейт-Іджепт» від 25.10.2015 р., 04.12.2012 р. банк направив вексель ПАТ «Іскра» через банк UniCredit Bank. Однак, ПАТ «Іскра» відмовилося від оплати векселю. Зазначені вище обставини також підтверджуються копіями повідомлень системи SWIFT, направлених UniCredit Bank на адресу банку 14.04.2013 р. та 28.04.2013 р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні субєкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обовязки, що і субєкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних субєктів господарювання визначається за цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

У відповідності до ст. 28 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі у разі неплатежу держатель, навіть якщо він є трасантом, має право учинити проти акцептанта прямий позов, який грунтується на переказному векселі, щодо всього того, до чого може бути предявлена вимога відповідно до статей 48 і 49.

Позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу (ст. 70 Уніфікованого закону).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні», законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобовязання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ч. 1 ст. 196 ЦК України обовязкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом.

Згідно ст. 1 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, переказний вексель містить наступні реквізити:

1. Назву «переказний вексель», яка включена до тексту документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

2. Безумовний наказ сплатити визначену суму грошей;

3. Найменування особи, яка повинна платити (трасат);

4. Зазначення строку платежу;

5. Зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

6. Найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

7. Зазначення дати і місця складання векселя;

8. Підпис особи, яка видає вексель (трасант).

Статтею 2 Уніфікованого закону встановлено, що документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, наведених у попередній статті, не має сили переказного векселя, за винятком випадків, зазначених нижче:

переказний вексель, строк платежу в якому не вказаний, вважається таким, що підлягає оплаті за предявленням;

при відсутності особливої вказівки, місце, позначене поруч з найменуванням трасата, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання трасата;

переказний вексель, у якому не зазначене місце його складання, вважається складеним у місці, позначеному поруч з найменуванням трасант.

Згідно ч. 2 ст. 196 ЦК України документ, який не містить обовязкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.

Як вбачається з тексту переказного векселя №001/2012 від 22.01.2013 р., наказ про сплату боргу викладено в наступній редакції: «протягом 60 днів від дати предявлення документів трасату заплатити проти першого примірника цього переказного векселю».

Вказане формулювання наказу про сплату коштів, визначене у векселі, не є безумовним, а містить умову, з настанням якої у Публічного акціонерного товариства «Іскра» виникає обовязок сплатити кошти, а саме - сплив 60-денного строку від дати предявлення документів трасату.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 р. №5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, повязаних з обігом векселів» перелік обовязкових реквізитів для переказного векселя наведено у ст. 1 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі. Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 ЦК України і статі 2 Уніфікованого закону документ, який не містить обовязкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2-4 ст. 2 Уніфікованого закону. Вимога векселедержателя про виконання вексельного зобовязання, предявлена на підставі документа, що не відповідає формі та не містить обовязкових реквізитів, підлягає відхиленню судом незалежно від предявлення позову про визнання векселя таким, що не має вексельної сили.

Таким чином, вказаний документ, в силу припису ч. 1 ст. 2 Уніфікованого закону немає сили переказного векселя.

Слід також зазначити, що акцепт, вчинений посадовими особами ПАТ «Іскра», не спростовує відсутність у документі реквізитів, необхідних для того, щоб вексель мав силу. Як вбачається з приписів норм наведеного вище Закону, акцепт з відповідною вказівкою на дату платежу не є реквізитом, наявність якого встановлює відповідність переказного векселю вимогам чинного законодавства та надає йому вексельної сили.

Як вбачається з векселя, дата платежу, встановлена на акцепті, також не свідчить однозначно про день, коли у ПАТ «Іскра» виник обовязок зі сплати коштів. У відповідній графі при зазначені дати виконання зобовязання містяться виправлення, вчинені невстановленою особою, відповідно до яких місяць лютий 2013 року було виправлено на квітень 2013 року без відповідного зазначення про те, яку саме дату вважати такою, що встановлює момент виникнення грошового зобовязання та особи, яка вчинила відповідне виправлення. Відтак, вказаний напис стосовно акцепту векселя не можна вважати таким, що встановлює дату виникнення зобовязання зі сплати коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок (ст. 253 ЦК України).

В матеріалах справи відсутні докази предявлення трасату документів, надання яких необхідне для початку відліку 60-денного строку, зі спливом якого у ПАТ «Іскра» могло б виникнути зобовязання зі сплати коштів, стягнення яких є предметом спору у даній справі.

Разом з цим, у самому векселі не ідентифіковано перелік документів та відсутнє посилання на договірне зобовязання, на виконання якого вказані документи повинні були оформлятись та надаватись трасату. Окрім того, не ідентифіковані вказані документи й у наведеному вище п. 4 додатку.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що первісний позов про стягнення 100 113,10 доларів США з Публічного акціонерного товариства «Іскра» на користь Фірми «ОСОБА_1 Форін Трейд» задоволенню не підлягає.

Що стосується заявленого зустрічного позову, то вимоги за таким не підлягають до задоволення з наступних підстав.

У зустрічному позові позивач за зустрічним позовом просив суд зобовязати відповідача за зустрічним позовом повернути переказний вексель №001/2012 від 22.01.2013 р. номінальною вартістю 100 113,10 доларів США позивачу за зустрічним позовом як безпідставно набуте майно.

Як вже зазначалося судом, згідно ч. 2 ст. 196 ЦК України документ, який не містить обовязкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.

Оскільки, як встановлено судом, вексель №001/2012 від 22.01.2013 р. не містить обовязкових реквізитів, визначених Уніфікованим законом, відтак, в силу припису ч. 1 ст. 2 Уніфікованого закону немає сили переказного векселя та, відповідно, не є цінним папером, та може мати силу простої боргової розписки.

Вказані обставини унеможливлюють повернення векселя як безпідставно набутого майна, відтак, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір за первісним позовом виник з вини позивача за первісним позовом, судові витрати по розгляду справи за первісним позовом відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на позивача за первісним позовом.

Спір за зустрічним позовом виник з вини позивача за зустрічним позовом, в тому судові витрати по розгляду справи за зустрічним позовом відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на позивача за зустрічним позовом.

З огляду на викладене, керуючись ст. 196 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні», ст.ст. 1, 2 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 123, 124 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2.В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 25.10.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 31.10.2016 р.

Головуючий суддяМазовіта А.Б.

СуддяКидисюк Р.А.

СуддяСухович Ю.О.